Метро: чому станцію “Тараса Шевченка” назвали на честь Кобзаря (ВІДЕО)

Метрополітен – найпопулярніший засіб пересування в столиці. Коли будували станцію “Тараса Шевченка“, суворі принципи без архітектурних надмірностей вже були позаду. Типовий проєкт чергової станції перетворився на цілісний архітектурний комплекс, проте не втратив свого безпосереднього призначення.

“Стиль “функціоналізм”, який переважав у архітектурі наприкінці 1960-х – на початку 1970-х, вже почав відступати, та набирав чинності “модернізм”, уже радянський. І, зокрема, станція “Тараса Шевченка” – це представниця того архітектурного стилю, під землею (принаймні, у Києві), де якусь увагу почали приділяти архітектурним деталям. Але вже не в тому звучанні, в якому це було в стилі “сталінського ампіру”, наприклад, в 1950-х, в 1940-х роках. А по-новому, зі своїми “родзинками“, – пояснює київський блогер Олег Тоцький.

Станція “Тараса Шевченка” – це острівна платформа завдовжки 102 метри й шириною 10 метрів. Це така собі “камерна станція” – там рідко зустрінеш багато людей. Її єдиний вестибюль, поєднаний з підземним переходом, веде на вулиці Межигірську та Оленівську, до зупинок громадського транспорту. А розташована ця станція метро прямо на кордоні житлової та промислової зони Подолу.

Спочатку станцію хотіли назвати “Заводська” або “Фрунзе”, тому що у Подільському районі Києва була висока концентрація промислових підприємств. Зупинились на назві “Тараса Шевченка”, оскільки прах Кобзаря відспівували в одній з церков на Подолі.

В художньому оформленні станції вдало використали національні художні мотиви. Гармонійно виглядають і колони, які в розрізі мають складну ступінчаcту форму, оздоблені мармуром, і колійні стіни, де червоно-коричневий мармур обрамлений нагорі білосніжною керамічною плиткою. Родзинка станції – це розкішні люстри з плафонами з рифленого скла і витончені бра на колонах з боку посадкових платформ.

На білій плитці стелі художники намалювали гілки калини, а в торці зали розташований гіпсовий барельєф Кобзаря. Ця частина стіни додатково підсвічується софітами. Освітлюють залу розкішні люстри з плафонами з рифленого скла і витончені бра на колонах з боку посадкових платформ.

У майбутньому станція метро “Тараса Шевченка” стане частиною пересадкового вузла на нову Подільсько-Вигурівську лінію столичної підземки. ЇЇ планують реконструювати: посередині центральної зали з’являться балкони, додаткові сходи та ліфти. В інтер’єрі планують використовувати ті ж типи мармуру та граніту, а також вже традиційні прийоми в освітленні. Стилістика станції залишиться колишньою, а от для барельєфу Кобзаря знайдуть нове місце.

Більше випусків програми “Метро” дивіться за посиланням.