Жителів Донеччини евакуюють з-під російських обстрілів — як це відбувається і де влаштовують переселенців (ВІДЕО)

Через розв’язану Росією війну мільйони українців були змушені покинути свої домівки і стали переселенцями. Тих, хто за віком або станом здоров’я самостійно не зміг виїхати з гарячих точок Донецької, Харківської та Херсонської областей, вивозили гуманітарні організації. Людям надають тимчасове житло в територіальних центрах, а потім відправляють до спеціально переобладнаних пансіонатів на заході України, повідомляє FREEДОМ.

70-річна Тетяна Павлова до початку повномасштабної війни жила в селищі Нью-Йорк Донецької області. Каже, трималася до останнього, не хотіла їхати. Але в листопаді 2022 року зрозуміла, що далі залишатися в рідному селищі не може — не виживе. Виїхати допомогли волонтери. Куди везуть, тоді не розуміла. Так опинилася в Дніпрі в Центрі для тимчасового перебування для літніх людей та людей з інвалідністю.

“

“Син на той час поїхав. Телефоную йому, плачу. Кажу: “Синку, я вмираю. Я просто вмираю”. Три тижні голодна, я не їла нічого. Нерви були, це взагалі. Ні аптек, нічого немає. Мене вивезли. Тут увага, люди, діти. Ось Людмила Анатоліївна підлогу прийшла мити, я тільки виходжу, наснилося щось, вона відразу: “Що таке, що таке?” Медсестри, санітари — дівчата і хлопці — всі посміхаються, вітаються, дух підіймають. Я просто передати не можу. І чарівники до нас приходять, показують фокуси нам”, — розповіла переселенка.

Тетяна Павлова — одна з небагатьох, хто залишився жити в цьому центрі. Більшість тих, кого вивозять із гарячих точок, за кілька днів виїжджають далі в санаторії та пансіонати, які готові приймати маломобільних людей на тривалий термін і надавати їм усю необхідну допомогу.

Людей вивозять машинами з міст Часів Яр, Бахмут та інших населених пунктів, що перебувають під російськими обстрілами. Далі — евакуаційний потяг. Одним із перших із тими, хто таки наважився їхати, спілкується волонтер Владислав. Він своїм автомобілем їздить забирати людей на Донеччині.

“Дехто боїться залишати свою домівку, дехто боїться, що буде покинутий, десь забутий, і таке інше. Невідомість їх лякає”, — каже волонтер.

Із Костянтинівки на Донеччині Ірина вивезла лежачу бабусю, невелику сумку з речами та гітару. Її хоче передати доньці, яку не бачила вже рік. Дівчина в перші дні повномасштабної війни поїхала до Чехії, а Ірина з бабусею залишалася в місті доти, доки обстріли не стали постійними.

“Дуже складно. Про виїзд прочитала, не хотіла, звичайно, їхати. Їм у такому віці важко. Кажуть, дерева, коли вони вже великі, їх не пересаджують. Так і тут. Важко, звісно, і виїзд дається, але важко вже й там уже дуже сильно”, — поділилася вимушена переселенка.

Волонтери, які працюють із вимушеними переселенцями, кажуть, ті часто ставляться до них із недовірою. Але бачачи доброзичливе ставлення, змінюють свою думку.

“Змінюються в обличчі, коли ти заходиш, розмовляєш рідною мовою з ними. Вони розуміють, що свої прийшли, що про них піклуються, їх не кинули. Тому що на тому боці вони нікому не потрібні. Їх там і залишають. І для того, щоб ми перемогли, для збереження вільного світу нам необхідно дбати про своїх громадян. А громадяни — це не тільки тих, хто може самостійно пересуватися, хто може піклуватися про себе. Це всі верстви населення”, — сказав співробітник організації “Восток SOS” Роман Кольцов.

Вивозити з-під обстрілів людей команди гуманітарних місій будуть доти, доки в цьому буде потреба.

Читайте також: Росія знищує Донбас і його жителів, застосовуючи майже всі види озброєння — огляд (ВІДЕО)