Тести на детекторі брехні та ДНК, допити, російське громадянство: через що у РФ проходять українці, щоб повернути своїх дітей

Нещодавно команда Save Ukraine допомогла повернутися ще 13 українським дітям з тимчасово окупованих територій (ТОТ) частини Херсонської, Запорізької, Луганської областей. Сьогодні, 25 вересня, ще один хлопчик повернувся до України, мама з ним уже в безпеці. Загалом за результатами 11 рятувальних місій на підконтрольну Україні територію повернули 177 дітей. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ повідомила юристка благодійного фонду Save Ukraine Мирослава Харченко.

“Але це все дуже складно. На жаль чи на щастя, багато чого не розповісти. Усе абсолютно індивідуально, усе залежить від того, де перебуває дитина, у якій вона установі. Або вона вже в прийомній російській сім’ї, або вона в російському інтернаті. Щоразу це окремий пакет документів. Ми вже привчені, знаємо, що треба робити, які документи треба складати, як правильно все оформляти. Ми знаємо, в яку частину дня або ночі мама повинна перейти той кордон саме в цьому відрізку, або, повертаючись назад, точно так само ми скрупульозно вибираємо, який кордон, який час, ми орієнтуємося на те, які там зміни, які команди. Усе дуже складно”, — сказала вона.

Юристка поділилася однією історією:

“Буває таке в операції: одна бабуся забирала свою дитину, вона з інвалідністю, з Олешківського інтернату, вона три місяці провела фактично в Росії для того, щоб мати можливість забрати свого онука. Їй довелося здавати і тест ДНК, її змушували оформляти російське громадянство, отримувати російський паспорт. Усе лише для того, щоб забрати онука. Це нонсенс, це безглуздо, це бабуся, яка має святе право подбати про свого онука. Є інші ситуації, коли ми протягом доби провертали такі спецоперації, щоб забрати дітей з території Росії до України, тому що ми знали, що по них уже йдуть”.

За словами Харченко, шлях дуже складний — від двох до трьох тижнів батьки інколи проводять лише в дорозі. Усі вони дуже налякані, бояться.

“Коли стоїш поруч із мамою, тримаєш її за руку, яка збирається їхати за своєю дитиною, ти чуєш одночасно і її силу, і її страх. Вона ще навіть не підозрює, що на неї чекає в дорозі, які допити їй влаштовуватимуть, як з нею спілкуватимуться білоруси, росіяни, але вона сповнена рішучості поїхати забрати свою дитину. На жаль, не всі такі. Багато хто просто боїться, багато хто дотепер в окупації, багато хто не знає, що робити, багато хто думає, що, якщо стане відомо, що моя дитина перебуває на території Росії, їх звинуватять у колаборації і ще щось. Тут держава має розгорнути широку кампанію щодо того, що встаньте, скажіть “я хочу повернути свою дитину”. І держава має забезпечити правову підтримку цим батькам, має пояснити, що їх ніхто не звинувачуватиме ні в якій колаборації. Просто станьте, не бійтеся і їдьте за своїми дітьми — за допомогою держави, за допомогою Save Ukraine — не важливо. У той чи інший спосіб усі діти мають повернутися до України”, — каже вона.

Щодо повернення дітей з ТОТ, представники Save Ukraine не ведуть перемовини з Росією і не вступають у жодну колаборацію.

“У нас свої механізми, свої напрацьовані способи, вже очевидно наскільки вони ефективні. Все абсолютно по-різному. Іноді просто доводиться “красти” дітей, умовно. Під покровом ночі ми знаємо, що ось у цей час із 2, 3 години, якщо ми не заберемо дитину до 4 ранку, то її схопляться, її оголосять у розшук і нашу команду, наших представників там переслідуватимуть. Тому все складно. Якщо дитина в установі — притулку, інтернаті — ще складніше, тому що вони не хочуть віддавати дітей, лише змушують брати російське громадянство, паспорт і тільки на таких умовах віддають дітей. Наприклад, змушували сестру отримати російський паспорт і громадянство, щоб вона змогла забрати свого брата”, — уточнила Харченко.

Також юристка поділилася історією, коли рідна мати поїхала за своєю дитиною, яка перебувала в освітньому закладі, три дні з неї знущалися, і відбувався допит. Її змусили пройти тест на детекторі брехні.

“Щоб пройти цей тест, її із зав’язаними очима в супроводі озброєних чоловіків везли кілька годин. Вона не знала, куди і навіщо її везуть. Цей тест відбувався 6 годин поспіль, її потім спустили в підвал, приміщення два на два, де з санітарних умов була тільки каністра і нари, на яких їй довелося спати. Наступного ранку цей тест, якщо його можна так назвати, продовжився. З якою метою, для чого рідна мама мала проходити через усе це — невідомо. Найстрашніше, що вони нічого не пояснюють: навіщо, для чого, що буде далі, скільки це ще терпіти, коли можна буде побачити дитину. Вони роблять усе так, як у них закрутилося в голові, і за настроєм. Логічного нічого не відбувається, щоразу навмання — пощастить, не пощастить”, — розповіла вона.

Водночас випадків, щоб росіяни вимагали грошей за дитину, не було.

“З тієї причини, що просто так дитину вони ніколи не віддадуть, бо дитина — живий доказ їхніх злочинів. Голос дитини тут має значення. Кожне слово, кожне її свідчення, щойно дитина потрапляє на територію України, отримує можливість обійняти маму, бабусю чи сестру, вона почувається в безпеці. Минає кілька днів, і дитина починає розмовляти і говорити постійно про те, що вона бачила. Їм цього не треба, вони роблять усе, щоб наші діти сюди не поверталися, тому що кожне слово — це доказ проти Росії, Путіна, Марії Львової-Бєлової тощо. Справа тут для них не в грошах — однозначно”, — пояснила Мирослава Харченко.

Читайте також: “Росія ніколи не віддасть вкрадених дітей напряму Україні”: механізм повернення пояснила юристка

Нагадаємо, Центр національного спротиву повідомляє, що влада Росії обіцяє підвищити соціальні виплати сім’ям, які візьмуть під опіку дітей з ТОТ України. Таким чином Кремль заохочує участь росіян у геноциді українців. Київ закликає союзників активно долучитися до системної роботи з повернення незаконно вивезених РФ українських дітей.