Зніме останню перешкоду для передачі Україні танків: значення зміни міністра оборони Німеччини обговорюємо з експертами

16 січня Крістіне Ламбрехт оголосила про рішення піти у відставку з посади міністра оборони Німеччини, попередньо повідомивши про це канцлеру Олафу Шольцу в письмовій заяві.

“Багатомісячна увага ЗМІ до моєї персони навряд чи дозволяє фактологічно висвітлювати та обговорювати питання солдатів, Бундесверу та рішень у сфері політики безпеки на користь громадян Німеччини… Цінна робота військовослужбовців та багатьох мотивованих людей має бути на першому плані. Тому я вирішила оприлюднити свою позицію”, — йдеться в документі.

Аналітики пов’язують звільнення ексочільниці Міноборони ФРН з низкою політичних помилок, серед яких надто повільні та неефективні рішення щодо постачання військової допомоги Україні.

Будучи на такій посаді під час війни посередині європейського континенту, сама Крістіне Ламбрехт неодноразово зінавалася в тому, що не розуміє системи армійських звань. Її також висміювали за рішення на початку повномасштабної агресії Росії надіслати Україні 5000 касок. Такі її ляпи згадує The Guardian.

В уряді Німеччини досить швидко визначилися з новим міністром оборони, яким став міністр внутрішніх справ Нижньої Саксонії Борис Пісторіус. Він представить державу на черговій зустрічі в форматі “Рамштайн”, яка відбудеться 20 січня.

“Він є надзвичайно досвідченим політиком, випробуваним в управлінні. Роками займався безпековою політикою, а завдяки своїй компетентності, наполегливості та великому серцю є саме тією людиною, щоб вести Бундесвер в цей поворотний момент”, — прокоментував призначення канцлер Шольц.

Що означає відставка міністра оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт? Як зміна очільника німецького Міноборони вплине на військову допомогу Україні? Хто такий новий голова відомства Борис Пісторіус? Ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ висвітлили:

• російський соціолог та публіцист Ігор Ейдман;
• аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Андерс Умланд;
• експерт з міжнародних відносин Богдан Ференс;
• ексміністр закордонних справ Литви, колишній міністр оборони Литовської Республіки Лінас Лінкявічюс.

Ейдман: В Німеччині міністр оборони — це політик, який виконує представницькі функції та приймає політичні рішення

— Одна з причин [відставки Крістіне Ламбрехт] є очевидною. На неї були дуже серйозні нарікання і з боку громадськості, і з боку німецьких політиків з приводу постійної тяганини з військовою допомогою Україні.

І, загалом, думаю, критикували її не дарма. Вважаю, що її відставка є позитивним для України та для всього світу рішенням. Хто б не став на її місце, гірше точно не буде, а, швидше за все, буде краще. Маю на увазі в плані постачання зброї Україні.

Крім цього, вона зробила низку іміджевих політичних помилок, які Німеччина не вибачає політикам. Наприклад, взяла свого сина на військовий гелікоптер під час маневрів або дуже невдало висловилася під час новорічного привітання. В результаті за час перебування на посаді у неї склався імідж слабкого міністра та не дуже спритного політика. І вона вирішила не намагатися втриматися за крісло, а благополучно піти, залишивши своє місце, можливо, більш вдалому претенденту.

Цілком ймовірно, що останньою краплею для її звільнення стало те, що вона не хотіла брати на себе відповідальність за постачання важких танків Україні та нарощування постачання зброї загалом.

Вона — надзвичайно обережна людина. Думаю, вона поширений в Німеччині типаж політика-пацифіста, особливо серед жінок. Душою, звісно, вона з Україною, але будь-який дотик теми війни, смерті, зброї для неї як гострий ніж. Це пов’язано з травматичним досвідом Німеччини — участю та поразкою в двох світових війнах, зокрема з трагедією Другої світової війни, коли найбільші німецькі міста були фактично знесені з лиця землі.

Тоді навіщо вона погоджувалась ставати міністром оборони з такими поглядами? І чому всі інші кандидати також не були професіоналами у військовій сфері? Це якраз абсолютно нормально. Це в Росії звикли, що міністр оборони — завжди якийсь бравий генерал, а в Європі це політична посада. У генералів — своя робота, вони керують Генштабом, армією… До речі, те саме і в Україні, в якій система управління стає як в країнах Євросоюзу.

Міністр оборони — це, насамперед, політик, який виконує представницькі функції та ухвалює політичні рішення.

Тобто проблема Крістіні Ламбрехт була навіть не в тому, що вона недостатньо розбиралася у військовій сфері — гадаю, від неї це ніхто сильно не вимагав. А в тому, що вона робила дивні та безглузді для політика вчинки.

Сподіваюся, її наступники більш адекватно оцінюватимуть ситуацію і простіше та швидше постачати Україні всю можливу зброю.

[В питанні передачі танків Україні] Олаф Шольц, мабуть, “зламався” під впливом інших країн Євросоюзу та США, німецької громадської думки та колег з коаліції, а також під тиском опозиціонерів. А Ламбрехт упиралася, будучи радикальною пацифісткою…

Тому її звільнення, напевно, зніме останню перешкоду для реалізації цих планів, які, швидше за все, вже є в німецькому уряді. Принаймні, я не бачу причин, чому б цього не було.

Андерс Умланд: Принципові рішення щодо України приймаються не на рівні міністерства оборони, а на рівні канцлера

— Серед кандидатів [на посаду міністра оборони] найбільше шансів мала [уповноважена Бундестагу у справах Збройних Сил] Єва Хьогль від Соціал-демократичної партії. Це жінка, яка вже має досвід у військовій сфері…

Принципові рішення, скажімо, щодо України, не ухвалюються на рівні міністерства. Це, швидше, рішення на рівні канцлера.

Тому особистість нового міністра не відіграватиме великої ролі. А Крістіне Ламберт втратила свою посаду не тільки тому, що вона робила якісь невдалі заяви щодо України, хоча вони теж були.

Вона мала цілу низку таких дивних висловлювань, після яких була велика критика. З іншого боку, треба сказати, що це одне з найскладніших міністерств в Німеччині.

І раніше міністри оборони теж часто критикувалися, [зокрема] через різні проблеми в армії. Але в Німеччині це чутлива тема, яка не лише з певними особами пов’язана.

Можу тільки сподіватися, що нарешті це рішення [про передачу Україні Leopard 2] буде ухвалено. Справа в тому, що в порівнянні з іншими, теж хорошими західними танками, наприклад, Abrams і Challenger — це з’ясував дослідник Європейської Ради з зовнішніх відносин Густав Грессель — саме цей тип танка найбільше підходить для підтримки України, тому що він є на озброєнні багатьох країн. Це означає, що там є відповідна інфраструктура для обслуговування цього танка: достатньо запчастин, снарядів, тощо.

І остаточне рішення в цьому питанні може ухвалити лише німецький уряд, бо він має схвалювати постачання цього танка також від інших європейських країн, які мають його на озброєнні.

Богдан Ференс: Спробуємо переконати нового міністра оборони, що рівень військової підтримки України має посилюватись

— Борис Пісторіус — досвідчений політик, який тривалий час активно займається політичним життям в Німеччині. Він представляє правлячу Соціал-демократичну партію.

Я очікую, що з його призначенням посилиться співпраця між Україною та Німеччиною в контексті постачання озброєння. Не виключаю, що можуть бути і складності, і виклики, і внутрішні дискусії в ФРН, особливо зараз, в контексті постачання, наприклад, важких танків.

Але крок за кроком, за допомогою персональних зустрічей… Сподіваюся, Пісторіус особисто приїде до України. А ми спробуємо переконати нового міністра в тому, що рівень військової підтримки має посилюватись, бо ми захищаємо не лише Україну, а й цивілізований демократичний світ від автократії та російського імперіалізму.

Лінас Лінкявічюс: Сама зміна міністра оборони ФРН докорінно не змінить ситуацію

— На адресу Крістіне Ламбрехт було багато критики й до цього. Не думаю, що сама заміна керівника відомства якось докорінно змінить ситуацію. Вона представляла партію соціал-демократів як і Олаф Шольц, а позиція канцлера та партії пояснювалася неодноразово.

Нещодавно розповсюджували інформацію про спроби знайти дипломатичне вирішення цього конфлікту… Але дипломатичне рішення має бути обґрунтоване практичними діями на полі бою. А зараз ми поки що не бачимо в цьому змін…

Загальна оцінка: треба більше працювати. Німеччина, звичайно ж, не бажає бути лідером в постачанні зброї, так що все залежить від союзників. Прояв більшої активності з боку інших країн, гадаю, сприятиме зміні позиції Німеччини.

[Щодо передачі Україні танків Leopard 2]: з боку Німеччини ми завжди бачили це. Спочатку взагалі не хотіли надавати жодної зброї, лише гуманітарну допомогу. Це змінюється дуже повільно: треба працювати з центрами прийняття рішень, пояснювати, що таке мир і як його можна досягти, а також що перемир’я чи переговори, про які міркують як варіант, не приведуть до миру.

Я не знаю, там половина електорату чи менше міркують в цих термінах — це й пояснює уповільнення з боку уряду… Сподіваюся, що ми все-таки не лише про Leopard 2 говоримо, и Challenger надійде з Великобританії. Так що все рухається, але надто повільно.