Європейські країни разом із США продовжують допомагати Україні зброєю для протистояння російській агресії. Наприклад, країна нещодавно отримала військову допомогу від Швеції, Італії, Австрії, Німеччини та Словенії. Сполучені Штати вже надали 1400 “Стінгерів” — це системи протиповітряної оборони малої дальності. Також Україна тепер має зенітно-ракетні комплекси малої дальності.
США також зобов’язалися надати 8 систем NASAMS (англ. Norwegian Advanced Surface to Air Missile System — норвезька вдосконалена ракетна система земля—повітря) та пов’язані з ними боєприпаси. Дві з них будуть в Україні найближчим часом і вони зможуть закрити небо над великим містом, таким, як Київ. Ще шість систем буде надано пізніше.
Експерти не виключають, що Україна може отримати ще й зенітно-ракетні комплекси середньої дальності Hawk (“Хоук”). У країнах НАТО їх активно використовували доти, доки не замінили на Patriot (“Петріот”).
“Під час останнього “Рамштайну”, окрім спільних політичних заяв, які всі хороші і як усе потрібно разом робити, відбулася зустріч голів основних підприємств європейських та загалом міжнародних військово-промислових комплексів, які чітко подивилися, що для України вони можуть поставити, в які терміни та як їм потрібно прописати для цього бізнес-план. Зараз ми бачимо, що про підтримку Україні говорять вже теж абсолютно бізнесовою мовою — що потрібне українській економіці, що потрібне українській енергетиці, що потрібно українському населенню, що потрібне українській армії. Ми переходимо від простої політичної позиції, що Україна — добре, Росія — погано, до конкретних і дуже правильних кроків про те, а що нам зробити для того, щоб Україна перемогла, щоб українці нормально пережили зиму. І як на мене, це головний меседж цієї зустрічі, і він для нас дуже важливий, дуже правильний”, — розповів експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв.
Тим часом у Росії залишилося вже не так багато сучасного озброєння, але залишається багато неякісної зброї радянських часів. Військова колаборація РФ з Іраном змусила Україну та партнерів серйозно замислитися над тим, як закрити небо від крилатих ракет та безпілотників-каміказе. Але західні партнери мають свою чітку лінію, якої вони дотримуються, надаючи Україні військову допомогу.
Серед експертів є ті, які вважають, що грамотніше було б не акцентувати на протиповітряній обороні, а посилити військову міць, щоб знищити заводи з виробництва боєголовок у Росії та його носіїв. Докладніше — в огляді думок на телеканалі FREEДOM.
Роман Світан, військовий експерт
— Європа наполягає, щоб спочатку постачання певних видів озброєння робили США, а далі підключалися країни ЄС. Тобто, щоб не одна країна, постачала якийсь вид зброї, а постачання проходили в комплексі. Це, можливо, і правильно з погляду швидкості прийняття рішень. Є таке прислів’я: “Гуртом і батька легше бити”.
Наше політичне керівництво працює одразу з усіма учасниками процесу передачі певних видів озброєнь. Але є й об’єктивні моменти, пов’язані з передачею озброєння старого зразка, які вже знято з виробництва. Якщо це європейське озброєння, воно можуть вироблятися кількома країнами. І не всі країни одразу дають згоду на постачання певного виду озброєнь. Деякі країни, посилаючись на свої внутрішні законодавства, відмовляють у поставках одного й того самого виду озброєння або якихось запчастин.
Але основне питання пов’язане з підготовкою українських військовослужбовців до роботи на певних видах озброєнь, які передаються, починаючи від ЗРК, закінчуючи літаками. Це місяці підготовки, тому залежно від номенклатури озброєнь швидкість поставок розливається.
Країни навіть усередині Євросоюзу приховують початкового постачальника чи початкового ініціатора угоди. Цим вони відрізають внутрішньополітичні негативні моменти. Допустимо, ті ж болгари, якщо не вони хочуть нарватися на опір усередині якоїсь проросійської частини, передають зброю через Німеччину.
Світ не йде шляхом збільшення систем протиповітряної оборони як таких. Тобто зенітно-ракетних комплексів не вистачає, щоб повністю закривати країну. Світ йде іншим шляхом. Усі розвинені країни нині націлені на знищення носіїв, місця виробництва та пуску ракет. Якщо країна вже розвинена, так званий паритет зброї, розвинуто, немає сенсу збільшувати кількість ППО у себе. Тобто, якщо є кілька тисяч “Томагавків” (ракетний комплекс “Tomahawk” морського базування, який включає крилаті ракети з надводним або підводним стартом, пускові установки — ред.), які можуть всю Росію перемішати із землею, то вони не буде систем ППО. Вони не допустять навіть пуску у свій бік ракет. А наша країна зіткнулася з проблемою, що нам доводиться прикривати небо без паритету в зброї. Чому це питання вже порушується кілька місяців? Нам потрібні “Томагавки”, щоб ми могли знищувати заводи з виготовлення зброї. Оскільки систем ППО не вистачає, природно, ніхто їм ділитися особливо не буде.
Такі системи як “Хоукі” (Hawk) або “Аспіди” (Aspide) можуть закрити всю нашу країну. Але це озброєння треба розконсервувати, адаптувати під наші системи супроводу стеження, цілевказівки. Але ми поки що працюємо в лінійному плані. Ми захищаємось від ракет, а треба робити так, як зробили наші хлопці кілька днів тому — знищили носіїв “Калібрів” у Севастополі. Ось це нормальна адекватна відповідь. Потрібно знищувати носії. Потрібно знищувати весь Чорноморський флот, знищувати повітряний флот Російської Федерації та заводи з виробництва ракет. Вони й досі їх виробляють. Одна-дві ракети на місяць виробляються: і Х-101, і Х-555, “Іскандери” та “Калібр”. І це нескінченна тема, допоки ми не зруйнуємо заводи.
Микола Маломуж, генерал армії України, екс-керівник Служби зовнішньої розвідки
— Ракети великої дальності в наявності у ЗСУ чітко передбачають формат глобальної війни. Так буде, якщо Україна отримає ATACMS (англ. Army TACtical Missile System — армійська тактична ракетна система) та інші ракети, які б’ють на 300 кілометрів. Про це говорять неофіційно джерела у розвідці США та Великобританії. Звісно, на цьому спекулює Росія. У Кремлі постійно говорять про можливість застосування ядерної зброї. Глобальна війна між США та Росією означатиме і глобальне ядерне протистояння. Є ще стримуючий фактор, хоча поступово відсувається на другий план. З урахуванням агресивної політики Росії обмеження щодо постачання такої потужної зброї як “Петріот” будуть зніматися.
В Україну вже постачаються ефективні ракетні засоби. Вже зараз розглядається питання більш далеких забійних набоїв на 120 кілометрів для “Хаймарсів” (HIMARS). Але поки що не на 300 кілометрів. Але те, що Росія б’є не військами, а містами, інфраструктурою, звісно, знімає обмеження та умовності, досягнуті на офіційних рівнях [між Україною та західними партнерами]. Тому після зустрічі у форматі “Рамштайн” ми вже маємо новітні кошти та далекобійніші артилерії, особливо ракетних систем, здатних бити на 80 та 120 кілометрів. Це, звичайно, вже перевага наших Збройних сил та окремо ракетних сил над російською артилерією.
У Росії ще багато старих, неточних ракет. Але у нас вже нова якість, якою ми виграємо на Херсонському та Луганському напрямках, а також біля Бахмута.
Неофіційно Росія шантажує Захід тим, що насамперед вона готова застосовувати тактичне озброєння у відповідь на балістичні ракети дальністю 300 і більше кілометрів, які ми, наприклад, отримаємо від США. Деякі європейські країни, ясна річ, дуже обережно ставляться до того, що Росія готова воювати вже з країнами НАТО та Європейського Союзу. Адже передбачається, що якщо театр воєнних дій перейде на територію Євросоюзу, він буде в стані війни. І ось ці всі формати та сумніви, звичайно, поки що грають.
Читайте також: Захід націлений на стратегічну підтримку України, — експерт про головний меседж зустрічі G7