Врятуватися з пекла: як евакуюють дітей з Авдіївки, яку постійно обстрілює армія РФ (ВІДЕО)

З охопленої полум’ям Авдіївки всього лише кілька днів тому змогли евакуювати хлопчика Сашка. Місяці без світла, тепла і зв’язку, навколо все здригається від вибухів, — дитина досі не вірить, що це позаду. Від розповідей 11-річного хлопчика стискається серце. У таких самих умовах у темному підвалі жила і 6-річна Еля. Але евакуювати малечу так і не змогли через недозвіл дорослих. 2 січня серце маленької Елі не витримало чергового обстрілу. Про те, як діти живуть біля лінії фронту і як їх можна врятувати, інформує FREEДОМ.

У Сашка — онлайн-урок фізкультури. Хлопчик старанно виконує вправи, усміхається, жартує з однокласниками. Він бачить їх уперше за пів року.

“Друзі навіть зраділи, вчителі теж”, — з усмішкою каже Сашко.

Кілька днів тому Сашка евакуювали до Києва з охопленої полум’ям Авдіївки. Перед дорогою на хлопчика вдягли бронежилет.

Місяць без світла, тепла та зв’язку. Навколо все трясеться від вибухів. Хлопчик досі не вірить, що це — позаду.

“Там уже жити нереально було. Обстрілювали кожен 10-й будинок. Кожен день. У нас на городі чотири прилетіло й одна лежить, не розірвана”, — згадує про життя в Авдіївці Сашко.

Від розповідей 11-річної дитини стискається серце.

“Метрів 15 пройшли над нами, пролітає снаряд — і прямо у квартиру нашому сусідові”, — розповідає хлопчик.

У таких самих умовах неподалік Сашка жила 6-річна Еля — у темному підвалі, здригаючись від вибухів. На запитання: “Тобі не страшно?” – дівчинка зізналася, що страшно.

Волонтер Влад Маховський побачив дівчинку, коли привозив у місто допомогу. Він двічі повертатиметься і благатиме її дідуся і бабусю виїхати, пропонуватиме житло і харчування. Але марно.

“Тепер я до дитини, якій п’ять-шість років, вона живе в підвалі й не бачить сонячного світла. Такий стрес, обстріли, руйнування — все чутно… Це для дорослого важко, не те що для дитини”, — каже Влад Маховський.

Чергового обстрілу серце маленької Елі не витримало, вона померла 2 січня. Врятувати дівчинку було неможливо, евакуювати дитину без дозволу хоча б одного з батьків — незаконно. Волонтерам і поліції залишається вмовляти дорослих схаменутися і не прирікати дітей на смерть.

Поліцейський патруль “Білі янголи” щодня, ризикуючи життям, їде в пекло, щоб витягнути людей.  Навіть у Бахмуті — місті-підземеллі, живуть майже 200 дітей. Але й виїхати звідси вмовити батьків складно.

“Основна “відмазка”: “Більш-менш нормально. Але якщо буде щось страшніше, поїдемо точно”. А ти кажеш: “Куди ще страшніше? Що ще може бути?” — розповідає інспектор з комунікацій Бахмутського районного відділу поліції Павло Дяченко.

Стаття 170 Сімейного кодексу дозволяє відібрати дитину в батьків, якщо є загроза її життю чи здоров’ю. Рішення ухвалює сільський або міський голова. Але зараз ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність.

“Будуть розбиратися: “А навіщо ми це зробили? Чи були на це підстави?” Тобто ми зіткнемося з ситуацією, де чиновник отримає безліч проблем. Зараз він буде героєм, а коли закінчиться війна, питатимуть, чи були підстави. Ну, і давайте найгірший варіант: втрутилися, забрали, а дорогою щось трапилося”, — пояснює адвокат Олег Простибоженко.

Колишній дитячий омбудсмен Микола Кулеба зараз також займається евакуацією дітей. Він каже, що закони мирних часів тепер не діють. Держава має вирішити, як працювати в умовах війни, ймовірно, дозволити виїжджати хоча б тим дітям, які самі просять про евакуацію.

“Спілкуюся з дівчинкою 13 років. “Ти б хотіла виїхати?” “Так, хотіла б”. Я починаю з батьками, кажу: “Вона хоче”. Батьки: “Ні”. Якщо дитина каже “Так, я готова навіть без батьків”, тоді має бути ухвалено якесь рішення в інтересах цієї дитини”, — вважає виконавчий директор благодійного фонду Микола Кулеба.

У серпні уряд дозволив примусову евакуацію дітей, які живуть з опікунами або в дитячих будинках сімейного типу. Якщо вони відмовляються їхати з небезпечних зон, дитину забирають. Так врятували Сашка, а його бабусю позбавили піклування. Тепер усиновити його хоче тітка.

“Вона зараз теж скаржиться, бабуся, і кричить на нас у слухавку, каже: “А в Києві безпечно?”. Принаймні, ти щодня не здригаєшся. Я доросла жінка, і я боюся, я боюся донині. А як дитина це все переносила, я не знаю”, — каже тітка Сашка Оксана.

За інформацією Міністерства соціальної політики України, ухвалити таке рішення для дітей, які живуть із рідними батьками, неможливо.

“По-моєму, ми маємо діяти як правова держава. Немає в інших країнах такої норми, що ми відбираємо дітей у батьків. Немає”, — зазначила міністерка соціальної політики України Уляна Токарєва.

Водночас у Мінсоцполітики переконують — доля цих дітей державі не байдужа, рішення шукають.

“Ця дискусія дуже активно точиться. Я впевнена, що найближчим часом ми дійдемо висновку, що робити в такій ситуації”, — заявила Токарєва.

Поки чиновники дискутують, гинуть діти, яких можна було врятувати.

Читайте також: Ситуація в Авдіївці кардинально змінилася, обстріли не припиняються вже другу добу, — Барабаш