Який механізм найефективніший для стримування ядерних загроз Путіна — думка експертів і глядачів FREEДОМ

Сьогодні, 15 червня, у Швейцарії стартує дводенний Глобальний саміт миру. Представники 100 країн і міжнародних організацій обговорюватимуть формулу президента Зеленського і вирішуватимуть, як примусити Путіна до справедливого миру для України.

На порядок денний конференції винесено три з десяти пунктів української формули миру: ядерна та продовольча безпека, а також обмін полоненими, включно з поверненням усіх викрадених Російською Федерацією українських дітей.

Ядерна та радіаційна безпека — це перший пункт мирного плану президента Зеленського. У зв’язку з цим телеканал FREEДOM провів опитування серед своїх глядачів та експертів на тему: “Який механізм найефективніший для стримування ядерних загроз Путіна?“

Думка глядачів FREEДОМ

Більшість глядачів телеканалу вважають, що Путін не зважиться на застосування ядерної зброї, що це лише елемент залякування:

• “Опудало на болоті для того, щоб лякати. Але це мертвий виріб, який боїться сам себе”;
• “Погрози Путіна — звичайна бандитська лякалка. Довбати його в хвіст і гриву!”

А якщо й зважиться, то це буде останнім кроком диктатора, загнаного в кут:

• “Погрози Путіна мають, скоріше, стримувальний характер, ніж реальний. Він піде на цю дурість тільки в тому разі, якщо Росія відчує екзистенціальну загрозу або її збройні сили будуть знищені”.

Учасники опитування запропонували різноманітні варіанти впливу на російського диктатора:

• “Знищити діда, тоді все буде в шоколаді”;
• “Найефективнішим вважаю, щоб усі країни поставили ультиматум рашистам: війна блоку НАТО — якщо вони не припинять і не приймуть капітуляцію”;
• “Стримувати Путіна — це все одно, що вмовляти психічно хворого одужати. Підтримую позицію нашого президента Зеленського. Правильна позиція, що клин клином вибивають”;”У путлера не вийшло “Київ за три дні”, тепер він кричить про уявну загрозу: що якщо буде загроза для їхньої недоімперії від Заходу, то вони застосують ядерну бомбу. Ось тільки натовські війська не беруть участі в цьому конфлікті та не збираються, це Україна одноосібно дає звіздюлів путінській орді. На Заході про застосування ядерної зброї ніхто навіть не заїкається, вони допомагають Україні захищати свою територію. США мають прямо сказати путлеру: якщо він надумає застосувати ядерну зброю, то від маскви нічого не залишиться. Західні країни ні на кого не нападали та нікому не погрожують ядерною бомбою, уся загроза походить тільки від РФ. Це Путін напав на Україну, це раша — загроза для всього цивілізованого світу”;
• “Відчуваючи поразку в z-авантюрі (“СВО”), Путін відчайдушно блефує, погрожуючи світові ядерною дубиною. І йому вдалося залякати світ. Тому єдиний шлях закінчити війну — перестати звертати увагу на погрози Путіна і почати громити РФ максимально жорстко. Але головне для перемоги України — нарешті розв’язати належну психологічну війну проти РФ! Бо неможливо перемогти РФ (і Китай) однією лише звичайною зброєю. Тільки психологічна деморалізація армії і тилу РФ здатна знищити ворога, і тільки розваливши РФ зсередини, Україна покладе край цій нескінченній війні”.

Ядерні загрози Путіна в оцінці експертів

Наскільки реальні ядерні погрози Кремля і як стримати Путіна від переходу до дії, в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Петро Олещук, політолог;
• Ігор Яковенко, російський опозиційний журналіст, колишній депутат Держдуми РФ;
• Ростислав Мурзагулов, російський політтехнолог.

ПЕТР ОЛЕЩУК: Насамперед потрібно перемогти страх

— Ядерні погрози Росії — це значною мірою шантаж і залякування світу з метою забезпечення реалізації путінських цілей. На жаль, це тривалий час чинило негативний вплив на держави, які підтримують Україну, бо всі вони тримали в голові: а раптом Путін справді відчує якусь “червону лінію” і прийме безвідповідальне рішення?

Сьогодні ми бачимо, як поступово ці “червоні лінії” відсуваються, як вони руйнуються. У цьому допомагає, зокрема, і сама Україна. Зокрема, українські спецслужби останнім часом дуже ефективно ліквідують різноманітні стратегічні об’єкти на території Росії. І йдеться не тільки про нафтопереробні заводи, а й, наприклад, про різноманітні радіолокаційні станції (РЛС), зокрема й РЛС, які впливають на систему ядерної безпеки Росії.

І в такий спосіб Україна демонструє світові, що, насправді, коли путінський режим стикається з подібними загрозами, він просто намагається все це замовчувати, бо ніяких самогубців там немає. Ні Путін, ні його оточення не справляють враження фанатиків, які прагнуть знищити людство ядерним ударом. Вони просто хочуть утвердити свою владу, передати її у спадок новим поколінням тієї ж еліти, зміцнитися і вічно правити, а зовсім не намагатися всіх знищити.

Проте в Росії довгий час розуміли, що багато політиків на Заході не готові приймати відповідальне рішення через страх перед застосуванням Росією ядерної зброї. Але завдяки зусиллям, насамперед самої України, її партнерів, цей страх зникає. І адекватне сприйняття путінського режиму, як мені здається, вже досить близько. І це найголовніше.

Але в Кремлі прекрасно розуміють, що подібний страх Заходу можна використовувати як дуже ефективну зброю. Тому, щоб зупинити російські ядерні загрози, насамперед потрібно перемогти страх.

Плюс ядерна загроза не тільки для України, це загроза для всього світу. Прикриваючись ядерною зброєю, можна робити багато чого. Можна, наприклад, почати агресію проти країн НАТО. А у світі ядерних держав не одна і не дві. І кожна з них, виходячи з такої логіки, може претендувати на все що завгодно, прикриваючись ядерною зброєю.

Тому відсутність адекватної реакції на ядерний шантаж з боку Росії не віддаляє гіпотетичну ядерну війну, а наближає її.

Бо держави на кшталт Росії починають втрачати внутрішні обмеження, починають звикати до ядерної загрози як до чогось звичайного. Напевно, немає й тижня, щоб хтось із представників російської влади не обіцяв знищити весь світ, перетворити його на ядерний попіл тощо.

Причому, подібної нормалізації ядерного шантажу не було ніколи раніше. Радянський Союз не займався щотижневим ядерним шантажем. Радянський Союз у своїй пропаганді боровся за мир. Так само як і Сполучені Штати, і як всі інші країни, вони уникали постійної згадки про ядерну зброю. А Росія, навпаки, постійно її згадує.

І, зрештою, це становить дуже велику загрозу для всього світу. Якщо хтось у світі цього не розуміє, це дуже погано для всіх, не тільки для України. Бо ядерна загроза не може обмежитися тільки територією України, якщо хтось надумає ці загрози втілювати в життя.

Зараз очевидно, що Росія не має ядерних намірів. Але нормалізація постійного ядерного шантажу теж не може не мати, зрештою, наслідків. Тому на це потрібно реагувати.

Стримування Путіна — це ілюзія, яка тривалий час існувала на Заході. Є поняття “контроль ескалації”, “управління ескалацією”, його тривалий час застосовували та застосовують західні партнери України, які виходили з того, що не потрібно допустити ескалації. У них ескалація, зрештою, асоціюється з ядерною війною.

Але ось, “керуючи ескалацією”, вони, зрештою, дійшли до максимального рівня ескалації.  І [з огляду на масштабну війну РФ проти України] я вже не знаю, що далі можна уявити як таку ситуацію.

Стримування так не працює. Путін і сформувався як подібного типу диктатор винятково тому, що тривалий час ніхто не хотів, не міг, не бажав дати йому рішучу відсіч, показати, що потрібно грати та жити за певними правилами. Путін згодом усвідомив, що жодних правил не існує, і що він може спробувати встановити свої правила. І він почав застосовувати це все на практиці.

У цьому контексті Путін відрізняється від багатьох диктаторів минулого. Бо диктатори минулого, якщо вони мали якусь імперіалістичну програму, вони починали її реалізовувати досить рано. А Путін дуже тривалий час вичікував, накопичував ресурси, спостерігав, проводив тестування можливостей застосування агресії в сучасному світі. І тільки коли переконався, що це не несе йому особисто жодної загрози, він вирішив застосувати це все на практиці.

Напевно, в цьому і полягає головна проблема — Путіна не можна зупинити вмовляннями, обмеженням ескалації, якимись спробами домовитися. Щодо Путіна це просто не працює. Щодо Путіна працює зовсім інша логіка. Він отримує по зубах і тоді він робить висновки, він відступає. Якщо не отримує по зубах, для нього означає, що можна рухатися далі. Більше там ніякої закономірності немає. Це логіка одноклітинних організмів.

ІГОРЬ ЯКОВЕНКО: Хтось ще, як і раніше, боїться

— Росії відповідати на полі бою нічим, тут усі ресурси вичерпано. Що залишається? Ядерний шантаж. І цей шантаж використовують фактично в режимі нон-стоп, у режимі 24/7. Коли Путін замовкає, то на сцену виходить Медведєв. Коли Медведєв іде спати, то на сцену виходять російські пропагандисти.

Російські пропагандисти, телеканали взагалі безупинно займаються ядерним шантажем. Розповідають про те, яким чином Росія буде знищувати Сполучені Штати Америки та інші країни. Знаменита метафора — “протока імені Сталіна”, тобто що і Америка піде під воду, і Британія зникне, і Франція, Польща тощо.

На ядерний шантаж Путіна частина західних лідерів перестала звертати увагу, бо розуміє, що ця загроза не буде реалізована. Але дехто ще не хоче в це перевірити. І саме тому ще продовжують залишатися обмеження і заборони з боку Заходу, наприклад, щодо широкого використання західної зброї проти Росії та інші моменти.

Тож не можна сказати, що цей шантаж зовсім безглуздий. Він все-таки діє, хоча б частково — так, не на всіх, але хтось, як і раніше, боїться.

РОСТИСЛАВ МУРЗАГУЛОВ: Путін сприймає серйозно тільки клацання по носі

— Ядерних загроз з боку Москви вже давно ніхто толком не боїться. Путін багато разів намагався лякати лідерів західних країн меседжами, що у нього найпотужніший ядерний арсенал, що він усіх зітре на радіоактивний пил, як говорили його пропагандисти. Зрозуміло, що цього не станеться. Тому що Захід відповість.

Перший час західні країни трохи боялися ядерних лякалок Путіна. З моєї точки зору, вододіл стався, коли була нещодавня офіційна відповідь Путіну від американського Держдепу, коли йому повідомили, що жодна твоя ракета до цілі не долетить, а ми ударом у відповідь рознесемо все, що в тебе є, включно зі всіма твоїми резиденціями разом із тобою. Відповідь була досить жорстка. І я тоді зрозумів, що тузи в рукаві у Путіна закінчилися, і зараз йому буде несолодко.

Тобто в західному світі теж поступово приходить розуміння, що коли вони мають справу з бандитом і вбивцею, вони не повинні з ним діяти в межах міжнародної дипломатії.

Путін не сприймає західну “стурбованість” як щось серйозне. Він сприймає серйозно тільки клацання по носі. Як ті ж удари української армії, як знищення на території РФ військових об’єктів, тих же РЛС, які коштують чималих грошей.

І таких клацань Путін побоюється більше. І, напевно, він буде більш сприйнятливий до тих пропозицій, які йому буде зроблено клубом країн, що збирається у Швейцарії на Глобальному саміті миру.

Кремль одного разу вже досить серйозно зажурився, коли у відповідь на путінські мультики з неіснуючою його ядерною потужною зброєю американці показали свої мультики — з ядерною зброєю, яка існує. І тоді у російських еліт носи серйозно повисли. (У 2018 році послання Путіна Федеральним зборам РФ, яке було присвячене ядерній зброї, супроводжувалося демонстрацією роликів з комп’ютерною графікою, “мультиків”, нібито новітніх розробок російського озброєння, — ред.).

Як пожартував мій український друг, що було б чудово, якби на місці Росії з’явився ще один океан. Власне кажучи, вони дострибаються до цього, якщо будуть далі продовжувати діяти у своєму дусі. І всі, хто перебувають навколо Путіна і хочуть далі жити, подивляться на це, їм теж стане страшно. Путіну втрачати вже нічого, він вигнанець, його ніхто ніде не приймає і не чекає, відповідно, помирати разом із ним необхідності немає. І тому я найближчим часом очікую якісь російські внутрішньоелітарні справи.

Читайте також: “Ярс”, “Циркон”, “Іскандер”, “Сармат”: ядерні загрози Путіна в огляді експертів