Втеча від мобілізації та “теплий прийом”: як у пострадянських країнах приймають ухилянтів із РФ

Після того як президент Російської Федерації Володимир Путін оголосив про початок “часткової мобілізації”, із Росії виїхали понад 700 тис. людей.

Перспектива виявитися “вантажем 200” змушує багатьох росіян шукати притулок в інших країнах, насамперед у державах колишнього Радянського Союзу.

Втеча з РФ

Лише за перший тиждень після оголошення мобілізації (21 вересня) Росію залишили понад 355 тис. людей.

Зокрема, за даними Forbes, до Казахстану, який має з РФ величезний відкритий сухопутний кордон і розвинене залізничне сполучення, з 21 по 30 вересня поїхали близько 100 тис. Російських громадян. За інформацією МЗС Казахстану, кількість росіян, які в’їжджають на територію країни, збільшилася вдвічі-втричі — раніше кордон двох країн з боку РФ за добу перетинали 9-12 тисяч осіб.

Загалом, за даними прикордонників, після оголошення часткової мобілізації в Росії Казахстан прийняв близько 300 тисяч росіян.

Серед пріоритетних напрямів виїзду також є Грузія, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан і Монголія. Там ухилянти або планують тимчасово “залягти на дно”, або використовують ці держави як перевальний пункт, щоб вирушити далі до Європи чи інших країн.

Так, 70% виїздів було зафіксовано безпосередньо на кордоні з Грузією, куди виїжджали 2,5 мільйона разів. Лише за перший тиждень мобілізації, за інформацією МВС, до цієї країни в’їхали 69 тисяч росіян. Зокрема, за офіційними даними російської митниці, 26 вересня на грузинському кордоні зібралася черга з 2,5 тисячі автомобілів. Через тиждень кількість росіян, що в’їжджають до Грузії, досягла 10 тисяч осіб на добу.

До Вірменії, за інформацією державної міграційної служби, за вересень приїхало близько 60 тисяч громадян Російської Федерації.

Однією з бажаних для росіян країн міг стати й Азербайджан, проте там із початку пандемії коронавірусу досі закрито сухопутний кордон. Інакше до Баку та інших азербайджанських міст кинулися б десятки тисяч жителів прикордонного Дагестану, які найактивніше протестують проти мобілізації.

У свою чергу, для мешканців Бурятії, Туви та Забайкальського краю головним напрямком втечі стала сусідня Монголія. Загалом за 21-29 вересня через монгольський кордон проїхало близько 3,1 тис. автомобілів.

Росіяни також активно намагаються виїхати до Євросоюзу, куди намагалися потрапити через контрольно-пропускні пункти скандинавських країн. Так, за даними Прикордонної служби Фінляндії, першого тижня з початку мобілізації до країни в’їхали 65 тис. 768 громадян РФ.

Відкритий виїзд до ЄС росіяни також намагалися отримати через кордон Норвегії, де автомобільний потік з 21 вересня зріс на 57%.

Проте 30 вересня влада Фінляндії та Норвегії закрила свої кордони для більшості громадян Росії.

Загалом за цей період до Євросоюзу в’їхало 66 тис. громадян РФ, що у 30 % більше, ніж за тиждень до цього.

Дивіться також: Росіяни, які втекли від мобілізації, не зацікавлені повертатися і обживатися в нових країнах (ВІДЕО)

Відношення місцевої влади до приїжджих росіян

Держави, які дали притулок російським громадянам, що ухиляються від мобілізації, по-різному реагують на несподіваний наплив біженців із РФ. Багато країн колишнього СРСР перебувають разом з Російською Федерацією в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Теоретично вони, як учасники одного військового блоку, не повинні шкодити обороноздатності один одного, укриваючи ухилянтів. Тим більше, що серед населення колишніх радянських республік багато тих, хто виявляє симпатію та співчуття до росіян.

Так, згідно з інформацією російського видання “Верстка”, особливою популярністю у громадян РФ користується Киргизстан: за словами тих, хто виїхав, ціни там нижчі, а зустрічають гостей дружелюбно. 24 вересня у Бішкеку відбулася товариська гра збірних з футболу Росії та Киргизстану.

Разом із збірною на матч вирушили також співробітники виконкому Російського футбольного союзу (РФС). Після гри десяток представників апарату РФС вирішили поки не повертатися до Москви.

У Казахстані, де на початок путінської мобілізації проживало понад 3 млн етнічних росіян, багато хто також прихильно ставляться до приїжджих із Росії. Але при цьому влада цієї країни посилює міграційне законодавство.

Новий законопроєкт передбачає, що для отримання посвідки на проживання (ПНП) потрібно обов’язково пред’являти саме закордонний, а не внутрішній паспорт, за яким росіянам дозволено в’їзд до Казахстану, а також довідку про відсутність судимості з підписом та гербовою печаткою, а не просто електронну копію.

Останній документ більшість ухилянтів точно надати не зможуть, оскільки цю довідку отримати можна лише десь за місяць, а забрати її потрібно виключно у відділенні МВС РФ.

Без ПНП російські громадяни можуть перебувати в Казахстані, як і в інших державах Євразійського союзу, не більше 90 днів. Тому, щоб занулити цей термін, росіяни змушені виїжджати з цих країн як мінімум на один день.

В Узбекистані, який не входить до ОДКБ та Євразійського союзу, без тимчасової реєстрації росіяни можуть перебувати лише 15 днів, а з нею – не більше 60 діб.

Крім цього, в Казахстані та Узбекистану заявили, що видаватимуть російських громадян у РФ тільки в тому випадку, якщо ті будуть оголошені в міжнародний розшук. А це можливо при скоєнні злочину середньої тяжкості та вище, ухилення від призову до таких не стосується.

У країнах, що приймають, зростає також підозра до тих, хто біжить від мобілізації громадян РФ. Для виявлення “гарних росіян” місцеві активісти ініціюють своєрідні “перевірки” для тих, хто прибув. Так, у Киргизстані росіянам пропонують висловитися про події 1916 року, коли місцеві жителі зчинили бунт проти мобілізації на фронти Першої світової війни.

У Казахстані, своєю чергою, записують ролики про голод 1928-1934 років, провину який покладають на уряд СРСР. Крім цього, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в інтернеті з’явилися відео, на яких місцеві жителі пропонують росіянам, які прибули до Казахстану, відповісти на запитання “Чий Крим?” та запитують їх про ставлення до війни в Україні.

Що стосується Євросоюзу, то благополучне перетинання кордонів аж ніяк не гарантує російським громадянам теплого прийому в країнах ЄС.

Так, країни Балтії та Польща ще до оголошення мобілізації заборонили в’їзд громадян РФ із туристичними шенгенськими візами, незалежно від країни видачі.

А в Латвії заявили, що не надаватимуть притулку всім росіянам. При цьому з метою безпеки громадян РФ перевірятимуть на політичні погляди при продовженні посвідки на проживання.

“З одного боку, є міжнародні норми, за якими треба розглядати прохання про надання притулку. З іншого боку, треба розуміти, що більшість росіян не проти путінського режиму і не є прихильниками наших цінностей”, — заявив міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс.

У Німеччині готові надати притулок російським громадянам, які залишили Росію через путінську мобілізацію, проте рішення про його надання прийматимуть індивідуально, за результатами ретельної перевірки, з урахуванням конкретних обставин та аспектів безпеки.

“Ми не повинні забувати про міркування безпеки особливо щодо Росії. Ми завжди повинні дивитися (особливо це стосується військових), хто приїжджає до Німеччини”, — наголосив представник МВС Максиміліан Каль.

Офіційний Париж дотримується аналогічної позиції, згідно з якою громадянам РФ, які біжать від мобілізації, не будуть автоматично видавати візи для перебування у Франції.

А наприкінці вересня Єврокомісія рекомендувала посилити візовий режим для росіян, включаючи тих, хто тікає від мобілізації. При цьому в офіційному Брюсселі не раз наголошували росіяни, які їдуть через мобілізацію, насправді потребують допомоги.

Читайте також: Росія вийшла із ситуації правового поля — експерт пояснив, чому росіяни не протистоять мобілізації

Вплив росіян на економіку приймаючих країн

Такий різкий приплив росіян, які прагнуть притулку, не міг не вплинути на економічну ситуацію в країнах, що приймають. У Грузії, Казахстані, Вірменії та інших державах громадяни РФ купують житло, відкривають свої підприємства, розширюють бізнес, що вже працює, і сплачують податки до державних і місцевих бюджетів.

Так, після 21 вересня у великих містах Казахстану зросли ціни на оренду житла та виникла конкуренція на ринку праці. За інформацією уряду, за півтора місяці у Казахстані офіційно працевлаштували 8 тис. росіян.

При цьому у Казахстані спостерігається різке збільшення інфляції, у зв’язку з чим Нацбанк підвищив облікову ставку з 14,5% до 16% річних. У вересні річна інфляція становила 17,7%, що на 1,6% більше, ніж місяцем раніше.

Деякі експерти вважають, що рішення казахстанського регулятора багато в чому пов’язане з росіянами, які приїхали в країну, які і “перегріли” економіку Казахстану.

У Грузії збільшення кількості російських мігрантів також спровокувало зростання інфляції: у вересні річна інфляція у Грузії піднялася до 11,5%. Зокрема, продукти харчування у Грузії подорожчали на 17,6%. Особливо підросли в ціні хліб та хлібобулочні — майже на 33%. За даними Міністерства фінансів Грузії, за вісім місяців річне зростання інфляції склало 10,5%.

Приплив російських громадян також спричинив у Грузії ажіотаж на ринку нерухомості. Так, середня ціна продажу житла в грузинській столиці порівняно з липнем 2021 року збільшилася на 15,7%, досягнувши 921 дол. за 1 кв. м.

У Мін’юсті зазначають, що близько 20 тис. громадян РФ володіють будинками чи квартирами у Грузії. У столиці та курортному Батумі з початку року купили понад 4 тис. квартир.

“І це досить небезпечне явище, враховуючи те, що перегрітий не тільки ринок нерухомості, перегріті всі фактично ринки: від ринку продовольства до ринку побутових послуг і так далі. Але це у двох найбільших містах — це Тбілісі та Батумі, за рештою Грузії це меншою мірою відчувається. Але так чи інакше, ці два міста і визначають економіку Грузії загалом”, — розповів грузинський політолог Гела Васадзе.

Чому росіяни тікають від мобілізації? Як російських громадян приймають на території колишнього СРСР та у країнах Євросоюзу? Як приплив російських біженців вплинув на економіку країн, що приймають? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили журналіст “Эхо Кавказа” Тенгіз Аблотія та директор фонду “Вільна Росія” на Південному Кавказі Єгор Куроптєв.

— Масовий виїзд росіян із РФ — це акція проти мобілізації, проти Путіна чи просто вибір життя в іншій країні замість смерті на фронті в Україні?

Єгор Куроптєв:

— Є різні причини, через які росіяни їдуть. Дехто їде, “голосуючи ногами”. Дуже багато опозиціонерів поїхало чи активістів опозиційних із Росії, це тисячі та тисячі людей, у Грузії кілька тисяч людей, у Вірменії близько сотні.

Величезна кількість людей не хоче повертатися до Росії, поки вона продовжує залишатися країною, яка воює, яка вбиває, яку вважають усі терористичною державою тощо.

Частина людей, звичайно, просто їдуть на якийсь час, щоб повернутися і жити далі. Але основна кількість — я можу сказати це абсолютно точно — це люди, які повстали проти режиму. Для багатьох мобілізація вже стала такою точкою неповернення.

Усі розуміють, що жодна мобілізація не закінчиться ніколи, доки Україна не переможе у цій війні, і Росію не буде зупинено. Тому, звичайно, більшість людей залишатиметься жити у Грузії, Вірменії, Казахстані та інших країнах надовго, і повертатися звідти не збираються. Але є частина людей, які просто закінчаться гроші, тому вони повертатимуться назад.

Але ще раз — гарматним м’ясом ніхто не хоче, вбивати ніхто не хоче, ніхто, чесно кажучи, взагалі не розуміє, що це за війна, чому вона йде, заради чого вона йде, для чого помирають росіяни, для чого помирають українці? Немає взагалі цього розуміння й усвідомлення ні в кого.

— Чи може кількість приїжджих росіян створювати проблеми політичного характеру у тих країнах, куди вони переїхали? Наскільки це критична маса та наскільки вона контрольована?

Тенгіз Аблотія:

— Тут питання взагалі не у кількості. Тут це має значення не як кількість сама по собі. Якщо є бажання використати своїх співгромадян, яких треба боронити, то не обов’язково 100 тисяч, там і 50 осіб вистачить. Було б бажання, і вторгнення Росії в Україну це показало.

Україна взагалі нічого не робила просто, щоб не провокувати Росію, але, однак, у якийсь момент Путін сказав: “Та чорт із вами!” і вирішив вторгатися взагалі без жодного приводу.

Тобто, якби не було цього політичного чинника, якби це не були громадяни Росії, якби президентом Росії був не Путін, а хтось інший, або якби це були, скажімо, білоруси, я вже не говорю про українців. ніхто б нічого не казав. Тобто, наприклад, 100 тисяч білорусів не викликали б жодних проблем. А ось 100 тисяч громадян країни, в якій Путін президент, — це вже проблема.

Якби не цей політичний момент, то кількість росіян, які сюди приїхали, якоїсь особливої ​​проблеми не створює.

Єгор Куроптєв:

— Згадаймо, про які країни ми говоримо. Це Грузія, Вірменія та Казахстан. Отже, Вірменія — 102 бази та 154 угоди з Російською Федерацією. Які там росіяни, куди можуть їхати? Я нещодавно був у Єревані, там висіли прапори [Російської Федерації], тому взагалі нема про що говорити в плані Вірменії. Нема про що говорити, чесно кажучи, у плані Казахстану.

Не питання щодо Грузії, але питання могло б бути, якби не наявність у самій Грузії вже давно великої кількості різних прокремлівських партій, раніше цілий віцеспікер парламенту був, що отримує гроші з Кремля, партія “Альянс патріотів”. Там є ще великий рух тієї самої партії, представники якої у центрі Тбілісі 5 липня 21-го року били журналістів на вулиці.

Після початку війни, коли всі побачили, як Україна відбивається, не програвши нічого за три дні, а навпаки, жене окупантів у шию, багато, включаючи Грузію, почали боротися з різними прокремлівськими силами, агентами тощо на території країни.

Коли Україна переможе, я думаю, що взагалі в цих усіх країнах багато буде інакше, взагалі настрої, відчуття влади тощо. Тому серед цих хвиль, ще раз, не потрібні жодні тисячі людей, які біжать від мобілізації, щоб заслати агентів та провокаторів, вони заїдуть як туристи, і жодної проблеми із цим не буде ніколи.

— Який вплив переїзд громадян РФ має на економіку країн, що приймають? Чи можна сказати, що росіяни порушують ці держави?

Єгор Куроптєв:

— Економіка тих країн підіймається, але це таке… З одного боку, це непогано, бо в країни йдуть гроші. З іншого боку, звичайно, це підвищує залежність економік від російських грошей, від грошей, які йдуть переказами, транзитом через різні системи тощо. Тому влада цих країн має дуже уважно стежити й відповідати на ці ризики.

Звичайно, люди, які в цих країнах знаходяться, нервують. Економіки країн починають ще більше залежати [від Росії], у Європі зростають ціни з різних причин, а в країнах навколо РФ зростають ціни на оренду, на побутові послуги тощо через те, що дуже багато росіян приїхало.

Тенгіз Аблотія:

— Сюди приїжджає зараз креативний клас, який біжить із Росії. Навесні, в першу хвилю, 90% тих, хто сюди приїжджав, — це молоді айтішники. До другої хвилі, яка пішла після мобілізації, вже почали приїжджати представники простих професій.

Я бачу за місяць, як вони багато досягли, як вони там створили якісь свої бізнеси, почали десь працювати, десь щось робити.

І знову ж таки, у чому різниця між, скажімо, країнами Балтії? Це треба завжди враховувати, там ці росіяни створюють проблеми, це місцеві росіяни, це колоністи, це переселенці. У країнах Балтії росіяни — нижчий шар, вони навіть робітники.

А сюди їде російський середній клас. Нехай вони краще заробляють гроші в Грузії, Казахстані, Вірменії, їдуть у далекі азійські країни, до Таїланду чи куди там ще, а не вирушають на війну.

— Після початку виїзду росіян з країни в соцмережах, зокрема в Tik-Tok, користувачі з Казахстану дуже неприємно говорили, записували відео щодо громадян РФ. Чому, на вашу думку, виникають такі конфлікти навіть у соцмережах?

Єгор Куроптєв:

— Росія веде війну проти України, всі бачили світлини з Бучі, Ірпеня, звідусіль. Люди гинуть тисячами, триває війна. І зрозуміло, що всі країни, не лише країни, куди їдуть росіяни, а в Європі та США дуже багато людей, які зараз кажуть: давайте взагалі збудуємо стіну навколо Росії, забудемо про її існування.

Тому реакція зрозуміла. Усі країни навколо Росії давно вже не в добрих відносинах з нею, все це чудово знають, окрім росіян усередині країни. Ні вірмени, ні азербайджанці, ні Казахстан, ні Киргизстан, ні хтось ще.

Тенгіз Аблотія:

— Як тільки росіяни приїжджають до Грузії, кількість українських прапорів, які тут зустрічають, дуже чітко дає зрозуміти, де вони знаходяться. І це за тиждень-другий.

І за тиждень-другий вони починають розуміти, що тут російський імперіалізм не минає, що тут вся країна за Україну. І виходячи з цього, вони приблизно розуміють, як можна поводитися…

А по-друге, знову ж таки велика різниця в тому, хто приїхав. Все ж таки середній клас, у якого якісь інші інтереси. Ну, ви розумієте, у чому річ? Тут є ще один момент. Комфорт особистий і своє особисте становище поставили вище за російські імперські інтереси.

Це вже дещо, тому що вся історія Росії полягала в тому, що завжди був якийсь критичний момент, коли простий росіянин ставив свою державу вище за себе. Це перший випадок, коли росіяни сказали: “Ось у мене є своє ось моє особисте, воно мені дорожче за всіх ваших якихось імперських завоювань, імперських інтересів”.

Читайте також: Першу хвилю мобілізованих росіян кинуть на фронт, доки наступна проходитиме підготовку, – військовий експерт (ВІДЕО)