Як медики рятують життя військових у стабілізаційному пункті на Бахмутському напрямку — репортаж FREEДОМ (ВІДЕО)

Рятувати десятки військових життів — така робота у медиків на фронті. Спочатку пораненому бійцю надають першу допомогу та евакуюють з поля бою, а потім у стабпункті його стан стабілізують та відправляють військовослужбовця до шпиталю. Усі дії медиків на цих етапах організовані так, щоб поранений якнайшвидше отримав необхідну допомогу. За роботою медиків на одному зі стабпунктів на Донеччині спостерігала кореспондентка FREEДОМ Анастасія Волкова.

Поранених українських військовослужбовців доставляють до стабпункту на Бахмутському напрямку. Медики намагаються одразу визначити, кому допомога необхідна у перші хвилини. Медики працюють позмінно. Пост не залишають, бо невідомо, коли й скільки поранених з поля бою може надійти.

Віктор — хірург із 30-річною практикою. До квітня 2022 року працював у лікарні невідкладної швидкої допомоги та у приватній клініці Запоріжжя. На фронт потрапив по мобілізації. Медику 57 років. У цивільному житті захоплювався риболовлею та полюванням, тому до відсутності комфортних умов життя на війні ставиться спокійно.

“У цивільному житті, якщо ми говоримо про лікарню швидкої допомоги, то там були такі моменти, які схожі на ті, з якими ми тут стикаємося. Це лише моменти. Але якщо брати загалом, то військова медицина, травма мінно-вибухова — це зовсім інше, ніж те, з чим ми стикалися в цивільному житті. Наша робота спрямована на те, щоб покращити самопочуття, виконати ті дії, щоб людина, не дай боже, не померла. Бійці до нас надходять у різних станах. Бувають і легкі, а бувають такі, за життя яких доводиться боротися”, — пояснив військовий хірург 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Віктор.

Разом із Віктором у стабпункті чергує 27-річний Олександр. До повномасштабного вторгнення Росії він починав проходити інтернатуру в поліклініці. 2022 року працював у шпиталі, а звідти вже поїхав на фронт.

“Півтора року пробув у військовому госпіталі, тому адаптація пройшла спокійно — вже був знайомий із бойовою травмою, з алгоритмом дій, тому тут мені досить легко”, — наголосив військовий хірург 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Олександр.

Медик розповів про один із крайніх випадків у практиці, який йому запам’ятався.

“Бійцю куля вибила зуби, залетіла у тверде піднебіння і стала між двома сонними артеріями. Нічого при цьому не зачепивши життєво важливого. Був такий випадок. Людина мала другий день народження. А нетиповим для мене стало те, з чим я зіткнувся тут, — це застосування газів та хімічної зброї. Коли хлопці заходять, від них ще навіть тим хлором пахне й у самого дере у горлі. І очі виїдає, і вони задихаються. Це було для мене нетиповим. З цим я зіткнувся тут уперше”, — додав Олександр.

Він народився на Донеччині. Каже, що боляче бачити, як російські війська щодня знищують усе знайоме йому з дитинства.

“Я пам’ятаю цю область такою квітучою, яскравою. Привітні люди. Донецьк — чудове місто. Я часто їздив туди, особливо на футбол. Це було місце розквіту, щастя. Зараз дуже боляче бачити це місто, цю область такою. Радість її залишає. У мене, як і у багатьох, є дитина. І я хочу, щоб вона виросла у нормальній країні — у вільній, незалежній. Не хочу, щоб потім це їй у спадок передалося, тож ми маємо це зробити зараз”, — сказав Олександр.

Ігор — професійний анестезіолог. Він розповів, що на війні можна пристосуватися до будь-яких умов. Найважче — бачити, як на лікарняне ліжко з тяжкими пораненнями потрапляють зовсім молоді хлопці.

“Це дуже тяжко. Але необхідно ставити на ноги, щоб вони залишалися живими”, — наголосив військовий анестезіолог 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Ігор.

Стіни стабпункту за традицією прикрашені дитячими малюнками. Їх медикам передають волонтери. Лікарі кажуть — побажання дітей їх морально підтримують та дають сили не зупинятися.

“Це дуже підтримує. Ти бачиш, заради чого тобі треба все робити, щоб батьки, брати, дядьки, щоб знайомі цих дітей поверталися живими. Заради цього працюєш”, — заявив Ігор.

Після надання допомоги та стабілізації поранених військовослужбовців відправляють далі до шпиталів. Там їм надають уже комплексну допомогу та у стаціонарному режимі роблять усе можливе для постраждалого.

Читайте також: Такмеду за стандартами НАТО навчають нацгвардійці — репортаж із Львівської області (ВІДЕО)