Знесення будинків, розширення кладовищ і черги за їжею: що відбувається в окупованому Маріуполі

На сьогодні ситуація в тимчасово окупованому Маріуполі залишається стабільно важкою. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в місті зруйновано більшу частину житлового фонду і фактично відсутня критична інфраструктура.

Мешканці зруйнованого міста відчувають суттєві проблеми з продуктами харчування, медикаментами та товарами першої необхідності. Лише щоб отримати гаряче харчування маріупольці змушені простоювати багатогодинні черги.

Водночас окупаційна влада Маріуполя не поспішає розв’язувати нагальні проблеми городян. Замість цього вона замітає сліди злочинів РФ — зносить зруйновані будівлі, від авіаударів по яких загинули тисячі людей.

З моменту окупації Маріуполь із мирного приморського міста поступово перетворюється на військову базу російської армії. На його території перебувають десятки тисяч військовослужбовців РФ, туди ж стягують військову техніку та обладнання.

Що відбувається зараз у захопленому росіянами Маріуполі? До чого готуються окупаційні війська, розквартировані в місті? І яка гуманітарна ситуація? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили мер Маріуполя Вадим Бойченко та радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко.

Маріуполь як військово-логістична база російської армії

Петро Андрющенко: Маріуполь — це найвіддаленіша найбільш віддалена точка від лінії фронту сьогодні. Вони (російські окупанти, — ред.), з одного боку, розглядають його виключно як глибокий тил.

Водночас з військової точки зору Маріуполь дуже зручно логістично розташований, тому що, завозячи військову техніку, живу силу, боєкомплект, і розміщуючи їх у районі Маріуполя, дуже зручно досить швидко переміщатися в будь-якому напрямку фронту.

З іншого боку, у нас є Волноваха — Вугледар як точка напруги. Тому можна легко перетасувати наявні резерви на ту ділянку фронту, куди тобі дійсно необхідно.

Крім того, Маріуполь має достатню базу, щоб забезпечити велике накопичення як військової сили, так і комплектів. Тому на сьогодні більш зручної логістичної точки у відносній безпеці від лінії фронту в окупантів не існує.

Будь-яке інше [рішення] подовжує логістичне плече та ускладнює рух. Тому Маріуполь за грудень і за січень остаточно перетворено саме на військово-логістичну базу.

На сьогодні біля Маріуполя і в самому місті перебуває приблизно 30-35 тисяч російських військових різних підрозділів і різних напрямків. Ось вони сконцентровані, проходять навчання і доукомплектування. Тобто їх явно готують до наступу.

У спілкуванні з місцевими вони кажуть, що у них є наказ Кремля взяти за лютий Запоріжжя і Вугледар. Повертаючись до того, хто, як і де хто розміщується, це все справді свідчить про можливий наступ, насамперед, на Вугледарський напрямок. Ну і, безумовно, на Запорізькому напрямку теж буде неспокійно.

Вадим Бойченко: Російська Федерація розуміє, що найближчим часом наші війська перейдуть у контрнаступ, і в напрямку Маріуполя буде рухатися наша армія. Відповідно, росіяни готують оборонні рубежі.

Ми багато бачили, чули і читали про ті фортифікаційні споруди, які зводять окупанти.

Наприклад, вони будують нові будинки. Але зводять їх для картинки своїх пропагандистських ЗМІ, показують на російських каналах, розповідаючи, що росіяни нібито “відновлюють життя в Маріуполі”.

Але вони з цілком зрозумілих причин не заселяють ці будинки, тому що їх будують на околицях, використовуючи їх надалі як фортифікації. І потім російські ЗМІ показуватимуть, що Збройні сили України рухаються вперед і, відповідно, знищують те, що вони побудували. Такі меседжі будуть використовуватися для внутрішніх споживачів у РФ і на окупованих територіях.

Наразі на території Маріуполя, прилеглих сіл і селищ росіяни накопичують величезну кількість військ і техніки. За даними місцевих жителів, які інформують нас, це десятки тисяч російських військових.

Читайте також: Російські окупанти відкинули Маріуполь навіть не в радянське минуле, а кудись ще далі, — Андрющенко

Знесення будівель та ексгумація загиблих

Вадим Бойченко: Найжорстокіший злочин РФ вчинила на території міста Маріуполя, знищивши 50% багатоквартирного житлового фонду в нашому місті. Просто уявіть, що з 2600 багатоквартирних будинків більше не існує 1300.

Сьогодні Росія масово прибирає сліди воєнних злочинів, скоєних нею на території Маріуполя, який був, є і залишається Україною, але який РФ оголосила Російською Федерацією. Тобто з тих 1300 будинків, які вони знищили обстрілами, тисячу вони вже запропонували до знесення.

Якщо раніше вони більш гуманно розбирали завали, які вони ж і створили, витягували звідти [тіла загиблих] людей, то зараз цього не відбувається. Вони розбирають ці завали та вивозять цей бетон на звалище разом із тілами людей, які досі там перебувають.

Тобто Росія розуміє, що найближчим часом Збройні сили України перейдуть у контрнаступ і звільнять місто Маріуполь.

Петро Андрющенко: Що стосується знесення зруйнованих будинків і пошуку тіл [людей, які загинули під час російських бомбардувань], то там усе, як то кажуть, у труху. У серпні проводили масову ексгумацію у всіх цих могильниках, підвалах, під’їздах, у руїнах будинків, а загинуло від 50 до 200 осіб у кожному. Ось кого знайшли, того ексгумували. На сьогодні ніхто не заморочується, інакше не скажеш. Тобто будинок під знесення.

Безумовно, тіла деяких загиблих ще там залишаються. Це може бути п’ять осіб, десять осіб. Ніхто навіть не шукає. Тому все разом із будівельним сміттям іде далі на полігон. Вони не ускладнюють собі життя пошуком, ексгумацією, ідентифікацією тощо.

На жаль, усі дані щодо пошуку абсолютно закриті. Формально ними займається так звана “поліція ДНР”. Насправді це база даних ФСБ, зокрема, з пошуку безвісти зниклих і загиблих. Та ж база даних щодо поховання маріупольців на кладовищі в селищі Старий Крим, охороняється як ядерна кнопка, як ядерна валізка в Росії.

Саме тому ми не можемо отримати більш точних даних і про кількість загиблих, і про кількість розшукуваних.

У принципі, у пабліках Маріуполя людей шукають досі. Це стосується і проросійських пабліків, і проукраїнських. Для маріупольців, що сьогодні перебувають в евакуації, це, напевно, найболючіше питання, тому що нікому невідома доля близьких людей, яких не можуть знайти. Це десятки тисяч людей.

Коли і як ми всіх знайдемо? На жаль, до деокупації, до ексгумації, до ідентифікації всіх загиблих це питання так і буде висіти в повітрі.

Зруйнована інфраструктура

Вадим Бойченко: У Маріуполі як не було, так і немає роботи критично важливої інфраструктури. Місто залишається без потрібного обсягу електроенергії, без якісного режиму питної води, тому що воду вони сьогодні беруть із резервного джерела водопостачання. Це неякісна технічна вода, якою вони сьогодні постачають жителів Маріуполя.

Так само вкрай складна ситуація з опаленням. Опалювальний сезон вони так і не розпочали. Відповідно, люди як замерзали, так і замерзають.

Гріються люди за рахунок тієї відсутньої електрики та обігрівачів, які їм видали. І ми пам’ятаємо про ту кількість пожеж, які досі трапляються в Маріуполі.

Це складна гуманітарна ситуація. Харчові продукти, які завозить Російська Федерація на територію українського міста Маріуполя, у 2-3 рази вищі стосовно цін, які сьогодні ми бачимо в магазинах України.

Медицина і смертність

Петро Андрющенко: Рівень смертності в Маріуполі, на жаль, не зменшується. Швидше, ми спостерігаємо динаміку до його зростання. Навіть якщо виключити всіх загиблих і похованих у період масового поховання, то на сьогодні цвинтар у Маріуполі за місяць збільшується приблизно на річну норму, тобто на ту, що була до війни за півмільйонного населення міста.

Після початку окупації на маріупольських цвинтарях і в братських могилах поховано вже не менше ніж 25 тисяч осіб.

Точну цифру зараз назвати неможливо. Вона буде відомо тільки після окупації, після проведення всіх слідчих заходів, досліджень, експертиз тощо. І, на жаль, ми впевнені, що навіть після цього ми далеко не всіх знайдемо.

Зараз у місті дорослого населення приблизно 90-100 тисяч, тобто практично вчетверо менше людей, а кладовище зростає у 8-10 разів швидше.

Це все наслідки окупації та дій окупантів. Це колапс медичної системи, абсолютне ігнорування людських потреб, свідоме утримання людей на межі виживання. Людей не випускають за цю гуманітарну межу, тримають у стані, що ти маєш виживати щодня.

Якщо в якійсь сфері щось починає покращуватися, то обов’язково в паралельній сфері щось погіршується для того, щоб люди не мали змоги, як то кажуть, подивитись на всі боки й подумати про сьогодення та майбутнє. Вони змушені думати про те, як їм жити тут і зараз, і конкретно сьогодні, і конкретно завтра.

Вадим Бойченко: З медициною ситуація ще гірша, бо до неї окупанти підійшли ще більш жорстоко: через знищення системами залпового вогню і килимових бомбардувань 70% лікарень у Маріуполі більше не існує. Обладнання, яке вціліло, вони вивозили і вивозять.

Росія знищила навмисно цю інфраструктуру. Немає того обсягу лікарів, які готові були якісно обслуговувати населення. У результаті цього, ми бачимо в Маріуполі ненормативну смертність.

Така ж складна ситуація з медикаментами — їх немає, а якщо вони є, то ціна їх у 5-7, а за деякими позиціями і в 10 разів дорожча. Тобто знайти неможливо. На виклики швидка допомога не приїжджає.

Тотальний контроль і фільтраційні заходи

Вадим Бойченко: З 1 березня неможливо було виїжджати з Маріуполя і в’їхати на територію міста без фільтраційних заходів. Досі це існує. Досі йде жорсткий контроль кожного жителя міста, який пересувається Маріуполем, виїжджає за межі Маріуполя. І вік, і стать не мають значення.

У кожному з маріупольців росіяни бачать, природно, українця, а кожен українець для них становить небезпеку. Тому в цих складних умовах наші люди інформують і створюють потрібний опір, дають потрібні координати.

Але в цих умовах, у яких перебувають сьогодні жителі Маріуполя, це вкрай важко робити, тому що щодня росіяни проводять фільтраційні заходи.

Петро Андрющенко: У селах на околицях Маріуполя вже впроваджено моніторинг за дітьми, перевіряють усіх школярів аж до першокласників. ФСБшники підозрюють, що батьки використовують дитячі гаджети для того, щоб передавати інформацію в Україну.

Усі ми прекрасно розуміємо, що ні спецслужби, ні ми, ні ті, хто працює з інформаційним полем, ніколи через дітей або із залученням дітей цього робити не буде. Але росіяни міряють усе своїм власним аршином.

У принципі, вони максимально використовують систему освіти, школи, дітей, і в пропагандистських цілях, і для виявлення проукраїнськи налаштованих людей. Якщо брати за кількістю і за тяжкістю воєнних злочинів, то це найважче.

Для мене особисто це важче, ніж наш драматичний театр, ніж усі вбивства в Маріуполі. Тому що всі ці пропагандистські уроки, розмови про важливе — це ж пряме використання дітей.

Тут треба розуміти, для чого це все робиться. Дитина прийшла додому, розповіла те, що їй повідали в школі, і якщо батьки починають її поправляти й говорити, що все трошки не так, дитина повертається до школи та починає сперечатися з учителем.

І якщо виявляється такий факт — а всі абсолютно вчителі доносять ФСБ у прямому режимі через директора школи, — то до таких батьків миттєво приходить уже зачистка. А далі арешти і розлучення дітей і батьків.

На сьогодні у Маріуполі з приблизно 90-100 тисяч повнолітнього населення приблизно 20% – це абсолютно проросійськи налаштовані люди, яких уже бомбами російськими бомбили, “Градами” обстрілювали і голодом морили, і чого тільки вони не робили, але, проте, вони вірять, що колись їм стане краще жити в Росії.

А якщо перерахувати відсоток на ту кількість маріупольців, які жили до повномасштабного вторгнення, то майже 5% населення – на рівні божевільних. Ось ці люди абсолютно щиро повторюють нісенітниці російської пропаганди.

На щастя, у Маріуполі 80% громадян, що залишилися, чекають на повернення України. Це наші люди, вони борються і дочекаються деокупації разом із нами.

Читайте також: “Демонструють усьому світу, які вони нелюди”: масовий приїзд російських тревел-блогерів до Маріуполя прокоментував радник мера