Через повномасштабне вторгнення РФ Україна стала найбільш замінованою країною. Згідно з повідомленнями Міноборони, понад чверть української землі нашпигована вибухонебезпечними предметами, повідомляє FREEДОМ.
Ігор Підлісний — один із вінницьких саперів, які знешкоджують міни російських окупантів. Його очі бачили сотні зруйнованих війною доль, а руки буквально врятували сотню життів від залишеної російськими окупаційними військами вибухівки.
“Мій наставник говорив так: “Якщо ти хочеш спіймати зловмисника, ти повинен мислити, як зловмисник”. Точно так само і в нашій роботі. Якщо ти хочеш виявити предмет, встановлений твоїм ворогом, ти повинен мислити, як твій ворог. Звертаєш увагу на рельєф місцевості і навіть сонячне освітлення”, — розповідає вибухотехнік ГУ НПУ у Вінницькій області Ігор Підлісний.
Кожна ротація — це чергове свідчення російських звірств. Остання поїздка виявилася на деокуповану територію Харківської області. Зведений загін саперів розміновував населені пункти вздовж кордону з Бєлгородською областю.
“У більшості випадків це були міни, снаряди на розтяжках. Тобто гранати на розтяжках. Є такі касетні боєприпаси. Це один із найнебезпечніших, я думаю, найбільш небезпечний вибуховий предмет. Доводилося виїжджати, скажімо так, і на загибель людей, які через цікавість або неуважність і нерозуміння, що воно таке, десь проводилася якась маніпуляція з тим предметом, і це призводило до летальних наслідків”, — розповідає Підлісний.
З пошуком вибухонебезпечних предметів допомагали місцеві. Люди показували позиції, де дислокувалися росіяни, та шляхи їхнього відступу.
“У більшості це інформація від місцевих жителів, які пройшли окупацію, які були на місці. І вони, знаючи територію, вказували нам на заміновану територію, залишки артилерійських снарядів або нерозірвані боєприпаси”, — сказав сапер.
Відступаючи, противник закопував боєприпаси навіть на кладовищах.
“Ми знайшли поле, де були розсипані касетні боєприпаси. Вони називаються ПФМ-1, це “пелюстки”. Вони дуже небезпечні. Вони несуть, скажімо, не так загрозу смерті, як загрозу дуже великих ушкоджень”, — зазначив Підлісний.
Те, що було придатне для застосування вибухотехніки, передавали українським армійцям.
Деякі боєприпаси сапери знищували на місці, інші транспортували і потім підривали.
Загарбники діяли підло, залишаючи безліч пасток для українських саперів.
“Ми завжди йшли з сюрпризами. Якщо за інструкцією протитанкову міну можна стягнути дистанційно і перевести з бойового в транспортне положення — сюрприз для сапера, вони завжди ставили в тандемі протитанкову міну-пастку. Мої колеги проводили розмінування поля, де були протитанкові міни, і кожна третя була з пасткою”, — розповідає сапер.
Головна умова вдалої роботи сапера — це знання. На Харківщині росіяни застосовували і старе радянське залізо, і сучасну вибухівку.
“Підходячи до об’єкта, ти маєш розуміти, що це таке, його тактико-технічні характеристики досконало, і знати, якої шкоди воно завдає вибухотехніку або будь-якій людині”, — каже Підлісний.
Тим не менш, важлива й емоційна складова, і впевненість у своїх колегах.
“Як на мене, потрібно вміти під час підходу до об’єкта, так ми називаємо будь-який вибухонебезпечний предмет, вміти перемикнутися, залишити всі неприємності, навіть приємні думки залишити осторонь і контролювати себе. Я маю бути на 300% впевнений у діях і знаннях свого напарника. І також він має бути впевнений на всі 500% у моїх діях”, — зазначив сапер.
Зараз Ігор у короткій відпустці, але вже готується до чергової ротації. На робочому місці вибухотехнік зберігає світлини з побратимами та отримані за час служби нагороди, а поруч — трофеї. Є навіть такі, що знешкоджені на Вінниччині.
Підлісний зізнається — страху немає, лише впевненість у тому, що його робота вкрай необхідна.
Читайте також: Повне розмінування Луганської області після її звільнення може зайняти від 10 років, — Гайдай