Балтія відгороджується від РФ: як Латвія, Литва та Естонія вирвалися з орбіти Кремля

Литва, Латвія та Естонія — три балтійські республіки, особливі по-своєму, проте унікальні у своїй єдності — у своїй протидії російському злу. Їх об’єднує спільне минуле — у півстолітній радянській окупації та боротьбі за незалежність у 1990-х роках. Вони знають і пам’ятають, чим загрожує свободі та демократії політика Кремля.

Як країни Балтії відповідають на загрози з боку Росії? Які висновки з досвіду балтійських республік може зробити Україна? І як Литві, Латвії та Естонії вдалося вирватися з орбіти Кремля? Відповіді на ці питання в новому випуску проєкту “В ізоляції” телеканалу FREEДОМ журналіст Юрій Кулініч шукав разом з експертами:

• Олегом Дундою, народним депутатом, представником парламентської групи з міжнародних зв’язків з країнами Балтії;
• Пятрасом Ауштрявічюсом, литовським політиком, депутатом Європейського парламенту;
• Імантсом Лієпіньшем, латвійським журналістом і письменником.

Березень 1990 року, Литва — перша з радянських республік, яка оголосила про незалежність і вихід зі складу СРСР. У відповідь Кремль відрізає Вільнюс від поставок нафти і газу, а в січні 1991 року перекидає в Литву псковських десантників і бійців спецпідрозділу КДБ СРСР “Альфа”. Кремль віддав наказ відновити контроль над республікою за допомогою армії. Війська захоплювали адміністративні будівлі і перекривали транспортне сполучення. А танки проривалися через натовпи прихильників незалежності. Унаслідок протистояння армії та беззбройних активістів загинуло 14 цивільних, сотні дістали поранення.

Ці події стали прологом падіння радянського режиму.

“Головні документи, які до певного часу визначали міжнародні відносини між Литвою та Російською Федерацією, містили в собі дуже цікавий момент. Перший керівник литовського парламенту Вітаутас Ландсбергіс домігся, щоб Росія визнала факт окупації. Звісно, у Москві не хотіли визнавати те, що робив Радянський Союз, — репресії, окупаційні процеси. Уже тоді були ознаки того, з чим потім прийшов Путін. Але ми досягли визнання [факту окупації], і це давало надію на інше майбутнє у відносинах [з Росією], — зазначив Пятрас Ауштрявічюс.

Але дуже скоро стало очевидно, що погляди Балтії та РФ на минуле і майбутнє абсолютно різні. Росія і далі розглядала балтійські країни як бунтівні, але свої. У той час як багато західних країн велися на фінансові вигоди у співпраці з Москвою, держави Балтії сигналізували про погрози, які надходили з Кремля. І єдиною можливістю захистити себе від нової російської окупації стало членство в НАТО.

Північноатлантичний альянс прийняв Латвію, Литву та Естонію 2004 року, і для них це рішення стало одним із ключових у розумінні та здобутті справжньої незалежності.

“Коли Литва вступала до Євросоюзу і робила все можливе, щоб не запізнитися зі вступом до НАТО, запитання “Чому? Навіщо вам це треба?” нам ставили не тільки російські політики. Ми їх чули і від самого Заходу: мовляв, а навіщо вам вступати, якщо Росія — наш стратегічний партнер, якщо тут усе ясно, можна розібратися за столом переговорів. Ми маємо зрозуміти, що гібридну і взагалі відверто політичну війну проти Заходу Путін почав набагато раніше, ніж ми думаємо”, — продовжив Пятрас Ауштрявічюс.

Російська ФСБ уже багато років вербує західних політиків, і депутати Європарламенту від країн Балтії не стають винятком. Як приклад, представниця Латвії Тетяна Жданок протягом 20 років співпрацювала з Федеральною службою безпеки. За даними журналістського розслідування The Insider, Delfi і Re:Baltika, Жданок працювала під керівництвом ФСБ з 2004 року. Крім того, вона вела активну громадську діяльність, просуваючи проросійські погляди. Запустила в Латвії спеціальну радіопередачу, яка називалася “Година російської школи”.

Для встановлення свого впливу Росія використовувала в країнах Балтії ті самі інструменти, що свого часу і в Україні. Це і провокації, і пропаганда, і використання російськомовних громадян для просування своїх наративів, плюс погрози економічного співробітництва, торги щодо енергетичних спільних проєктів.

Російськомовні на пострадянському просторі найбільше схильні до впливу кремлівської брехні. Ще 2014 року міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс писав у соцмережі: “Пропагандистська машина телеканалу Russia Today не менш руйнівна, ніж марші військових у Криму”.

Мовне питання — тема, яку Кремль розгойдував у Балтії, намагаючись просувати свої інтереси серед російськомовних. А таких, за різними даними, у Латвії близько 36%, а в Естонії — майже 40%. Пропаганда кричала про утиски “росіян”, а все через те, що в цих країнах діє норма про обов’язкове володіння національною мовою. Приміром, у Латвії російськомовні жителі, які не склали іспит з латвійської мови, мають статус “негромадян” і, відповідно, не є учасниками політичних процесів.

“У Латвії в росіян були і є свої маленькі політичні партії, є свої газети, є свої радіостанції, інтернет-ресурси. Але вони не впливають на політику Латвії, тому що половина з цих російськомовних людей — “негромадяни”, вони відмовилися інтегруватися в Латвії, і через це вони не можуть голосувати за свої пропутінські маленькі партії. І, по-друге, те, що вони пишуть у своїх газетах і на своїх сайтах, латиші не читають”, — уточнив Імантс Лієпіньш.

“Російський вплив поширюється на російськомовне населення. Це можуть бути і білоруси, і українці, і поляки, і навіть литовці, певне покоління яких має “мовний подарунок” із колишньої імперії. З цим треба постійно боротися, і немає одного рішення, яке б нас звільнило від імперського та дезінформаційного впливу з Москви. А відсутність впливу, відсутність контролю над думками людей в інших країнах для Кремля є найбільшим програшем, і це веде до зовсім інших процесів”, — додав Пятрас Ауштрявічюс.

Після російського вторгнення в Україну Латвія, як і інші країни Балтії, вирішила остаточно і безповоротно позбутися радянської спадщини і порвати з сучасною Росією. Інформаційна сфера, бізнес послідовно очищаються від усього, що пов’язано з Москвою. Адже ризики, які багато років були предметом обговорення, стали реальною військовою загрозою.

“Литва, Латвія, Естонія до 2022 року були дуже залежні навіть не від російських енергоресурсів (це само собою), вони були залежні від російського капіталу. Багато підприємств, багато портів де-факто належали представникам російського капіталу. І те, яким чином ці країни часто на шкоду собі лобіювали і підтримували антиросійські санкції, повинно бути прикладом для багатьох, починаючи від Польщі і закінчуючи Угорщиною, Словаччиною і всіма іншими”, — підкреслив Олег Дунда.

У 2007 році на зустрічі прем’єр-міністрів країн Балтії було ухвалено декларацію про наміри вийти зі спільної з Росією енергомережі та об’єднатися з Європою. Це стосувалося і російського газу. У 2013 році в порту литовської Клайпеди почав роботу плавучий термінал Independence. Так країни Балтії стали отримувати скраплений природний газ від різних постачальників.

У квітні 2022 року країни Балтії заявили про відмову від поставок російського газу. А з 2025 року планують повністю відключитися від енергетичного кільця, що зв’язує їх із Росією та Білоруссю. За допомогою енергомосту між Литвою і Польщею Балтія стане частиною енергосистеми континентальної Європи.

“З цими процесами і почалася, я б сказав, справжня незалежність. Адже маючи альтернативні канали імпорту електрики, газу, нафти, ми більш вільні. А є країни, які досі енергетично залежать від Росії, вона зберігає там свій вплив, постачаючи енергоносії за політично встановленою ціною. І Австрія, і Угорщина, і Словаччина ще, як то кажуть, ковтають російський газ і навіть нафту, і не бачать у цьому нічого поганого, і не хочуть підвести очі та побачити Бучу, Ірпінь або що сьогодні відбувається в Харкові, в Херсоні”, — прокоментував Пятрас Ауштрявічюс.

Дезінформація, економічний тиск, порушення кордонів країн Балтії — це лише частина елементів гібридної війни Росії.

У травні цього року в медіа сплив російський план про розширення морських кордонів у Балтійському морі. У ньому йшлося про те, що Росія має оголосити своїми внутрішніми морськими водами частину акваторії на сході Фінської затоки. Документ було опубліковано на сайті уряду Росії, однак після міжнародного скандалу його прибрали.

“Це було промацування реакції з боку Кремля. Чи готові давати їм відсіч. Чи готові країни мобілізуватися на цю відсіч. І, врешті-решт, якою буде відповідь блоку НАТО на сакраментальне запитання: чи варта Клайпеда Третьої світової війни? Це те запитання, яке 100 років тому, 1939 року, ставили німці: чи варта Клайпеда (у неї тоді була інша назва) нової великої війни в Європі. Відповідь на нього ми всі прекрасно пам’ятаємо. По суті, зараз відбувається те саме”, — прокоментував Олег Дунда.

У жовтні 2023 року в Балтійському морі сталася дивна низка аварій. Було пошкоджено газопровід Balticconnector, що з’єднує Фінляндію з Естонією, і два підводні кабелі.

А в січні того ж року стався вибух на газовій магістралі Amber Grid. Це об’єкт критичної інфраструктури, від якого залежить і газо-, і теплопостачання в регіоні. Слідчі не виключають, що це могли бути диверсії.

Країни Балтії виступають за найжорсткіші санкції щодо Росії, надають військову і гуманітарну підтримку Україні. За розміром допомоги від обсягу ВВП Естонія перебуває на першому місці у світі, Литва — на четвертому, а Латвія — на п’ятому.

“Країни Балтії дуже маленькі за територією, за населенням. Той же Вільнюс розташований за 20 кілометрів від Білорусі, яка зараз фактично є частиною Російської імперії. І балтійські країни усвідомлюють, що їхні здібності до протистояння дуже слабкі. Є інформаційний вплив, є економічний вплив, є військовий вплив з боку Москви на ці території. Вони розуміють, що найкращий варіант для їхнього майбутнього, щоб не повторювати історії столітньої давнини, коли їх фактично анексували, — це розвал Російської імперії на кілька держав. Тому що Російську імперію, як вчить історія, демократизувати неможливо. І в цьому напрямку країни Балтії разом з Україною на одних рейках і на одному розумінні”, — зазначив Олег Дунда.

“Ми не можемо тільки спостерігати. Ми повинні бути партнерами, ми повинні допомагати Україні, скільки можемо, і навіть більше. Тому що в нинішній війні РФ проти України вирішується доля великого регіону, і взагалі, напевно, світових політичних процесів. Ми знаємо свою історію, ми знаємо, чого можна очікувати, якщо ця репресивна, агресивна країна буде розширюватися, і їй не будуть окреслені дуже чіткі червоні лінії”, — додав Пятрас Ауштрявічюс.

“В України є шанс перемогти, і є шанс захищати себе та інші країни, поки Росія не напала ще на них. Тому що, як показує історія, Росія завжди робить усе, щоб захопити нові території та знищити їхнє населення. І зупинити Путіна — означає, що ми зараз можемо переломити історичну традицію Росії чинити воєнні злочини проти інших країн”, — упевнений Імантс Лієпіньш.

Сьогодні Литва, Латвія та Естонія дедалі більше інвестують в оборону, їхні військові бюджети перевищують умови НАТО у виділенні на ці потреби 2% ВВП. Балтія підтримує й український шлях до НАТО. Крім того, бере активну участь у модернізації Збройних сил України. Приміром, Литва пообіцяла профінансувати виробництво української далекобійної зброї.

“Це величезна підтримка, яка допоможе Україні ще більш ефективно захищатися. Литва вже допомогла Україні на 2% від власного ВВП, і прагне продовжити цю підтримку на рівні 0,25% ВВП країни щорічно”, — повідомив міністр оборони України Рустем Умеров.

Найважливішою подією став саміт НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року. Тоді лідери Альянсу затвердили стратегію оборони для країн Балтії, а також південного сходу Європи. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив, що якщо раніше допускалася тимчасова окупація частини територій країн НАТО і її звільнення, то нова стратегія оборони концентруються на тому, щоб взагалі не допускати здачі території. Крім того, НАТО розробило план зі створення сил швидкого реагування чисельністю 200 тисяч осіб, які за необхідності можуть бути розгорнуті протягом 10-30 днів.

Влітку цього року стало відомо, що Естонія, Латвія і Литва домовилися про створення лінії оборони на кордоні з РФ і Білоруссю. За даними естонської газети Postimees, Таллінн має намір побудувати близько 600 бетонних бункерів на східному кордоні країни на випадок прямої агресії з боку Росії.

“Вони усвідомлюють, яку загрозу для них несе Москва. Це така сама історія, як і з Україною — доти, доки на наших кордонах присутня Російська імперія, це завжди буде загроза. Це чітке усвідомлення того, що перемога України — це незалежність Литви, Латвії та Естонії. Поразка України — це втрата суверенітету і цими трьома країнами Балтії. Я більше того скажу, що перемога України в будь-якому випадку призведе до розпаду Російської імперії”, — резюмував Олег Дунда.

Гіркий історичний досвід, півстолітня радянська окупація не залишають країнам Балтії іншого виходу, як і далі боротися з імперськими амбіціями Володимира Путіна, з його спробами відродити тоталітарний режим на пострадянському просторі. При цьому Латвія, Литва та Естонія виступають єдиним фронтом на підтримку України та подальшу ізоляцію сучасної, путінської Росії.

Попередні випуски проєкту “В ізоляції”:

• Повернення до минулого немає: трансформацію відносин РФ і Нідерландів проаналізували експерти
• Італія не стала “троянським конем” Росії в Європі: трансформацію італійської політики оцінили експерти
• Немає шляху назад: як рішення Путіна віддаляли Британію від Росії
• Проєкт “В ізоляції”: Як після півстолітньої дружби Німеччина і Росія опинилися в стані нової холодної війни
• Український саміт миру відбудеться у Швейцарії: як країна змінює концепцію нейтралітету