Головна
Публікації
Світ чітко розділений на чорне і біле: підсумки Саміту миру підбиваємо з Михайлом Подоляком

Світ чітко розділений на чорне і біле: підсумки Саміту миру підбиваємо з Михайлом Подоляком

Опубліковано: 17 Чер / 2024

Глобальний саміт миру показав, що світ розділений на дві частини: ті, хто гарантує мир, зокрема Україна, і ті, що вкладаються у війну та агресію. Крім того, саміт продемонстрував, скільки країн готові вкладатися в безпеку світу, що також важливо для “нейтральних” країн. Про це інтерв’ю телеканалу FREEДOM заявив радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

— 15-16 червня, дні у Швейцарії — дуже важливі не тільки для України, а для всього цивілізованого світу. Чи виправдалися ваші сподівання на саміт? І що ці два дні показали всьому світу?

— Те, що світ розділений на дві частини, в хорошому сенсі цього слова.

Світ чітко розділений на чорне і біле. Чітко розділений на частину, яка вкладатиметься в прогрес, у розвиток технологій, у якість життя — у цій частині Україна, яка організувала ті події, що були ініційовані на саміті у Швейцарії.

По інший бік світу знаходяться країни на чолі з Російською Федерацією. Їх не так багато. Це максимально агресивні країни, ті країни, які вкладаються у війни, у конфлікти, у кров, убивства тощо. І Росія там, звичайно ж, домінує. Вона, по суті, своїми діями в Україні позначила маніфест, яким буде світ, якщо її не зупинити.

На саміті миру, на якому були присутні понад 100 делегацій, це було чітко візуалізовано. Тобто ви можете перебувати або по один бік столу, або по інший — і сидіти поруч із Росією.

Не вийде бути нейтральним, як би багатьом не хотілося заробляти гроші на війні. У цій ситуації не вийде відсидітися осторонь, доведеться вибрати якийсь бік. Є сторона цивілізації, яка гарантує майбутнє, в якому є правила, є право тощо. І є країна, яка хоче все це обнулити, зруйнувати та втягнути світ у поступово апокаліптичний сценарій майбутнього.

Саміт візуалізував, скільки країн на якому боці — скільки біля Росії, скільки біля України, і які на нас чекають перспективи, якщо переможе один табір або переможе інший табір.

— Ви говорите про вибір. А до якого вибору виступи учасників саміту можуть підштовхнути Китай, який відмовився від участі в першій конференції?

— Виступи справді були об’ємними. Багато лідерів чітко фіксували нинішній статус-кво. Так, представники нейтральних країн говорили про те, що потрібно розмовляти з Росією. Це зрозуміло, вони про це завжди говорять. Але на цьому саміті якраз було проговорено, чому немає концепції “компроміс”, чому немає концепції “несправедливий мир”, і чому це призведе до ще більших трагедій.

Логіка зрозуміла — світ хоче миру, тобто світ хоче гри за правилами, світ хоче гарантій, світ хоче майбутнього для себе, для своїх дітей. А Російська Федерація вустами Путіна заявляє — ні, ми прийшли просто вбивати, просто руйнувати, захоплювати. Тут немає нічого, крім війни.

Китай намагався зіграти миротворця, пропонував свій план із 12 пунктів, першим пунктом якого, до речі, була територіальна цілісність України. Тепер Китаю доведеться подивитися на це інакше: а чи потрібно адвокатувати РФ? Чи потрібно адвокатувати країну, яка прямо говорить, що немає ніякої територіальної цілісності, що у нас є зброя і ми будемо вбивати? Адвокатуючи це, ти руйнуєш свою репутацію, руйнуєш перспективи, які зараз відкрилися перед Китаєм, тому що РФ випала з глобального процесу.

Єдина сьогодні інформаційна цінність Росії (якщо це можна назвати цінністю) — це війна. Щойно Росія програє війну, глобальної країни Росія більше не буде.

Тому Китаю потрібно усвідомити, що перше — міжнародне право має існувати. По-друге, війни — це не те що дає змогу розв’язати проблеми та конфлікти, якщо ти плануєш власне майбутнє на десятиліття. Третє — не можна розмінювати репутацію. Коли з одного боку — близько 100 країн (а це великі ринки, великі фінанси), який сенс це розмінювати на дуже дивну країну Російська Федерація, яка не може запропонувати нічого, окрім війни, агресії та руйнування міжнародного права? І Китаю зараз доведеться прийняти рішення.

— Під час саміту йшлося про те, що після вироблення спільного мирного плану вже на другу конференцію можуть запросити представника Росії. І відразу пішли обговорення, коли збереться другий саміт. Навіть є інформація, що це може статися до президентських виборів у США, тобто в найближчі п’ять місяців. За вашими даними, коли реально провести другу зустріч і за яких умов можлива участь Путіна?

— Дивімося реалістично. Можна сьогодні думати про необхідність організації другого саміту, і це правильно. Але Росія має опинитися в певних умовах, щоб її примусити брати участь у ньому.

Які це умови? Це тактичні військові поразки на лінії фронту. Це нездатність Росії наростити свої військові можливості. І це, безумовно, розрив відносин Росії з тими країнами, які дозволяють їй обходити санкції. Ось умови, яких має бути дотримано.

Для цього потрібне різке нарощування військових поставок Україні, щоб організувати істотний тиск по всій лінії фронту. Друге — різке масштабування ударів по території Росії, де знаходяться місця концентрації російської військової техніки та мобілізованих. Третє — різке нарощування поставок систем протиракетного захисту України, щоб остаточно позбавити Росію ілюзії, що вона може, наприклад, тотально зруйнувати нашу соціальну або критичну інфраструктуру.

Четверте — це, безсумнівно, переосмислення пакетів санкцій, які ухвалюють щодо Росії, а особливо щодо тих країн і компаній, які дозволяють Росії їх обходити.

П’яте — позбавлення глобального простору від, скажімо так, легкої шизофренічності, коли Росію одночасно вважають країною-ізгоєм і при цьому вона може використовувати такі інструменти, як МАГАТЕ або Рада безпеки ООН, для промоції війни. І керівництво цих структур має займати більш жорстку позицію щодо Росії. Не лицемірну, а чітко говорити про те, що РФ порушує норми міжнародного права, порушує статут ООН.

І коли країни, які сьогодні займають нейтральну позицію, перестануть у публічному просторі казати, що “напевно, у цій війні потрібно шукати компроміси”.