За будь-яку ціну взяти місто “під ялинку” для Путіна: що говорять аналітики про бої за Авдіївку

Російські загарбники не полишають спроб оточити Авдіївку. Це місто на Донеччині вже понад місяць перебуває в епіцентрі бойових дій. Російські війська перетворюють його на руїни.

Експерти зазначають, що наразі російське військове керівництво зробило Авдіївку основною ціллю на Донеччині заради гучних політичних заяв. Саме тому окупанти гинуть сотнями на цьому напрямку з жовтня.

Росія хоче захопити Авдіївку вже 9 років

В Авдіївці розташовані потужні укріпрайони українських військових, які обороняють цей напрямок від російських загарбників з 2014 року. Стратегічно важливими об’єктами тут є промислова зона та територія коксохімічного заводу. Найближче велике місто під контролем російських військ — Донецьк. Тож Авдіївка вже дев’ять років залишається для окупантів бажаним об’єктом для захоплення, щоб відсунути лінію бойових зіткнень і продовжити знищення всього живого на своєму шляху.

Як повідомили в Генеральному штабі ЗСУ, українські військові непохитно тримають оборону і завдають ворогу значних втрат. За останню добу марними були наступальні дії противника на схід від Новобахмутівки, Степового, Авдіївки та Первомайського Донецької області, де Силами оборони відбито 10 атак.

Речник українського Таврійського угруповання військ полковник Олександр Штупун заявив 19 листопада, що російські війська зазнали великих втрат під Авдіївкою та вимушені використовувати мобілізований особовий склад і призовників з-поміж військовослужбовців-строковиків.

Поки окупанти продовжують поповнювати знекровлені підрозділи, кількість російських дезертирів і військовослужбовців, які відмовляються вести наступальні операції, зростає. На Авдіївському напрямку працюють російські загороджувальні загони.

Тим часом у місті залишаються жити близько 1300 осіб. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну в Авдіївці проживало понад 30 тисяч осіб. Евакуація мирного населення триває, з кожним днем там стає дедалі складніше жити, адже умов майже немає. Люди ховаються від російських обстрілів у підвалах, де проводять більшу частину часу.

Коментарі чиновників і військових аналітиків

Про актуальну ситуацію в Авдіївці та цілі російських загарбників на цьому напрямку в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Віталій Барабаш, голова Авдіївської міської військової адміністрації;
• Сергій Цехоцький, майор, офіцер 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка;
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);
• Іван Варченко, експерт з питань національної безпеки.

ВІТАЛІЙ БАРАБАШ: З Авдіївки стає дедалі складніше виїхати

— Станом на ранок 21 листопада в Авдіївці залишаються 1383 людини. За минулий тиждень евакуювали 102 людини. Евакуація йде щодня. І на завтра люди записані. Усіх охочих ми намагаємося вивезти.

Останнім часом ми бачимо тенденцію на збільшення людей, які бажають виїхати з міста. Дійсно, місцеві жителі втомилися від загострення, яке триває вже понад місяць. Вони бачать, що окупанти б’ють по цивільних об’єктах.

Кілька днів тому за добу 30 ракет КАБ-500 прилетіло по території громади. Ворог усі свої невдачі на лінії фронту компенсує кількістю та щільністю не лише артилерійського вогню, а й авіабомбових ударів. Тридцять бомб за добу — це дуже багато. Більше в нас було 13 жовтня, коли тільки почалося це загострення. Вони тоді за добу скинули 31 КАБ-500 на місто.

Авдіївський напрямок — один із пріоритетних для ворога, куди він кидає все більше і більше сил. У Росії дійсно знищують, мені здається, цілеспрямовано своє населення, відправляючи на війну.

Погано, що люди тільки зараз розуміють, що потрібно евакуюватися з Авдіївки. Зараз дуже складно виїхати з міста. Те, що ворог цілеспрямовано б’є по мирному населенню, ні для кого не секрет. І люди про це вже говорять прямим текстом. Якщо раніше доводилося доводити, пояснювати — хто, звідки і навіщо б’є, – то зараз таких розмов уже немає.

Люди все прекрасно зрозуміли. Але знову ж таки, складність у тому, що зараз логістика дуже ускладнена. Крім артилерійських обстрілів по дорозі додалися дрони, які російські військові останнім часом дуже часто використовують.

Українські військові виконують свої завдання. Але буває таке, що їм доводиться відриватися на цивільне населення, вивезти пораненого, наприклад. Зв’язку в місті немає, через що поранені цивільні люди гинуть — просто від кровотечі та неможливості дістатися самостійно до медзакладу. Коли такі ситуації трапляються, військові відгукуються і відвозять мирних до лікарні. Це один із таких маленьких фактів, який показує, що наших військових відвертають увагу від виконання їхніх завдань, від їхньої бойової роботи.

Було б людей менше або взагалі не було в місті, військові б сконцентрувалися на своїх завданнях.

СЕРГІЙ ЦЕХОЦЬКИЙ: Дрони відіграють найважливішу роль у боях під Авдіївкою

— Російські війська використовують велику кількість дронів-камікадзе. Вони використовують їх постійно, як тільки дозволяє погода. Це сьогодні є найбільшою загрозою після артилерії.

Але ми теж не сидимо на місці. Ми працюємо над тим, щоб збільшити кількість наших безпілотних літальних апаратів. Ми знаходимо безпосередньо пункти управління дронами противника. Тільки за 18 листопада було знищено дві антени управління дронами. Одна з них — телевізійна, яка спостерігала все в окрузі. До нас приходять все нові й нові фахівці з IT-сфери, які добре володіють технікою і межі досконалості немає.

Якщо російські солдати потрапляють безпосередньо на “нуль”, як ми називаємо цю точку, в окопи, там немає майже ніякого постачання. Ось що з собою взяли, то вони п’ють, їдять і користуються цим.

Це дуже важливий фактор. Завдання нашої аеророзвідки, наших FPV-дронщиків, зробити все, щоб у російських військ нічого не було. Для цього ми постійно перебуваємо в пошуку бліндажів окупантів, якихось укриттів.

Способи доставлення, які у них існують на полі бою, це традиційні “буханки” — санітарні машини, якими вони підвозять на передок продукти і боєкомплект. Наше завдання їх знищувати.

Нам потрібно більше тихої льотової апаратури, яка може споряджатися боєприпасами, виглядати їх і діставати в найбільш невідповідні моменти їхнього перебування на нашій українській землі.

Противник користується тим, що в місті залишаються мирні жителі. Для нагнітання ситуації відправляє керовані ракети, які летять спочатку на територію, контрольовану ЗСУ, потім розгортаються і летять уже ніби з нашого боку в бік міста. Це робиться для російської пропаганди. Ми прекрасно знаємо, що вони роблять. Переконувати вже нікого не треба, що російські військові — терористи. Це знає весь світ.

ІВАН СТУПАК: Розсіювання уваги ЗСУ — одна з тактик загарбника

— Я вважаю, що всі напрямки на фронті взаємопов’язані. Не можна сказати, що кожен живе своїм життям. Зрозуміло, що чим більше російські війська чинять тиск на якомусь іншому напрямку, тим більше наше командування змушене там концентруватися. Або ми подумки приділяємо багато уваги іншим напрямкам, або матеріально — переводимо туди техніку і ресурси. Забираємо, наприклад, із Херсонської області або Запорізької області військових, медиків, перекидаємо танки для того, щоб закривати дірки на східному напрямку.

Зрозуміло, що РФ на це і розраховує. Це дуже навіть логічно. Але поки що ми бачимо, що намір російської армії не працює.

Із січня російські війська тиснуть на Куп’янськ і Лиман. Але тут же стоять наші захисники, вони дійсно стримують, тримають наступ. Уже було більше кількох сотень хвиль російського наступу. Десь успішно, десь — неуспішно, але наступальні акції відбуваються. Вони пробують ці “м’ясні штурми” — хвиля піхоти за хвилею.

ІВАН ВАРЧЕНКО: Авдіївку можна порівняти з Бахмутом

— Бахмут наприкінці 2022 року став ідеєю фікс для росіян, щоб це було великою перемогою російської зброї, щоб можна було про це сказати під Новий рік, щоб із цим вийшов Путін на передноворічну конференцію і міг би відрапортувати російському народу про успіхи армії.

Але сталося не так, як їм хотілося. Вони отримали по зубах і по рогах, і змушені були ще майже пів року воювати “м’ясними штурмами”, втрачаючи там живу силу і техніку. Будь-яке просування — це були дрібні перемоги, які, зрештою, вони не зрозуміли, як можна конвертувати.

Бахмут не був конвертований у славу російської зброї, він не був підтриманий інформаційним чином. У російському інформаційному просторі “забули” про Бахмут як про місто “слави” російської зброї, оскільки ніхто не зрозуміє, чому 100 тисяч російських солдатів поклали під українським маленьким містечком.

Тепер вони вважають, що жертвою має стати українське містечко Авдіївка, яке розташоване всього за 13 кілометрів від Донецька. Об Авдіївку вони ламали зуби неодноразово з 2014 року. Зрозуміло, що Авдіївка для росіян як кістка в горлі. І зараз вони так само — “м’ясними штурмами”, жертвуючи колонами техніки, працюють по Авдіївці. Там гинуть тисячі російських військових.

У кожному клаптику невеличкої Авдіївки вони втратили вже понад 10 тисяч своїх бійців тільки вбитими. Зрозуміло, що поранених, покалічених і зниклих безвісти у них теж достатньо.

Росіяни не рахуються з кількістю тих жертв, які потрібно покласти під реалізацію путінських ідей. Зрозуміло, що вони “під ялинку”, для новорічної конференції намагаються взяти хоча б маленьке містечко, битву за яке вони у своїй пропаганді хочуть оспівати.

Але ми розуміємо, що знову перепоною на дорозі до світового панування в них стало маленьке українське містечко і кілька тисяч українських воїнів, які героїчно його захищають.

Читайте також: Масовані атаки на Авдіївку триватимуть не більше 2-3 тижнів — прогноз військового аналітика