Чекає слушного моменту: чому КНР поки що не виходить на прямий діалог з Україною — думки експертів

Президент України Володимир Зеленський запросив лідера Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна особисто приїхати до Києва.

Український президент сподівається на те, що глава КНР зможе на власні очі побачити результати злочинів російської армії після того, як РФ здійснила повномасштабне вторгнення в Україну.

Водночас сам Сі Цзіньпін заявив лише про готовність зателефонувати президенту України. Але навіть це він планує зробити в невизначеному часі. Як висловився лідер КНР, це станеться у “відповідний момент”.

Телефонний дзвінок, якого поки що немає

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай провів 29 зустрічей і телефонних перемовин із Москвою і тільки п’ять — із Києвом.

Особливо показовим став жест генерального секретаря ЦК Компартії Китаю Сі Цзіньпіна, який зустрівся з Путіним навіть після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента.

Візит Сі Цзіньпіна до Москви відбувся 20 березня. Лідер КНР вів переговори з президентом РФ Володимиром Путіним три дні. Після цього очікувалося, що офіційний Пекін зателефонує Києву, однак цього поки що не сталося.

“Я знаю, що люди зациклені на президентському дзвінку. Той факт, що президент Сі не розмовляє із Зеленським, не означає, що Китай на боці Росії в українському питанні”, — заявив посол Китаю в ЄС Фу Цун.

Пекін офіційно декларує нейтралітет. До того ж Китай не так давно виступив із мирними ініціативами щодо завершення війни Росії проти України. Однак навіть у цьому документі немає формулювань зі словом “війна” — є “українська криза”.

Позиції ЄС і США

Заяву про готовність зателефонувати Зеленському Сі Цзіньпін заявив під час переговорів зі своїм французьким колегою Еммануелем Макроном. Крім лідера Франції, до китайського лідера 5 квітня прибула президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона висловила надію на те, що Китай не надасть Росії військового обладнання — ні прямо, ні побічно.

“Постачання зброї агресору стане порушенням норм міжнародного права і серйозно зашкодить нашим відносинам”, — заявила вона.

За підсумками переговорів Урсула фон дер Ляєн підтвердила слова Сі Цзіньпіна про готовність поговорити із Зеленським “у відповідних умовах і у відповідний час”.

Ще до того, як Сі Цзіньпін вирушив на зустріч із Путіним у березні, керівництво США закликало Китай переговорити з Володимиром Зеленським. За словами представника Білого дому Джейка Саллівана, діалог між Пекіном і Києвом допоможе утримати Китай від надання допомоги Росії.

“Ми заохочували президента Сі до контакту з президентом Зеленським, тому що вважаємо, що пан Сі повинен сам почути український погляд на війну в Україні, а не тільки російський. Ми насправді відстоювали перед Пекіном думку, що цей контакт має відбутися. Ми робили це публічно і непублічно”, — сказав Салліван.

Думки експертів

Про те, коли Україні варто очікувати від Китаю вихід на прямий діалог, і чому цього досі не сталося, в ефірі телеканалу FREEДОМ висловилися:

• Сергій Лещенко, радник голови Офісу президента України;
• Дмитро Єфремов, експерт Української асоціації китаєзнавців;
• Руслан Осипенко, дипломат, експерт-міжнародник;
• Наталія Плаксієнко-Бутирська, експертка з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики;
• Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії;
• Тарас Загородній, політтехнолог; 
• Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього;
• Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства;
• Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО: Лідер Китаю повівся на фантазії Путіна

— Заява про розміщення ядерної зброї РФ у Білорусі вказує на провал візиту китайського лідера до Москви, оскільки Пекін точно не зацікавлений в ескалації ядерної спіралі. Бо як постійний член ядерного клубу Китай зацікавлений, щоб ядерної зброї було якомога менше в інших країн.

Китайський керівник став заручником обману з боку Путіна, який обіцяв йому, що все швидко закінчиться: “Олімпійські ігри, потім — швидка переможна війна, і будемо з тобою обговорювати новий світовий порядок, а ти там уже на Тайвань готуйся нападати”.

Китай, я так розумію, у чомусь купився на цей домисел Путіна, і зараз почувається обдуреним.

З іншого боку, Пекіну вигідно вичавлювати з Путіна по максимуму, роблячи його молодшим партнером. Суб’єктність Путіна падає в діалозі з Китаєм щодо іншого діалогу — з Україною. Китайський керівник цей діалог веде не безпосередньо, а через посередників, через наше МЗС і китайські дипломатичні служби.

Після візиту до Росії в Китаї обговорюють, на що вони можуть піти в цьому діалозі. І у відносинах із Путіним Пекін точно не хоче втратити свій статус нейтрального спостерігача, який буде, врешті-решт, саджати сторони за стіл переговорів.

Але момент, коли до цього підійдуть, вони, мабуть, ще не вирахували. У Пекіні ще навіть не визначили момент, коли вислухають українську сторону. Можливо, на Китай вплинуть взагалі якісь події, які нам зараз здаються далекими.

ДМИТРО ЄФРЕМОВ: Китай, як і раніше, озирається на РФ у своїх рішеннях і заявах про Україну

— З точки зору китайців, міжнародні відносини не є відносинами між рівними учасниками, вони — ієрархічні. Хоча офіційно Китай ніколи цього не підтвердить. Україна в цій ієрархії посідає не найвище становище. В уявленні Китаю Росія розташована вище, а Китай — вище за РФ. І те, що немає дзвінка, не йдуть переговори, показує позицію Китаю щодо ситуації.

Для китайців Україна — це частина сфери впливу РФ. Свою політику щодо України Пекін завжди вибудовуватиме з оглядкою на Москву. Китаю дуже важливо зберегти ці відносини теплими і стабільними. Тому КНР уникає прямих контактів.

Ба більше, Україна, з точки зору китайців, залежна від США. По суті так і є, тому що завдяки американській підтримці та європейському фінансуванню ми зберігаємо можливість оборонятися і навіть успішно вести контрнаступ. Але це означає, що ми не є цілком автономними. Тому Сі Цзіньпін уникає цих контактів для того, щоб не порушувати уявлення про гармонійний світопорядок.

Китай зацікавлений у тому, щоб війна якомога швидше закінчилася, і щоб ситуація стабілізувалася. Не тому, що він турбується про людей в Україні тощо. Його цікавлять свої завдання — насамперед відновлення економічного зростання, економічна кооперація з іншими країнами світу.

Китаю важливо перезапустити економічне зростання, тому що воно пов’язане з його внутрішньою політичною стабільністю. Це допомагає Комуністичній партії КНР підтримувати впевненість населення в тому, що країна розвивається, рухається правильним курсом.

РУСЛАН ОСИПЕНКО: Пекін зателефонує Києву, якщо з’ясує позиції всіх світових гравців

— Китай зараз чітко зрозумів позицію Росії — з перших вуст Сі Цзіньпін почув позицію Кремля. Я впевнений, що ця позиція обговорюється або обговорювалася в центральному комітеті ЦК Компартії КНР. Формується лінія, яка найбільше відповідатиме інтересам Китаю. Після цього Пекін уточнить позицію Європи, і тільки потім, я думаю, буде дзвінок в Україну.

Дзвінок буде, тому що Китаю треба тримати позицію перед країнами Глобального півдня і продемонструвати, що він рівновіддалений від Москви і Києва, які ведуть війну.

Китай розглядає Росію як свій переговорний актив. Він зрозумів, що Росія повністю залежна від нього, і КНР використовуватиме це в переговорах як з Європою, так і зі США.

Пекін дав зрозуміти, що сам визначатиме, коли йому телефонувати. Тобто ніхто не має права тиснути на Китай. І коли Китай зрозуміє позиції Європи — позицію Москви він уже розуміє — після візиту Жозепа Борреля Пекін подивиться, наскільки його політика відповідає європейській, і буде робити дзвінки.

НАТАЛЬЯ ПЛАКСІЄНКО-БУТИРСЬКА: Китай вичікує час для прямого діалогу з Україною

— Ми дуже багато надій покладаємо на Китай як на месію. Звичайно, лідерам Європейського Союзу хочеться дистанціювати Китай від Москви, щоб той не постачав зброю в Росію. Мабуть, лідери європейських країн побачили, що поки що між Росією і Китаєм не було такої домовленості. І тому вирішили закріпити ще більший результат — спробувати вмовити Китай відіграти активнішу, конструктивнішу і прозахіднішу роль. Але в Китаю — свої інтереси.

Для Пекіна Росія — це глобальний стратегічний партнер, за допомогою якого він вирішує національні та глобальні інтереси. І тому, Китай буде впливати на Росію. Але, на жаль, не так, як нам би хотілося. Тому що просто приструнити Путіна Китай не зможе через свою двоїсту позицію.

Якби Україна і КНР на рівні лідерів країн переговорили і висловили свої позиції, то ми могли б за деякими пунктами знайти повну підтримку Китаю. І в цьому відношенні було б добре задіяти китайську допомогу Україні навіть з питань, наприклад, ядерної та продовольчої безпеки.

Є щонайменше два фактори, які зіграють роль у майбутньому діалозі між Україною та КНР. Перший: Китай досі не сформулював до кінця свою позицію — що він може запропонувати Україні. Другий: Китай намагається показувати і для своєї внутрішньої аудиторії, і на світовому рівні, що він веде незалежну зовнішню політику, і що ніякі країни не можуть впливати на те, з ким він співпрацює.

Я думаю, що Китай утримуватиметься від діалогу, щоб не здатися, що він — під тиском західних країн, що він якимось чином виступає на боці України або змінює свою позицію, тобто показує свою слабкість. І очевидно, що прийде час, коли Китай вважатиме за потрібне і зможе показати, що діалог — це його особиста ініціатива.

ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Китай готовий стримувати РФ, але не так, як потрібно Україні

— Я не думаю, що Сі Цзіньпін дозріє в найближчому майбутньому до особистого візиту в Україну, тому що немає передумов для вирішення конфлікту.

Він міг би приїхати, якби він був упевнений у тому, що цим візитом він виведе Китай на принципово іншу позицію, завершивши війну.

Утримуватися від будь-яких контактів із Києвом для Сі Цзіньпіна в якийсь момент стане не комільфо, якщо він претендує на роль миротворця. Відповідно, Китай контактуватиме.

Можливо, спочатку це будуть контакти на рівні міністра закордонних справ. Я б припустив, що Сі Цзіньпін проведе телефонну або онлайн-розмову із Зеленським.

Озвучивши мирний план, Китай узяв на себе позицію дещо більшу, ніж він може потягнути. Тут немає можливості завершити цей конфлікт, виходячи з тих передумов, з яких Китай почав цю розмову. Тому що це позиція підтримки статусу-кво і підтримки Кремля.

Так, Пекін готовий обмежити певні апетити Москви, але не більше того. І це непримиренна позиція, тому що так чи інакше, для України вона означає програш.

Це означає м’яку форму капітуляції. Бо після візиту Сі Цзіньпіна до Москви Кремль заявив, що готовий розмовляти з Києвом з огляду на територіальні реалії, що склалися.

ТАРАС ЗАГОРОДНИЙ: Візит Цзіньпіна до Москви міг не задовольнити Путіна

— Як не дивно, цей дзвінок більше потрібен Китаю, ніж Києву. Тому що в нас є союзники, які нас підтримують. Китай — не ворог для України. Він думає про свої інтереси. Не потрібно дивитися на ситуацію в чорно-білому кольорі. Насправді все набагато складніше.

Китаю важливо, щоб Росія була стабільною країною, щоб при зміні влади в Росії новий уряд не зміг зупинити процес економічного поглинання Китаєм. Щоб Росія не могла відкрутитися від того, що вже робить Путін.

З Пекіном потрібно розмовляти, тому що поки що в Китаї переважає розуміння війни в Україні як війни Росії проти бунтівної провінції, а не як проти суверенної країни. Тому Китаю потрібно нагадувати, що він завжди виступав за цілісність країн та їхні суверенітети.

Чому зараз Китай не дзвонить? Я думаю, що не так гладко пройшов візит Сі Цзіньпіна в Росію.

Я вважаю, що заява Путіна про те, що Кремль починає переводити ядерну зброю в Білорусь, якраз свідчить про те, що жодних домовленостей немає, особливо щодо військової підтримки Російської Федерації.

Я думаю, китайці просто не хочуть ганьбитися, тому що, якщо вони не впевнені в тому, що Путін притомний, вони не будуть вступати в діалог із миротворчою позицією.

Є ще більш глибокі ризики для Китаю — в тому, що Росія притиснута до стінки, і що вона може передати ядерну зброю Ірану, а Тегеран може влаштувати війну на Близькому Сході. У результаті постраждає, зокрема Китай, тому що у нього там інтереси — близькосхідні країни постачають йому нафту. Тому ситуація не така лінійна, як здається з боку.

ІГОРЬ ПОПОВ: Китай був би хорошим гарантом ненападу РФ на Україну після закінчення війни

— Найімовірніше, китайська сторона хотіла б ще перед самим дзвінком узгодити всі питання, аж до спільного комюніке за його підсумками. І, найімовірніше, китайська сторона очікує підтримки більшості пунктів свого мирного плану.

А українська сторона хотіла б провести навіть не відеодзвінок, а щоб до Києва приїхав Сі Цзіньпін і йому показали, що тут відбувається, що українці — мирний народ, але коли до них лізуть, вони готові битися дуже жорстко. Київ хотів би на місці обговорити питання, які є предметом взаємного інтересу з Китаєм. Саме тому, найімовірніше, відкладається візит.

В інтересах України — два головні пункти. Перший — щоб Китай не почав постачання летальної зброї в Росію. У них іде економічна співпраця на користь Китаю. Але позитивної відповіді щодо постачання летальної зброї Китай не дав, і якщо він утримається хоча б від цього до кінця війни, для України це буде дуже важливим рішенням.

Другий — це мирний план Пекіна. Китай, звісно, хотів би виступити миротворцем і показати всьому світу, що саме він домігся миру. Україна поділяє частину пунктів. Це стосується територіальної цілісності, продуктової та ядерної безпеки. Але в України є низка своїх зустрічних пропозицій про те, що російські війська мають бути виведені.

Лише Китай може виступити гарантом безпеки для України після війни.

Ідеальною гарантією для нас був би вступ до НАТО. Але в нас немає повної впевненості, що безпосередньо наступного дня після закінчення війни Україна стане членом Північноатлантичного альянсу. Відповідно, хто ж стримуватиме Росію від нового наступу? Міг би Китай. Тому про це треба говорити. Це тривалий процес. Натомість Пекін проситиме про збільшення ролі Китаю.

Ми повинні брати до уваги глобальне протистояння США і Китаю, яке, найімовірніше, закінчиться війною протягом найближчих трьох років. І вони ділитимуть, хто з них яку валюту випускає і, хто в який блок входитиме після цього. Але Україна повинна захищати насамперед свої національні інтереси.

ВІТАЛІЙ КУЛИК: Київ хоче поговорити з Пекіном не як “клієнт”

— Китай не бере на себе жодних союзницьких зобов’язань Росії. Тобто це не військово-політичний альянс, це ставлення патрона до свого клієнта. Саме так Пекін розглядає Росію — як країну-попутницю, яка скочується з рівноправного партнера в статус клієнта економічного кредитування, проєктів, ринку збуту своєї продукції, постачальника сировини.

Китай зацікавлений у продовженні війни в Україні, як би ми не розцінювали їхні мирні ініціативи. Але війни не великої, а малої інтенсивності, наприклад, заморожування фронту і створення умов, за яких ослабне Захід.

Саме Захід в уявленні Китаю воює з Росією на території України. Таким чином, Росія стає дедалі ближчою до Китаю. А Захід потрапляє в ситуацію договороздатності з Пекіном. Але Китай все-таки чутливий до західних санкцій і не переходить певних червоних ліній.

Телефонний дзвінок не розв’язує наші проблеми, тому що ми бачимо план, запропонований Пекіном. Ми знаємо про те, що Пекін грає на сфері подвійного імпорту для Росії. І в нас є чесна предметна розмова із Сі Цзіньпіном.

Тому ініціатива провести особисту зустріч від Зеленського — це спроба перехопити ініціативу і стати не “клієнтом”, а тим, хто поговорить про проблеми двосторонніх відносин між Україною і Китаєм, про те, як Китай підіграє Росії і що Китай може відповісти на це.

Ініціатива особистої зустрічі — це те, на чому Києву слід наполягати. Не онлайн-спілкування, телефонний дзвінок, а особиста зустріч хоча б на полях міжнародних форумів, де можливі особисті переговори Зеленського і Сі Цзіньпіна. А також публічні переговори, які б передбачали якісь відповіді на неприємні для Пекіна питання.

ІГОРЬ СЕМИВОЛОС: Візит європейських лідерів до Китаю — багатообіцяючий

— Я допускаю, що основна причина, чому Сі Цзіньпін не приїжджає до Києва, полягає не тільки в питанні безпеки. У нього немає нічого такого, що він може запропонувати українцям. Найімовірніше, ідеї, які були озвучені Сі Цзіньпіном, не знайшли великої підтримки з боку Путіна. І оскільки цього немає, для того, щоб не втратити обличчя, китайці триматимуть певну паузу.

Ймовірно, Пекін зараз намагатиметься взаємодіяти через європейських лідерів.

У відносинах із Китаєм Європейський Союз видається вкрай важливим елементом будь-яких стратегій. Тому я припускаю, що візит європейських лідерів буде багатообіцяючим. Тобто він у будь-якому разі відкриє або, принаймні, створить певні нові можливості.

Якщо під час візиту буде зафіксовано основні пункти про суверенітет і територіальну цілісність України, це буде плюс. І якщо з приводу України китайські очільники вголос вимовлять фрази, які сприятимуть врегулюванню, буде здорово. Якщо вкотре китайці заявлять, що неприпустимим є застосування ядерної зброї або передача зброї іншій країні, теж буде здорово.

Усе це є завданнями, які ставлять перед собою європейці. Намір розмістити ядерну зброю в Білорусі буде сприйнято, звичайно, як однозначна загроза, і Китай може застосувати всі свої можливості для того, щоб не допустити цього. І нібито Росія піде на поступки. Це теж може бути частиною якихось європейських стратегій.

Читайте також: Ми вступаємо в еру стратегічного стримування та непередбачуваності, — експертка про нарощування Китаєм військового потенціалу