“Віслюк китайського господаря”: візит Путіна до Пекіна проаналізували експерти

Російський диктатор Володимир Путін приїхав до Китаю. Це його перший закордонний візит після так званої “інавгурації”, тобто незаконного вступу на п’ятий президентський термін.

Із собою в Піднебесну він привіз майже всіх ключових кремлівських чиновників. Експерти вважають, що ця делегація буквально вмовляла китайських колег про допомогу та преференції, адже союзників у Росії майже не залишилося, а війну проти України Путін не хоче припинити.

Що Путін попросив у Сі

Російська делегація прагне зміцнити зв’язки Москви і Пекіна, від якого з кожним днем все більше залежить російська економіка і військова машина. Вибір припав на Китай не випадково — це чи не єдина країна, де російський лідер може розраховувати на “теплий” прийом, а не на арешт за ордером Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Минулого разу Путін був у КНР у жовтні 2023 року. І тоді візит для Путіна і Росії закінчився фактично нічим. Диктатор заявив про “великі перспективи” двосторонніх відносин. Але Китай так і не підписав контракт на додаткові постачання російського газу і будівництво трубопроводу “Сила Сибіру-2”, на що дуже розраховувала Москва. Тепер Путін вирішив видати порцію компліментів Сі Цзіньпіну завчасно. Перед його поїздкою до Китаю державне інформаційне агентство “Сіньхуа” опублікувало письмове інтерв’ю очільника Кремля, в якому він захопився китайською культурою і політикою лідера КНР, традиційно насварив Захід за санкції щодо Росії та звинуватив Україну та її союзників у нібито дестабілізації та ескалації.

Аналітики звертають увагу на велику делегацію, яку привіз із собою Путін. До Пекіна прибули міністри, зокрема нещодавно призначений глава міноборони Андрій Бєлоусов, новий секретар Ради безпеки Сергій Шойгу, шість віцепрем’єрів, понад 20 губернаторів, керівники держбанків і компаній. Експерти звертають увагу на те, як широко представлений фінансовий блок — олігархи, керівники держкомпаній і глава Центробанку Росії Ельвіра Набіулліна.

Західні ЗМІ зазначають, що тема обходу санкцій — центральна на переговорах. Адже Китай може постачати в Росію товари подвійного призначення, необхідні для виробництва безпілотників та інших військових виробів, підозрюють експерти.

Через два роки війни РФ проти України США висловили Китаю претензії з приводу того, що він допомагає Кремлю продовжувати агресію і обходити західні санкції. Тепер уже над китайськими банками нависла загроза американських санкцій, і вони стали обережніше ставитися до російських платежів.

“Спостерігачі зазначають, що китайський експорт у Росію значно знизився останніми місяцями після більш ніж двох років бурхливого зростання двосторонньої торгівлі після початку вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року… Учасники переговорів, імовірно, використають саміт для мозкового штурму варіантів обходу американських обмежень перед їхнім впровадженням, а також для розроблення інструментів, які можуть бути використані іншими країнами, що прагнуть обійти обмеження США”, — пише видання The Guardian.

Варто зазначити, що з лютого 2022 року Пекін став найбільшим ринком збуту російської нафти і газу, а також ключовим джерелом імпорту. До нього входять як споживчі товари, так і компоненти, що забезпечують роботу військової машини Росії. На початку 2024 року експорт Пекіна до Москви значно знизився, до того ж китайські банки більше не приймають із Росії платежі в юанях.

Кремль завжди радиться з Пекіном, зазначають аналітики. Так сталося і перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну, коли Путін відвідав КНР на початку лютого 2022 року. Зараз, на думку експертів, Москві та Пекіну потрібно узгодити позиції щодо прийдешнього саміту миру, куди КНР запросили, а Путіна — ні.

МЗС Китаю опублікувало так званий “мирний план” 24 лютого 2023 року. Він включає 12 принципів, які, нібито, мають сприяти закінченню війни Росії проти України. Утім, її в Пекіні називають “українською кризою”. У документі немає жодного слова критики на адресу Москви. Китай ніяк не засудив російську окупацію українських територій. Путін і Сі Цзіньпін на пресконференції заявили, що війна має вирішитися політичним шляхом. Після цього російський диктатор подякував лідеру КНР за сприяння в нібито врегулюванні конфлікту.

Думки експертів

Путін публічно вже не раз називав китайського лідера Сі Цзіньпіна “дорогим другом”. Глава МЗС РФ Сергій Лавров у коментарі ЗМІ акцентував, що російські делегати до Пекіна — гості, багато рішень залежать від сторони, яка їх приймає. Тільки ось, щоб висловити цю думку, Лавров використав неоднозначну приказку: “Гість — віслюк господаря”.

Чи справді російська сторона в гостях у Пекіна зараз перебувала не як рівноправний партнер, а як підневільний або дуже залежний гість? Чого просив Путін і Сі Цзіньпіна? На ці та інші теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Ольга Курносова, політична аналітикиня, головна редакторка порталу After Empire;
• Дмитро Левусь, політолог;
• Олександр Савченко, доктор економічних наук, громадський діяч, ректор Міжнародного інституту бізнесу;
• Андрій Веселовський, радник директора Національного інституту стратегічних досліджень, дипломат;
• Олег Лісний, політолог.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Навіть якщо Китай надішле на саміт миру свого спостерігача, це стане позитивом

— Зауважте, що перед тим, як зустрічатися з Путіним, Сі Цзіньпін їздив до Європи, він зустрічався з президентом Франції Еммануелем Макроном, принаймні. І зустріч там була набагато теплішою, ніж зустріч із Путіним. Так було і коли приїжджав Макрон до Китаю. Спочатку Сі возив Макрон у місця свого дитинства, а потім Макрон возив Сі в місця свого дитинства. Це було разом із подружжям. Це явно показувало, що взаємодія лідерів перебуває на більш такому теплому, на більш людському рівні.

А що зустріч із Путіним? Три години формальних переговорів, підписання папірців, брифінг і все. Цілком сухо. І для цього Путіну потрібно було трястися в літаку, а коли він взагалі майже нікуди не вилітає. Тож виглядає це не по-дружньому.

Не тільки Китай, а багато хто говорить, що, за великим рахунком, так чи інакше війни закінчуються підписанням якихось угод. Неважливо, якого роду ця угода — повна і беззастережна капітуляція чи інша. Проте якісь угоди наприкінці війни бувають. Тому тут не стільки важливо, що Сі говорить, скільки важливо, що він зробить.

Якщо Китай перестане постачати в Росію товари подвійного призначення або, принаймні, набагато краще стежитиме за їх використанням — це буде конкретна справа. Це головне, мені здається, про що говорили в Європі з китайським лідером. І це головне, що від нього хотіли б бачити європейці. Не будемо забувати, що обсяг товарообігу з Європою не можна порівняти з відповідними обсягами з Росією.

Я цілком допускаю, що Китай надішле свого спостерігача на саміт миру до Швейцарії. І якщо китайські спостерігачі будуть присутні на цій зустрічі, це вже добре. Тому що важливо виробити формулу миру, яка прийнятна для більшості притомних країн.

Китай може просувати цю формулу і пояснити Путіну, що тому нічого не залишається, як цю формулу імплементувати. А в іншому разі Китай перестане допомагати. Ось це цілком те, що міг би зробити Китай і що було б цілком собі доцільно.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Китай — це партнер Росії з протистояння із Заходом

— Китай залишається для Путіна єдиним вікном у світ і надією на якесь на отримання коштів, на отримання необхідних комплектуючих для військово-промислового комплексу і ведення війни.

Китай — це партнер по протистоянню із Заходом. Тому що і Китай, і Росія налаштовані на мобілізацію глобального Півдня і десь, схоже, сприймають світ не ідентично. Але головний противник у них один. Тому це абсолютно логічний візит і єдиний із можливих.

Готується глобальний саміт миру, в основі якого — українська формула миру, запропонована президентом України Володимиром Зеленським. Пекін уже шантажував світ, що якщо не буде представлена Росія, то й Китайської Народної Республіки там не буде.

Китай же вважає себе виразником голосу глобального Півдня. І тут виходить, що вони братимуть участь у саміті, який не є їхньою ініціативою. Можна говорити, що йдеться про протидію цьому саміту і його наслідкам для Росії та Китаю.

Тому що так званий китайський план не може бути реалізований через те, що це план капітуляції України і декларація про те, як неправильно поводиться Захід у розумінні КНР. Тобто можливе проведення якогось альтернативного саміту. Або ж якісь інші методи протидії.

Путін розраховував на більше. Я думаю, що він всіляко схиляє Китай до того, щоб той почав відкрито допомагати Росії у військовому плані. Але Китаю це не потрібно абсолютно, тому що Китай скрізь обіцяє, що він цього робити не буде. Для Путіна сам візит і вихід із бункера — це вже позитив, тому що йому їхати нікуди, і вибір у нього дуже маленький.

З економічної точки зору, треба почекати, що далі буде. Але якщо немає конкретних договорів, отже, немає і конкретних рішень. Наприклад, китайці знову проігнорували будівництво “Сили Сибіру-2”, хоча Путіну цей газопровід дуже потрібен. Але, судячи з усього, з ним нічого не станеться. Так це і залишиться планом.

ОЛЕКСАНДР САВЧЕНКО: Сі усвідомив, що від партнерства з Путіним втрачає більше, ніж отримує

— Китай тепер по суті став босом Путіна. Тому що режим Путіна зараз тримається тільки на його зв’язках, економічних і політичних. Якщо цей зв’язок буде розірвано, то удар буде набагато більший, ніж усі санкції Заходу, які до сьогоднішнього дня були прийняті.

У чому суть успішної політики Китаю за останні 50 років? Він створив технологічні ланцюжки, і більше половини цих ланок, цих ланцюжків зароджуються в Китаї. Тобто Китай виробляє продукти, постачає продукти, а Європа і США їх фінансують і підкидають інновації.

Путін, по суті, руйнує ці технологічні ланцюжки, він призводить до того, що вводять санкції, вводять бар’єри, економічні, політичні, і тріщить по швах міжнародна торгівля. То чи винен у цьому Путін?

Сі усвідомив, що купуючи дешеві нафту і газ, виграє він десятки мільйонів, а програє сотні мільйонів доларів, тобто в десятки разів більше.

АНДРІЙ ВЕСЕЛОВСЬКИЙ: Сі розуміє, що в Путіна погані справи

— Теперішня Росія під керівництвом Путіна і його кліки має намір знищити Україну і знищити українство як таке. Для цього і ведеться агресивна війна. Китайська Народна Республіка уважно стежить за цим процесом.

Він їй не подобається, вона з ним не згодна в такій формі і в таких масштабах. Але впливати якимось чином кардинально на позиції Кремля вона не може. І тому тією чи іншою мірою Пекін або підтримує, або призупиняє, пригальмовує, наскільки це можливо, найбільш затяті амбіції Москви. Зокрема, це дуже добре помітно по відношенню до ядерної зброї. Китай не даремно і дуже чітко говорив, що ніякого застосування ядерної зброї в наш час неможливо, не потрібно, і це злочинно.

Сі Цзіньпін знає, що в Путіна кепські справи, тому той привіз до Пекіна весь свій уряд. Кожен керівник міністерства або відомства буде випрошувати у свого колеги, у свого візаві ті чи інші блага або домовленості.

Путіну, як і раніше, потрібно формувати військовий бюджет. Тому і газ, і нафта, і рідкісні метали — все Росія буде продавати задешево, тільки б продати. Тому говорити про якусь рівність між Китаєм і Росією, природно, не доводиться.

На Сході Україну підтримують не тільки на Заході. Її підтримують і на Сході — Японія. Підтримують на Півдні та Півночі, у багатьох країнах світу. Іноді яскраво, як це роблять Франція чи США, чи Фінляндія, іноді — стримано. Але від цього не змінюється головне. Загалом більшість країн світу, більшість політичних течій у світі розуміє, що агресивна війна Росії проти України — зло, порушення світопорядку, і воно шкідливе для економічного розвитку, для соціального стану суспільства. І тому воно в той чи інший спосіб має бути припинене.

Але проблема в тому, в який спосіб. У Китаї розуміють, що неможливо мирно вирішити проблему. Але китайці висловлюються для того, щоб зміцнити свої позиції миротворця. Пекін сподівається, що такі висловлювання можуть бути більш прийнятними для більшості населення планети, де не дуже добре знають про те, що відбувається сьогодні в Україні.

Для більшості країн Африки, Латинської Америки, азіатських країн те, що відбувається на нашій території, не дуже їх хвилює ні економічно, ні навіть політично. У цьому полягає завдання саміту миру, який скликається у Швейцарії влітку.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Китай цікавий самому собі, про інших він не думає

— Будь-яка заява диктатора чи представника Комуністичної партії КНР це чудово. Але потрібно дивитися на те, що вони роблять.

Сі говорить про мир, про те, що потрібно все вирішувати за столом переговорів. Але при цьому продовжує тримати на плаву Російську Федерацію. Якби не економічна підтримка Китаю, то Росія, найімовірніше, вже не воювала або воювала б уже на інших територіях.

Це хороша міна при не дуже хорошій грі. Тому що Китай цікавий тільки сам собі. Йому важливо зараз зобразити миротворця. Тим більше, що цю ілюзію підживлює практично весь світ. Чомусь усі вирішили, що Китай — та країна, яка може зупинити війну. У мене великі сумніви, тому що якщо йти за логікою Кіплінга, то Путін — однієї крові. А цивілізований світ, зокрема й Україна, — зовсім інші.

Читайте також: Путін привіз із собою до Пекіна майже всіх ключових кремлівських чиновників — причини назвав Божко