Поки Зеленський їздить на фронт, Путін боїться вийти з бункера: огляд думок

Вже кілька зарубіжних журналів, серед яких Time, Politico та Financial Times, назвали президента України Володимира Зеленського людиною 2022 року. А що ж російський президент? Володимир Путін сьогодні не просто головний опонент Зеленського, він — призвідник війни, винуватець тисячів смертей в Україні та кризи у світі, що насувається. Його все частіше називають аутсайдером, останньою опорою якого залишається ядерна зброя.

І до Путіна, і до Зеленського прикута особлива увага до світових ЗМІ. Обидва президенти розмовляють із пресою, посилають меседжі різним країнам, але кожен це робить по-своєму. Путін — перебуваючи у бункері, а Зеленський — у різних точках України, які зараз важко назвати безпечними. Лише днями український президент вперше здійснив виїзд за межі країни — це був візит до США.

А напередодні, 20 грудня, Володимир Зеленський побував у найгарячішій точці на фронті — місті Бахмут Донецької області. Поява верховного головнокомандувача стала справжнім сюрпризом та подарунком для українських військових, яким він особисто вручав нагороди.

За кілька годин після новини про те, що Зеленський відвідав Бахмут, депутат російського парламенту Андрій Гурулєв написав, що Путін теж побував у зоні так званої “спеціальної військової операції”. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що слова Гурулєва нібито правда. Проте журналісти-розслідувачі запевняють, що це був штаб військ Південного військового округу у Ростові-на-Дону. Той самий штаб, судячи з фото з відкритих джерел, у листопаді відвідував і міністр оборони РФ Сергій Шойгу, тоді також стверджувалося, що міністр перебуває у “зоні проведення спецоперації”.

Керівник приватної військової компанії “Вагнер” Євген Пригожин опублікував відео, на якому російський артилерійський розрахунок нібито стріляє у бік Бахмута, а сам пропонує Володимиру Зеленському зустрітися. На поширеному відео “кухар Путіна” розповідає, що коли дізнався, що у Бахмуті Зеленський, то приїхав до нього ближче. Однак, навіть якщо припустити, що Пригожин справді знаходився на околицях Бахмута, судячи з того, що на відео сонце хилилося до заходу сонця, Зеленський на той момент з міста вже виїхав.

Аналітики зазначають, що, на відміну від Зеленського, Путін нагороджує своїх солдатів у Кремлі, а не на передовій. Причому це викликає серйозну критику серед росіян. До того ж, найчастіше замість особистих нагород військовим їх від Путіна отримують ставленики Кремля на тимчасово окупованих територіях. А замість чесного особистого спілкування з армією — фарс із підставними матерями загиблих. Путін абстрагувався від війни, яку сам і почав, і, фактично, зник з медійного поля. Кремль майже не дає жодних коментарів щодо війни, втрат чи мобілізації.

Що ще відрізняє президентів Путіна та Зеленського, чи доцільне загалом таке порівняння? Про це журналісти в ефірі телеканалу FREEДОМ поговорили з аналітиками, журналістами та військовими.

Олексій Барановський, адвокат, представник З’їзду народних депутатів Росії

— Найочевидніше буде видно становище президентів при порівнянні їхніх новорічних звернень. Це щороку видно. Але цього року, я думаю, це буде особливо “опукло”, що називається. Я вважаю, що звернення Путіна під куранти нас поверне в новий 1970 рік — і за естетикою, і за змістовною частиною. Можна буде порівнювати з якимись передовицями, на кшталт газети “Правда” за 70-ті роки. Або з програмою “Время”. Дуже цікаво буде подивитися цей репортаж із паралельного всесвіту. Мабуть, Путіну доведеться звітувати про “грандіозні” успіхи в економіці, міжнародній політиці. Загалом, запасаємося попкорном та хустинками, щоб витирати сльози від сміху.

Порівняння президентів Путіна та Зеленського — це ляпас. З одного боку, президент, який бореться за свою країну практично в одному окопі зі своїми солдатами і з іншого — президент, який зустрічається з підлеглими за нескінченними столами. Це дуже наочне порівняння.

Сергій Лещенко, радник глави Офісу президента України

— Путін виглядає нікчемністю. Навіть для того, щоб мати якийсь аргумент перед своєю армією, чому вони повинні йти вмирати, він повинен хоча б трішки пережити те, що вони переживають на фронті. А він боїться навіть заїхати на ті території, які він задекларував як частину Росії, навіть боїться заїхати на окуповані 2014 року території. Бо знає, що це досягаємо для української зброї. Тому вся його сміливість лише на екрані і лише під час інтерв’ю своїм лояльним пропагандистам.

До речі, на відміну від Путіна, я Пригожина тут у разі розумію. Він робить ставку на своє політичне майбутнє та максимально конвертує будь-яку ситуацію. Тому те, що він зробив з погляду піару, — грамотний крок. Його політичне майбутнє після відходу Путіна досить яскраво промальовується. Він буде лідером таких неонацюючих мілітаризованих об’єднань. Можливо, він навіть отримає якусь серйозну посаду у російській владі після відходу Путіна.

Більше того, Пригожин виставив Путіна повним лохом, бо на відміну від Путіна він їздить і по лінії фронту і буває на окупованих українських територіях. І тому Пригожин має політичне майбутнє. З якогось зека, сидільця і такого смішного персонажа у нас на очах виростає політична постать російського майбутнього, з яким так чи інакше росіяни матимуть справу, і нам доведеться з цим якось боротися. Тому що він точно буде лідером не ліберального, а войовничого крила. Причому свою риторику він будує також досить відмінно. На тлі нічого не здатного російської армії він намагається показати, що він інший. Він не сміється з українців, публічно вже неодноразово визнавав героїзм і майстерність українських солдатів. Він визнає сильну лінію поведінки нашого президента і таким чином він набиває собі капітал. І, повторюся, він працює просто для себе в даному випадку на своє майбутнє після Путіна. І з цим треба також щось робити.

Сергій Черуватий, речник Східного угруповання військ ЗСУ

— Мене здивувало, що президент Зеленський прийшов на позиції до військових без каски, без бронежилета, без якоїсь підготовки, промовив дуже натхненну промову, згадав полеглих у боях. Це було дуже гідно. Нагородив героїв Бахмутської битви. І це, звісно, дуже надихнуло всіх. Тому що ти чуєш розриви “Града” і перед тобою виступає президент. Таке запам’ятовують назавжди.

Я давно і системно вивчаю Росію та Путіна. І знаючи, які страхи та фобії у цієї людини, давайте скажемо чесно, приїзд до Ростова — це супермужність для цієї нікчемності. Ростов-на-Дону це для нього — грань сміливості та відваги.

Роман Цимбалюк, журналіст

— Якщо до повномасштабного вторгнення в Росії був наратив, що Путін — лідер нації, найкращий і так далі, то тепер наратив такий, що Путін не гірший за Зеленського.

Ані Путін, ані Шойгу не наближаються ближче ніж на 100 кілометрів до лінії фронту. Ось зараз, після візиту Зеленського до Вашингтона ця дистанція зросте щонайменше вдвічі чи втричі, і позначена вона буде виключно далекобійними системами, які будуть на озброєнні в України. Але у зв’язку з тим, що будуть поставлені далекобійні ракети, Шойгу та Путін сидітимуть лише у Москві.

Дмитро Гудков, російський опозиційний політик, колишній депутат Держдуми РФ

— Це дивовижний контраст. Ми бачимо президента, який не боїться, який — у гущавині подій, який чесно виграв вибори, який брав участь у політичних дебатах. Зеленський не боїться. І з іншого боку — політичний динозавр, який ховається в бункері, ніде не з’являється, всього боїться — брати участь у виборах, боїться дебатів, боїться публічних виступів, коли хтось може перебити і взагалі поставити якесь гостре питання.

Путін боїться не те що на лінію фронту приїхати. Він боїться виступити перед Федеральними зборами — сказати нічого. Він боїться виступити перед залою, абсолютно лояльних журналістів, чиї питання заздалегідь узгоджують та санкціонують. І найголовніше, що на тлі Зеленського це стало помітно не лише громадянам, це вже помітно навіть власним елітам, які, я думаю, теж дивляться на Путіна та розуміють, що перед ними вже не той мачо, який із голим торсом колись там фотографувався на коні. А це боягузливий, уже не дуже розумний, не дуже здоровий диктатор, який просто знищує, гробить майбутнє не лише країни, а й загалом усіх тих людей, які є учасниками цієї системи. Тому що сьогодні з університетів виганяють дітей представників російських еліт, їхніх дружин не пускають до Європи та й майбутнє теж Путін знищує.

Я дуже сподіваюся, що це все закінчиться якимсь палацовим переворотом. Але головний тригер для розколу еліт — це, звісно, військова поразка. Я думаю, що цим річ і закінчиться.

Євген Дикий, екс-командир роти батальйону “Айдар”

— Цю конкуренцію програно ще до початку. Путін це бункерний дід, якого інакше ніхто не називає. Навіть під час таких візитів, як візит до Білорусі, експерти сперечаються, а він сам літав чи, насправді, переговори були закритими каналами, а літав двійник. Ну, а те, що Володимир Володимирович реально полетить на фронт… До речі, про фронт навіть пропагандисти не говорили. У них мова не обернулася так. Вони говорили про штаб так званої “спеціальної військової операції”, а це Ростов-на-Дону.

Читайте також: Ляпас Путіну від Зеленського очевидний, — Барановський про візит президента України до Бахмута та поїздку до США