Головна
Публікації
Трамп відкинув ультиматум Путіна щодо України, а війська КНДР можуть опинитися в Україні — аналіз ключових подій тижня з Єгором Скориною

Трамп відкинув ультиматум Путіна щодо України, а війська КНДР можуть опинитися в Україні — аналіз ключових подій тижня з Єгором Скориною

Опубліковано: Сьогодні о 21:40

Солдати Північної Кореї в Україні: як їх може використати Росія? І чи зможе Захід чимось відповісти? У Криму — небезпечно! Російська армія розміщує військові об’єкти біля цивільних. План Дональда Трампа щодо закінчення війни Росії проти України: що задумав експрезидент США?

Про все це — в аналізі ключових подій тижня в проєкті “Все так однозначно” телеканалу FREEДOM.

Ведучий — Єгор Скорина.

КНДР може відправити війська на війну проти України. Але що, якщо північнокорейські солдати вже там?

21 червня телеканал TV Chosun, посилаючись на південнокорейського чиновника, повідомив, що Північна Корея збирається відправити великі інженерні сили на Донбас уже в липні. Київ відреагував на це повідомлення. Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк розкритикував ООН за відсутність відповідної реакції.

“І? Нічого. Тиша. Замість відповідної реакції, ООН запрошує на “миротворчий саміт” міністра внутрішніх справ Росії Колокольцева, який перебуває під “жорсткими” персональними санкціями, щоб обговорити публічно “миротворчість” та вкотре сказати нейтральним країнам, що “нападати на інші суверенітети, вбивати масово цивільних — чудово, правильно”, — із сарказмом наголосив Михайло Подоляк.

Ба більше, ймовірно, що північнокорейські військові вже були на окупованих територіях України: про такі плани керівництва КНДР писали південнокорейські ЗМІ її в лютому 2023 року

“Уряд Північної Кореї […] наказав північнокорейським торговим компаніям у Росії відібрати персонал для відправки на територію східної України, окуповану Росією. Оскільки всі торгові компанії, які отримали цей наказ, пов’язані з військовими або правоохоронними органами, схоже, що Північна Корея має намір відправити в східну Україну солдатів або співробітників поліції, а не цивільних осіб. Можливо, уряд ухвалив таке рішення, тому що солдатами і співробітниками правоохоронних органів легше керувати і забезпечувати їхню безпеку, ніж цивільними”, — йдеться у статті за лютий 2023 року.

В Інституті вивчення війни (ISW) заявили, що поки що північнокорейські солдати не були задіяні в бойових діях проти України. Але такі робітники з КНДР однозначно допомогли б російській армії:

“ISW поки що не бачив повідомлень, які б свідчили про те, що північнокорейські військовослужбовці мають намір брати участь у бойових діях в Україні. Але пряма інженерна підтримка КНДР може вивільнити російську бойову міць для операцій уздовж лінії фронту і сприяти зусиллям РФ із розширення військової інфраструктури та оборонних укріплень на окупованій території України”, — йдеться в повідомленні.

Жорсткої реакції від США на таку інформацію поки що не було. У Штатах не пояснили, чи трактуватимуть появу підрозділів КНДР на території України як вступ Північної Кореї у війну на боці Росії. Там лише поклали надію на ЗСУ і заявили, що якщо війська КНДР будуть відправлені в Україну, вони стануть “гарматним м’ясом”.

20 червня Путін заявив, що у Росії немає необхідності використовувати північнокорейських солдатів у війні проти України. А раніше ж Москва стверджувала, що нібито їй не потрібне і північнокорейське озброєння. Але за даними південнокорейської розвідки, у Путіна звернулися по допомогу до КНДР ще влітку 2022 року у зв’язку із серією невдач російської армії в Україні.

З Північної Кореї в РФ уже було направлено майже 5 млн артилерійських снарядів, а також балістичні ракети. Але як повідомив очільник Офісу генерального прокурора України Андрій Костін, майже половина північнокорейських ракет, запущених Росією протягом зими 2024 року, не долетіли до цілі, бо вибухнули в повітрі. На якість озброєння з Північної Кореї, яке частенько падає на голови самих же росіян, скаржаться і російські “z-канали”.

“Якщо снаряд долетів і розірвався — у розрахунку гармати свято, всі танцюють і співають хвалебні пісні голові Кіму. Якщо снаряд не долетів і впав на голову нашій піхоті — скажіть спасибі напівголодним корейським підліткам, які зібрали його за миску рису”, — скаржаться російські “z-блогери” на новоспечених союзників.

Але в цьому випадку вибирати особливо не доводиться. Північнокорейці можуть виходити з того, що Росія зацікавлена в них більше, ніж вони в Росії. Москва напевно знає, що якість снарядів КНДР залишає бажати кращого, але продовжує їх закуповувати на свій страх і ризик, оскільки потрібні боєприпаси для війни на виснаження. Москва, зі свого боку, постачає Пхеньяну технології, танки і літаки.

Повертаючись безпосередньо до теми можливої участі північнокорейських військових у війні проти українців, як вважає старший науковий співробітник з вивчення Північно-Східної Азії Ради з міжнародних відносин Сью Мі Террі, КНДР може вдавати, що розв’язана Росією війна проти України — це нібито оборонна міра Москви проти агресії України і НАТО.

У такому разі існує ймовірність, що керівництво Північної Кореї відправить своїх військових на війну проти України. Тож, імовірно, зараз союзники Києва знову порушать питання про відправлення західних військ в Україну, як відповідь альянсу Путіна і Кім Чен Ина.

Співпраця між Росією і Північною Кореєю ясно показує, що Путін прагне зруйнувати міжнародний порядок. Північна Корея вироблятиме більше боєприпасів для путінського режиму, а Росія надасть більше високотехнологічної допомоги для ядерної та ракетної програм Північної Кореї. У результаті цього нового партнерства обидві країни стануть більш небезпечними.

Але і військово-промисловий комплекс України очевидно чекає прогрес. Путін абсолютно ясно дав зрозуміти, що він становить загрозу для друзів Києва всюди. Тепер Путін — це вона велика проблема для всіх: і для США, і для Японії, і для Південної Кореї. Тож аргументів для військової допомоги Україні стало тільки більше. Чим це обернеться, поки точно невідомо. Але якщо диктатори світу об’єднуються проти міжнародного порядку, то демократії світу повинні об’єднатися для його захисту.

Російські військові розміщують свої об’єкти просто біля цивільних у захопленому Криму

У неділю, 23 червня, внаслідок роботи російської ППО осколки від ракети впали прямо на людей на пляжі в Учкуївці біля Севастополя. Про це заявила сама російська сторона. За інформацією Москви, є поранені та загиблі через невдале збиття ракети силами російської армії. В Україні це не підтвердили, а експерти Інституту з вивчення війни заявили, що жертви точно є наслідком роботи російської ППО, а не націлюванням ракети.

Учкуївка та Любимівка розташовані всього за кілька кілометрів від російського військового аеродрому Бельбек на окупованому півострові. Народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив:

“…вони прямо з Бельбека злітають бомбити Україну і тим часом прикриваються місцевими жителями, які сидять прямо за 1-2 км від цих літаків”.

Росіяни виклали в мережу фотографію з уламками ракети, яку продублювали соцмережі.

На думку військового оглядача Олександра Коваленка, ці залишки не мають нічого спільного з ракетою АТАКМС і більше схожі на російську ракету 9М330 зенітно-ракетного комплексу Тор-М2. Він пише, що особливістю цих ракет є її система самознищення. Вона спрацьовує, коли ракета не може виконати бойове завдання.

“Поки що зарано поспішати з висновками, але це вже точно не ATACMS, а більш схоже на зенітну керовану ракету 9М330 зенітно-ракетного комплексу Тор-М2. Застосовувати ЗРК Тор-М2 для перехоплення балістичної ракети — нерозумно і безглуздо. Зі свого боку, якщо ракета не справляється із завданням, спрацьовує система її самознищення”, — вважає Коваленко.

Крим під російською окупацією перетворився на зону підвищеного ризику. У будь-яку секунду будь-хто може опинитися в епіцентрі бойових дій навіть на пляжі. Ось, що пише з цього приводу радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк:

“Крим — це […] великий військовий табір і склад, із сотнями прямих військових цілей, які росіяни цині цинічно намагаються маскувати і прикривати своїми цивільними”.

Учкуївка — далеко не єдине небезпечне місце в Криму сьогодні. Багато російських військових об’єктів розташовані безпосередньо в курортних районах.

Різне озброєння, за допомогою якого завдаються удари по Україні, системи ППО, комплекси РЕБ та інші важливі військові установки знаходяться в безпосередній близькості від пляжів і готелів. Про це охоче розповідають самі росіяни, які викладають фотографії з військовими об’єктами армії РФ у соцмережах.

Але й без того розташування кожного з таких об’єктів відоме. В інтернеті навіть існує карта військової інфраструктури в Криму, яка регулярно оновлюється онлайн. Також місцеві партизани підтверджують інформацію про те, що в міру розвитку бойових дій Росія все частіше розміщує свої бойові позиції поблизу цивільних об’єктів. Наприклад, 24 червня стало відомо, що російські вогневі точки і спостережні пункти з’явилися на пляжах західного узбережжя і на скелі нижче Судацької фортеці під Судаком.

Росія цілеспрямовано розміщує військові об’єкти поблизу цивільних районів у Криму, заявляє Інститут вивчення війни. Ось цитата зі звіту аналітиків від 23 червня:

“Російська влада безвідповідально заохочувала російський туризм в окупованому Криму під час війни в той час, як російські військові продовжують використовувати його як тиловий регіон. Військові РФ, ймовірно, цілеспрямовано розміщують законні військові цілі поблизу цивільних районів у Криму, намагаючись стримувати українські удари. Росія, ймовірно, порушує власні правила застосування Міжнародного гуманітарного права, в яких зазначено, що “військове командування має уникати розміщення військових об’єктів у густонаселених районах або поблизу них”.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров звернув увагу на те, що Москва не тільки не обмежує, а навпаки заохочує приїзд росіян на півострів, незважаючи на потенційну небезпеку. Чубаров припускає, що така політика може бути спробою створити “живий щит” із цивільного населення.

Кремль стверджує, що регіон нібито “надійно захищений” і продовжує зазивати росіян у небезпечну зону. Однак реальні події свідчать про протилежне. Російська система ППО часто не здатна захистити їх від атак, а уламки перехоплених ракет можуть стати причиною нових фатальних наслідків. Ось, що

“Проблема в тому, що весь Севастополь — це один суцільний військовий об’єкт, на жаль, розташований у житловій забудові. Там більше двохсот точок: склади, казарми, штаби, стоянки з технікою. Це буквально найнебезпечніше місто Криму. А півострів — основний хаб російської армії. Це окупована територія, на якій тривають бойові дії. Туди прилітатимуть ракети, і їх буде все більше”, — пише в соцмережі Х з цього приводу блогер Майкл Накі, який займається аналізом бойових дій.

Згідно з міжнародними нормами, російська влада повинна мінімізувати перебування цивільних осіб у зонах військових дій та інформувати населення про ризики. Але замість цього вона стимулює присутність росіян, створюючи ілюзію безпеки і продовжуючи використовувати цивільних як “живий щит”. Російська влада активно проводить пропагандистські кампанії і запевняє громадян, що перебуваючи поруч із військовими об’єктами, вони нібито перебувають під захистом. Тоді як насправді вони стають першими жертвами в разі загрози

Раніше начальник Головного управління розвідки України Кирило Буданов заявив, що достатня кількість наданих США ракет ATACMS великої дальності може дати змогу українським силам завдати удару по збудованому Росією мосту через Керченську протоку в окупованому Криму та перерізати важливу російську наземну лінію між окупованим Кримом і Росією. Тоді з Криму виїхати стане в рази складніше і небезпечніше, адже альтернативний шлях до РФ проходитиме хіба що через гарячі точки на фронті.

Сьогодні Крим — це не курорти і пляжі, а зона реальних бойових дій. Не кажучи вже про те, що будь-яке перебування на території окупованого Криму без українського дозволу є незаконним.

План Дональда Трампа щодо закінчення війни Росії проти України: що задумав експрезидент США?

Колишній президент США Дональд Трамп назвав умови миру в Україні, висунуті Путіним, неприйнятними. Про це він заявив під час дебатів із Джо Байденом, у студії телеканалу CNN. Але до цього Дональд Трамп, судячи з повідомлень, позитивно відреагував на пропозиції своїх радників. Як повідомило агентство Reuters 25 червня, радники експрезидента США представили йому план із завершення війни в Україні. Звісно, за умови, якщо він переможе на президентських виборах.

Цей план передбачає, на думку команди Трампа, стимулювання України та Росії до якомога швидшого початку мирних переговорів.

По-перше, США повинні повідомити Україну, що американська військова допомога буде продовжена тільки за умови початку переговорів. І друге, США повинні попередити Москву, що відмова від переговорів призведе до посилення підтримки України.

По-друге, згідно з планом радників Трампа Україна продовжить отримувати військову допомогу від США, тільки якщо погодиться на переговори з Росією. Якщо відмовиться від переговорів, то зброї більше не буде. А якщо Росія, своєю чергою, відмовиться від переговорів, то в такому разі США надасть Україні в рази більше зброї, ніж надають зараз.

Також, згідно з планом радників Трампа, переговори мають відбуватися з урахуванням поточної лінії фронту, але при цьому Україна не зобов’язана визнавати юридичне право Росії на окуповані території.

У виданні Newsweek вийшла стаття із заголовком: “Мирний план Дональда Трампа щодо України розгромлений експертами: “несумісний”. У коментарі журналістам професор політології в Сіракузькому університеті Брайан Тейлор висловив думку, що пропозиції радників Трампа не влаштують ні Росію, ні Україну.

“Росія прагне політичного контролю над Україною і знищення ідеї України як самостійної держави, тоді як Україна хоче захистити свою територію, народ і демократію від російського насильства і панування”, — вважає Телор.

В Офісі президента України відкинули пропозицію радників колишнього президента США Дональда Трампа щодо заморожування українського конфлікту по лінії фронту. Михайло Подоляк зазначив в інтерв’ю Reuters, що заморожувати війну в такий спосіб було б “дивно”, оскільки Росія порушила міжнародне право і її армія перебуває на українській території.

“В України є абсолютно чітке розуміння, і воно прописане у формулі миру, запропонованій президентом Володимиром Зеленським. Там чітко прописано — мир може бути тільки справедливим і мир може бути заснований тільки на міжнародному праві”, — заявив Михайло Подоляк.

Путін же озвучив свій божевільний ультиматум щодо України 14 червня. Він якраз наполягає на юридичному визнанні права Росії на окуповані території і вимагає від України вивести війська зі своїх Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, частини яких Росія раніше окупувала, але ніколи повністю не контролювала. Путін навіть поспішив записати ці області України до конституції Росії.

Президент України Володимир Зеленський назвав пропозицію Путіна “ультимативною”, зазначивши, що вона “нічим не відрізняється від інших ультиматумів, які він робив раніше”. Володимир Зеленський наголосив: “Замороженого конфлікту не буде”.

Пропозиції Трампа видаються надто спрощеними і наївними для вирішення складного конфлікту. Путін вимагає не просто заморозки війни, а й демілітаризації України, що передбачає роззброєння українських сил оборони і постійний контроль над ними. Це з часом призведе до ще більшої дестабілізації регіону, коли Росія знову набереться сил на чергову війну проти України.

Серед радників Трампа доволі поширена думка про необхідність починати переговори з Росією. У виданні Foreign Affairs 18 червня вийшла стаття колишнього радника Трампа з нацбезпеки Роберта О’Браєна. Там він пише, що Трамп хотів би бачити врегулювання війни через переговори, які покладуть край убивствам і збережуть безпеку України. О’Браєн вважає, що підхід Трампа полягав би в тому, щоб продовжувати надавати летальну допомогу Україні, фінансовану європейськими країнами, водночас залишаючи відкритими двері для дипломатії з Росією, виводячи Москву з рівноваги певною непередбачуваністю.

“Він також підштовхнув би НАТО до ротації наземних і повітряних сил до Польщі, щоб посилити свої можливості ближче до кордону з Росією і чітко дати зрозуміти, що Альянс захищатиме всю свою територію від зовнішньої агресії. Вашингтон має переконатися, що його європейські союзники розуміють, що подальша американська оборона Європи залежить від того, чи виконає Європа свою роль, зокрема в Україні. Якщо Європа хоче показати, що вона серйозно ставиться до захисту України, вона повинна негайно прийняти країну до Європейського Союзу, відмовившись від звичайного бюрократичного протоколу про приєднання. Такий крок стане для Путіна сильним сигналом про те, що Захід не поступиться Україною Москві. Це також дало б українському народові надію на те, що попереду кращі дні”, — зазначає Роберт О’Браєн.

Трамп і сам про це постійно говорить, що війна Росії проти України — це справа Європи, а не США. Тому Європа має надавати військову допомогу Україні, а США — сфокусуватися на більш глобальних викликах, таких як Китай.

Непередбачуваність Трампа, про яку говорить колишній його радник із нацбезпеки Роберт О’Браєн, і лякає часто союзників США. Дональд Трамп намагається загравати з усіма, але ніхто з упевненістю не може сказати, що він вибере, якщо знову опиниться в Білому домі. Прихильники Трампа, зокрема й в Україні, нагадують, що саме він ухвалив рішення щодо надання Україні летальної зброї — протитанкових комплексів Javelin, на що не наважився Барак Обама. А його противники зазначають, що Трамп має схильність до спілкування з диктаторами, як це було з Кім Чен Ином.

Тому зараз план Трампа щодо закінчення війни в Україні викликає серйозні сумніви. Його пропозиції спрощують складну ситуацію, не враховують позиції України і можуть призвести до дестабілізації регіону. Реакція західних союзників і критика з боку міжнародних експертів підтверджують, що такий підхід не забезпечить сталого миру і безпеки. Реальна можливість примусити Путіна до миру — це усвідомлення Москвою готовності Заходу до довгострокової підтримки Києва.

Попередні випуски “Все так однозначно”:

Більше новин — в Telegram-каналі #FREEДОМ

Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ

Публікації