Сьогодні о 11:16
Європейський Союз продовжує посилювати підтримку України — як фінансову, так і військову. Цього тижня Брюссель оголосив про виділення нового траншу майже на 4 млрд євро, який спрямують на оборонні потреби, зокрема на виробництво безпілотників.
Але йдеться не лише про гроші: дедалі більше країн НАТО і ЄС визнають, що український досвід ведення війни вже впливає на перебудову всієї системи європейської безпеки — від тактики застосування дронів до енергетичної незалежності від Росії.
Український досвід стає основою нової оборони Європи
30 червня Єврокомісія повідомила про виділення Україні 3,9 млрд євро в межах спеціального оборонного механізму. Це перший транш із великого кредиту обсягом 90 млрд євро, який буде спрямований безпосередньо на зміцнення обороноздатності України.
“Сьогодні справді важливий день. Минулого тижня ми почали з першого траншу в межах пакета у 90 мільярдів євро, який був макрофінансовою допомогою в розмірі 3,2 мільярда євро. І ми сказали, що на цьому не зупинимося. І ми не зупиняємося. Сьогодні ми робимо ще один важливий крок уперед у вигляді траншу на оборону в розмірі 3,9 мільярда євро. Він буде спрямований на безпілотники, і ми вважаємо, що це стане значним посиленням можливостей України на полі бою”, — заявив речник Єврокомісії Балаш Уйварі.
За його словами, Єврокомісія продовжує вивчати контракти, які передала українська сторона. Йдеться про масштабний масив документів, тому рішення про наступні виплати ухвалюватиметься після їхньої оцінки.
“Нам необхідно переглянути контракти, надіслані Україною. Тут йдеться про понад 200 контрактів, тисячі сторінок. Ми виконали частину роботи, тому сьогодні можемо виділити 3,9 мільярда євро, а решту контрактів оцінимо пізніше”, — зазначив він.
Одночасно з розширенням фінансової підтримки в Європі посилюється розуміння того, що Україна відіграє ключову роль у формуванні нової оборонної архітектури континенту. У країнах НАТО дедалі частіше говорять про те, що українські технології, бойовий досвід і підходи до використання безпілотних систем стають орієнтиром для союзників.
Як повідомляє Financial Times, міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна заявив, що навіть падіння українських дронів, які збилися з курсу, на території країн НАТО можна вважати прийнятною ціною за удари по російських нафтозаводах і військових об’єктах. За його словами, такі атаки уражають “життєво важливі артерії” російської економіки й ускладнюють Москві фінансування війни проти України.
У самій Європі Росію сьогодні дедалі частіше називають головною зовнішньою загрозою. Зокрема, у Міністерстві оборони Нідерландів вважають РФ “найбільшою і безпосередньою загрозою миру та стабільності в Європі”. Відомство вже представило план збільшення чисельності армії до 100 тис. військовослужбовців до 2030 року. Особливу увагу Амстердам має намір приділити розвитку безпілотних систем, спираючись зокрема на український досвід їхнього бойового застосування.
Перебудова європейської безпеки стосується не лише армії, а й енергетики. У Євросоюзі знову наголосили, що повернення до колишньої залежності від російських енергоресурсів не буде.
Таким чином, Україна сьогодні виступає не лише отримувачем міжнародної допомоги. Її досвід стає одним із ключових чинників, які формують нову систему оборони й безпеки Європи — від виробництва та застосування дронів до перегляду енергетичної політики континенту.
Чи допоможуть Європі військові інвестиції в Україну — думки
Про нові оборонні можливості України в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували Анна Малкіна, доктор політичних наук, професор КНУ ім. Тараса Шевченка, та Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
АННА МАЛКІНА: Українська армія стала армією-аудитором для всієї Європи
— Гроші є дуже важливим критерієм. Якщо ми подивимося на динаміку зміни настроїв, зокрема наших європейських партнерів, починаючи з лютого 2022 року і до сьогоднішнього дня, то можемо констатувати: європейські лідери сьогодні змінюють саму філософію фінансової та військової допомоги Україні.
Тому що в перші роки війни йшлося про те, що Україні допомагають. Загалом це була донорська допомога — гуманістична і, можливо, просто підтримка. Сьогодні європейці дуже чітко розуміють, що вони інвестують в обороноздатність усієї Європи та кожної своєї армії зокрема.
Тому, звичайно ж, виділення такого траншу допомоги, низка інших критеріїв і зміна риторики — все це говорить про те, що Європа вже в консолідованому форматі не просто повірила в Україну, а усвідомила, що сьогодні лише Україна володіє монополією на компетентність у веденні сучасної війни. Вона дуже відрізняється, як усі вже розуміють, від війн XX століття, під які, власне кажучи, було налаштоване все НАТО.
Будьмо чесними: європейці сьогодні, хоч би як вони вже розуміли ці загрози, напевно, психологічно все-таки не готові воювати. А українська армія готова. Тому, загалом, в очах європейців ця дуже масована підтримка на цьому етапі пов’язана з тим, що вони розглядають українську армію як армію-аудитора для всієї Європи. Це армія, яка має досвід, технології, психологічну готовність воювати, знає, як це робити, і має велику рішучість перемогти свого головного ворога.
Раніше ми констатували, що далі від російських кордонів перебуває держава, то менше вона відчуває загрозу з боку Російської Федерації. Але все-таки консолідоване розуміння, мені здається, в Європейському Союзі вже визріло. Україна — це нова сила, не просто потенційно здатна вести війну нового покоління, а й сила, яка, загалом, здатна захистити весь Євросоюз.
Європейці готові не просто надавати Україні військову допомогу у вигляді озброєння, яке вони або виготовляють самі, або закуповують у Сполучених Штатах Америки. Європа готова вкладатися в український оборонно-промисловий комплекс. І це дуже важливий крок, тому що Україна де-факто стає і частиною Євросоюзу, і частиною Північноатлантичного альянсу.
Спільні підприємства, інвестиції в розвиток українського ОПК — усе це робить Україну невіддільною частиною того ж НАТО. Це дуже важливо розуміти. І, звісно ж, тут є дуже велика частка прагматизму, тому що Європейський Союз не робив би цього, якби не розумів, що отримує від цього дуже хороші преференції. Вони, зокрема, звичайно ж, позначаться і на оборонних можливостях самої Європи.
Далі ми маємо той факт, що європейці отримують можливість на основі спільних підприємств або можливостей для випробування різних видів озброєння одразу на полі бою в Україні дуже серйозно включатися в цю сучасну війну. Хоча б у контексті розуміння технологій і того, що для цієї війни потрібно.
Ще один момент полягає в тому, що тут, до речі, відбувається певна іронія долі. Ще, по-моєму, починаючи з 2018 року, президент Франції Еммануель Макрон говорив про те, що Європа має стати самостійним стратегічним геополітичним центром, тобто отримати самостійність від США. Загалом йшлося про те, що потрібно мати певну автономію. В Еммануеля Макрона це виражалося в ідеї створення європейської армії, окремої від НАТО.
І сьогодні Європа якраз розуміє, що таке вікно можливостей для формування стратегічного центру виникло. Але якщо Еммануель Макрон планував, що основою цього центру стане сама Франція і Німеччина, тому що вони весь час були локомотивами Європейського союзу, то сьогодні цей вектор, точніше ця вісь, змістилася в бік України. Першу скрипку тут, звичайно ж, грає Україна.
Тому європейці, і не лише члени Європейського Союзу, а й, наприклад, та сама Велика Британія, яка вийшла зі складу ЄС, але все одно залишається частиною Європи та європейської сім’ї, дуже щільно включаються не лише у виробничі заходи, а й у світоглядну заміну. Те, що я називаю філософією, — філософією організації збройних сил.
Тому така співпраця дуже сильно взаємовигідна. Але тут потрібно сказати, що Україна пройшла величезний шлях, щоб заслужити право стати тим лідером, на якого подивляться країни, які раніше, напевно, дивилися на Україну радше зверхньо — як на якусь ресурсну, сільськогосподарську країну.
Україна, звичайно ж, це заслужила. Але в основі, звичайно ж, лежить взаємна вигода. Ми залежимо від Європи, від європейської допомоги — не лише фінансової, а й дипломатичної, економічної і так далі. І європейці тут у програші, звичайно ж, не будуть. Вони зараз дуже добре це зрозуміли й активізувалися.
АНТОН КУЧУХІДЗЕ: Українському воїну теж потрібна підтримка і партнери
— Безпека — це не лише гроші, це не лише виробництво. Це професійна армія, це армія, яка має практику, це бойовий дух і бойова оперативність.
Недостатньо просто мати гроші й виробництво. Потрібно мілітаризувати соціальне життя в Європі, якщо вони реально хочуть стати суб’єктами і хочуть зменшити залежність від політичної турбулентності у США.
Правий рух же в Америці нікуди не зникне. Так, сьогодні його уособлює Трамп. Навколо нього об’єдналися всі праві, крайні праві і так далі. Але буде інший політик, навколо якого знову об’єднуватимуться праві. І ці настрої досить популярні у Штатах, вони мають свої корені розвитку.
Тому Європі потрібно визначатися. І крім грошей потрібно мати власну військову силу. Сьогодні цією військовою силою є Україна для Європи. Але ж потрібно розширити цей потенціал. Однієї України теж буде недостатньо для глобальної системи. Не можна постійно розраховувати на те, що Україна всі 100 років стримуватиме Російську Федерацію. Україні теж потрібна підтримка. Українському воїну теж потрібна підтримка, потрібні партнери — на тактичному, військово-стратегічному рівні і так далі.
Тому без поетапного створення всередині й розширення військової сили в кожній окремо взятій державі, а також без створення нового союзу європейці не зможуть стати суб’єктами. Тому що один із факторів, які визначають силу держави і суб’єктність держави, — це військова сила. І військова сила вимірюється не обсягом бюджету, а реальною ефективністю кадрів, професіоналізмом армії, ефективністю виконання завдань. І що раніше це зрозуміють у високих кабінетах Європейського Союзу, то краще.
Читайте також: Повне виснаження для окупанта: експерти про системні українські удари по російській “нафтянці”
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
