Битва за Бахмут, прорив у Крим чи східний плацдарм: варіанти контрнаступу ЗСУ — в огляді експертів

Збройні сили України (ЗСУ) готуються до масштабного контрнаступу для звільнення окупованих територій і виходу на кордони 1991 року.

Для успішного проведення цієї операції є низка передумов: незабаром в Україну прибуде озброєння і техніка, надані Києву західними союзниками, українські військові проходять підготовку в країнах НАТО, а в тилу готуються штурмові підрозділи.

Основними напрямками контрнаступу ЗСУ називають просування на південь через Херсон до Криму, а також атаку на схід із півночі, після чого — рух на південь на переріз російському сухопутному мосту.

Радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк в інтерв’ю італійській газеті La Stampa заявив, що контрнаступальна операція може розпочатися в травні. Водночас як повідомляє Politico з посиланням на анонімних високопоставлених чиновників США, військове командування України ще не визначилося зі стратегією контрнаступу.

При цьому, представники офіційного Вашингтона не дають вказівок Києву, як вести бойові дії, а представники Пентагону запевняють, що озброєння і техніка, які Захід передає Україні, допоможуть їй виграти війну.

Читайте також: Яким буде весняний контрнаступ України — розбір Мацуки

Про те, як і коли відбуватиметься контрнаступ ЗСУ, які райони звільнятимуть насамперед, і що необхідно для проведення успішної контрнаступальної операції, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Микола Маломуж, генерал армії, екскерівник Служби зовнішньої розвідки України;
• Владислав Селезньов, військовий журналіст, колишній речник Генерального штабу ЗСУ;
• Михайло Притула, військовий експерт, полковник запасу СБУ;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний експерт;
• Юрій Федоров, військово-політичний експерт;
• Сергій Грабський, військовий експерт.

Микола Маломуж: “Зуби дракона” і бліндажі не врятують росіян від ударів української армії

— Противник боїться наших проривів під Сватовим, тому що ми створюємо передумови для потужних наступів на Луганському напрямку, для визволення Лисичанська з Сєвєродонецьком і всієї Луганської області.

І, звичайно, це дуже потужна загроза удару з флангів. Тому вони там концентрують війська і кинули туди кілька дивізій. Але ми навіть у цей період не тільки активно обороняємося, а й контратакуємо і наступаємо.

Запорізький напрямок — стратегічна лінія наступу росіян. Вони розуміють, що втрата Запоріжжя і Лівобережжя Херсонської області — це початок великих поразок. Це фактично не тільки втрата південного коридору до Криму — воно знецінює всі можливості утримання цих напрямків і, найголовніше, утримання самого Криму.

Після того, як у нас буде відпрацьована стратегія наступу, і ми почнемо ефективно і комплексно наступати на півдні, ми будемо звільняти Крим. Це чіткі однозначні орієнтири, це є в планах нашого командування, про це говорять наші колеги з Інституту вивчення війни, генерал [Бен] Ходжес та інші воєначальники, які брали участь у потужних операціях на різних фронтах.

Тому це передумова до початку великих перемог. Ворог це теж знає, тому зміцнює позиції. Але я прямо скажу: усі “зуби дракона“, усі бліндажі зараз не відіграють вирішальної ролі, тому що, отримавши озброєння, техніку, артилерію, ми знищуватимемо резерви та склади боєприпасів. І ніхто штурмувати ці тилові укріплення не буде.

Це будуть фланги, удари, формати оточення, коли все знищується на далеких відстанях, тому нічого їх не врятує. Зараз для посилення свого іміджу вони нібито укріплюються там надовго. Ну і, звісно, щоб якось заспокоїти військових, що вони, мовляв, там захищатимуться ефективно. Такого не було, таких передумов немає. Це не Друга світова війна.

Владислав Селезньов: Для повного звільнення України потрібно провести 5-6 військових операцій

— Щодоби ворог втрачає величезну кількість особового складу вбитими і пораненими. Тому що більше ворога українські Сили оборони зможуть знищити, то ефективнішим і масштабнішим буде український контрнаступ ближче до середини квітня.

У тому, що контрнаступ ЗСУ буде, у мене немає жодних сумнівів.

На той час будуть сформовані основні ударні сили і засоби поповнення наших бригад, які будуть виконувати такого роду завдання.

Ті терміни, які вказувалися багатьма військовими експертами в частині того, що до кінця літа більша частина України буде звільнена від путінських військ, ґрунтуються на тому, що існують певні періоди ведення активних бойових дій.

Потім ітимуть кілька етапів стабілізаційних дій, щоб ми вклалися в зазначені терміни до кінця літа. Відповідно, починати потрібно ближче до середини квітня.

Активна фаза війни закінчиться одразу ж, як Збройні сили України вийдуть на державний кордон формату 1991 року.

Для того, щоб реалізувати цей план, необхідно провести щонайменше 5-6 військових операцій оперативно-тактичного рівня. Для кожної з них необхідні ресурси, щоб вести активні бойові дії протягом 3-4 тижнів.

Перший напрямок атаки української армії — це південь Запорізької області для виходу до кордону з Кримом. Тобто проведення наступальної операції моделюємо на прикладі цього регіону. Протягом 3-4 тижнів відбуваються всі заходи з очищення півдня Запорізької області від залишків путінської армії.

Потім ідуть стабілізаційні дії: процес розмінування, фіксація нових рубежів і позицій, підтягування туди артилерії, систем протиповітряної оборони, бронетанкових підрозділів. Далі — заривання в землю на той випадок, якщо путінська армія раптом прийде до тями, знайде якісь ресурси й спробує атакувати нас на нових рубежах.

А потім іде новий етап оперативно-тактичного рівня — контрнаступальна операція для звільнення півдня Херсонської області, а можливо, й одразу звільнення Криму. Але очевидно, що ми не зможемо відразу звільняти Севастополь. Спочатку необхідно буде відпрацювати заходи наступального характеру на півночі і в центрі Криму. Але потім уже підберемося і до Південного берега Криму, і Севастополя.

Процес цей не настільки швидкий, але наявність підготовлених і повністю забезпечених ресурсів українських Сил оборони є тим самим чинником, який буде діяти ефективно і максимально жорстко стосовно російських окупантів.

Михайло Притула: Вийти на кордони 1991 року — законне і справедливе бажання України

— Україна, звичайно ж, хоче відновити свою територіальну цілісність. І Україна не має жодного бажання наступати на територію Росії.

Але повернутися до кордонів 1991 року і звільнити окуповані території — це правильне, законне і справедливе бажання української влади. Тому Україна і готується до контрнаступу.

Ми розуміємо, що зараз Путін кидає в бій нові сили мобілізованих, кидає їх практично без бронетехніки, без підтримки артилерії, авіації. І ми чекаємо, коли повністю вичерпається весь цей технічний потенціал, який у них ще є, щоб згодом наступати вже практично на піхотні підрозділи Росії.

Позбавлені артилерійської підтримки та бронетехніки російські війська — це буде просто м’ясо, яке буде перемелюватися Збройними силами України. ЗСУ зараз оснащені за останнім словом техніки, найсучаснішою зброєю, і до того ж почала надходити найсучасніша бронетехніка, яка якраз і потрібна для проведення контрнаступу.

На сьогодні всі наші партнери й самі українські військовослужбовці розуміють, що для наступу потрібно мати і потенціал, і сучасну техніку. І потрібно почекати, щоб виснажилися сили противника.

Росія зараз бездумно знищує свій потенціал, стріляє ракетами практично з нульовим результатом. Тому ми дійсно зараз готуємося до великого наступу зі звільнення наших територій від російської окупації.

У росіян, звісно, техніка трохи гірша, ніж у нас, але вони теж бачать, де і як ми готуємося, і великою таємницею це не є. Вони намагаються протидіяти цьому, кидають зараз великі сили в районі Бахмута для того, щоб скувати наші сили. Але це ніяким чином абсолютно не впливає на підготовку до звільнення наших територій.

Олександр Коваленко: Контрнаступу в Донецькій області не буде

— Контрнаступу саме на Бахмутському плацдармі очікувати не варто. Там можуть бути контратаки, але не контрнаступ. Це виключно активна оборона типу плацдарму, яка, в принципі, і передбачає контратаки.

А контрнаступ — це щось інше. Це значно більший ресурс, призначений для того, щоб звільняти великі території, які вже після деокупації не будуть зайняті противником.

Донецька область — це плацдарм виключно оборонного типу. Якщо контрнаступ там і буде якимось чином реалізовано, то тільки не зараз.

Є інші напрямки, є інші плацдарми, на яких це можна реалізовувати. Де затрати значно менших ресурсів і з отриманням значно більшого ефекту. Тому на сьогодні там будуть дії виключно оборонного типу, а також контратаки, не більше.

Дмитро Снєгирьов: У контрнаступі ЗСУ впевнені навіть Шойгу і Пригожин

— Ситуація в Бахмуті важка, але контрольована. Спроби російських окупантів створити оперативне оточення, тобто взяти під контроль дороги Бахмут — Часів Яр і Бахмут — Костянтинівка, наразі не привели до бажаного результату. Щобільше, траса Бахмут — Костянтинівка контролюється Збройними силами України.

Усі заяви російських окупантів про те, що бої ведуться фактично в центрі міста, не відповідають дійсності. ЗСУ відійшли на заздалегідь підготовлені рубежі оборони за річку Бахмутка, яка використовується як штучна водна перешкода. Тому окупанти зіткнуться, по-перше, з питаннями форсування цієї водної перешкоди.

По-друге, західна частина Бахмута — це наявність промзони, це Бахмутський завод з перероблення кольорових металів, який уже називають другою “Азовсталлю“. Це підприємство було збудоване ще за часів Радянського Союзу, воно має розгалужену систему підземних комунікацій, системи бомбосховищ і являє собою прекрасний оборонний рубіж. І плюс багатоповерхівки.

Окупантам доведеться зіткнутися з вуличними боями високої інтенсивності, а це, відповідно, катастрофічні втрати особового складу.

Російський військовий злочинець [Євген] Пригожин заявив про те, що в районі Бахмута формуються чотири бригади ЗСУ, які найближчим часом можуть кардинально змінити ситуацію на користь України. Йдеться про можливий контрнаступ Збройних сил України.

Плюс згадаймо останній візит [міністра оборони РФ] Сергія Шойгу, який пов’язують, зокрема, з інспекцією оборонних споруд у районі Вугледара. Причому йдеться про те, що сам міністр країни-окупанта заявляє про можливість сценарію контрнаступу Збройних сил України.

Юрій Федоров: Завдання української армії — виграти час і підготувати контрнаступ

— Зараз ніхто всерйоз давати прогнози, як розвиватиметься військова ситуація, не буде. Це справа вкрай ризикована, і є занадто багато факторів.

Але поки що все складається таким чином: Збройні сили України перебувають в обороні в Донецькій і Луганській областях. Мабуть, і в Запорізькій області теж, але там менш інтенсивні бої.

Завдання Збройних сил України — виграти час і підготувати війська для наступу. Коли буде наступ, ми не знаємо.

Значна частина особового складу проходить підготовку в Європі — частково у Великій Британії, частково в інших країнах. У відкритих джерелах кажуть, що до початку наступу в Європі буде підготовлено або має бути підготовлено десь 25-30 тисяч солдатів і офіцерів Збройних сил України. Це дуже серйозна цифра.

Якщо до цього часу ЗСУ отримають необхідну кількість бронетехніки, це теж добре. Там має бути 300 з гаком танків, зокрема і Leopard 2, і 24 британські танки Challenger — це дуже серйозні сили. Отже, для наступальної операції цього може вистачити.

Крім цього, високоточні далекобійні боєприпаси, про які багато розповідали, не менш важливі, ніж танки. Це плановані бомби, які запускаються “Хаймарсами”, але вони набагато дешевші за ті ракети, якими від початку має стріляти HIMARS. А точність у них така сама. Це дуже екзотичні снаряди, які можуть багато в чому замінити брак бойової авіації.

Сергій Грабський: З виходом ЗСУ на Азовське узбережжя звільнення Криму стане питанням часу

— Готовність наших сил оборони до проведення наступальних операцій залежить від кількох чинників. Перше й основне — підготовка особового складу, оснащення озброєнням і бойовою технікою, екіпірування, наявність відповідних ресурсів і матеріальних засобів.

Далі ситуація, яка розвивається на тій чи іншій ділянці фронту, залежатиме від того, наскільки українські війська будуть готові продавлювати оборонні позиції росіян для того, щоб прорватися до Азовського моря як одного з важливих елементів нашого наступу.

По-третє, потрібно розуміти, де в російської армії буде так звана слабка ланка. Потрібно розуміти, що це вразливе місце створюється внаслідок безперервних і зосереджених дій українських військ, які завдають ударів по об’єктах противника. І така робота триває.

До чого це призводить, ми вже бачили на прикладі Правобережної Херсонщини, коли противник просто був не спроможний утримати цю територію і здійснив так званий черговий акт доброї волі, переводячи війська на інший берег Дніпра.

Правобережна Херсонщина є класичним прикладом методичної, послідовної та зосередженої роботи наших військ. Там усе стало зрозуміло, коли противник був зупинений у районі Снігурівки і більше нікуди не йшов. Ми провели там просто блискучу операцію за співвідношенням ефективності, витратності та втрат.

Така ж ситуація продовжує розвиватися і зараз. Ми методично знищуємо противника в так званому “херсонському трикутнику”, створюючи передумови для нашого наступу в Запорізькій області. Ймовірно, може бути ухвалено рішення щодо наступу на Маріупольському напрямку.

Але тут не слід забувати про те, що є ще таке поняття, як оперативне маскування, і такі меседжі мають на меті розосередити увагу супротивника, дезорієнтувати його і, як пишуть керівні документи, “приховати істинний напрямок основних зусиль”.

Таким чином, сукупність цих чинників плюс активні дії наших військ, зокрема, на східному напрямку, може призвести до того, що противник просто неспроможний буде утримувати ці позиції. У результаті критичних ударів маневрами ЗСУ він змушений буде або капітулювати, або, можливо, комусь вдасться втекти до Криму.

Вбити клин — означає вийти на узбережжя Азовського моря на сьогодні, тобто розрізати так званий сухопутний коридор. Чому це важливо? Потрібно розуміти, що де б ми не розрізали цей сухопутний коридор, чи то Маріуполь, чи то Мелітополь, ми таким чином позбавляємо противника можливості обороняти Крим.

З виходом на узбережжя Азовського моря практично вся територія Криму потрапляє в зону удару наших вогневих засобів. Після цієї операції звільнення Криму буде вже справою часу і буде обчислюватися буквально місяцями. Таким чином, цей напрямок вважається дуже і дуже важливим для нас.

Так, ворог готується, вони намагаються створити лінії оборони в районі Мелітополя, підтягують туди всі доступні їм резерви. Підкреслюю, доступні резерви, тому що внаслідок постійного впливу вогневих засобів Сил оборони України це робити досить складно.

Але щільність військ там хоч і нарощується, але вона далека від досконалості і того максимуму, який можна досягти, що пов’язано, загалом, із протяжністю логістики, з відкритою місцевістю і діями ЗСУ.

Читайте також: Контрнаступ ЗСУ, що готується, — що відомо (ВІДЕО)