Які ключові пункти має містити мирний план для України — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Українці прагнуть миру, але не ціною втрати своєї країни, наголосив Володимир Зеленський на засіданні Європейської Ради 6 березня. У своїй промові він окреслив ключові кроки, необхідні для мирного врегулювання. Однак головне питання, яке мають вирішити будь-які переговори, полягає в тому, чи здатна Росія відмовитися від війни, зазначив глава держави.

Справедливий мир для України — чи знадобиться компроміс?

З перших днів війни Україна виступає за мир, заявив Володимир Зеленський на засіданні Євроради. За його словами, єдина причина, через яку війна триває, — це дії Росії. Україна ж готова зробити необхідні кроки для досягнення миру. Першим таким кроком президент назвав необхідність того, щоб Росія визнала необхідність завершення війни.

“Цього можна досягти двома видами тиші, які легко встановити і контролювати, а саме: відсутністю атак на енергетичну та іншу цивільну інфраструктуру, тобто перемир’ям у тому, що стосується використання ракет, бомб і далекобійних дронів. І іншим — перемир’ям на воді, тобто припиненням військових операцій у Чорному морі”, — заявив Зеленський.

Наступним етапом має стати формування базової довіри, основою якої, на думку українського лідера, може бути звільнення полонених. Будь-яке перемир’я — це лише підготовчий крок до переговорів про всеосяжний і справедливий мир, наголосив він.

При цьому будь-які рішення, що стосуються безпеки України та Європи, мають ухвалюватися виключно за участю Києва та Брюсселя. Для досягнення довгострокового миру Європа має залишатися сильною, переконаний президент України. У цьому контексті він привітав ініціативу Європейської комісії з переозброєння європейських країн.

“Оборонні кошти в рамках цього європейського плану мають зміцнити всі частини Європи, і я закликаю виділити значну частину на виробництво озброєнь в Україні — наші промислові потужності є найшвидшими та найактуальнішими з огляду на сучасні загрози безпеці”, — сказав український лідер.

На екстреному саміті Європейської Ради в Брюсселі лідери ЄС обговорили подальшу підтримку України та переозброєння Євросоюзу. Для цих цілей вирішено залучити додаткові 800 млрд євро, частину з яких спрямують на інвестиції в український оборонно-промисловий комплекс. Усі країни ЄС, за винятком Угорщини, підтримали це рішення.

“Ми працюємо над новим інструментом, щоб дати можливість нашим державам-членам через спільні закупівлі купувати необхідний військовий потенціал, який потім буде передано Україні. Типовими прикладами є данська або чеська ініціативи. Але, звісно, з підтримкою в розмірі 150 млрд євро, де певна частка має бути спрямована для розвитку потенціалу України. Це також є великим кроком уперед для підтримки цієї видатної армії”, — заявила президентка Єврокомісії.

Сильна Європа здатна забезпечити Україні надійні гарантії безпеки, впевнені її партнери. Одним з інструментів таких гарантій може стати миротворчий контингент, який контролюватиме виконання Росією умов майбутньої мирної угоди.

“Я не довіряю Путіну, тому потрібні гарантії безпеки. Я не довіряю йому в тому, що він не прийде знову, тому що він довів, що прийде знову. І він уже зробив це. І ми знаємо, які його амбіції. Саме тому нам потрібна гарантія угоди, немає сенсу в угоді, яка розвалиться за кілька місяців або років”, — заявив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.

Президент Франції Еммануель Макрон також наголосив, що Європа має посилити підтримку України, доки не буде досягнуто домовленості про стійкий мир із надійними гарантіями безпеки.

“Мир не може бути досягнутий за будь-яку ціну і під диктатом Росії. Мир не може бути капітуляцією України. Його також не можна перевести в режим припинення вогню, який був би занадто крихким. Тому що і тут у нас є досвід минулого”, — зазначив Макрон.

Він нагадав про провал Мінських угод, які не змогли забезпечити довгостроковий мир. У Foreign Affairs також нагадали, що спроба спочатку припинити вогонь, а потім вести переговори про мир уже двічі не увінчалася успіхом.

“Мінськ-1″, укладений у 2014 році, швидко зазнав фіаско, а “Мінськ-2”, укладений на початку 2015 року, встановив умови припинення вогню та окреслив кроки до політичного врегулювання на Донбасі. Але угода не була належним чином реалізована і, врешті-решт, була остаточно сплюндрована російським вторгненням 2022 року”, — йдеться в публікації Foreign Affairs.

Президент України також нагадав, що Росія неодноразово порушувала свої зобов’язання. Наприклад, домовленості про припинення вогню в рамках Нормандського формату були порушені Москвою всього за місяць після їх підписання.

“Ми з ним домовилися, що буде продовження транзиту газу в 2019-му. Друге, ми з ним домовилися про обмін “всіх на всіх”. Для мене це було найголовніше. Для них був газ, для мене — люди. І це факт, тому що я хотів цю гуманітарну перевагу, щоб далі були наступні зустрічі, які привели б до сталого миру. І третє — припинення вогню. Що відбулося? Контракт газовий був підписаний, тому що це йому потрібно, і в цьому, до речі, він усі деталі знав. Щодо обміну — ми зробили перший крок і обміняли людей. Щодо ceasefire — вони почали нас убивати десь через місяць”, — заявив Зеленський.

США розглядають кілька стратегій тиску на Росію з метою примусити її до завершення війни, заявив спеціальний представник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог. Одним з інструментів цього тиску може стати економічний примус.

Дональд Трамп розглядає можливість введення жорстких санкцій проти російських банків, якщо мирної угоди не буде досягнуто.

“Президент Трамп підходить до дипломатії та взаємодії дуже транзакційно, використовуючи економіку як основу і рушійну силу міжнародних відносин”, — зазначив Келлог.

Тим часом Володимир Зеленський анонсував майбутні переговори між делегаціями США та України. За його словами, українська та американська команди відновили роботу, і вже наступного тижня може відбутися змістовна зустріч.

“Ми сподіваємося, що наступного тижня у нас буде змістовна зустріч”, — написав президент України в соцмережі Х.

Думки глядачів FREEДОМ

Ще на саміті G20 у 2022 році президент України Володимир Зеленський представив формулу миру, яка складається з 10 пунктів, для того, щоб зупинити руйнівну російську війну. Вона полягає в гарантіях радіаційної, ядерної, продовольчої та енергетичної безпеки, а також виведенні військ РФ з окупованих територій. На сьогоднішній день з приходом Трампа в Білий дім мирне врегулювання для кожного бачиться по-своєму.

Які ключові пункти має містити мирний план для України? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Відповіді багатьох були схожі. Наприклад, популярною думкою стали обмеження для Росії як країни-агресора і виведення окупаційних військ з території України. Популярні відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Повна капітуляція Росії. Виведення всіх російських військ з України до кордонів 1991 року. Виплата репарації українському народу. Інакше жодні переговори і мирні плани неможливі”;
• “Трамп може зупинити війну, домовившись з ОПЕК про 18 доларів за барель у сукупності з блокадою РФ. Але чомусь не хоче. Чекає, коли Україна підпише з ним угоду”;
• “Мир із Путіним дорівнює миру з Гітлером або Чикатило. Обдурять і зжеруть того, хто вирішив “помиритися”. Кому досі незрозуміло, що мир із РФ дорівнює самогубству?”;
• “Зараз вступ до ЄС нам би дуже допоміг. Тому, що від Трампа і його посіпак стали звучати взагалі дикі ідеї”;
• “Повна конфіскація грошей РФ на відновлення України. Повернути Донбас. Провести повторний референдум у Криму за участю іноземних спостерігачів. Як проголосує більшість, так і буде. Укласти договір зі США як із гарантом без офіційного вступу до НАТО, але з повною його присутністю, як пропонує Мелоні”;
• “Україні потрібно зараз несподівано напасти на Крим! І забрати його. І так перекреслити всі плани бункерного діда і його друзів у США. І так самій вирішити своє майбутнє! Адже від втрати Криму почне валитися сама РФ. Як картковий будиночок! А значить не зможе більше воювати. І роби тоді з нею, що хочеш. Чому про це ніхто не говорить? А всі обговорюють свідомо програшний для України варіант: якийсь там договір про “мир”. Правильніше назвати — про поразку. За що тоді 3 роки воювали, за такий безглуздий фінал?!”.

Думки експертів

Про те, на якій стадії зараз перебувають Київ і партнери в обговоренні мирного плану, чи є прогрес і які заходи буде вжито щодо Росії, — в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Максим Джигун, політолог;
• Марія Мезенцева, народний депутат України, голова Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Без примусу Росії до миру нічого не зміниться — Європа і США починають це розуміти

— На перший погляд, може здатися парадоксальним, але ми стали ближче до того, щоб сісти за стіл переговорів на неросійських умовах. Причому важливо, щоб це було багатостороннє припинення вогню. Насамперед Росія повинна припинити бойові дії. Ми рухаємося до цього швидко. Однак є ще одне “але”: якщо Москва продовжить поводитися так, як останні три роки, особливо останніми тижнями, то жорсткість з боку Заходу буде тільки наростати.

Трамп прямо говорить, що зацікавлений хоча б у припиненні ракетних обстрілів територій, особливо цивільної інфраструктури. Але у відповідь Росія збільшує кількість дронових і комбінованих атак, цілеспрямовано завдаючи ударів по житлових кварталах, лікарнях і критично важливих об’єктах у Запоріжжі, Кривому Розі, Дніпрі, Харкові, Києві, а також на заході України — у Тернополі та Луцьку. Це демонстративна відповідь Москви на жорстку риторику США щодо просування переговорного процесу. Саме такі дії Росії озлоблюють не тільки європейських союзників, а й США.

Очевидно, що без примусу Росії до миру нічого не зміниться. І йдеться не просто про санкції, а про більш жорсткі економічні інструменти — ембарго, військову підтримку України, посилення її обороноздатності. Якщо цього не буде, Росія продовжить атакувати цивільне населення, створюючи ілюзію переговорного процесу, але наполягаючи лише на ультимативному виконанні своїх вимог.

Як ми бачимо, Європа вже визначилася зі своєю позицією. Президент Франції Макрон відкрито заявляє, що Росія є безумовною загрозою. Євросоюз готовий перебудувати свою систему безпеки, розглядаючи Москву як ворога. Без справедливого завершення війни Росія становитиме постійну загрозу для Європи, адже вона просто не має інших напрямків для експансії.

Наразі США, отримавши чітку позицію України та Європи, знову повертаються до формату перемовин у розширеному форматі, включно з, наприклад, зустрічами в Ер-Ріяді, активним діалогом між Макроном, Мелоні та Трампом.

Смішно, але Росія продовжує наполягати на своїй ролі в “миротворчому процесі”. Кремль пропонує перетворити російську армію на “блакитні шоломи” і розмістити їх на території України. Це абсурд, але він демонструє, наскільки відірвана від реальності позиція Путіна. Після трьох років війни продовжувати вважати його переговороздатним — дивно. Однак саме він не вирішуватиме долю конфлікту. Ключові гравці — це США, Європа та Україна.

Примус Росії до миру — питання часу. Ключове рішення буде не за Україною чи Європою, а за США. Зараз триває синхронізація позицій Вашингтона і Києва. Після консультацій з Москвою стане остаточно зрозуміло, чи готова вона до компромісів. Якщо ні — піде повноцінний примус Росії.

Фінал війни можливий тільки за юридичної та фінансової відповідальності Росії. Вона повинна компенсувати не тільки Україні, а й країнам, що підтримують її, всі понесені збитки. Без цього переговори будуть безглузді. Кремль досі сподівається “випетляти”, обдуривши США, але цей сценарій стає дедалі менш реалістичним.

Зараз ми бачимо, як Європа і США розглядають конкретні механізми захисту України — від членства в НАТО до колективної оборони. Усе це створює правильне політичне тло, яке, зрештою, призведе до зміцнення безпеки України і перебудови глобальної системи стримування Росії.

МАРІЯ МЕЗЕНЦЕВА: Питання справедливості — центральне

— Звісно, нас цікавить не тільки військова допомога, а й питання репарацій і компенсацій. Я вірю, що Рада Європи, до якої входять не тільки країни ЄС, а й Канада, США, Ізраїль і Мексика як спостерігачі, продовжуватиме роботу над створенням міжнародного трибуналу для Путіна і вищого військово-політичного керівництва Росії. Також необхідне впровадження механізму компенсацій, щоб українські сім’ї, які постраждали внаслідок російської агресії, отримали справедливі виплати.

Питання справедливості — центральне. Президент Зеленський ясно дав зрозуміти, що мир за будь-яку ціну нас не влаштовує. Україна пам’ятає про кожного свого громадянина — і про тих, хто перебуває в російському полоні (за різними даними, понад 50 в’язниць на території РФ), і про 19 тисяч викрадених дітей, і про зниклих безвісти. Їхнє повернення — наш пріоритет.

Росія могла б почати з вирішення гуманітарних питань, але натомість продовжує чинити злочини: удари по цивільних об’єктах у Києві, Харкові, Одесі, Кривому Розі та інших містах свідчать, що Москва навіть не намагається продемонструвати готовність до деескалації.

Україна вже створила чіткий механізм оцінки збитків і виплат компенсацій. Він підтриманий більш ніж 40 країнами, включно не тільки з Європою, а й з ширшою географією партнерів. У Європі працює Реєстр збитків, куди українці можуть подавати заявки через застосунок “Дія” та інші платформи. Уже понад 10 тисяч громадян подали свої звернення. У Києві та Гаазі відкрито офіси, що займаються моніторингом, реєстрацією та оцінкою шкоди.

Цей процес унікальний для міжнародного права, оскільки охоплює не лише компенсації за матеріальні втрати (житло, автомобілі, бізнес), а й випадки нематеріальних злочинів — наприклад, очікування рідними військовополонених або сексуальне насильство, зокрема над дітьми.

Звичайно, не всі російські солдати будуть покарані, але ми створюємо прецедент, щоб притягнути їх до відповідальності через міжнародні суди. Робота над механізмом репарацій триває, і незабаром відбудуться ключові зустрічі з відповідними комісіями в Києві, а потім і на весняній сесії ПАРЄ в Страсбурзі, де буде представлено конкретну інформацію щодо перебігу цього процесу.

Україна також розглядає можливість створення моніторингової місії миротворців. Президент Трамп підтримав цю ідею, припускаючи, що це можуть бути миротворці з Європи або країн НАТО, які контролювали б процес припинення вогню. У нас уже був гіркий досвід Мінських угод, де Росія не дотримувалася взятих на себе зобов’язань. Ба більше, потім російська пропаганда перекрутила факти, стверджуючи, ніби Україна сама себе бомбила.

Важливо заздалегідь підготуватися до моменту можливого припинення вогню, щоб мати гарантії його дотримання. Однак виникає питання: які країни могли б брати участь у такій моніторинговій місії? Чи прийме Росія спостерігачів із Німеччини, Франції чи Великої Британії, які вона нещодавно звинуватила в розпалюванні Третьої світової війни? Можливо, це мають бути представники Албанії або Туреччини — обидві ці країни є членами НАТО. Це складні питання, які необхідно обговорювати заздалегідь.

Найбільш очевидні кроки для завершення війни — це припинення вогню і виведення російських військ. Однак Росія вже 11 років відмовляється це робити. Так звані “цілі СВО” не досягнуті, дедлайни змінюються, але суть залишається незмінною.

МАКСИМ ДЖИГУН: Фактор впливу США залишається значущим, але вже не єдиним визначальним елементом у цій війні

— З перших днів війни Україна чітко артикулювала свої цілі та необхідність відновлення миру. Країна, що перебуває під активним нападом уже три роки, прагне повернути нормальне життя. Однак наші союзники далеко не завжди розуміли, як створити умови для завершення війни. Ми спостерігали, що допомога, яку надавали Україні, була вельми лімітованою — вона дозволяла лише зберігати статус-кво або робити невеликі кроки для часткового повернення територій.

Ситуація навколо закінчення війни довгий час залежала від єдиного центру сили — США. Існувала негласна угода: Європа відповідала за економічну підтримку, а Сполучені Штати — за військову. Однак за останні кілька тижнів відбулися кардинальні зміни. Припинення військової допомоги з боку США несподівано “розбудило” Європу.

Тепер європейські країни або шукають способи посилити власну оборону, або готуються до можливої необхідності самостійно протистояти Росії та її союзникам, таким як Північна Корея, яка вже бере участь у бойових діях проти України. Таким чином, відбувається тектонічний зсув у питанні відповідальності за підтримку України.

Не йдеться про те, що іноземні союзники повинні воювати за нас на полі бою, але вони зобов’язані максимально сприяти тому, щоб Україна могла ефективно оборонятися. Зараз на перший план виходить європейське лідерство, оскільки США дедалі більше дистанціюються від прямої участі і намагаються зайняти позицію спостерігача, а не активного учасника підтримки України.

Незважаючи на різні конспірологічні теорії про можливі тристоронні переговори, я вважаю, що американські дипломати усвідомлюють важливість двосторонніх обговорень. Насамперед необхідно визначити реальні позиції сторін, їхні “червоні лінії” і знайти прийнятний формат завершення війни. Звичайно, Україні не подобається той факт, що вже відбулися два раунди переговорів США з Росією без нашої попередньої участі.

Ми хотіли б, щоб спочатку всі ключові моменти узгоджувалися з українською стороною, а потім уже обговорювалися з Росією. Саме таку модель ми намагалися донести до президента Трампа. Однак у США вважають інакше: за їхньою логікою, спочатку потрібно домовитися з Росією, оскільки вона не така договороздатна, більш жорстка у своїх позиціях і діє ультимативно. Щодо України, на їхню думку, існує більше важелів впливу, що дозволяє схиляти нас до компромісів.

Події, що відбуваються в Саудівській Аравії, а також майбутні переговори наступного тижня — це діалог між двома сторонами. Присутність України на цих зустрічах вкрай важлива: ми маємо чітко позначити наші “червоні лінії”, пояснити, чому вони неприйнятні для перетину, і донести, що неможливе завершення війни без гарантій безпеки для України.

Ще один важливий аспект — інформаційний шум, що виходить зі США. Президент Трамп, схоже, отримує задоволення від провокаційних заяв, але його слова часто суперечать одне одному. Це зовсім не означає, що він забуває свої слова або діє хаотично — це усвідомлена стратегія відволікання уваги від ключових процесів. У той час як суспільна увага прикута до його гучних заяв, за лаштунками розгортаються справді важливі дипломатичні процеси.

Україна має підходити до переговорів із сильною позицією, заручившись підтримкою європейських союзників, які не тільки володіють військовим потенціалом, а й готові продовжувати економічну підтримку. Таким чином, фактор впливу США залишається значущим, але вже не єдиним визначальним елементом у цій війні.

Читайте також: Європа зміцнює оборону: переозброєння, рекордні інвестиції та суперечки про миротворців для України