Страх, адреналін і бажання звільнити Україну: як утворився лівобережний плацдарм на Херсонщині, розповіли у ЗСУ (ВІДЕО)

Влітку 2023 року українські прикордонники вперше перетнули Дніпро і закріпилися на лівому березі в Херсонській області. Тоді це був невеликий шматочок землі під Антонівським мостом. Російські військові розуміли значення плацдарму, тому всіма силами намагалися вибити українських захисників із зайнятої ділянки. Утім, бійці Збройних сил України (ЗСУ) не тільки не відійшли, а й продовжили рух уперед, повідомляє FREEДОМ.

Після звільнення Херсона в листопаді 2022 року російські окупаційні війська відійшли на лівий берег Дніпра. Тікаючи, знищили за собою всі можливі переправи та почали нещадно обстрілювати деокуповані території.

Тоді Сили оборони почали опрацьовувати операції з перекидання військових на протилежний берег. Аби не допустити форсування, росіяни вчинили черговий воєнний злочин — підірвали греблю на Каховській гідроелектростанції (ГЕС).

Але й підступність російських окупаційних військ не зупинила українських військових. З’явилися нові сценарії — і одними з перших на лівий берег в Херсонській області потрапили прикордонники. Спочатку це був невеликий п’ятачок під Антонівським мостом.

“Коли підірвали греблю, тоді мул пішов і стало небезпечно. Тому що, коли заміновані поля у воді — все пливе. І тепер ніхто не знає, де міни лежать і як вони будуть спрацьовувати. Поки все сохло, було дуже важко, було болото по коліно, по пояс. І вилазити на острови, на лівий берег було дуже проблематично”, — розповів військовослужбовець Державної прикордонної служби України з позивним “Борода”.

Але попри всі створені російськими окупантами проблеми, українські військові почали рейди на лівобережжя.

“Приїжджаєш, сідаєш у човен. І йдеш Дніпром до точки висадки. Пів години йдеш, хвилин 40 від точки до точки. Складного нічого. Ідеш-ідеш. Тільки сидиш і думаєш, щоб не прилетіло у воду. Бронежилет завжди тримаєш розстебнутий, про всяк випадок, тому що плавати без бронежилета завжди легше”, — зазначив військовослужбовець Державної прикордонної служби України з позивним “Бурбон”.

“Найскладніше — це пересилити себе, щоб сісти в човен. Це найстрашніше. У першу секунду виходу з човна, я просто роблю перший крок і поруч падає снаряд. І я після цього нічого вже не розумію, тому що в мене шок і вже все ти робиш за інерцією. Ти знаєш, що тобі потрібно схопити рюкзак, боєкомплект, зброю і бігти”, — додав військовослужбовець Державної прикордонної служби України на псевдо “Рідік”.

Росіяни стріляли з усього, що тільки мали на озброєнні. У небі постійно чергували ворожі розвідувальні дрони.

Дуже важливо було закріпитися, кажуть військові. Це вже в наступні ротації метр за метром просувалися, брали нові позиції і передавали колегам із рук у руки.

“Антонівський міст — найскладніше на лівому березі, що я застав. Не з приємних була ситуація. Не дуже приємні дні були. Коли переправлялися, працювала по нас артилерія, у воду лягали снаряди”, — зазначив військовослужбовець Державної прикордонної служби України Микола.

Позиції були, по суті, імпровізовані, кажуть військові. І в більшості випадків ротація на лівий берег під обстрілами — це була смертельна лотерея.

Снаряди противника лягали за лічені метри, каже військовий із позивним “Бурбон”. Рятували бетонні споруди. Лише пострілів танків нарахували півтори сотні за день.

Прикордонники кажуть, те, що пережили тоді — у пам’яті залишиться на все життя. Змішані почуття страху, адреналіну та бажання звільнити українську землю від загарбників.

“Це незабутньо. Це залишиться на все життя. Просто як досвід”, — додав військовий із позивним “Бурбон”.

Сьогодні військовослужбовці Державної прикордонної служби продовжують ротації на лівому березі разом з іншими підрозділами Сил оборони. Але саме завдяки сміливості та відвазі прикордонників, українським бійцям вдалося зачепитися та розпочати підготовку до розширення плацдарму для подальшого звільнення всієї території Херсонської області.

Читайте також: Херсон — під щоденним терором російських військ: як місцевим жителям вдається підтримувати один одного (ВІДЕО)