Колишня аналітик-дослідниця Міжнародної кризової групи Кетрін Квін-Джадж в ефірі програми “Інформдень” говорить про відведення військ Південного та Західного військового округів Російської Федерації від українських кордонів та про те, чому США не зацікавлені у новій війні в Європі.
– РФ відвела війська поки що лише на двох округах. Як нам до цього ставитися і чи потрібно чекати на фактичне підтвердження? Адже міністр закордонних справ Дмитро Кулеба каже, що ми зрозуміємо, що це відбувається не на рівні заяв, лише тоді, коли їх розформовуватимуть і переводитимуть на місця постійної дислокації.
– Я згодна з тим, що треба дочекатися чітких доказів того, що війська було відведено. Ми всі знаємо, що сталося у квітні минулого року, коли була гучна заява стосовно відведення військ. І, нарешті, той самий цикл повторювався, лише у більш посиленому варіанті. Отже, тут треба мати на увазі, що це може статися знову.
– Гаразд. Але ми можемо проаналізувати сигнал у вигляді повідомлень про переміщення двох округів. Чи це свідчить про певні результати у переговорному процесі або на зустрічах, яких останнім часом було чимало, – в Україні, Києві, Кремлі, у Європі на різних майданчиках?
– Так, це сигнал про те, що Росія загалом готова продовжувати перемовини. Вочевидь, це робиться в рамках підготовки до візиту німецького канцлера [Олафа Шольца – ред. UA]. За деякими першоджерелами, він туди [до Москви – ред. UA] поїде з конкретними заявами, що Україна готова запропонувати у питанні Мінських переговорів та особливого статусу. Але це поки що не підтверджена інформація… З іншого боку, це може бути блеф. Цілком імовірно.
– Ми стежили за зустріччю Олафа Шольца з Володимиром Путіним у Москві та його візитом до президента Володимира Зеленського в Києві. І ми обов’язково проаналізуємо основні меседжі. До чого ці візити нас наближають? Хочеться думати про зустріч у Нормандському форматі на найвищому рівні.
– Так, хочеться думати, що ці візити нас наближають саме до зустрічі в Нормандському форматі. Я також припускаю, що це нас наближає до деяких поступок з боку України, які можуть зрештою призвести до внутрішньої дестабілізації.
– Говорячи про поступки з одного чи іншого боку, що саме це може бути?
Це може бути поновлення розмов щодо формули Штайнмаєра або плани стосовно виборів [до ОРДЛО – ред. UA]. Знову ж таки, я вважаю, що це малоймовірно, враховуючи останні заяви з боку українських високопосадовців, зокрема Дмитра Кулеби. Але в деяких колах вважають, що це цілком імовірно.
– Якщо говорити про “гарантії безпеки”, яких вимагає РФ від США та НАТО щодо нерозширення Альянсу на Схід та закриття дверей НАТО для України, – це надзавдання у вигляді ультиматуму. З огляду на те, що цього досягти неможливо, вони розуміють, що може бути альтернативою? Коли вони погодяться, скажімо, на деескалацію, отримавши якісь привілеї для себе, це може бути виконання Мінська?
– Це може бути виконання Мінська. На мою думку, щось схоже готують. Але це малоймовірно, оскільки Росія вже надто далеко зайшла у процесі анексії. Я говорю про роздачу паспортів та визнання торгових марок для продуктів, виготовлених у “ДНР” і “ЛНР”, а також про інші ознаки анексії. Тому я вважаю: так, Росія навряд чи сподівається на цілковите виконання Мінська. Але, знову ж таки, є інакша думка: все рухається іншим шляхом.
– Інформаційний тероризм – саме так міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров назвав медійну кампанію Заходу щодо можливого вторгнення в Україну. Він наголосив, що військові навчання РФ відбуваються у запланований час і чітко за планом. У свою чергу радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван заявив про те, що Сполучені Штати публікують розвіддані, щоб зупинити війну в Україні, а не розпочати її. Що думаєте стосовно таких заяв? Уся ця інформація, яку постійно обговорюють у ЗМІ, спрямована на те, щоб запобігти можливому вторгненню чи в цьому є якісь особисті інтереси?
– Мої знайомі в американській розвідці переконують мене в тому, що Америка абсолютно не зацікавлена у цій війні, як сказав Салліван. На відміну від ситуації з війною в Іраку, коли наводилися хибні розвіддані, щоб створити привід для абсолютно непотрібної, дуже деструктивної, жахливої війни… Цього разу Сполучені Штати не мають наміру брати участі у можливій війні, тому намагаються робити все можливе, аби цьому запобігти. Багато хто вважає це реакцією на хаос, який трапився з Афганістаном, коли американці пізно зрозуміли, наскільки сильними є таліби і наскільки швидко розпадаються афганські сили. Тож це просто надмірна обережність.
– Існує думка, що Кремль, зокрема Путін, ніколи не робить того, чого від нього очікують. Чи можна розглянути ситуацію таким чином: якщо така інформація з’являється у світових ЗМІ й усі про це говорять, то це є додатковою можливістю, за яку можна зачепитися, щоб такого не сталося?
Саме так. Скажу більше: для Росії наразі вигідно не наступати. Як казала [офіційний речник МЗС РФ – ред. UA] Марія Захарова, ми бачимо всі ці “жахливі американські тактики”: що без жодного пострілу американська “брехлива пропаганда” просто впала сьогодні, бо російського вторгнення не відбулося. Тому їм і далі вигідно не наступати. Адже тоді будуть чергові докази того, що “брехливі американці” самі намагалися нагнітати ситуацію та спровокувати війну без очевидних для того підстав.
– А яка зацікавленість США у всьому цьому глобальному процесі? Ми не говоримо про Україну, хоча, звісно, тримаємо її у центрі уваги. Але ми говоримо про безпеку регіону та світу загалом.
– Америка має багато різних інтересів. Напевно, найбільш цинічний чинник – внутрішній порядок денний Байдена наразі справді кульгає. Цілком імовірно, що навіть на підсвідомому рівні заради того, щоб відвернути увагу від усіх розчарувань, що сталися на внутрішньоамериканському рівні, їм зараз вигідно долучатися до цих процесів активніше, ніж вони б це робили, якби все було добре всередині країни.
Ну, і ще одне, теж дещо цинічне, тлумачення: росіяни є конкурентами на ринку продажу газу та нафти. І американцям вигідно мати привід для більш розширених санкцій.
Повернуся до питання Афганістану: Америка дуже зацікавлена в тому, щоб не було чергової жахливої кровопролитної війни під час адміністрації Байдена чи гуманітарної катастрофи, в якій його можна було би звинуватити. Демократам вигідно, щоби війна не спалахнула в той час, коли вони при владі.
Нагадаємо, посол України в Хорватії, Боснії і Герцоговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко розповів про підготовку Росії до окупації Криму, зацікавленість України у Мінських домовленностях та мрії російського президента повернути час назад.
Політолог Григорій Перепелиця розповів редактору українського іномовлення UA Олексію Мацуці про російськоцентричну політику Франції та її претензії на роль європейського лідера.
Читайте також: Політолог з Берліну Андреас Умланд розповів про сприйняття планів Кремля щодо України