Український “Щедрик” як символ американського Різдва

“Колядка дзвонів” – так нашого “Щедрика” називають американці. Англомовний текст кардинально відрізняється від оригіналу, однак давня українська мелодія, оброблена Миколою Леонтовичем, заворожує американців вже понад вісімдесят років. Без українського “Щедрика”, як ялинки й подарунків, американці не уявляють собі Різдва.

Як сповіщає Голос Америки, диригент хору Фредерік Бінкголдер сказав: “Пісня заворожує своїм повторюваним мотивом…. Її легко розпізнати і зрозуміти. Я обожнюю її.”

“Коли я співаю її, уявляю, як падає сніг, як дзвенять церковні дзвони. Цікаво, як це закарбувалося в американській уяві”, – розповідає президент хору Capitol Hill Chorale Кейт Гіббс.

Текст оригінального “Щедрика” українською – народний, і походить із часів язичництва. Тоді Новий рік святкували навесні, тож у колядці йдеться про приліт ластівки. Над  музикою до тексту  Микола Леонтович працював довгі роки й випустив п’ять редакцій. На американську землю “Щедрик” потрапив у 1921 році.​

“У “Карнегі-Гол” був знаменитий концерт хору Кошиця, який приїхав вперше до Америки пропагувати українську музику. І на цьому концерті вперше було виконано “Щедрика”, – розповіла  музикант Соломія Горохівська.

Тоді у залі був Пітер Вільховський, американець українського походження, диригент, композитор, співак і музикант. Він і переклав “Щедрика” англійською. Його версія – Carol of the Bells – Колядка Дзвонів – і стала символом Різдва у США.

“Я чую її постійно – по радіо, щороку, існує стільки версій. Мені подобається класична, бо вона найбільш автентична й ніколи не змінюється”, -поділилася  скрипалька-чениця Саманта Волкер.

Мама  Саманти Александра Волкер розповідає: “Дідусь мого батька приїхав з дружиною з України, вони там побралися і приїхали до Америки, вони з Одеси. Це надто особливе, я сподіваюсь, український дух десь у неї всередині, і отримує вихід із музикою.”

У контрасті до мінорної мелодії щедрівки – текст англійської версії пронизаний радістю, сміхом й веселощами свята, що наближається. Ці почуття універсальні – і однаково близькі усім американцям незалежно від віри чи етнічного походження. ​

“5-6 поколінь тому мої предки приїхали з Київщини, вони євреї…. Тож для мене незвично виконувати колядки. Але я з дитинства в хорах співаю їх. “Щедрик”  найбільше імпонує мені через те, що пісня не надто  релігійна”, – розповідає хористка Capitol Hill Chorale Гебріел Ліві.

Співак хору Пол Селкер каже: “Одна з причин популярності колядки у США – вона добре підходить для всіх вікових груп. У ній, принаймні в англомовному тексті, небагато релігійного тексту, вона нікого не образить. А ще там мало слів, а це підходить для комерційного використання.”

Мелодія “Щедрика”  технічно не складна, тож  відкриває діапазон для музичних експериментів. Рок, поп, кантрі – здається, немає стилю, в якому “Щедрика” ще не виконували. А це – одна з десятків джазових версій.​

“Кажуть, що найпростіша музика – її найважче виконувати,  бо вона настільки проста, що ти повинен зробити її цікавою,  цей мотив такий своєрідний, він дозволяє багато таких гармонічних накладень, які роблять її автентичною й унікальною”, – каже музикант Соломія Горохівська.

“Цей лейтмотив, що повторюється й інтенсивно зростає протягом усієї мелодії. А ще пісня заряджена внутрішньою енергією”, – наголосив  диригент хору Фредерік Бінкголдер.