Мельник: Військові плани живуть лише короткий час – у росіян в Україні щось пішло не так

Українські військові очікують, що ситуація на полі бою суттєво зміниться найближчим часом завдяки новому озброєнню від Заходу. Про це розповів співдиректор програм зовнішньої політики та безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.

— Яку роль гратиме артилерія далекої дії у контрнаступі Збройних сил України та знищенні позицій російських військ?

— У тому форматі, в якому зараз точаться бойові дії, справді провідна роль належить артилерії. Тому що одна з проблем, про які говорили наші військові, – велика перевага не лише в самій кількості артилерії, а й у боєприпасах, які є в Росії, – це приблизно співвідношення 20 до 1. Це не дозволяло українським військам не лише утримувати позиції, а й переходити у наступ. Зараз ми очікуємо на те, що буде якісна зміна. Тобто це не лише кількість боєприпасів, які надходять до Збройних сил України, а й зовсім інші боєприпаси, це інакша артилерія з більшою дальністю. Це саме той інструмент, який значно змінить співвідношення сил на лінії фронту, особливо у артилерійських дуелях.

— В Американському інституті вивчення війни пишуть, що російські сили, можливо, відмовляються від спроб великого оточення українських військ по лінії Ізюм – Слов’янськ – Дебальцеве на користь менш глибокого охоплення Сєвєродонецька та Лисичанська. Чи погоджуєтесь Ви з такою думкою, судячи з останніх дій російської армії на території Донбасу?

— Я регулярно користуюсь доповідями інституту вивчення війни. Там справді дуже цікава інформація зовнішнього спостерігача. Це, напевно, оцінка ситуації із висоти пташиного польоту чи висоти винищувача. Якщо це так, значить, росіянам з певних причин довелося стримати свої амбіції. Тобто спочатку це було набагато ширше охоплення, подвійне охоплення військ. Наразі, за повідомленнями багатьох джерел, росіяни змушені відтягувати якусь частину сил від цього району, де було заплановано основний удар у бік Харкова, бо там теж є проблеми із підкріпленням. Це один із поглядів на те, що зараз відбувається на лінії фронту.

— Російські пропагандисти заявляють, що Путін перемагає, оскільки збільшив зону російської окупації України, зробив собі сухопутний шлях до Криму від Ростовської області, від так званих квазіреспублік “ЛДНР”, через Херсонську область до Автономної Республіки Крим, яка окупована росіянами вже понад 8 років. Що Ви скажете на таку тезу?

— Війна підступна тим, що будь-які плани реалізуються лише на короткий час, а далі вносяться корективи. Війна живе своїм життям, і  вносяться корективи. Вносять корективи як дії противника, так сторона, що атакує, планує окупацію.

У нас теж не було 100% впевненості, де саме ми зможемо зупинити супротивника у разі, якщо буде такий наступ. І зараз, користуючись нагодою, я хочу сказати, що в одному з розрахунків у нас були великі сумніви в тому, наскільки наше найвище військово-політичне керівництво зможе ефективно, оперативно діяти в кризовій ситуації. Але ми помилилися. Ось це, я думаю, один із ключових моментів. Ну і надалі ми знаємо – це роль українського народу, роль партнерів. Тобто це чинники, які, напевно, не до кінця враховували наші партнери. Ну, і ці чинники були, здається, цілком проігноровані агресором.

— Росіяни знову завдають ударів по житловій інфраструктурі України. Чому, на Вашу думку, були такі удари учора по Чернігівській області? Чи змінюється зараз тактика росіян?

— Тут, на мій погляд, є два дуже важливі моменти. Перше: завдаючи ударів по цивільній інфраструктурі, Росія все одно декларує, що стріляє по військових цілях. У кожному з цих випадків Міноборони РФ розраховує, що в якійсь школі, напевно, є якийсь штаб або склад зброї. Тобто це те, як вони бачать. Не знаю, чи є в них коригувальники вогню на місці. Але основна мета Росії полягає у тому, щоб завдати максимальних руйнувань, максимальних збитків на тих територіях, які вона вже не зможе окупувати. Друге: ми зараз дедалі більше спостерігаємо ситуацію, коли українські війська можуть відтіснити російських окупантів за межі української території. І тоді постає ситуація, як зараз. Це не тільки на Чернігівщині, коли Росія зі своєї території, з віддалі в кілька десятків кілометрів може обстрілювати цілі на території України. Що робити в цьому випадку? Як нейтралізувати цю загрозу? Є два рішення. Це або військове рішення, або це має бути чітко зафіксовано у тих потенційних мирних домовленостях, які колись будуть досягнуті.

— Але хіба дії Росії зараз свідчать про те, що вона розраховує на мирний договір?

— Росія хоче мирного договору. Вчора це  озвучив, якщо я не помиляюся, депутат Держдуми під час виступу в ОБСЄ. Тобто він запропонував чи повторив дуже чіткий рецепт миру, формат мирного договору. Тобто Україна має капітулювати, щоб припинити страждання цивільного населення, загибель та руйнування…

— Це мирний договір, як його бачить саме Росія, не беручи до уваги українські побажання.

— Поки що Росія має зацікавленість у тому, щоб Україна капітулювала. Який це буде мир – ми це чудово бачимо на прикладах міст, окупованих Росією. Тобто там, де встановлюється російський контроль. Чи згодні ми з таким миром? Відповідь на це питання абсолютно очевидна. Але якщо говорити серйозно про можливі компроміси, то поки що я не бачу жодних передумов. І підтвердженням цього є також повідомлення про те, які питання вирішуються в переговорному форматі. Те, що ми зараз бачимо на кадрах у телевізорі, – це якісь абсолютно тактичні, дуже важливі, локальні питання, як, наприклад, звільнення тяжко поранених чи цивільного населення з території “Азовсталі” та інших окупованих територій. Жодної мови про готовність Росії до реального компромісу не може бути доти, доки Росія не зазнає стратегічної поразки у військовому плані.

Читайте також: Росія будує в Україні хитку систему псевдореспублік на продажних людях. Інтерв’ю з Лубінцем