Зміни до Конституції та множинне громадянство: “Погляд з Банкової” з Федором Веніславським

Яка ситуація зі змінами до Конституції щодо децентралізації, які моменти викликають дискусії? Чи будуть зміни до Конституції співвідносні з вимогами Мінських угод? Як ініціатива президента України про множинне громадянство позначиться на мешканцях ОРДЛО та окупованого Криму, які отримали російські паспорти?

Про це і не тільки у програмі “Взгляд с Банковой” телеканалу UA говоримо з народним депутатом (фракція “Слуга народу”), представником президента України у Конституційному суді України Федором Веніславським.

Ведуча програми – Кароліна Король

– Яка ситуація із змінами до Конституції щодо децентралізації? Коли парламент може ухвалити їх?

– Це дуже суттєвий законопроєкт, який пройшов тривалу процедуру обговорень із представниками практично всіх зацікавлених суб’єктів: із асоціацією органів місцевого самоврядування всіх рівнів, в експертному середовищі, із представниками вченого світу. І підкомісія конституційного реформування в комісії з правової реформи при президенті узагальнила всі пропозиції, які не викликають дискусій та заперечень і сформувала вже фактично готовий текст законопроєкту.

Натомість є кілька положень цього законопроєкту, які вимагають обговорення вже у політичному аспекті, тобто з нашими колегами у парламенті. Бо для затвердження законопроєкту про внесення змін до Конституції потрібно 300 голосів. Ми розуміємо, що потрібно провести попередні консультації з нашими колегами в парламенті, і зокрема з політичною опозицією, щоб заручитися їхньою підтримкою, або врахувати побажання, які на наш погляд не будуть шкідливими для держави та для суспільства. І тоді ми можемо цей законопроєкт виносити до зали [Ради на голосування].

Минулого пленарного тижня всім народним депутатам України роздали підсумкове зведення всіх пропозицій, обговорень з коментарями. І об’єктивно вже після Нового року ми зможемо провести низку консультацій та на наступній сесії є надія, що ми зможемо надіслати цей законопроєкт до Конституційного суду для отримання висновку.

– Тема змін до Конституції часто політизується. Наскільки можна назвати цей діалог, ці консультації є успішними зараз?

– У консультаціях, зустрічах, обговореннях, про які я говорив, брали участь представники політичної опозиції. Ми запрошували всіх. Приходили не всі. Проте представники депутатських фракцій і груп, які перебувають в опозиції до чинної влади, брали участь, висловлювали свої побажання. І я думаю, що це досить суттєвий момент, щоб можна було сподіватися на їхню підтримку в залі.

Хоча під час таких спілкувань багато депутатів від деяких політичних опонентів кажуть, що принципово не підтримуватимемо будь-які ініціативи влади. Але я думаю, що якщо буде проаналізовано та враховано їхні пропозиції, то й представники політичної опозиції можуть підтримати цей законопроєкт.

– Ось у чому важливість цих конституційних змін щодо децентралізації для звичайних українців?

– Сфера життєвих інтересів кожного громадянина України пов’язана з тим населеним пунктом, де він проживає. За проєктом змін до Конституції всі ці населені пункти мають назву “громади”. В цьому випадку “громада” – це і населений пункт певного типу, і сукупність мешканців.

Вже зараз, навіть без змін до Конституції, ми ухвалили низку законів, які вже почали діяти, за ними набагато більше повноважень набули саме громади – тобто влада на місцях. І цього року, і наступного року на підтримку органів місцевого самоврядування виділяються рекордні суми грошей. Але без фундаментальних змін до Конституції органи місцевого самоврядування та територіальні громади не завжди можуть використовувати їх адекватно, за цільовим призначенням. Але як тільки ми ухвалимо зміни до Конституції, це вже буде комплексна реформа децентралізації. Влада на місцях отримає і повноваження, і фінансові ресурси, необхідні для їх реалізації. І громадяни зможуть активніше залучатися до ухвалення рішень для покращення життя на місцях.

– Можливо, потрібне якесь навчання, якісь консультації для того, щоб більш доцільно розподілялися такі кошти?

– Міністерство регіонального розвитку громад та територій надає дуже сильну методологічну допомогу органам місцевого самоврядування, зокрема, щоб вони використали нові ресурси, нові можливості для комплексного розв’язування проблем, що виникають на місцях. Ця діяльність ведеться, а в майбутньому ще розширюватиметься.

– Чи будуть ці зміни до Конституції співвідносні з вимогами Мінських угод, у яких зазначено децентралізацію з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО)?

– Якщо всі щиро зацікавлені у виконанні Мінських угод, то сам факт ухвалення закону про внесення змін до Конституції щодо децентралізації буде повністю у фарватері виконання Мінських угод.

У Мінських угодах щодо децентралізації сказано загалом, а не щодо конкретних окремих районів Донецької та Луганської областей. Тобто якщо ми повністю забезпечимо процес децентралізації у всіх адміністративно-територіальних одиницях, то ми можемо сміливо говорити, що ми виконали умови Мінських угод. Особливий статус у цьому випадку якраз буде нерозривно пов’язаний із великими повноваженнями органів місцевого самоврядування на всій території України. Ми розв’язуємо цю проблему більш глобально, і наші політичні опоненти не мають аргументів, щоб говорити про те, що ми якимось чином здаємо інтереси України або йдемо на поводу у країни-агресора щодо виконання Мінських угод. Це буде спільна ситуація для усієї України.

– А коли буде оприлюднено текст законопроєкту про національні спільноти? Тому що президент його появу анонсував ще влітку.

– На сьогодні є закон про національні меншини. Він морально, ідеологічно та юридично суттєво застарів. Наразі закінчується робота [Верховної Ради]. Думаю, що наступного року ми зможемо побачити законопроєкт, який гарантуватиме статус національних меншин в Україні.

– І ще хотілося б зупинитися на пакеті законопроєктів щодо множинного громадянства, який президент нещодавно вніс до Верховної Ради. Чому для закріплення можливості мати декілька громадян не потрібно змінювати Конституцію України?

– Наші політичні опоненти сильно критикують ініціативи президента, але при цьому замовчують, що чинний закон України про громадянство і так уже багато років де-факто дозволяє мати множинне громадянство. Тому що у чинному законі чітко зазначено, що якщо громадянин України набуває іноземного громадянства, він у відносинах з Україною вважається лише громадянином України. А якщо іноземець набуває українського громадянства, то також у відносинах з Україною він вважається лише громадянином України. Саме на цьому становищі акцентується у законодавчих ініціативах президента.

Але зараз є суттєва відмінність. У чинному законодавстві для того, щоб набути українського громадянства, іноземець повинен припинити, вийти, або подати декларацію про відмову або відсутність іноземного громадянства. В ініціативах президента передбачено, що це є не обов’язковим, окрім тих країн, які будуть віднесені Кабінетом міністрів України до країн із підвищеним міграційним ризиком. І, звичайно, це неможливо з громадянами країни-агресора. Це прямо зазначено у законопроєкті.

Виходячи з цього, представники українських національних спільнот за кордоном, українських діаспор – Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Аргентина тощо – зможуть мати українське громадянство, не виходячи з громадянства іншої країни. Або якщо в них рідні в першому, другому поколінні – батько, мати, дідусь, бабуся – проживали на територіях, на яких у 1918 році було проголошено Українську державу після об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Якщо вони проживали на цих територіях, то їм навіть не потрібно приймати громадянство. Їм потрібно буде просто набути громадянства шляхом територіального походження. В цьому випадку це окрема процедура, простіша, яка не потребує проживання в Україні протягом останніх 5 років тощо.

Тобто це дуже суттєва законодавча ініціатива, яка дозволить усім громадянам, які відчувають свій ментальний та психологічний зв’язок з Україною, набути українського громадянства, залишаючись громадянами своїх країн.

Але тут одночасно слід наголосити на законопроєкті “Про загрози національній безпеці, пов’язані з громадянством”, де президент ініціює те, чого на сьогоднішні немає. А саме – щоб особи, які мають іноземне громадянство, не мали права обіймати посади в органах державної влади України. Чинне законодавство говорить про те, що для зайняття посад в органах виконавчої, судової влади необхідно мати громадянство України. Закон не пов’язує можливість зайняття таких посад із відсутністю іноземного громадянства. А я можу навести приклад із практики: близько 10 років тому голова Апеляційного суду Харківської області був одночасно суддею арбітражного суду в Москві. Тобто, він мав і українське громадянство, і російське громадянство. А оскільки голова Апеляційного суду має доступ до державної таємниці, поза сумнівом, це істотна загроза національній безпеці. Тому президент своїми ініціативами унеможливлює ось такі ситуації в майбутньому.

– Як ухвалення закону про множинне громадянство відіб’ється на мешканцях ОРДЛО та окупованого Криму, які були змушені отримати російські паспорти й при цьому мають паспорти громадян України?

– По-перше, держава Україна не визнає факту іноземного громадянства (в цьому випадку російського), яке особи отримали насильницьким шляхом, були змушені піти на це через певні загрози для їхньої свободи, життя, для нормального існування на тимчасово окупованих територіях. Ми вважаємо, що ці дії [Росії] порушують міжнародні стандарти у галузі прав людини, Загальну декларацію прав людини, Конвенцію про захист прав людини та основних свобод. Тобто в цьому випадку, на наш погляд, ці документи (російські паспорти – ред.) є нікчемними й тому вони особливих юридичних наслідків за собою не тягнуть.

Якщо після повернення тимчасово окупованих територій громадяни заявлять, що їх фактично змусили прийняти російське громадянство, жодних негативних наслідків для українського громадянства у них немає.

Плюс у законопроєкті про множинне громадянство чітко сказано, що не може бути подвійне громадянство з країною-окупантом, країною-агресором. Тобто не може мати громадянин України одночасно громадянство Російської Федерації.

Нагадаємо, Володимир Зеленський подав на розгляд до Верховної Ради низку законопроєктів, спрямованих на протидію загрозам національній безпеці у сфері громадянства.

Читайте також: Арахамія розповів про три “запобіжники” у законопроєктах про “множинне громадянство” в Україні