Український саміт миру відбудеться у Швейцарії: як країна змінює концепцію нейтралітету

Глобальний саміт миру — історична зустріч світових лідерів, яка відбудеться у Швейцарії 15-16 червня. У країні, яка століттями пропонує себе, як майданчик для миру і дипломатії. Країні, де банки довгий час були тихою гаванню для грошей кремлівських олігархів. Однак після повномасштабної російської агресії проти України Швейцарія змушена переглянути свої вікові принципи нейтральності. Адже поруч із доктриною про невтручання стоять норми міжнародного права.

Як Швейцарія з “тихої гавані” перетворилася на “золоту клітку” для російських мільярдерів? Чи готова вона в боротьбі з російською агресією проти України відмовитися від своєї головної позиції — про нейтралітет? І чого очікувати від Глобального саміту миру? Відповіді на ці питання в новому випуску проєкту “В ізоляції” телеканалу FREEДOM разом з експертами шукав журналіст Юрій Кулініч.

Нейтральність — це не ізоляційність

Швейцарія — одна з найбільш економічно розвинених країн світу. Перебуваючи в центрі Європи, вона, однак, не перебуває в таких глобальних союзах, як ЄС і НАТО, сповідуючи впродовж століть політику нейтралітету — світогляду, що увійшов в основи її національної ідентичності.

“Швейцарія ніколи не мала ізоляціоністської позиції. Те, що вона була нейтральною, це не означає, що позиція була ізоляціоністською. Можна згадати часи Другої світової війни, коли швейцарський Берн використовувався як нейтральне місто для переговорів. Швейцарія — невелика країна, і вона завжди була змушена шукати якісь баланси між великими гравцями, які її оточували. Тобто Швейцарія — це завжди про баланс, про пошуки шляхів миру. Цю компетенцію вони піднесли на рівень глобального переговорника. Але Швейцарія завжди мала свою позицію”, — упевнений кандидат політичних наук Олексій Буряченко.

У 1991 році незабаром після закінчення холодної війни парламент Швейцарії запропонував осучаснити концепцію зовнішньої політики країни і поняття нейтралітету. Так для офіційного Берна почався період активної участі в міжнародних конференціях з роззброєння і контролю над озброєннями.

У 1993-му Швейцарія надала свій повітряний простір для прольоту миротворчих сил ООН у тодішню Югославію. А трохи пізніше — дозволила транзит сил НАТО, які виступили для підтримки миру в Боснії і Герцеговині.

З 1996 року Швейцарія бере участь у програмі НАТО “Партнерство заради миру”, спрямованій на військове співробітництво та обмін інформацією. При цьому жодних юридичних зобов’язань у плані колективної оборони сторони не мають.

Політику нейтралітету в Швейцарії вважали несумісною з членством у міжнародних інституціях, і це тривалий час стримувало вступ країни до ООН, членом якої вона стала лише 2002 року. Статут організації зобов’язує виконувати рішення її Радбезу, зокрема підтримувати економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Тож їх Швейцарія ухвалювала поряд з іншими країнами ООН щодо Лівії, Анголи та терористичного руху “Талібан”.

“Ми бачимо, скільки років Швейцарія є повноправним членом ООН, і питання про порушення нейтралітету не виникає. Тобто змінюється концепція нейтралітету. Нейтралітет же не означає, що держава має пасивно спостерігати, коли хтось руйнує міжнародний правопорядок, коли хтось вчиняє злочини агресії. Спілкуючись зі швейцарськими колегами, я цитую відому фразу Кеннеді з його виступу в парламенті Ірландії. Кеннеді сказав: так, Ірландія — це нейтральна держава, але вона не є нейтральною щодо боротьби між тиранією і свободою. Швейцарія не має права зберігати нейтралітет, коли йдеться про кричущі порушення міжнародного права, оскільки Швейцарія — це держава Заходу, західної демократії, вона сповідує цінності, зокрема й ті, що пов’язані з дотриманням міжнародного права”, — зазначив голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

Через погрози з боку Кремля політика швейцарського невтручання поступово втрачає позиції. Експерти зазначають, що, умовно, класичний нейтралітет сьогодні адаптується до більш гнучких варіантів. Вони допускають підтримку економічних санкцій та участь у миротворчих операціях у рамках міжнародних організацій.

Поставки озброєння блокуються швейцарським законом про експорт зброї та товарів подвійного призначення. Документом забороняється і реекспорт зброї, яка була вироблена у Швейцарії. Це стосується не тільки України, а й будь-якої держави, де йде війна.

“Ми стикалися з цією проблемою, коли понад рік тому йшлося про іспанське озброєння. І через заборону на реекспорт виникла проблема: Іспанія готова була передати ці озброєння, але Швейцарія була проти. Ми спілкувалися зі швейцарськими парламентарями, намагалися їх переконати ухвалити відповідний закон і розв’язати це питання. Тому що з погляду міжнародного права це правильно, це не порушує нейтралітет. Коли ви даєте жертві агресії інструменти для самозахисту, це не порушення міжнародного права, навпаки, це підтримка міжнародного права. І тому вони розуміють, що необхідно робити конкретні дії, які б підтримували міжнародне право. Вони бачать, що Росія — це головний руйнівник міжнародного правопорядку, і з цим необхідно щось робити. І кожна держава має внести свою лепту. Швейцарія може це зробити”, — наголосив Олександр Мережко.

Швейцарія і НАТО

Російська агресія завдала удару по всій європейській системі безпеки. Це спонукало традиційно нейтральні країни, як-от Фінляндія чи Швеція, до поспішного вступу до НАТО.

Ще 2022 року президент правоцентристської Партії лібералів Швейцарії Тьєррі Буркарт стверджував, що безпекова політика його країни зайшла в глухий кут. А його однопартієць Дам’єн Коттьє заявив, що Швейцарії пощастило мати бар’єр від Росії, завдяки членам НАТО.

“Однак надія на те, що нас захищатимуть безкоштовно, — це небезпечна, нездійсненна мрія. Наша країна не може бути просто нахлібником, особливо коли йдеться про європейську безпеку”, — сказав Коттьє.

Тема зближення з НАТО активно обговорюється і знаходить підтримку з боку майже всіх політичних сил Швейцарії. Питання лише в тому, наскільки тісною має бути така співпраця.

“Зважаючи на значне погіршення безпекової ситуації, нам необхідно зміцнити обороноздатність Швейцарії, у майбутньому наша безпекова та оборонна політика будуть більш послідовно спрямовані на міжнародне співробітництво, особливо з НАТО, ЄС та суміжними країнами”, — йдеться в заяві швейцарського уряду від 31 січня 2024 року.

У березні 2023 року Віола Амгерд стала першою в історії міністеркою оборони Швейцарії, яка взяла участь у роботі Північноатлантичної ради — основному органі НАТО, де ухвалюють політичні рішення.

Із січня 2024 року Амхерд — президентка Швейцарії. І вже на цій посаді вона зробила заяву, що країна відмовиться від нейтралітету в разі нападу Росії.

“Росія вже сьогодні веде гібридну війну проти всього західного світу, зокрема проти Швейцарії. І у Швейцарії це добре розуміють. І якщо Росія, припустимо, атакує, завдасть удару по державі-члену НАТО, це матиме руйнівні, негативні наслідки для всієї Європи, зокрема й Швейцарії. Навіть попри те, що вона не є членом НАТО, але економічно і політично Швейцарія тісно вплетена в європейську тканину. Тому заяви про необхідність переглянути нейтральний статус, це якраз свідчення того, що швейцарці добре розуміють, які можуть бути наслідки в разі нападу Росії. І краще все-таки боротися і спробувати превентивно впливати, попередити такий напад уже зараз”, — прокоментував Олександр Мережко.

Протидія Росії

Після початку путінської війни проти України Швейцарія підтримала санкції щодо РФ, ввела візові обмеження для росіян, а також стелю цін на російську нафту. Повітряний простір Швейцарії закрито для російської авіації. Заборонено в’їзд не тільки особам, наближеним до російського керівництва, а й сотням інших чиновників і пропагандистів. Активи тих, хто потрапив до санкційних списків, заблоковані. Йдеться про 14 млрд доларів, включно з понад 7 млрд центрального банку Росії, а також 17 об’єктів нерухомості.

У лютому 2023 року федеральний радник і очільник МЗС Швейцарії Іньяціо Кассіс буквально шокував заявою, що офіційний Берн має повне право конфіскувати заблоковані кошти та передати їх на післявоєнне відновлення України. Відтоді ЗМІ обговорюють юридичні тонкощі та варіанти розв’язання цього питання.

“Швейцарія все-таки думає про свою репутацію. Зрозуміло, інтереси бізнесу, банківська таємниця — це дуже важливо. Проте у сучасному світі дуже важлива репутація і країни, і банківського бізнесу як цивілізованого, демократичного, який дотримується дуже високих етичних стандартів. Тобто важливо не перетворюватися на хаб, який дає змогу накопичувати й охороняти часто брудні, криваві російські гроші. Виникає проблема з приводу коштів, які належать приватним особам, російським олігархам. Але тут теж є юридичні підстави [для конфіскації], тому що більша частина російських олігархів тісно пов’язані з російським керівництвом. По суті, в Росії існує система, коли Путін призначає олігархів. І, зі свого боку, російські олігархи за допомогою своїх коштів підтримують російську військову машину, вони фінансують цю військову машину. Тобто вони мають нести відповідальність за це”, — наголосив Олександр Мережко.

Російські олігархи роками користувалися перевагами швейцарського законодавства. Активно скуповували дорогу швейцарську нерухомість і предмети розкоші, включно з літаками.

Наприклад, близький друг Путіна Геннадій Тимченко, який проживав у Женеві. Його добробут оцінюють у понад 10 млрд євро. За однією з версій, ще за радянських часів він став агентом КДБ. Сколотив капітал на держзамовленнях і продажу російської нафти за кордон. Його компанії активно співпрацюють з Міноборони РФ, Росгвардією і російським військово-промисловим комплексом. Так, холдинг “Сибур” укладає угоди на постачання деталей для виробництва ракетного палива і двигунів, які використовуються в зенітних установках.

“Не дивлячись на нейтральний статус Швейцарії, однак, вона може вплинути не тільки на заморожування, але також і на конфіскацію російських коштів і передачу їх Україні. Це може чинити певний тиск на російську еліту і, можливо, навіть змусити російську еліту якимось чином змінити ситуацію в самій Росії”, — зазначив Олександр Мережко.

Кремль дуже болісно сприймає дії Швейцарії, і на рівні російського МЗС було зроблено заяву, що для Росії Швейцарія “втратила статус нейтральної держави”.

“Росія, кремлівське керівництво, олігархи істерично реагують на політику Швейцарії. Вони побоюються цього, тому що коли йдеться про гроші, то немає такого злочину, на який би олігархи не були готові. Є резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яка розглядає Росію як терористичний режим. Є міжнародна конвенція, яка розглядалася в Міжнародному суді ООН у зв’язку зі злочинами Росії проти України про боротьбу з фінансуванням тероризму. Тобто є всі юридичні підстави розглядати путінський режим, Росію як державу-терорист, як терористичний режим. Відповідно, фінансування тероризму є злочином, і за це передбачається відповідальність і в плані кримінальної відповідальності, і в плані міжнародно-правової відповідальності. Тобто це теж важлива юридична підстава для конфіскації коштів олігархів, які, по суті, фінансують тероризм”, — пояснив Олександр Мережко.

Нещодавно Європейський Союз погодив передачу Україні доходів від заморожених активів Росії. Лише цього року Київ може розраховувати на 3 млрд євро і 90% з них підуть на військову підтримку України. Ба більше, доходи від заморожених російських активів Україна може отримати вже до липня цього року.

“Уже є рішення, що відсотки від заморожених у Євросоюзі росактивів будуть безпосередньо перераховуватися Україні. Рішенням Європарламенту створюється єдиний рахунок, на якому акумулюються дивіденди від заморожених активів, і потім у рамках міжбюджетних трансферів вони передаються українській стороні”, — прокоментував Олексій Буряченко.

Саміт миру

У відповідь на санкції і тиск, який чиниться на Кремль, Росія активізує в Європі діяльність своїх спецслужб. Швейцарське розвідувальне агентство NDB у звіті за 2023 рік заявило про десятки шпигунів, що маскуються під дипломатів у російському посольстві в Берні та російській місії при ООН у Женеві. У повідомленні наголошується, що з приблизно 220 осіб, акредитованих як дипломатичний або адміністративний персонал, принаймні третина працює в російських спецслужбах. Така кількість, зокрема, пояснюється суттєвою роллю Женеви для міжнародних організацій.

І, звісно, Росія робить усе можливе, щоб зірвати майбутній Глобальний саміт миру, який відбудеться у Швейцарії.

“Цей саміт сприятиме подальшій ізоляції Росії — ізоляції політичній, і, я б сказав, навіть моральній ізоляції. Тобто весь світ побачить, що більшість держав розуміють, що відбувається, вони засуджують російську агресію, вони засуджують Росію як порушника міжнародного права. І вони намагаються відновити міжнародний правопорядок і запропонувати конкретний план відновлення міжнародного правопорядку. Йдеться не просто про напад однієї держави на іншу, а йдеться про долю всієї світової спільноти. Яким шляхом воно піде? Шляхом зміцнення міжнародного права і забезпечення системи безпеки, або ж ми повернемося, як хоче того Путін, у ХІХ, а то й у XVII століття”, — зазначив Олександр Мережко.

“По-хорошому, звичайно ж, таку формулу миру, такий майданчик мала б надати Організація Об’єднаних Націй. Бо стаття 1 Статуту ООН говорить про те, що ця організація створюється, щоб бути мирним майданчиком врегулювання всіх питань. Чи виконує цю функцію ООН зараз? І на саміті у Швейцарії окрім питань віднайдення справедливого миру, я переконаний, що там будуть проводитися ще й паралельні кулуарні переговори щодо напрацювання нової архітектури світової безпеки”, — додав Олексій Буряченко.

Глобальний саміт миру відбудеться 15-16 червня. За словами президента України Володимира Зеленського, зустріч світових лідерів буде сфокусована на трьох основних питаннях:

• енергетична та ядерна безпека;
• вільне судноплавство;
• обмін полоненими.

Західні дипломати та швейцарські експерти у сфері зовнішньої політики зазначають, що особливий акцент учасники саміту зроблять на зменшенні ризиків, пов’язаних із кремлівською агресією, та подальшій ізоляції Росії.

“Чи розуміють у Кремлі ізольованість Росії? Звичайно ж, розуміють, але не говорять цього вголос. Тому що, як це пояснити зазомбованим пропагандою росіянам? Чи розуміє це Путін? Звичайно ж, розуміє. І кадрові зміни, які він зараз розпочав у Міноборони РФ, пов’язані саме з цими процесами. Для Путіна зараз вигідно йти в переговорний трек, у кожному своєму виступі благає, щоб почалися мирні переговори. Він це робить неспроста. Тому що він розуміє, що стратегічно війну проти України він програв”, — акцентував Олексій Буряченко.

Очевидно, що кремлівські функціонери, як і російські олігархи, вже не сприймають Швейцарію як безпечну гавань, у якій можна приховувати свої мільярди. А представники пропутінської еліти залишають країну, яка стає для них загрозою. Адже, що може бути більш страшним і невідворотним для пособників кривавого злочинця, ніж наслідки від порушення міжнародного права.

Вікова традиція нейтралітету Швейцарії сьогодні знову піддається випробуванню, і цього разу через російську агресію проти України. І як показує путінська війна на Європейському континенті, нейтралітет можливий, якщо він озброєний, а демократія — захищена.

Читайте також: Проєкт “В ізоляції”: Як після півстолітньої дружби Німеччина і Росія опинилися в стані нової холодної війни