Ультиматуми Росії та реакція НАТО, “Мінськ” і політика Німеччини: інтерв’ю з Олексієм Їжаком

Рух НАТО на схід є неприйнятним для Росії. Про це заявив президент РФ Володимир Путін.

“Це США із своїми ракетами на порозі нашого дому. Як би американці поставилися, якби ми на кордоні з Мексикою поставили наші ракети? Питання у безпеці. Нам важливий не перебіг перемовин, а результат. Жодного дюйма на схід, казали нам. І що? Надули. Ось про що йдеться. Ми нікому не загрожуємо. До нас прийшли. І тепер прийшли до України, кажуть, бази будуть. А ви вимагаєте від мене гарантій. Ви повинні дати гарантії, негайно, зараз. А не забовкувати”, – сказав Путін.

У відповідь генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг спростував заяви російської влади, що Альянс колись давав обіцянку не розширюватися, зокрема на схід.

“НАТО ніколи не давало обіцянок не розширюватися. Власне, в установчому договорі нашої організації зазначено, що будь-яка європейська країна може стати членом Альянсу. Паризька хартія (1990 р., – ред.), установчий акт Росія – НАТО (Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю та безпеку між РФ та Організацією північноатлантичного договору, 1997 р., – ред.) та багато інших договорів, які ясно дають зрозуміти, що країни мають право обирати власний шлях”, – наголосив Столтенберг.

Тим часом США продовжують роботу з підготовки перемовин із Росією щодо “гарантій безпеки”. Однак не всі вимоги Москви, висловлені в проєкті нової угоди, можуть бути прийняті, зокрема щодо НАТО.

“Ми працюємо у напрямі дипломатичних перемовин. Були пропозиції з боку Росії щодо “гарантій безпеки”. Ми згодні з деякими, але на деякі ми точно не згодні, наприклад, щодо НАТО”, – повідомила прессекретарка Білого дому Джен Псакі.

Ультиматуми Росії, реакцію на них НАТО та Західного світу, а також питання безпеки України в ситуації, що склалася, у програмі “Украина на самом деле” телеканалу UA обговорюємо із завідувачем сектору Національного інституту стратегічних досліджень Олексієм Їжаком.

Ведуча програми – Альона Чорновол.

– Від Путіна ми чуємо, що якісь війська на порозі його дому. Просто як сюр. Можливо, він заплутався і мав на увазі, що це війська Російської Федерації на порозі нашого українського дому? Потім – докір у бік НАТО, яке нібито обіцяло Путіну не розширюватися… Але одразу реакція Столтенберга: ніколи жодних гарантій не давали. Але хіба Російська Федерація не знає, що цих гарантій не існувало?

– Якщо послухати Путіна – це складний випадок. Тому що виникає враження, що він не бреше, а реально вірить у те, що каже. Він справді перебуває у якійсь своїй реальності, в якій він не бачить ні Польщі, ні України, ні інших країн. Він бачить, що є якісь Сполучені Штати, що наближаються до кордонів Росії.

Щодо того, чи давало НАТО якісь обіцянки щодо розширення. Це тема з опублікованих перемовин, які йшли під час падіння Берлінського муру та виведення радянських військ з Німеччини та інших країн. При возз’єднанні Німеччини ставилися деякі умови, причому не лише Радянським Союзом. Там (у Договорі про остаточне врегулювання щодо Німеччини, 1991 р., – ред.), дійсно, є умова, що на території Східної Німеччини (колишньої НДР) не розміщуватиметься ядерна зброя. І ця умова жорстко виконується – ядерної зброї у Німеччині немає.

У ті роки в листуванні, під час перемовин (канцлера Гельмута Коля та генсека КПРС Михайла Горбачова, — ред.) була згадка щодо розширення НАТО. Зокрема про входження об’єднаної Німеччини до Альянсу. В обмін на це ФРН профінансувала Радянському Союзу масштабну програму з виведення радянських військ, розміщення їх на території нинішньої Росії, створення для цього інфраструктурних умов. Тобто Росія як наступниця СРСР взяла грошима – і про все це забула. А тепер почали згадувати.

У цьому моменті я вірив би генеральному секретарю НАТО, що жодних обіцянок про нерозширення вони Росії не давали.

– І що буде далі?

– Думаю, відновиться робота Ради Росія – НАТО та обговорюватимуть. Зважаючи на наявний двосторонній діалог між Сполученими Штатами та Росією, зокрема щодо ядерної зброї. Ось у межах цього йтимуть переговори.

Але у вимогах Росії є певні зрозумілі елементи. Наприклад, відстань від російського кордону, де можуть проводити військові навчання. Це розумно, це може бути обговорено. Аналогічно – питання збільшення безпечної дистанції у спільній акваторії у Чорному, Балтійському морях, щоб не було якихось інцидентів. Але є низка неприйнятних моментів.

Єдина небезпека – що Путін хоче отримати “гарантію безпеки” буквально завтра. Путін реально ставить таке питання, що якщо ці політичні вимоги не будуть негайно задоволені, то він нападе на Україну. Він про це каже.

Але, на мою думку, напад на Україну нікого, великою мірою, не лякає, крім самої України. Всі готові до цього. А ось ми… Ми ж розуміємо, що супротивник дуже потужний, тому у нас логічне питання – хто нам допоможе та як ми це витримаємо. Але результат який? Навіть, умовно кажучи, нападом на Україну Росія не досягне своєї мети, її вимоги не будуть виконані. Тому Росія із її вимогами до НАТО не має шансів.

– У Німеччині новий канцлер – Олаф Шольц. Чи вдасться Путіну вибудувати із Шольцем такий самий продуктивний діалог, як із Меркель?

– Невелика деталь. Ольф Шольц не говорить російською мовою, на відміну від Меркель. Тому, можливо, такої близькості не буде. Хоча зі Шредером у Путіна склалися добрі стосунки. Щоправда, вже після того, як він перестав бути канцлером.

Але варто сказати, що політика Німеччини – одна зі світових констант, це дуже стабільна політична валюта. Якщо Німеччина щось вирішила, вона дотримується наступності, і повороти відбуваються дуже повільно. Тому я прогнозую, що збережеться загальний тон відносин, ось це бажання Німеччини зважати на інтереси Росії та уникати військової напруги.

Інша річ, що Шольц упродовж перших років не поводитиметься до Путіна, як Меркель чи Шредер. Тому що “зачарованість Путіним” (яку він, як кажуть, має при особистому спілкуванні) не відбувається одразу.

Крім того, щодо прагматичних речей. Німеччина має велику претензію до Росії – Німеччина підозрює, що Росія намагається зруйнувати Європейський Союз. А ЄС це абсолютна цінність для Німеччини. І якщо Росія не намагатиметься зруйнувати єдині ринки, не намагатиметься якось підірвати єдність Європейського Союзу, то взаємини між Шольцем та Путіним можуть бути стабільними.

– Але Шольц не лише канцлер Німеччини, він ще учасник Нормандського формату в перемовинах щодо Донбасу. Якщо ви кажете про спадкоємність влади в Німеччині, тобто нам не чекати на якісь сюрпризи? Припустімо, Шольц не буде для Путіна таким авторитетним, якою була Меркель.

– Можливо, не буде. Це правда.

Але якщо вникати в суть Мінських угод – суперечка йде про тонкі інтерпретації щодо послідовності виконання пунктів “Мінську”. Для нас на першому місці – безпека, припинення вогню, для Росії – політичні пункти.

Думаю, що новий канцлер зі своїми новими радниками вникатиме в проблематику, вислуховуватиме сторони, дивитиметься, як і що відбувається. І ось у цій внутрішній тональності, яка не особливо виноситиметься на публічне обговорення, має минути пів року, щоб ми побачили якусь нову політику Німеччини в цьому питанні.

– А якими є ваші розрахунки, очікування від початку 2022 року? Ми чекали на зустріч у Нормандському форматі до кінця 2021 року. Чи є шанс на початок 2022-го?

– Мені здається, головною подією початку наступного року буде відповідь на це запитання – буде військова ескалація з боку Росії чи ні.

І ще: чи буде виконано головний меседж США та більшості країн НАТО, який був посланий у численних сигналах Росії, – що жодні предметні перемовини з питань, що цікавлять Росію, не можуть розпочатися в умовах ескалації. Тобто Росія має спочатку гарантувати, що війська почали відводити й рівень воєнної напруги знижується.

Я б особисто сподівався на це, і мене як громадянина України порадував би такий зовнішньополітичний розвиток.