В Авдіївці життя триває для 1700 осіб: інтерв’ю з головою адміністрації Віталієм Барабашем

Авдіївка щодня зазнає обстрілів з боку російських окупаційних військ. Місто розташоване по сусідству з окупованим Донецьком, і вже дев’ять років стримує спроби російської армії порватися на цьому напрямку.

З початком повномасштабного наступу РФ Авдіївці довелося ще гірше — обстріли стали інтенсивнішими. Проте в місті все ще залишаються мирні жителі.

За останні кілька днів російські загарбники в Авдіївці не проводили наступальних дій, повідомили в Генштабі. ЗСУ позбавляють РФ можливостей наступати на місто. Але обстріли не припиняються, через що страждає мирне населення.

Так, 1 червня в Авдіївці від танкового обстрілу загинула 47-річна жінка. 23 травня авіаударом Росія зруйнувала два будинки — дев’ятиповерховий і п’ятиповерховий. Двоє людей поранені, двоє — загинули. Особливо сильно страждає стара частина Авдіївки, яка розташована ближче до позицій російських військових і промислової зони, де знаходяться позиції ЗСУ.

На тлі того, що відбувається, місцева влада настійно рекомендує жителям покинути місто — їм пропонують евакуацію і розселення в більш спокійних містах України. Якщо ж у сім’ї є діти, і такі сім’ї відмовляються виїжджати, евакуацію проводять примусово.

До кінця травня з населених пунктів Донецької області, де тривають бойові дії, влада примусово евакуювала 128 дітей. Залишаються ще вісім дітей. Один із них живе з родиною в Авдіївці.

Небезпечний “квест”

Як живе прифронтове місто Донецької області, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів начальник Авдіївської міської військової адміністрації ВІТАЛІЙ БАРАБАШ.

— Розкажіть, скільки людей залишається в місті, як вони виживають?

— Ви правильне слово застосували — “виживають”. Я завжди кажу, що місто живе, а люди в ньому виживають. Це “квест” на виживання в місті, тому що отримати гуманітарну допомогу, набрати води зі свердловин, піти в лікарню — все це доводиться робити під обстрілами.

Тим більше лікарня розташована на околиці міста, тож доводиться йти через відкриту місцевість. На жаль, у нас було не раз, коли люди отримували поранення або гинули дорогою в лікарню чи з лікарні.

Гуманітарна допомога є в достатній кількості, навіть із резервом. Ми намагаємося підтримувати в місті запаси в обсязі приблизно на 2 місяці.

— Які інфраструктурні об’єкти працюють? Чи є в місті вода, світло, газ і зв’язок?

— Лікарня працює в тих умовах, які є. Вона надає послуги, які може надати — перелік скоротився порівняно з тим, що було до повномасштабної війни. У місті залишаються два лікарі та чотири медсестри.

Зрозуміло, що вони надають допомогу, пов’язану з тиском, серцевими захворюваннями в людей. Якщо раптом трапляються якісь поранення, надають першу допомогу, але в них немає можливості повноцінно оперувати. Тож стан поранених стабілізують і відправляють далі.

Світла в місті немає вже понад рік. За два місяці до початку повномасштабної війни в Авдіївці вже не було води. Нам перебили Донецьку фільтрувальну станцію і не дали можливості відремонтувати.

Централізованої подачі води, тепла, газу, світла немає. Є кілька свердловин, там стоять генератори. Наші комунальники запускають їх у певний час. Люди приходять, набирають воду з цих свердловин.

З мобільним зв’язком теж періодично виникають проблеми. І з трьох мобільних веж ми запускаємо лише одну — найпотужнішу в місті шляхом генераторів. Мобільний зв’язок є в місті 15-16 годин на добу. Але мобільного інтернету немає.

У місті працює один магазин. На мій погляд, там дуже непоганий асортимент. Ціни там навіть нижчі, ніж у більш спокійних громадах Донецької області. Власник просто живе цим, він хоче допомагати людям.

Поставив “Старлінк”, увімкнув українське телебачення, щоб люди, приходячи до магазину, бачили, що дійсно відбувається. Тому що певний інформаційний вакуум у місті є. Це відбувається через те, що немає електрики, люди не можуть дивитися телебачення, слухати радіо. До того ж українського контенту в радіоефірі немає зовсім.

— Тобто російські окупанти посилили вежами мовлення, щоб ці радіочастоти не діставали до Авдіївки.

— Відстані між крайніми вулицями Авдіївки та Донецька невеликі. Тому технічно посилити сигнал нескладно. Тим паче, що з 2014 року донецьку телевежу було захоплено, і російську пропаганду транслювали не тільки в радіоефір, а й по аналоговому телебаченню.

І коли Україна перейшла на цифрове мовлення, була певна проблема для нас, тому що в людей старшого віку не було можливості і бажання купити тарілку, платити 500-700 гривень. Навіщо це робити, якщо можна, просто аналогову антену повернути на Донецьк, звідки йде дуже сильний сигнал. Нам вдавалося перебивати сигнал на добу-дві, потім нас знову глушили.

У місті майже немає вцілілої інфраструктури

— Яка частина міста збереглася у відсотковому співвідношенні?

— Близько 5-7 відсотків у кращому разі.

— Наскільки інтенсивно Росія обстрілює Авдіївку, з якого озброєння?

— Б’ють з усього, що є в наявності у російської армії — ствольної артилерії, танків, мінометів і авіації. Це відбувається щодня: десятки обстрілів, від 15 до 40 по місту на добу, по позиціях військових біля міста — 200-300.

Найстрашніше — це ракетні удари по Авдіївці. У нас уже понад 40 багатоповерхових будинків зруйновано повністю саме з ракетних ударів.

На жаль, раніше люди ховалися в підвалах, і вони вважали це безпечним. Зараз вони не рятують. Навпаки, для деяких людей підвали в багатоповерхових будинках стають могилами.

І ми, на жаль, не можемо розібрати ці завали, тому що в місті немає спецтехніки, і неможливо її, в принципі, завести через обстріли. Дороги в радіусі 20-25 кілометрів — постійно під вогнем окупантів.

До того ж окупанти обстрілюють одне й те саме місце, де намагаються розібрати завали, по кілька разів з артилерії, і безпілотниками скидають на людей гранати.

Коли ми запитуємо, чому раніше не поїхали, нам відповідають, що думали, їх це не торкнеться. На жаль, торкнулося.

Ситуація ускладнюється — ми не можемо фізично розібрати ці завали, навіть якщо люди вижили, то вони просто заживо будуть поховані.

Авдіївка — під контролем ЗСУ

— Що відбувається на фронті? Чи є у ЗСУ успіхи?

— Оперативні успіхи, які були за останній тиждень на півночі Авдіївки, зберігаються. Поки що ми не просунулися.

Але загалом, якщо ми до цього кілька місяців просто оборонялися і не виходило просунутися ні на метр уперед, то зараз динаміка дійсно радує.

Авдіївка контролюється Збройними силами України. Ситуація складна, але контрольована. Просування з нашого боку поки що не планується.

Зараз наше завдання на цьому напрямку — стримати цей натиск. Вони реально тиснуть, їхня кількість і техніки, і живої сили в кілька разів перевищує наші сили. Але ЗСУ вдається тримати всі свої позиції. В окупантів є точкові просування, але через день-два всі позиції повертаються назад під контроль наших збройних сил.

Люди неохоче евакуюються

— У місті триває евакуація. Скільки людей залишаються в Авдіївці?

— На жаль, евакуація дуже неактивна, люди неохоче їдуть. На сьогодні 1731 людина залишається в місті. У середньому на тиждень ми евакуюємо 10-15 осіб.

Щойно нам людина хоча б натяк дає, що вона хоче або думає все-таки виїхати, повірте, ми від цієї людини вже не відстанемо.

Ми знайдемо мільйон доводів і можливостей, як її вивезти і простежити за кожною людиною, яка має бажання виїхати з міста, щоб вона потім нормально влаштувалася на більш спокійних територіях України. Дуже рідко, однак зараз знаходяться і ті, хто хоче виїхати за кордон.

— Ви розповідали, що понад місяць шукаєте сім’ю з дитиною, яка відмовляється виїжджати. Чи є ще якісь шанси їх знайти?

— Понад два місяці ми вже шукаємо сім’ю з 12-річною дитиною. Ми не бачимо навіть батьків, вони не потрапляють у поле зору. Тобто вони ховаються. Якщо раніше вони ховали дитину, то останні місяці вони ховаються самі. Вони не приходять отримувати гуманітарну допомогу, за них ніхто її не отримує. Ніхто з них за цей час не виходив на зв’язок.

Це можна пояснити кількома причинами. Перша: їм просто фізично ніде зарядити телефон.

Друга: вони виїхали на більш безпечні території. Ніхто з родичів не знає, де вони. Була інформація, що, найімовірніше, вони могли переїхати в Селидове. Але ми перевірили — ніде, як тимчасово переміщені особи вони не реєструвалися.

Третя причина — найнебажаніша. Ми шукаємо їх у будь-якому стані. Можливо, вони загинули всією сім’єю — десь лежать під завалами в старій частині міста і тому не виходять на зв’язок.

Ми ведемо пошуки буквально в кожному дворі. Але заважають обстріли та зробити це непросто тим складом, який є у місцевої поліції. Будемо сподіватися, що хлопчик живий, і ми його знайдемо.

Читайте також: Окупанти концентрують сили на Запорізькому напрямку — хочуть запобігти загрозі контрнаступу ЗСУ, — Ягун