Це іспит, який мають пройти ЄС і НАТО: роль України на міжнародній арені проаналізували експерти

Інтеграція України до ЄС і НАТО, військова та гуманітарна допомога союзників, посилення співпраці з партнерами та розширення санкційного тиску на Росію — усе це здобутки української дипломатії від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, яке триває вже понад 1000 днів.

1001 день міжнародної підтримки

Агресія Росії проти України стала наймасштабнішим збройним протистоянням у Європі з часів Другої світової війни. Експерти кажуть, що факт її початку доводить неефективність принципів, на яких ґрунтувалася безпека у світі.

Організація Об’єднаних Націй, на яку покладалася роль міжнародного майданчика для уникнення розв’язання розбіжностей за допомогою зброї, не справляється зі своїми обов’язками. Європейські політики все частіше заявляють, що організація потребує реформ.

“Як ніколи раніше з 1945 року, світ перевернутий вибухонебезпечною сумішшю потрясінь, які накопичуються і відбуваються з нестримною швидкістю. Існує ризик Третьої світової війни. Ми повинні терміново прийти до тями. Це вимагатиме співпраці й, перш за все, мужності. Необхідно дотримуватися наших загальних правил. Для цього Рада безпеки Організації Об’єднаних Націй має звільнитися від права вето, яке паралізує її в нинішній формі. Рада безпеки не є представницькою. Вона навряд чи легітимна. І найголовніше, вона більше неефективна. Рада безпеки все більше нагадує живого мерця”, — заявив голова Євроради Шарль Мішель.

Росія досі має місце в Раді безпеки та може ветувати всі її рішення. Чорноморська зернова ініціатива, що була організована під патронажем ООН, проіснувала лише рік, поки з договору не вийшла Росія. А підрозділи організації із захисту культурних цінностей ЮНЕСКО та ядерної безпеки МАГАТЕ змогли лише фіксувати порушення з боку Росії й не в змозі їм протидіяти. Ще більше репутацію ООН підірвав візит її очільника Антоніу Гутерріша на саміт БРІКС у Казані, що відбувся в жовтні 2024 року.

“Цим диктаторським режимам він просто потрібен для того, щоб показати, мовляв, дивіться, весь світ за нас, він за нас тощо. І тут знову-таки виникає питання, а хто уповноважує Гутерріша робити все те, що він робить? Якщо його ніхто не уповноважує, на підставі чого він таким чином чинить? Тобто насправді я думаю, що стосовно нього мають бути вжиті дуже і дуже серйозні заходи. Тому що він насправді підриває безпеку у світі”, — вважає політолог, доктор політичних наук Петро Олещук.

Повідомлення про те, що Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, стало найгіршим спогадом для верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля за час його каденції. Про це він розповів перед засіданням Ради міністрів оборони Європейського Союзу в Брюсселі 19 листопада.

“Те, що залишиться в моїй пам’яті, це коли о 6:00 ранку в телефоні пролунав голос, який каже мені, що вони бомблять Київ. Цим коротким повідомленням, про те, що вони бомблять Київ о 6:00 ранку, відкрилася нова ера нашої історії”, — сказав Боррель.

Він підкреслив, що почавши повномасштабну війну проти України 1000 днів тому, Росія так і не досягла своєї мети.

“Наразі вже минуло 1000 днів з того моменту, коли почалася війна проти України. Можливо, нам слід брати до уваги війну, яка почалася, коли Росія вдерлася до Криму. Тоді б ми говорили про 4000 днів війни. Але повномасштабна війна триває 1000 днів, те, чого Путін точно не міг собі уявити. Він планував двотижневу війну, щоб швидко опинитися в Києві та змінити режим в Україні, але 1000 днів потому українці, як і раніше, чинять опір, домагаючись великих успіхів на полі бою, доклавши багато зусиль, зазнавши великих втрат з обох боків та отримавши велику підтримку з боку Європейського Союзу”, — розповів глава європейської дипломатії.

Через дедалі наростальну агресію Росії країни беруть у свої руки питання безпеки. Одним із приводів вторгнення в Україну російський диктатор Володимир Путін назвав розширення НАТО на схід. Але саме внаслідок його агресивних дій до блоку приєдналися Фінляндія та Швеція.

“Кордон НАТО з Росією збільшився вдвічі. І навіть коли Альянс визначає загрозою своїй безпеці номер 1 Росію, ми у Фінляндії повністю усвідомлюємо свою відповідальність за Альянс”, — сказав президент Фінляндії Александр Стубб.

“Ситуація з безпекою не була такою серйозною з часів Другої світової війни. І Росія залишатиметься загрозою для Євроатлантичного альянсу в осяжному майбутньому. Саме з огляду на це Швеція подала заявку на вступ до Альянсу, не тільки щоб здобути безпеку, а й забезпечити її іншим”, — сказав прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон.

Крім того, країни Альянсу збільшують свої внески в обороноздатність НАТО. Якщо в довоєнному 2021-му тільки 6 країн виділяли необхідні 2% ВВП на потреби Альянсу, то у 2024-му кількість таких країн зросла до 23. Збільшилася і підтримка блоком Києва. У НАТО вважають, що безпека в Європі безпосередньо залежить від обороноздатності України.

“Надавши Україні більше зброї, ми можемо змусити Путіна зрозуміти, що він не може отримати бажане силою, і зробити це настільки дорогим, що йому доведеться визнати Україну суверенною демократичною державою. Парадокс полягає в тому, що чим більше зброї для України ми зможемо поставити, тим більша ймовірність того, що ми зможемо досягти миру і припинити війну”, — заявив генеральний секретар НАТО (з 2014 до 2024 року) Єнс Столтенберг.

Такої ж позиції дотримуються і в ЄС. Тільки за 2024 рік Євросоюз передав Україні понад 980 тис. снарядів. Крім того, у Брюсселі активно підтримували Київ фінансово. Від початку повномасштабного вторгнення Євросоюз передав Києву 122 млрд євро допомоги. До того ж у липні ЄС підписав договір з Україною, за яким усі країни НАТО зобов’язуються надавати широку підтримку Києву у військовій, фінансовій, гуманітарній та політичній сферах протягом наступних десяти років.

“Ніхто не хоче миру більше, ніж народ України, справедливого і міцного миру для вільної та незалежної країни. І Європа стоятиме за нього разом з Україною стільки, скільки буде потрібно — ось наше послання для Кремля”, — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

20 листопада Міністерство оборони США оголосило про додаткову військову допомогу для України.

“У рамках збільшення безпекової допомоги, про яку президент Байден оголосив 26 вересня, щоб поставити Україну в максимально сильну позицію, Міністерство оборони сьогодні оголосило про додаткову безпекову допомогу для задоволення критичних потреб України в галузі безпеки та оборони”, — ідеться в повідомленні на сайті Пентагону.

Це вже 70-й транш обладнання із запасів Міноборони США для з серпня 2021 року. Його вартість — 275 млн доларів. Це надасть Україні додаткові можливості для задоволення її найнагальніших потреб, включно з боєприпасами для ракетних систем, артилерійської та протитанкової зброї.

“Сполучені Штати продовжать працювати разом із приблизно 50 союзниками та партнерами в рамках Контактної групи з оборони України та пов’язаних із нею коаліцій щодо можливостей для задоволення нагальних потреб України в галузі бойових дій і захисту від російської агресії”, — додали в Пентагоні.

Над наданням озброєння Україні почали замислюватися і в країнах, що дотримуються нейтралітету. Японія вперше з часів Другої світової війни допомогла країні, яка перебуває у стані війни. У липні 2023 року Токіо передав Києву систему для виявлення безпілотників.

А в серпні 2024 року Politico повідомило, що експертна робоча група з питань безпеки Швейцарії при Міністерстві оборони запропонувала уряду країни переглянути свій нейтралітет на користь розширення співробітництва з ЄС і НАТО. Крім того, це дасть змогу конфедерації постачати зброю Києву.

Також можливість відправити військову допомогу Києву розглядає Південна Корея. За словами президента країни Юн Сок Йоля, після відправки північнокорейських військ до Росії в Південній Кореї не будуть “сидіти склавши руки”.

Думки експертів

Як від початку повномасштабного вторгнення змінилася роль України на міжнародній арені? Чого варто очікувати від західних союзників через 1000 днів відбиття російської агресії? У який бік рухатиметься світова дипломатія в нових реаліях, коли міжнародне право не працює? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Володимир Фесенко, політолог;
• Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”;
• Олександр Левченко, дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Хорватія, Боснії та Герцеговині (2010-2017 рр.);
• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. Мечникова.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Критичних змін у західній підтримці України не очікується

— І США, і країни Європейського Союзу продовжують надавати Україні підтримку. Іноді є коливання, пов’язані з процедурними питаннями або зі складнощами узгодження. Така проблема є часто через дії урядів Словаччини та Угорщини. Але глобально ні про яке зниження рівня підтримки України не йдеться.

З урахуванням фактора Трампа наші західні союзники підстрахувалися. Уже затверджено пакет підтримки України на 50 млрд на 2025 рік. Зараз від чинного президента Джо Байдена багато що залежить — він має встигнути спрямувати частку США до Світового банку, щоб цей пакет працював разом з іншими країнами.

Я переконаний, що обраний президент Дональд Трамп не відмовиться від військової підтримки України, тому що це становить інтерес для військово-промислового комплексу США. Інша справа, що формат допомоги може змінитися — буде не грантова допомога, а в борг, але все одно на пільгових умовах. Я не очікую якихось критичних змін.

Дональд Трамп буде прагнути ініціювати переговори. До завершення війни готуються і по-різному на це реагують. Є західні країни, які підтримують Україну і засуджують російську агресію, а є країни глобального Півдня — вони співпрацюють з Росією і пом’якшують риторику на її адресу. Але поки що жодних тенденцій у зміні міжнародної політики щодо України я не бачу.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Поки що диктатура має більше сили, ніж цивілізований світ

— Весь цивілізований світ має зрозуміти одну просту річ – якщо зараз не повернути силою міжнародне право, то весь світ буде в хаосі. Україна апелює до міжнародного права, тому що це не просто якісь колективно написані букви. Це те, що свого часу заклало тривалий мир на планеті. Були локальні конфлікти різних масштабів, але зараз конфлікт виходить за рамки Європи.

Справедливо, що Україна волає до того, щоб на основі міжнародного права було відновлено справедливий мир. Це буде не тільки про Україну, а про відновлення сили міжнародного права.

Військова сила і дипломатія — те, що може вплинути на Росію. Якщо буде відсутній силовий компонент, то РФ сприйме це як слабкість і диктуватиме свої умови. Зараз Кремль хоче захопити якомога більше територій, усіх залякати й вийти на переговорний трек із питанням про капітуляцію України. Так це бачить Путін.

Ми прекрасно розуміємо кінцеві цілі РФ – їй потрібно більше, ніж Україна. Але спочатку потрібна Україна. Тому на всіх консультаціях ми апелюємо до того, що Україну потрібно зробити сильною, і тоді можна буде розв’язати проблему для Європи та всього світу.

Ця війна показує, що поки що диктатура має більше сили, ніж цивілізований світ. Але поки що відсутня єдина позиція у світі щодо Росії — не всі згодні з формулюванням, що вона має програти. Хоча Україна саме так це і формулює. На Заході формулюють — не дати Україні програти та не дати Росії виграти. Це зовсім інша конотація. На Заході бояться, що якщо РФ зруйнується, то ядерна зброя опиниться в неконтрольованих руках.

Усе одно весь світ дивиться в бік США — чи проявлять вони наявність характеру, чи його відсутність. Останнім часом США проявили м’якість і нерішучість, і тому “вісь зла” почувається більш привільно. Йдеться про Росію, Китай, Північну Корею, Іран.

ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО: Україна відіграє важливу роль для Європи

— Українці мають велике бажання інтегруватися в Європу, стати частиною європейської спільноти, до якої ми належимо від самого початку. Українці — європейська нація географічно, політично і стратегічно. Роль України дуже важлива.

Українська держава заявила про себе, як серйозна країна-партнер, як кандидат у члени Євросоюзу, який має стабільні та глибокі відносини з НАТО.

Стосунки зі США — це не просто стосунки президента Зеленського і президента Байдена або президента Зеленського і президента Трампа. Це насамперед потужні міждержавні відносини, які мають будуватися з десятирічними перспективами щонайменше. У Києва підхід до цього партнерства дуже серйозний і глибокий.

Ми сподіваємося, що США оцінять внесок України у створення загальноєвропейського дому, де панує безпека і порядок, а також те, як ми використовуємо американську допомогу в боротьбі проти російської агресії. Росія — це небезпека не тільки для України, а й для низки сусідніх європейських держав. РФ несе загрозу для існування таких об’єднань, як Європейський Союз і Північноатлантичний Альянс.

Закінчення війни на шкоду вільному світу та національним інтересам України — поганий хід для розвитку людства в цьому столітті. Тому ми уважно спілкуємося з новообраним президентом США та його адміністрацією, доносимо сигнали про те, що таке російсько-українська війна: хто ініціатор, хто страждає від цієї війни та хто постраждає. Немає більш зацікавленого в закінченні війни народу, ніж українці. Але ми сподіваємося, що закінчення війни відповідатиме нормам і принципам міжнародного права та Статуту ООН.

ДЕНІС КУЗЬМІН: Україна — іспит, який має пройти Європа

— Європа вже менше проявляє нерішучість, адже зрозуміло, що ескалації з боку РФ не уникнути. У Німеччині дуже довго роздумували та побоювалися втягування країни у війну. Це стало предметом внутрішньополітичних розборок.

Тепер, коли вже росіяни надіслали північнокорейських солдатів, коли, попри всі заяви Трампа про те, що час закінчувати війну, навпаки, посилюються масовані ракетні атаки, світова дипломатія має реагувати різко. Європа реагує занадто повільно і занадто довго Європейський Союз ухвалює свої рішення.

Західним лідерам необхідно більше показувати рішучість протистояти російському диктатору Володимиру Путіну, який кожним новим витком ескалації перевіряє їх на міцність.

Я сумніваюся, що адміністрація новообраного президента США Дональда Трампа серйозно зменшить підтримку України. Вимоги перемир’я — це інше питання, але консолідація і європейської позиції, і позиція Великої Британії очевидна, і цю перевірку поки що дипломатія проходить.

Очевидні останні ракетні обстріли з боку Російської Федерації переконують тільки в тому, що м’якотілість Європи та спроба відгородитися від цієї війни абсолютно безперспективна.

Україна залишається на вістрі світових подій не тільки тому, що українці воюють, захищаючи Європу, а й, тому що розв’язана Кремлем війна є центром світового протистояння.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну засвідчило необхідність прискореної зміни світових інституцій. Обвалилася стара система міжнародних відносин, а нову так і не було створено. Система, заточена на період холодної війни, де вона з горем навпіл функціонувала.

І НАТО, і європейська спільнота, і Рада безпеки ООН сяк-так функціонували, але в нових реаліях ці інститути справляються з величезними труднощами. А вже коли агресором виступає сама країна-член Ради безпеки ООН, то говорити про якусь ефективність цієї системи нам не доводиться.

Перед зовнішньою загрозою відбувається вирішальне випробування на міцність і для НАТО, і для Європейського Союзу. В ідеалі нові реалії — це прийняття зрештою України до НАТО та Європейського Союзу, і певні зміни всередині.

Україна тут у центрі — це той іспит, який має пройти Європа.

Читайте також: Український опір став феноменом для всього світу: експерти висловилися про досягнення Сил оборони