Внутрішні розбірки у РФ, попередження Пригожину чи помста за пропаганду: що стоїть за вбивством Татарського

2 квітня в Санкт-Петербурзі в кафе Street food bar унаслідок вибуху було вбито російського воєнного кореспондента і пропагандиста Владлена Татарського. За інформацією ЗМІ РФ, вибух стався після того, як одна з відвідувачок вручила йому статуетку з вибухівкою.

З 2014 року Татарський (справжнє ім’я — Максим Фомін) воював проти України у складі бойових підрозділів так званих “ДНР” і “ЛНР”, до цього відбував строк за грабіж. У своєму Telegram-каналі та в ефірах російського ТБ він закликав убивати українців і бомбити українські лікарні.

Кафе, в якому було вбито Татарського, належить російському олігарху, засновнику ПВК “Вагнер” Євгену Пригожину.

Багато експертів розцінюють убивство пропагандиста як попередження Пригожину з боку Міністерства оборони РФ, з керівництвом якого у нього існує жорсткий конфлікт.

Хто такий Владлен Татарський

Максим Фомін народився 1982 року в Макіївці (Донецька область). Після закінчення школи працював на шахті, а потім “зайнявся бізнесом”.

У 2011 році Фомін був засуджений на 12 років позбавлення волі за пограбування банку, покарання відбував у виправно-трудовій колонії (ВТК) м. Горлівки.

Після захоплення й окупації Горлівки у 2014 році та втечі з ВТК Фомін перейшов на бік бойовиків так званої “ДНР” і воював проти України. При цьому, його ненадовго відправила до в’язниці вже “влада” невизнаної “республіки”, однак невдовзі тодішній ватажок “ДНР” Олександр Захарченко “помилував” вчорашнього засудженого.

Згодом Фомін воював проти Збройних сил України (ЗСУ) у складі таких незаконних збройних формувань, як “полк “Витязь”, “батальйон “Восток” і “четверта бригада “ЛНР”.

У 2019 році Фомін переїхав до Москви, де розгорнув активну пропагандистську діяльність. Зокрема, вів свій Telegram-канал, на який були підписані близько півмільйона осіб.

Крім цього, Фомін є автором кількох книжок, у яких він писав, що з дитинства ненавидить Україну і все життя чекав на “громадянську війну”.

З початком повномасштабної війни Росії проти України Максим Фомін знову вирушив на фронт зі зброєю в руках. Він узяв собі псевдонім Владлен Татарський за аналогією з Вавиленом Татарським, героєм твору російського письменника Віктора Пелевіна.

З лютого 2022 року Владлен Татарський висвітлював події в Україні в потрібному для РФ руслі та всіляко схвалював дії російських окупантів. Він також став частим гостем пропагандистських шоу на російських телеканалах.

30 вересня Татарського вже в статусі “топвійськкора” запросили до Кремля на захід, під час якого президент Росії Володимир Путін оголосив про анексію частини українських територій. У своєму репортажі з Кремля Татарський заявив, що “всіх переможемо, всіх уб’ємо, всіх, кого треба, пограбуємо, все буде, як ми любимо”. Він також закликав бомбити інфраструктуру України та українські лікарні.

Убивство Татарського як попередження Пригожину

Приблизно в той самий час Татарський почав активно критикувати військове керівництво російської армії за провали на фронті в Україні.

У зв’язку з цим, його зараховували до медіапулу організатора приватної військової компанії “Вагнер” Євгена Пригожина, який також активно критикував Міноборони РФ і натякав на свої президентські амбіції.

Так, Пригожин неодноразово звинувачував керівництво оборонного відомства у військових невдачах, а також у свідомому саботажі поставок боєприпасів для ПВК. А бої за Бахмут, на думку Пригожина, досить яскраво продемонстрували російському суспільству недієздатність російської армії на тлі ПВК “Вагнер”.

“Конфлікт між Міноборони Росії й фінансистом групи “Вагнер” Пригожиним досяг апогею на тлі Бахмутської битви. Міністр оборони Сергій Шойгу і начальник Генерального штабу генерал Валерій Герасимов, найімовірніше, скористаються можливістю, щоб навмисно використати як елітні, так і такі, що складаються з ув’язнених, сили “Вагнера” в Бахмуті, аби послабити Пригожина та підірвати його амбіції щодо більшого впливу в Кремлі”, — вважають аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).

2 квітня Владлен Татарський організував свій “творчий вечір”, під час якого його було вбито, у закладі Street food bar, що належить Пригожину.

Як ідеться у звіті ISW, місце вибуху було обрано зовсім не випадково, і вбивство Владлена Татарського може бути попередженням Євгену Пригожину.

“Біографія і поведінка Фоміна мають схожість із Пригожиним, оскільки обидва стали видними ультранаціоналістичними фігурами після ув’язнення та помилування”, — повідомляється в документі.

Експерти зазначають, що російські чиновники можуть використати вбивство Татарського для посилення цензури в суспільстві.

“Вбивство поглиблює розкол у російському блогерському просторі, що зрештою може піти на користь зусиллям Кремля з консолідації контролю над інформаційним простором”, — констатували в ISW.

Тим часом президент РФ Володимир Путін посмертно нагородив Владлена Татарського орденом мужності.

В указі Путіна йдеться, що пропагандиста нагородили “за мужність і відвагу, виявлені під час виконання професійного обов’язку”.

Зі свого боку, Євген Пригожин посмертно зарахував Татарського до лав ПВК “Вагнер”. У документі вказується, що в разі згоди близьких, воєнкор з 2 квітня буде зарахований бійцем ПВК.

Читайте також: Вбивство пропагандиста Татарського буде використано для посилення цензури в РФ, — Романова

Огляд думок експертів

Хто і чому вбив Владлена Татарського? Чи мають стосунок до вбивства Татарського Міноборони РФ і ФСБ? Які наслідки може мати ліквідація російського пропагандиста для самої Росії? Що означає це вбивство для діяльності Євгена Пригожина? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Микола Маломуж, генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.);
• Владислав Селезньов, ексспікер Генерального штабу ЗСУ, військовий оглядач;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Геннадій Гудков, ексдепутат Держдуми РФ, російський опозиціонер, полковник ФСБ Росії у відставці;
• Ольга Курносова, російський політичний аналітик, головний редактор порталу After empire;
• Ігор Яковенко, російський опозиційний журналіст, соціолог.

МИКОЛА МАЛОМУЖ: Ліквідація Татарського — попередження Пригожину від силовиків

— Владлен Татарський активно підтримував Пригожина, критикував центральну владу. Але він чітко закликав до агресії в Україні, нагнітав ситуацію проти українців і, відповідно, штовхав самих “вагнерівців” на вчинення терактів і звірячих злочинів. Тому в цій ситуації його реально було нейтралізовано.

Це розбірки між представниками спецслужб, різних груп, впливу і сигнал Пригожину.

Його попередили про наслідки, які на нього чекають у тому разі, якщо він і далі вестиме таку недозволену роботу — у Росії законодавчо заборонили критикувати й військових, і владу загалом.

Недарма він уже говорить про те, що незабаром завершить свою “місію” в Україні та із залишками своїх найманців виїде до Африки, де спокійно доживатиме своє життя. Сьогодні так думають і Міноборони, і його противники так припускають.

У перспективі Пригожин думав, якщо Путін ослабне, і його режим почне падати, він спробує спрацювати на випередження, створивши якісь нові блоки, представивши свою військову структуру. Він може об’єднатися з деякими політиками-радикалами, і претендуватиме на владу в період міжсезоння і дестабілізації.

Коли ми гнатимемо противника, знищуватимемо його, коли режим буде слабкий, тут уже з’явиться Пригожин. Він може якраз бути “до столу” одному з політиків, військових або представників спецслужб, які якраз його військові ресурси використовують у боротьбі за владу у РФ.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЄВ: Убивство Татарського — це внутрішні російські розбірки

— Очевидно, що це була бійня в банці з павуками, і тривають ті самі внутрішні розбірки. Ми повинні розуміти, хто такий Владлен Татарський, і чому він став таким медійним.

Кількість підписників у 500 тисяч навіює на те, що дії його як російського журналіста певною мірою координували, фінансували та скеровувала одна із силових структур Російської Федерації.

Щоб здійснювати свою чорну діяльність, російська пропаганда використовує близько 2 млн доларів. Частина цих грошей спрямовувалася, зокрема, на дії такого собі персонажа, як Владлен Татарський.

Те, що відбувається у РФ, це відгомони внутрішніх розборок. Очевидно, що теракт такого масштабу в самому серці північної столиці Росії не міг статися випадково. Спроби російських правозахисників знайти в цьому процесі український слід — це спроба збити слідство з правильного маршруту.

Ну а те, що починається цей розбрат, знову ж таки, це нам на руку. З урахуванням певної концентрації цілої низки маргіналів, які зібралися на цю зустріч у Петербурзі, діяльність такого роду створює передумови на кшталт того, що ми в 1998-1999 роках бачили в самій Російській Федерації.

Їх дуже добре описав у своїй книзі “ФСБ підриває Росію” пан Литвиненко (Олександр Литвиненко, ексофіцер ФСБ, помер від отруєння радіоактивним полонієм у Німеччині у 2006 році, — ред.).

Чи можна виключати, що починається друга серія ура-патріотичної істерії, спрямованої на консолідацію, мобілізацію російського суспільства з метою, щоб воно більш активно брало участь у так званій “спеціальній воєнній операції” — я такого варіанту виключати не стану.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Російські пропагандисти — не тільки військові злочинці, а й свідки злочинів РФ

— Такі люди [як Владлен Татарський] влаштовують російську пропаганду, російський військово-політичний режим цілком і повністю.

По-перше, вони непрофесійні, профнепридатні. Вони є воєнними кореспондентами, але попри те, що тривалий час перебувають у зоні бойових дій і фактично висвітлюють війну в Україні ще з 2014 року, припускаються великої кількості помилок у розпізнаванні тієї чи іншої техніки та боєприпасів.

Але головне навіть не те, що професіоналізм і профпридатність у них кульгає. Це люди насамперед безпринципні, у них відсутні будь-які принципи, моральні підвалини тощо. Вони можуть скоювати воєнні злочини нарівні з російськими окупантами, абсолютно не відповідаючи якимось мінімальним журналістським вимогам.

Наприклад, Дмитро Стешин і Олександр Коц 2014 року в Слов’янську брали участь у допиті наших бійців “Альфи” СБУ, які були на той момент захоплені в полон російськими окупантами. Тобто журналісти беруть участь у допиті. І є величезна кількість інших доказів їхніх воєнних злочинів, навіть участь у показових убивствах наших військовополонених.

Усі ці люди — військові злочинці. І вони ще й свідки того, що робили російські окупаційні війська протягом усього цього часу.

Тому, з одного боку, це люди, яких ніколи не видадуть правосуддю, це ми теж маємо розуміти. Але при всьому цьому, цих людей можуть усувати самі ж російські спецслужби, коли вони стають для них занадто великим тягарем.

І не забуваємо ізраїльський досвід, що якщо злочинець ніколи не потрапить на лаву правосуддя, це не означає, що він може уникнути цього правосуддя. Воно його може наздогнати в будь-який момент. І ось Владлен Татарський тією чи іншою мірою — кармічно, не кармічно, це можна називати як завгодно — уже пішов у розхід.

У цих пропагандистів є відчуття своєї важливості, у них починає відбуватися завищена зарозумілість. А їхнє місце насправді — просто як живе м’ясо висвітлювати події в потрібному ракурсі, з потрібним підсвічуванням зони бойових дій, не більше. Вони просто витратний матеріал.

І коли витратний матеріал починає зазнаватися і вимагати чогось більшого, критикувати того, кого не слід, від них просто позбавляються. А багато хто з цих пропагандистів, між іншим, брав участь у вихвалянні Євгена Пригожина і в критиці дії Міністерства оборони Російської Федерації. Тобто, коли ти переходиш певну межу, тебе просто замінюють.

Це стандартна класична практика ще з часів Радянського Союзу щодо тих самих так званих журналістів, які виходили за межі пропаганди і намагалися якось грати свою певну роль. Аналогічно і в цьому випадку: багато хто з них зараз переходить ті межі дозволеного, які їм не можна було переходити.

Тому що якщо ми говоримо про Семена Пегова, про Олександра Коца, про Владлена Татарського, тут дуже цікавий момент: вони практично всі – вихідці з “Комсомольской правды”. А “Комсомольская правда” — це видання, яке перебуває під кураторством Міністерства оборони. Це міністерський інформаційний ресурс, і вони абсолютно повністю залежать тільки від них.

Але ми спостерігали за тим, як саме ці персонажі стали дедалі частіше підтримувати Євгена Пригожина, який критикував постійно Сергія Шойгу. Тобто, виходить, це вже не міжвідомчий, а внутрішньовідомчий конфлікт на рівні інформаційників, і це потрібно якось гасити.

Безумовно, вони отримували певні сигнали, які попереджали їх про це. Не виключено, що і Владлен Татарський, оскільки він перебував теж під заступництвом Міністерства оборони, аналогічно отримував відповідні попередження.

І, мабуть, зараз уже пішов якийсь більш переконливий формат. Натяк для кожного, що з вами може статися, якщо ви вже не зупинитеся зі своєю самодіяльністю.

ГЕННАДІЙ ГУДКОВ: Якщо за вбивством Татарського стоять люди в погонах, слідство зайде в глухий кут

— Коли таке відбувається, ми можемо підозрювати абсолютно все, починаючи від зведення рахунків у зв’язку з ідеологічними чи якимось іншими питаннями, політичною складовою.

Ми можемо тут підозрювати провокації, до яких постійно вдається путінський режим, і ми знаємо, що вони ні своїх, ні чужих не шкодують. Ми можемо з вами навіть підозрювати побутові мотиви.

Якщо пам’ятаєте, одного з найвизначніших російських радянських керівників Кірова було вбито не з політичних причин. Після його вбивства була команда дати “зелене світло” масовим репресіям. ГУЛАГ було створено. А це був побутовий випадок. Причиною були ревнощі до своєї дружини. Людині дали в руки зброю і дали можливість зайти в кабінет і вбити Кірова.

Але цілком очевидно, якщо це провокація, за якою стоять люди в погонах, слідству працювати не дадуть. І ми з вами усе це відразу зрозуміємо.

Там, де стоять люди в погонах, люди, які отримали підтримку державної влади, державних структур, виконуючи політичне замовлення, слідство одразу глухне.

Згадайте те саме вбивство [Бориса] Нємцова — не могли допитати Геремеєва (Руслан Геремеєв, офіцер МВС РФ, підозрюваний у справі вбивства Нємцова, — ред.), тому що він нібито не відчиняє хвіртку. Це написано в рапорті співробітників Слідчого комітету. Тобто їм ніхто не відчинив хвіртку, тому вони не змогли допитати Геремеєва.

Ми з вами побачимо по ходу слідства, хто може бути причетний до вбивства Владлена Татарського.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Звинувачуючи СБУ і ГУР у вбивстві Татарського, російські пропагандисти показують високий рівень українських спецслужб

— Кафе, де вбили Татарського, належить Євгену Пригожину. Це дуже культове для нього місце. Там у нього починалися всі його бізнеси, які зараз уже так розрослися.

З іншого боку, ми прекрасно знаємо, наскільки напружені стосунки між Євгеном Пригожиним і губернатором Петербурга Олександром Бєгловим.

На мій погляд, це може бути черговий раунд внутрішньої боротьби, і, зокрема, історія з дискредитації Пригожина особисто. За подальшим розвитком подій ми побачимо, наскільки вона дійсно близька до життя.

При цьому, самі виконавці цілком могли бути використані, що називається, в темну. Усі розуміють, що Владлен Татарський — досить відомий пропагандист, і те, що він говорив з екранів, теж усім відомо.

Учора вже всі Telegram-канали, сторінки у Twitter тощо у “патріотів” просто вибухали: “виконавців треба вішати, українців треба всіляко знищувати” тощо.

Я думаю, що для чергової атаки не тільки на інфраструктуру, а й на абсолютно мирні об’єкти, вони, звісно, будуть використовувати цей вибух у центрі Петербурга. Швидше за все, ми побачимо це, на жаль, найближчим часом…

Ми зараз не знаємо, хто реально це зробив. Ми навіть не знаємо, чи в цьому бюсті, який подарувала Татарському якась дівчина, була вибухівка.

Але мене інше дивує. Але вони всі намагаються перекласти відповідальність на СБУ і ГУР (Головне управління розвідки України, — ред.). Таким чином, пропагандисти навіть не замислюються про те, що вони показують всю силу українських спецслужб.

То українські спецслужби підірвали Кримський міст, який там охороняють, бозна-як, то вони приїжджають у центр Петербурга і підривають кафе Євгена Пригожина. Вони мало не Дугіна не підірвали після чергової якоїсь сходки “Z-патріотів”.

Це просто практично Джеймс Бонд у багатьох обличчях. Дивно, що вони самі не помічають, наскільки вони тим самим пропагують дійсно дуже хороший рівень роботи українських спецслужб. Якщо це, звичайно ж, українські спецслужби.

ІГОРЬ ЯКОВЕНКО: Убивство Татарського може бути попереджувальним ударом по Пригожину

— У мене особливих сумнівів немає, що вбивство Татарського буде використане як привід для того, щоб зробити якусь чергову гидоту стосовно України, і одночасно всередині Росії. Найімовірніше, що це вбивство — справа рук російських спецслужб.

Я не проводив розслідування, але залишаю дуже маленьку ймовірність того, що це зробили якісь російські небайдужі люди, які просто подивилися відео з цим Татарським.

Це справді дуже плідний мерзотник, який постійно запалював усяку гидоту, говорив про те, що “ми всіх уб’ємо, всіх пограбуємо, і все буде, як ми любимо”.

У нього дуже продуктивно працює Telegram-канал, у якого близько півмільйона підписників, і він постійно підривав ненависть.

І цілком можливо — ще раз кажу, що це дуже невелика ймовірність — що хтось із росіян усе-таки вирішив заткнути цей потік бруду, який лився з цього рота.

Найімовірніше, це зробили російські спецслужби, це їхній почерк, вибухи — це їхнє улюблене заняття. Досить згадати вибухи житлових будинків у Росії, коли Путін ішов до влади, і йому потрібно було переконати росіян, що потрібна тверда рука.

Це така історія, яка переслідує дві мети. З одного боку, це щось на кшталт підпалу Рейхстагу або вбивства Кірова. Я розумію прекрасно, що багато хто зараз іронічно скаже, де Кіров і де цей Татарський? Ну, вибачте, все-таки Путін — це теж не Сталін. Тому, який режим, такий і Кіров.

Тому цілком можливо, що було обрано таку жертву для того, щоб влаштувати істерику і сказати: все, досить, ми вводимо смертну кару або ще щось робимо таке. Просто потрібен був привід для цього.

І друге — це попереджувальний удар по Пригожину. Тому що він увійшов у дуже жорстку конфронтацію з Міністерством оборони, з Генштабом. І цей ось так званий “воєнкор” Татарський — хоча ніякий він не воєнкор, а просто кримінальник справжнісінький — теж постійно вимагав відставки Шойгу і Герасимова.

І цілком можливо, що все-таки Пригожина так вирішили попередити, тому що Татарський явно входив ось у цей великий медіапул самого Пригожина. Хоча дехто говорить про те, що Пригожин мав навіть прийти в це кафе, але запізнився.

Я думаю, що навряд чи російські спецслужби захотіли б знищити Пригожина, тому що все-таки він, як і раніше, користується підтримкою Путіна. А ось попередити Пригожина через убивство Татарського — це цілком у дусі російських спецслужб, тому що він справді дуже сильно почав заважати Генштабу Міністерства оборони і якоюсь мірою ФСБ.

Читайте також: Воєнкори, подібні до Владлена Татарського, — безпринципні військові злочинці, — Коваленко