Втрата європейського ринку як крах для “Газпрому”: чому Європі не потрібен російський газ — огляд експертів

Залежність європейських держав від російського газу продовжує знижуватися. Протягом 2023 року попит на блакитне паливо в Європі впав на 7% і став мінімальним з 1995 року.

Позбутися залежності від російського газу країни Європи планують шляхом переорієнтації на альтернативні джерела енергії.

Європейський газовий зашморг для “Газпрому”

Перед повномасштабним вторгненням російських військ в Україну частка природного газу з РФ у країнах Євросоюзу становила 40% потреб. Користуючись цим, Москва періодично влаштовувала газові шантажі, самовільно урізуючи поставки в деякі країни ЄС.

Після початку повномасштабної війни відмова від споживання російських енергоносіїв стала основою санкцій щодо агресора.

“Європейський Союз, насамперед, вжив значних заходів для того, щоб скоротити залежність від російського газу — на енергозбереження, енергоефективність було спрямовано значні кошти в Європейському Союзі, виділено фонди ЄС. Також збільшилася частка в енергетичному балансі ЄС зеленої генерації — вітрової, сонячної, біопалива. Споживання природного газу в ЄС скоротилося десь на 15%”, — розповів директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Як альтернативу Європа обрала постачання газу зі США, Норвегії та Катару. Своєю чергою, Росія після втрати найбільшого ринку збуту блакитного палива почала в терміновому порядку шукати нових покупців.

При цьому, такі держави, як Індія, Туреччина і Китай, хоч і споживають російський газ, проте збитки “Газпрому” непорівнянні з доходами від експорту палива в ці країни.

“Росія зазнає значних збитків. У першу чергу, це компанія “Газпром”. Вона скоротила видобуток газу минулого року приблизно на 23%, тому що втратила десь на 85% ринок Європейського Союзу. Залишилися тільки поставки в Австрію, Угорщину, Словаччину і частково в Чехію – це що стосується трубопровідного транспорту”, — пояснив Омельченко.

Аналітики вважають, що Китай замінив “Газпрому” всього лише 11% втрачених поставок до Європи. Як пише The Moscow Times, унаслідок газової війни поставки в країни ЄС скоротилися на 115 млрд кубометрів на рік, тоді як Китай закупив лише 13 млрд.

За даними видання, у 2023 році обсяг поставок газу з Росії до Китаю газопроводом “Сила Сибіру” збільшився до 23 млрд кубометрів, або в 1,5 раза. Але водночас збільшення поставок до Китаю на 7 млрд кубометрів тільки частково компенсувало їхнє скорочення з Росії трубопроводами в Європу. У 2023 році “Газпром” знизив поставки в ЄС на 38 млрд куб. м, до 30 млрд куб. м.

Варто зазначити, що надлишок газу в сховищах не змусив “Газпром” проводити масштабну газифікацію російської глибинки. Навпаки — монополіст компенсує фінансові втрати від відходу з європейського ринку за рахунок вітчизняного споживача. Зокрема, “Газпром” почав з того, що підвищив ціни на газ для промислових підприємств в окремих регіонах.

Читайте також: Росія у Китаю в питаннях постачання нафти і газу не буде в пріоритеті — розбір Осипенка

Газові проблеми РФ в огляді експертів

Чому Європа відмовляється від російського газу, і як “Газпром” планує вирішувати цю проблему, в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Юрій Корольчук, співзасновник Фонду енергетичних стратегій;
• Максим Гардус, комунікаційний менеджер Razom We Stand;
• Геннадій Рябцев, експерт енергетичного ринку.

ЮРІЙ КОРОЛЬЧУК: Прибуток від поставок газу в Росії впаде на дві третини

— Звісно, поставки російського газу в Європу прогнозовано скорочувалися. Залишається тільки два напрямки поставок: через Україну і через “Турецький потік”, через Чорне море.

І плюс додалася ситуація, що минула зима була теплою, опалювальний сезон європейські компанії закінчили з великим запасом газу в підземних сховищах. Відповідно, у той минулий літньо-осінній період вони дуже багато закачали газу. Підземні сховища були заповнені на 100%.

Тепла зима і великі запаси газу вплинули на те, що відбулося додаткове скорочення поставок газу з Росії. За великим рахунком, 40 млрд кубометрів — це загальний обсяг, який іде через “Турецький потік” і через Україну.

Ще два роки тому обсяг газу в Європу був 150 млрд кубометрів. І цю різницю в 110 млрд кубометрів потрібно розглядати з двох боків.

По-перше, європейська промисловість скоротила споживання газу. Що у 2022 році, що у 2023 році промисловість взяла на себе такий ключовий удар скорочення. Цифра в 60 млрд кубометрів, у принципі, не змінилася, десь іще до 15 млрд кубометрів газу менше спожило населення, тому що була тепла зима. Але навіть якби була інша ситуація, то Європа б навіть у цьому випадку споживала менше російського газу.

Решта обсягу – це саме те, що вдалося замістити. Грубо кажучи, 35 млрд кубометрів – це здебільшого поставки LNG-газу (СПГ, скраплений природний газ, — ред.).

Щодо трубопровідного газу. Норвегія обіцяла у 2023 році додатково поставити 8 млрд кубометрів газу [європейським країнам]. Але всупереч очікуванням вона не змогла стрибнути вище голови, тому що у них теж своїх проблем вистачає. У них іде природне виснаження запасів.

Що буде далі в Європі, що буде зі споживанням, і як це впливатиме і на економічний стан? Тому що промисловість — це робота, це заводи, це доходи європейських країн. Це питання переходить у наступний, уже третій сезон.

У будь-якому разі, відмова Європи від російського газу — це мінус бюджету РФ, тобто тих грошей, які вони отримували від продажу газу. Але потрібно розуміти, що газ займав не те що незначну частину, а не більше 20% у загальній структурі отримання доходів від експорту енергоносіїв. Нафта і нафтопродукти дають значно більше доходів, ніж газ. І вугілля теж дає дуже значні обсяги доходів.

Наскільки будуть серйозні збитки в газовій галузі РФ? Саме по газу – це дві третини. Враховуючи навіть високу ціну, і те, що вони наростили поставки, з 30 млрд доларів Росія може отримати максимум 15 млрд.

МАКСИМ ГАРДУС: Постачання газу до Китаю не дає великого прибутку Росії

— Зрозуміло, Європа не повністю відмовилася від російського газу. Ще є поставки і винятки, які Єврокомісія дозволила зробити деяким країнам.

Це, по-перше, поставки діючими трубопроводами, зокрема транзит через Україну. Це стосується поставок до Словаччини, Угорщини.

Крім того, за останні два роки дуже сильно збільшився імпорт скрапленого газу. Він приходить із портів у Балтійському морі та портів у Північному Льодовитому океані. Значне збільшення імпорту йде в Бельгію, Францію. Дуже сильно зросла частка російського стисненого газу в Іспанії.

Однак це абсолютно не компенсує того, чого позбулася Європа після припинення поставок трубопровідного газу, оскільки 2021 року це було 140 млрд кубометрів. Наразі ж морем доставляється всього десятки мільярдів.

Особливо нових шляхів поставок немає, оскільки поставки з Сибіру газопроводом “Сила Сибіру”, які ведуть до Китаю, готувалися давно, кілька років. Сьогодні “Сибір” – це політичний проєкт, оскільки настільки гігантські знижки надаються Китаю, що газ фізично переміщується, але немає значного прибутку для Росії. Не можна сказати, що це торгівля у збиток, але вона практично за собівартістю.

Зараз не можна сподіватися на те, що Китай зможе викупити всі ці 140 млпд кубометрів (які раніше РФ постачала в Європу) з кількох причин. По-перше, одна гілка “Сили Сибіру” стільки не прокачає. По-друге, стільки газу Китаю і не потрібно.

Крім того, Китай — це величезна країна, і основне споживання йде на південному сході, у промисловому поясі вздовж Тихого океану і Жовтого моря. Там, де розташовані такі міста, як Шанхай, Гонконг та інші промислові центри. А “Сила Сибіру” йде в малозаселені північні регіони, де споживання набагато менше. Це раз.

Друге: зараз у китайської економіки свої власні проблеми. Бурхливе зростання, коли щороку сума збільшення ВВП вимірювалася дворазовими числами, вже позаду. А якщо немає такого бурхливого зростання економіки, то немає і бурхливого зростання споживання енергії.

Ці два фактори зводяться до того, що, по-перше, Китаю не потрібно стільки багато газу, скільки потрібно було раніше. По-друге, немає інфраструктури, щоб побудувати стільки труб, щоб прокачати такі обсяги. І по-третє, немає грошей [на будівництво інфраструктури поставок газу], тому що немає надприбутку, оскільки РФ перестала торгувати з Європою.

І це ми говоримо про вже налагоджений маршрут, за яким уже є домовленості. Відповідно, прокладання нових трубопроводів у якісь інші країни на тлі цих складнощів бачиться цілковитою фантастикою.

Наприклад, Індії потрібен газ. О’кей. Але уявити собі зараз будівництво нового трубопроводу довжиною в 10 тис. кілометрів, коли немає грошей, немає технологій, складні міжнародні відносини — це просто фантастика. Я не впевнений, що навіть російське телебачення зможе витримати такий потік фантастичних повідомлень.

Всі інші сусіди Росії — це Середня Азія, яка є продуцентом, а не споживачем газу, і їй він не потрібен. Європа — все зрозуміло. І ще є Кавказ. Кавказу газ потрібен, Грузія і Вірменія є споживачами. Але очевидно, що вони не можуть навіть близько замінити Європу. Це якісь нещасні відсотки, у них не так уже й багато грошей, щоб збільшувати споживання, немає зростання економіки тощо.

Тому з усіх потенційних шляхів залишаються або надії на збільшення морського експорту у вигляді СПГ. Або експорту в південно-східну Європу — в Угорщину і Словаччину — але це зовсім не ті обсяги. Тому особливих перспектив, як замістити ці 140 млрд кубометрів, просто немає.

ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: “Газпром” до 2030 року продаватиме газ виключно російським пенсіонерам

— Росія втратила європейський ринок газу. Можна говорити про те, що “Газпром” втратив гроші. Але це якось дрібно звучить. Гроші можна втратити, наприклад, через те, що ціни на природний газ знизилися.

Але втрата ринку, до того ж такого значного, як європейський, — це набагато серйозніший удар для будь-якої компанії, яка називає себе міжнародною або транснаціональною.

Сьогодні “Газпром” перестав бути міжнародною компанією. Навіть якщо порівнювати з тими компаніями, які ще видобувають газ у Російській Федерації, то “Газпром” уже не настільки монополіст, яким був кілька років тому.

І якщо порівнювати навіть за обсягами експорту, то ми побачимо, що приватна компанія “Новатек” уже складає цілком серйозну конкуренцію “Газпрому” на тому ж європейському ринку, експортуючи туди скраплений природний газ. Щоправда, знову ж таки в незначних обсягах.

Якби свого часу ті рішення, які були прописані на папері, а саме — зі створення флоту газовозів, зі створення маршрутів постачання скрапленого природного газу, з диверсифікації цих самих експортних постачань, — було реалізовано, то “Газпром” нині не опинився б у становищі компанії, яка до 2030 року, найімовірніше, буде продавати природний газ винятково пенсіонерам Російської Федерації.

Читайте також: Європа змогла адаптуватися до зими без російського газу, а РФ замерзає: подробиці (ВІДЕО)