Війна Росії проти України: контрасти 2024 року

2024 рік став справжнім випробуванням для світової політики та міжнародних відносин. Цього року відбулися події в контексті війни Росії проти України, які не залишили байдужою жодну країну світу.

Прорив російського кордону — рейди Російського добровольчого корпусу, ганебні так звані “вибори” Путіна, руйнування дамби в Орську, теракт у “Крокус Сіті Холі”, Курська операція ЗСУ, обрання Трампа, дозвіл Україні бити далекобійною зброєю, колосальні втрати Росії на фронті, удари України по російських військових об’єктах, активний розвиток українського військово-промислового комплексу, провал Росії в Сирії, падіння режиму Асада, обстріл Ізраїлю, поява північнокорейських військ на боці Росії у війні та візит Путіна до КНДР, знищення Чорноморського флоту Росії, стирання, переписування та знову стирання “червоних ліній” Кремля, агонія “Орешника” та сотні терористичних повітряних ударів росіян по українцях.

Підсумки року, що минає, підбив Єгор Скорина в проєкті “Все так однозначно” на телеканалі FREEДOM.

Далекобійні удари по РФ — прорив 2024 року

Росія посилила свої атаки на цивільне населення України, перетворивши терор на ключовий інструмент ведення війни. Удари по житлових кварталах, школах, лікарнях і об’єктах критичної інфраструктури не припинялися впродовж усього року.

За рік російські війська значно збільшили частоту атак дронами і ракетами. Головною зброєю в арсеналі Кремля стали іранські дрони-камікадзе Shahed, які Росія використовує для нічних атак на українські міста. Удари найчастіше спрямовані на густонаселені райони, де ймовірність жертв серед мирних жителів максимальна. А ракетні атаки, зокрема із застосуванням систем “Калібр” та “Іскандер”, продовжили руйнувати школи, лікарні, енергетичну інфраструктуру та житлові будинки. Російська “верхівка” погрожувала Україні всіма можливими засобами, включно з ядерною зброєю і так званим “Орешником”.

Російська армія завдавала ударів безпілотниками та ракетами по території України щодня. Або щоночі. Тоді армія РФ свідомо завдала удару по місцевій набережній невибірковою зброєю — касетними боєприпасами.

“У радіусі 1,5 км від місця обстрілу вилучено металеві фрагменти та уламки ракети. Слідство має підстави вважати, що рішення про використання саме такої зброї було ухвалено офіцерами РФ свідомо, щоб убити якомога більше мирних українців”, — заявив на той момент генпрокурор України Андрій Костін.

Тут однозначно варто згадати і про удар російських терористів по дитячій лікарні “Охматдит”. У липні 2024 року світ завмер у шоці, коли з Києва прийшла чергова жахлива новина: ракета вдарила по лікарні, де лікувалися діти, хворі на рак та інші смертельні захворювання.

Поки очевидці викладали в мережу кадри поранених дітей і зруйнованої медустанови, Міністерство оборони Росії традиційно брехало про те, що їхня зброя нібито уразила “об’єкти військової промисловості України та авіаційні бази ЗСУ”. Тоді постійний представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд укотре наголосила, що Путіну насправді не потрібен мир. Її слова цитувало видання “Голос Америки”.

“Сотні дітей в Україні були вбиті, тисячі поранені, мільйони змушені були покинути свої домівки через терор, який розгорнула Росія. Не кажучи вже про українських дітей, які були депортовані в Росію і позбавлені не тільки майбутнього, а й своєї ідентичності. […] Коли Путін […] виступив зі своїм так званим “мирним планом”, я схарактеризувала його як є — черговою спробою змусити Україну прийняти несправедливий мир під дулом пістолета. Якщо у когось були сумніви в цьому, атака (на “Охматдит”, — ред.) довела це. Путін не хоче миру. Він відданий цілям своєї військової агресії, яка несе смерть і руйнування. […] Ми не можемо допустити, щоб Росія виграла цю війну”, — сказала Лінда Томас-Грінфілд.

Немає жодного українського регіону, який би не наразився на небезпеку з боку Росії у 2024 році. Наприкінці літа Росія завдала одного з наймасованіших повітряних ударів по Україні, застосувавши при цьому 236 ракет і дронів. Тоді, 1 вересня, українські діти були змушені розпочати навчальний рік під вибухи російських ракет.

Наслідки обстрілу лікарні “Охматдит”. Фото: t.me/dsns_telegram

Тими ж днями росіяни вдарили по Львову й атакували сплячих людей у їхніх будинках. У ті ж дні, на початку вересня, Росія вдарила по українському місту Полтава. Більш ніж 50 людей тоді загинуло і близько 300 поранено. Удар балістичними ракетами застав багатьох людей просто в момент евакуації в бомбосховище.

Наслідки удару по Львову. Фото: Telegram/Володимир Зеленський

У ті дні, на початку вересня, Росія завдала масованого удару по Харкову, використавши десяток балістичних ракет. Постраждали десятки людей, серед них діти, медики та рятувальники, які приїхали на допомогу людям, адже російська армія не гребує застосовувати тактику повторних ударів по зруйнованих об’єктах, де намагаються врятувати людей з-під завалів.

Удари тривали і вдень, і вночі, і в будні, і на вихідних, і в звичайні дні, і у свята. Наприклад, російська армія обстріляла Україну в одне з найголовніших християнських свят — Різдво Христове.

Весь 2024 рік Росія намагалася посіяти паніку і страх серед українців, зробивши їхнє життя нестерпним. Кремль розраховував, що масові жертви і страждання змусять українців піти на поступки. Однак цей розрахунок не виправдовується: українці продовжують демонструвати неймовірну стійкість і силу духу. Хоч атаки на цивільне населення стали інтенсивнішими, вони не досягли своєї мети. Замість того щоб зламати Україну, Росія лише зміцнила її рішучість боротися до перемоги.

Україна ж у відповідь стала по-справжньому “далекобійною”. У 2024 році під ударами опинилися російські кораблі, військові бази, склади з озброєнням, командні пункти, нафтопереробні заводи, місця для складання російських ракет і безпілотників.

Це і один із найбільших арсеналів Росії в Тихорецьку, і склад з озброєнням у Тверській області, де зберігалася стрілецька зброя, мінометні снаряди, артилерійські ракети та балістичні ракети великої дальності, зокрема російські “Іскандери” та північнокорейські снаряди. Це і аеродром “Ханська”, що знаходиться в Республіці Адигея Росії, де базувалися військові літаки.

Це і база поблизу населеного пункту Октябрьский у Краснодарському краї РФ, де зберігалися безпілотники типу Shahed. Це і великий склад боєприпасів біля міста Острогозьк у Воронезькій області Росії, де зберігалося понад 5 тисяч тонн боєприпасів.

Активно у 2024 році горіли російські нафтобази. Наприклад, у Пролетарську Ростовської області понад два тижні не могли загасити пожежу.

Вибухи в РФ. Скріншот: uatv.ua

Кожен із таких ударів — це оборона від російської агресії, збиток конкретно для військової машини Кремля. У 2024 році, як пояснив телеканалу FREEДОМ заступник директора Асоціації енергетичних і природних ресурсів України Андрій Закревський, Росія була навіть змушена скорочувати свій експорт, щоб не обирати — віддавати бензин і дизель на війну чи для потреб мирного життя.

“Виявилося, що Росія навіть нафту не може продавати, тому що їй не вистачає нафтопродуктів через українські удари. Я думаю, що скоро Росія не зможе експортувати ні нафту, ні нафтопродукти, а дефіцит буде тільки збільшуватися”, — розповів Закревський.

Активно у 2024 році Сили оборони України знищували військову техніку росіян у глибині окупованих нею територій і самої Росії. Наприклад, в окупованому Росією Криму було уражено чергову гордість Чорноморського флоту РФ — підводний човен “Ростов-на-Дону”. Унаслідок влучання човен затонув на місці. Судно могло запускати ракети “Калібр” і оцінюється в 300 млн доларів. А в серпні “прилетіло” на російський аеродром “Саваслейка”, де було знищено одразу три літаки: два Іл-76 і МіГ-31К.

Це далеко не всі приклади успішної роботи Сил оборони України у 2024 році. Але варто зазначити, що це трапилося всупереч забороні союзників завдавати Україні удари західним озброєнням углиб Росії аж до кінця року. Основну частину цього періоду — майже весь рік — Україна була змушена оборонятися від російської агресії з однією рукою за спиною. Щоб себе захистити Україна прямо під час повномасштабної війни знайшла можливість створювати власне озброєння.

Наприклад, 2024 року Україна провела випробування своєї першої балістичної ракети. Важливо розуміти, що виробництво такої зброї в період повномасштабної війни — це значне досягнення для країни. Тим паче що до цього Україна не могла створити свою балістику протягом майже 20 років. Метью Воллін, експерт зі стратегії національної та ядерної безпеки і відносин США — Росії, заявив таке. Його цитує видання “Голос Америки”.

“Під час війни в Україні можна спостерігати справжню технологічну революцію. Ми багато чому вчимося в українців, вони чудові лідери, і заява президента Зеленського про успішне випробування першої української балістичної ракети — яскраве тому підтвердження”, — сказав Воллін.

На тлі заборони наносити удари по військових об’єктах на території Росії західною зброєю Україна почала пристосовуватися працювати за допомогою боєприпасів власного виробництва. Український оборонно-промисловий комплекс розробив свої далекобійні засоби ураження, які не стримуються жодними обмеженнями. “Паляниця”, “Пекло”, “Нептун”, “Рута”.

Ракета-дрон “Паляниця”. Ілюстрація: United 24

Україна загалом продовжує самостійно збільшувати свої можливості ураження ворожих цілей. Кожні кілька днів стає відомо про все новий і новий палаючий російський об’єкт. Наприклад, одним із таких об’єктів стала нафтобаза “Зеніт” у Кіровській області Росії, яка розташована на відстані 1500 км від кордону з Україною. І це при тому, що ще до повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року виробництво безпілотників в Україні практично не здійснювалося. Однак Росія все ще залишається сильним суперником у виробництві БПЛА, особливо завдяки доступу до техніки з Китаю, що дає їй певні переваги в кількості дронів.

Росія цілий рік завдавала ударів по Україні. Але щоразу, коли з нашого боку була гідна відповідь по важливому військовому об’єкту російської махіни, з Кремля долинали ядерні погрози. Ближче до кінця року вже всьому світу стало зрозуміло, що за ними нічого не стоїть, крім шантажу. Тому Путін перемкнувся на так званий “Орешник”, про який тепер не забуває згадати на кожному розі.

Читайте також: Воєнні злочини, ракетний терор, репресії проти власних громадян, свавілля і шлях до злиднів: як у 2024 році в Росії посилилася диктатура 

Співпраця РФ із Північною Кореєю — наслідки

На початку повномасштабної війни Путін мав намір “взяти Київ за три дні”. Але до 2024 року Росія опинилася в такій кризі, що змушена просити військової допомоги в ізольованої Північної Кореї. Поява військ КНДР на боці РФ стала не тільки ударом по міжнародному іміджу Кремля, а й яскравим свідченням того, наскільки катастрофічно йдуть справи в російській армії. А КНДР, перебуваючи в глобальній ізоляції, радо скористалася проблемами Росії.

Давайте згадаємо, як це почалося. У червні Путін уперше за 23 роки був змушений вирушити до Північної Кореї з візитом подяки до Кім Чен Ина за зброю, яку Москва випрошує у КНДР для війни проти України. Тоді обидва борці із Заходом каталися на мерседесі по Пхеньяну, серед сотень своїх же портретів, а російські пропагандисти розповідали, що більш вільної країни, ніж Північна Корея, і не існує.

Хто б міг подумати на початку повномасштабного вторгнення, що господар Кремля, який раніше активно співпрацював з провідними країнами світу, змушений буде звернутися до режиму Кім Чен Ина. Поїздка Володимира Путіна до Північної Кореї 2024 року зайвий раз продемонструвала ізоляцію Росії на світовій арені.

Через кілька днів після візиту Путіна до Кім Чен Ина південнокорейський телеканал TV Chosun повідомив про плани Північної Кореї відправити інженерні війська на Донбас. Цю інформацію, треба зазначити, світова громадськість спочатку сприйняла зі скепсисом, але багатьом уже було очевидно, що якщо війська КНДР раптом будуть відправлені воювати проти України, вони стануть “гарматним м’ясом”.

“Інструкція” північнокорейських солдатів. Фото: facebook.com/usofcom

Уже через кілька місяців дані підтвердилися: північнокорейські військові почали прибувати в Росію. Вони спочатку проходили підготовку на полігоні “Сергіївський”, розташованому на Далекому Сході, а потім відправлялися на фронт. Таким чином через масштабні втрати і виснаження ресурсів Кремль вирішив заповнити гострий дефіцит кадрів і боєприпасів, що утворився на третій рік спроб захопити Україну.

Актуальність питання про катастрофічні втрати російської армії у війні проти України зросла після інформації про те, що Путін був змушений залучити солдатів КНДР. Поява північнокорейських військ дійсно дала змогу російській армії й надалі використовувати улюблену тактику “м’ясних штурмів”. Ось які прогнози в коментарі France24 давав екскоординатор Групи експертів ООН з Північної Кореї Г’ю Гріффітс задовго до того, як солдати КНДР опинилися на полі бою:

“Українці будуть бомбити їх, і ви побачите поразку Північної Кореї. […] Вони будуть гинути, не доб’ються жодного прогресу, вони не дійдуть до Києва на російських танках. Для них усе піде не так, як планувалося”.

До кінця 2024 року кількість знищених і поранених північнокорейських солдатів у Курській області вже перевищила 3 тисячі осіб. Хоча армія КНДР застаріла порівняно з сучасними стандартами, її залучення створює додаткові виклики для ЗСУ. Північнокорейських солдатів здебільшого використовують у Курській області, а снаряди та ракети з КНДР продовжують поповнювати російський арсенал. Залучення північнокорейських військ – це крок, який Росія робить від безвиході. Цей епізод, як і весь 2024 рік, стане символом деградації російського військового і політичного потенціалу.

У відповідь Захід почав розробляти нові санкції проти Росії та Північної Кореї. США і ЄС мають намір перекрити маршрути, якими зброя і боєприпаси передаються з КНДР до Росії. Крім того, Південна Корея активно долучилася до санкційної кампанії. Сеул, як ключовий регіональний союзник Заходу, посилив контроль над морськими і повітряними шляхами, щоб запобігти можливим поставкам північнокорейського озброєння через треті країни.

Відповіддю на союз Москви та Пхеньяну стало ще більше розширення військової підтримки України: чергові пакети військової допомоги, системи ППО, далекобійні ракети та боєприпаси, танки, артилерія та безпілотники. НАТО також взяло на себе зобов’язання підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. Таким чином, союзники України відповіли посиленням військової допомоги Києву, посиленням санкцій і глобальною дипломатичною ізоляцією як Росії, так і Північної Кореї.

Читайте також: “Гарматне м’ясо” для двох диктаторів: втрати солдатів Північної Кореї на фронті та їхня реальна роль у війні проти України 

Рекордні втрати окупанта

На кінець 2024 року російська армія вже втратила близько 800 тисяч військових пораненими або вбитими. Путін намагається великими грошима заманити росіян на війну проти України. Влітку він удвічі збільшив разову виплату новобранцям за вступ до лав російської армії. Усе це відбувалося на тлі заяв провоєнних російських блогерів, які й зараз продовжують скаржитися на катастрофічний брак “живої сили” на фронті та великі втрати.

У проєкті Re:Russia підрахували, що за 2023 рік російська влада могла виплатити учасникам війни проти України і родичам загиблих сумарно до 3 трильйонів рублів. Можна тільки уявити, як зросте подібна сума за 2024 рік. І все це гроші, витрачені на вбивства і смерть.

Велике населення Росії і поширена бідність все ще дають Путіну можливості для набору потенційних новобранців. Останнім часом Кремль все більше покладається на добровольців, яким пропонують захмарні за російськими стандартами гроші. Але про проблеми з рекрутингом красномовно свідчать і те, що Путіну довелося просити допомоги в Північної Кореї, і те, що для боїв у Курській області активно залучали строковиків.

Користі від строковиків на передовій очікувано виявилося мало. Ненавчені, непідготовлені військові, яких російське командування всупереч усім обіцянкам Путіна використовує у війні, десятками і сотнями здавалися в полон українським силам оборони. Полонені ЗСУ солдати-строковики розповідали, що командири їх кинули напризволяще: залишили в зоні бойових дій без зброї та будь-яких інструкцій.

Курські невдачі Путіна

На кінець 2024 року Сили оборони України продовжують контролювати території Курської області. Але згадаймо, як начальник генштабу Росії Валерій Герасимов ще в серпні — за кілька днів після початку операції ЗСУ — доповів Путіну, що всі сили нібито були зупинені.

Насправді ж російська влада кинула своїх цивільних, яких, за розповідями самих людей, навіть не сповістили про те, що тривають якісь бойові дії в їхньому регіоні. Натомість їм на допомогу прийшли українські військові.

Уже 15 серпня Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський доповів президенту України Володимиру Зеленському про створення першої військової комендатури на території Росії. Україна досі не збирається анексувати ці російські території. Україні не потрібен ані сантиметр чужої землі. Українцям лише треба повернути своє — ті території, які окупувала Росія, починаючи з 2014 року.

Бої в Курській області, як і всі інші дії ЗСУ, спрямовані виключно на досягнення єдиної мети — відновлення територіальної цілісності української держави. І примітно, що сильних руйнувань внаслідок наступу українських військових у місті немає, а місцеві росіяни не бояться контактувати з воїнами з України.

Місто Суджа в Курській області. Скріншот: uatv.ua

Російське місто Суджа, що перебуває під контролем ЗСУ, вже відвідали десятки журналістів із різних куточків світу.

“Я був в українських містах, які були окуповані Росією, вони повністю зруйновані. Суджа, навпаки, не була знищена. Багато будівель зазнали певних пошкоджень: кульові отвори на стінах, міська адміністрація була серйозно атакована. Але більшість будівель, за винятком, можливо, розбитих вікон, мали гарний вигляд. Я не помітив жодного зруйнованого цивільного будинку. Не бачив ознак того, що цивільні були атаковані”, — сказав журналіст Джейсон Джей Смарт у коментарі виданню “Голос Америки”.

За перші два тижні Курської операції сотні солдатів армії РФ були взяті в полон, зокрема безліч строковиків. ЗСУ руйнували мости в регіоні і перерізали логістичні шляхи російських військових. Частина місцевих евакуювалася самостійно, частина з них досі залишається в районі військової комендатури ЗСУ.

Місцеві жителі Суджі Курської області РФ. Фото: ukrinform.ua

І тільки в грудні, наприкінці року, Путін на своїй “прямій лінії” зміг вичавити з себе кілька слів про те, що не знає, коли вийде повернути контроль над Курським регіоном. А коли операція ЗСУ тільки починалася, він вважав за краще самоізолюватися від проблеми: їздив до Азербайджану і дивився на яблука в Кабардино-Балкарії.

Видання The Wall Street Journal тоді опублікувало статтю під назвою “Реакція Кремля на вторгнення в Курськ показує, як Путін завмирає під час кризи”. Ось як починається стаття:

“Зіткнувшись із кризою, Володимир Путін, як правило, завмирає. Повільна і незграбна військова реакція Москви на несподівану операцію України в західній частині Курської області — це останній приклад того, як очільник Кремля не зміг відповісти швидкими і рішучими діями, що відповідають його войовничій риториці. Інцидент у Курській області — це четвертий серйозний удар по авторитету Путіна з моменту його вторгнення в Україну в лютому 2022 року, і він підкреслює слабкість вертикальної автократії, яка функціонує переважно на основі страху і покарань”.

Пізніше російське видання “Медуза” з посиланням на джерела, близькі до Кремля повідомило, що адміністрація Путіна зовсім доручила російській пропаганді готувати росіян до втрати Курської області надовго. За їхніми словами, контроль ЗСУ одного з російських регіонів влада РФ має намір представити як “нову нормальність”, що і сталося. У Москві звикли до того, що сталося, хоч і біженці з регіону проводять час від часу протестні мітинги з проханнями до Путіна припинити війну.

Замість того, щоб захистити своїх громадян, Путін кинув усі ресурси у спробі захопити українські території. У жовтні 2023 року розпочався наступ російських військ, який триває досі. Це найтриваліший наступ від початку повномасштабного вторгнення Росії. Під кінець 2024 року російська армія стала бити все нові й нові антирекорди. Спочатку вересень став найбільш смертоносним для Росії за всю війну. Потім жовтень став для армії РФ місяцем найбільших втрат у техніці. А слідом і листопад став рекордсменом — майже 46 тисяч військових РФ було вбито або поранено. “М’ясні штурми” справді коштували багато чого російській армії у 2024 році. Усе завдяки мужності, силі та міцності Сил оборони України.

Читайте також: Ключові події у війні РФ проти України за 2024 рік: аналіз експерта та думки глядачів FREEДOM

Справедливий мир для України

2024 рік увійде в історію не лише як період напружених боїв, а й як час безпрецедентного розширення міжнародної підтримки України. Цей рік став переломним завдяки рішучим крокам Європейського Союзу та НАТО, які перейшли від обережної допомоги до стратегічної підтримки. Якщо на початку року парадигма ЄС звучала, як: “підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно”, то до кінця 2024 року вона звучить так: “Росія не повинна перемогти у війні проти України”.

2024 рік став часом остаточної консолідації політичної волі Заходу. Європейці помітно пожвавилися, чого всіляко намагався не допустити Володимир Путін. Відбувся прорив у розумінні того, що війна в Україні — це не регіональна криза, а глобальний виклик демократичним цінностям. Цей рік став символом того, що вільний світ здатен протистояти агресору, коли діє рішуче та одностайно. А Україна не лише зміцнила свої позиції, а й надихнула інші країни на боротьбу за свої права та незалежність.

“Справедливість” має стати словом 2024 року. Певно саме справедливості, справедливого миру найбільше прагнули Сили оборони України, українські громадяни та керівництво. Сотні дипломатичних раундів і десятки самітів лише заради одного — справедливості.

2024 рік Україна зустріла і більшу його частину провела в боях із катастрофічним дефіцитом боєприпасів і озброєння. До кінця року Україна не просто стоїть і бореться, а ще й примножила свій військовий потенціал. У той час як один божевільний дідок щось там теревенить про “демілітаризацію”, українські війська цього року, наприклад, провели свою першу наземну атаку винятково з використанням дронів, без піхоти. Або ж обзавелися винищувачами F-16.

У 2024 році Україна продовжила свій шлях до Євросоюзу. У квітні голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала Києву процедуру прискореного вступу України — що раніше здавалося взагалі незбагненним. А ще Україна домоглася передання коштів із заморожених російських активів на відновлення української економіки, яка постраждала внаслідок війни. Так, на саміті G7 у жовтні було схвалено позику обсягом у 50 млрд доларів — якраз за рахунок заарештованих російських грошей.

Справедливість. 2024 рік запам’ятається як момент, коли Захід перестав боятися погроз одного з найбільших маніяків планети і почав діяти заради справедливості.

А ще Ольга Харлан завоювала золото у фехтуванні на шаблях. Олександр Усик укотре захистив свої чемпіонські титули, перемігши одного з найсильніших суперників, Тайсона Ф’юрі. Ярослава Магучіх встановила новий світовий рекорд у стрибках у висоту — 2,10 м. А українська кіберспортивна команда NAVI перемогла на першому чемпіонаті світу з Counter-Strike 2. І тільки такі гарні новини мають читати українці вже у 2025 році.

Попередні випуски “Все так однозначно”:

Прямий ефір