Головна
Публікації
Справедливий мир vs капітуляція: путінські “мирні ініціативи” проаналізували експерти

Справедливий мир vs капітуляція: путінські “мирні ініціативи” проаналізували експерти

Опубліковано: 9 Лип / 2024 21:06

Останні кілька тижнів російський диктатор Путін на всіх можливих майданчиках заявляє про те, що Росія нібито відкрита до прямих перемовин з Україною і хоче досягнення миру. Але все це розходиться з реальними діями Кремля.

Масована ракетна атака на Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Покровськ, Слов’янськ і Краматорськ 8 липня: майже 40 загиблих, понад 190 поранених. Під обстрілом опинилася найбільша дитяча лікарня України — “Охматдит”. Усе це показує, що розмови диктатора Путіна про мир і деескалацію не мають нічого спільного з реальністю.

Кремлівські наративи про “мир”

На тлі заяв Кремля про нібито готовність до мирних переговорів 8 липня Росія здійснила найкривавіший обстріл міст України з початку 2024 року.

“Ми повинні всі працювати над тим, щоб притягнути до відповідальності Росію за терор і Путіна — за накази завдавати ударів. На все, що з ним намагаються обговорювати про мир, Росія відповідає ударами по домівках і по лікарнях, саме тому ми можемо тільки примусити Росію до миру”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Путінська армія щодня бомбить цивільні об’єкти по всій Україні, а на фронті російський диктатор кидає десятки тисяч своїх солдатів у “м’ясні штурми” в спробах окупувати чергову посадку і захопити ще одне перехрестя.

У Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони (РНБО) України зазначають, що на слова російської влади не варто реагувати. Усі ці ініціативи про припинення війни — не більше ніж нова інформаційна операція під назвою “Мир”.

“Головна логіка дій росіян — створити “білий шум”, спрацювати на частину суспільства, яке готове на мир за будь-яку ціну. Насправді ж Росія не готова до справедливого миру і нарощує військові можливості для продовження війни. Сіяння надій на готовність до миру має на меті створити ілюзію, що це Україна не хоче миритися. І це їхній головний наратив для різних аудиторій світу”, — пояснив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко.

Основним майданчиком для просування операції “Мир” у Кремлі обрали саміт Шанхайської організації співробітництва, який 4 липня проходив в Астані (Казахстан). Мовляв, саме з цього майданчика Путін зможе обробити уми лідерів і жителів Азії, Близького Сходу і Латинської Америки.

Російський опозиційний ресурс “Медуза” опублікував методичку, яку для роспропаганди підготував Кремль, про те, як подавати так званий “мирний план” Путіна. Війну в адміністрації диктатора просять називати “українським конфліктом”, підкреслювати, що Росія не відмовляється від діалогу, а Київ і Захід розмовляють мовою ультиматумів. Ще один наратив — “мирна ініціатива” Росії нібито може в найкоротші терміни завершити війну.

При цьому для початку “мирних переговорів” Путін вимагає, щоб Україна повністю відмовилася від частково окупованих Росією областей — Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської. Нібито в такому разі Росія готова припинити вогонь.

“Звертаю увагу, саме з усієї території цих регіонів у межах їхніх адміністративних кордонів, які існували на момент їхнього входження в Україну. Щойно в Києві заявлять, що готові до такого рішення і почнуть реальне виведення військ із цих регіонів, а також офіційно повідомлять про відмову від планів щодо вступу в НАТО, то з нашого боку негайно, буквально тієї самої хвилини, надійде наказ припинити вогонь і почати переговори. Повторюю, ми це зробимо негайно”, — заявив Путін.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг ще раз наголосив, що Путін не готовий до мирних переговорів, а під їхнім виглядом подає фактично “Мінськ-3” (Мінські домовленості — це тристороння угода про тимчасове перемир’я під час бойових дій на сході України у 2014-2015 рр.). І цього допустити не можна.

“Немає жодних ознак того, що Путін готовий вести переговори про мир. Ми бачили його останню пропозицію, де він заявив, що Україна має відмовитися від своїх територій у чотирьох областях, які він незаконно анексував. А це означає, що Україна повинна не тільки відмовитися від території, яку сьогодні контролює Росія, але фактично відмовитися від значної частини території, яку Україна сьогодні контролює”, — сказав він.

При цьому на Глобальному саміті миру, який відбувся у Швейцарії в червні, відбувалося широке обговорення української формули миру. Вона складається з 10 пунктів і передбачає поетапне досягнення справедливого миру. Перші 3 пункти вже було винесено в підсумкове комюніке Саміту, яке підписали представники понад 80 країн.

“Мирні ініціативи” Путіна в оцінках експертів

Чому Путін заговорив про “мирні переговори”? Що ховається за цією ініціативою диктатора? Чи потрібен дійсно Кремлю мир? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
Юлія Каздобіна, експертка аналітичного центру “Українська призма”;
Олеся Яхно, політологиня;
Володимир Фесенко, політолог;
В’ячеслав Потапенко, керівник Центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень;
Ольга Курносова, російська політологиня.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: РФ просто потрібна пауза, щоб відновити ресурси

— Російська Федерація не пропонує нічого, крім війни. Вони відкрито, прямо і недвозначно заявляють: ми будемо продовжувати вас вбивати, поки ви нас не зупините силовими методами. Мається на увазі не тільки Україна, а й загалом демократичний світ. Путін, а до нього [глава МЗС РФ] Лавров сказали, що не будуть зупиняти вогонь, навіть якщо сядуть із кимось за стіл переговорів.

Росії просто необхідна пауза, щоб відновити ресурси. Крім того, Росія хоче сісти за стіл переговорів для того, щоб зафіксувати самим цим фактом, що жодної відповідальності за вбивства, які здійснюватимуться паралельно з потенційними переговорами, вона вже нести не буде.

Так Путін своїм оскаженілим окупаційним групам, які перебувають на нашій території, пошле конкретний сигнал: мовляв, бийте їх, вбивайте, ріжте, атакуйте ракетами, а ми вже за столом переговорів. Це означає, що жодної юридичної відповідальності ніхто з кремлівських проксі нести не буде, ніхто не буде проводити слідчі дії.

Позиція Росії — незмінна і звучить так: віддайте все, що ми хочемо, і не пред’являйте нам претензій. Навпаки — компенсуйте скасуванням санкцій нам усе, що ми втратили в рамках цієї війни. Ми не нестимемо юридичної відповідальності. Ви повинні будете скасувати всі ордери на арешти. Україна має повністю бути позбавлена будь-якої суб’єктності. Відповідно, всі воєнні злочини, вчинені на території України, такими не є.

Ось їхня позиція. Немає жодних інших позицій, про які говорить Росія. Тут немає нічого, крім ультиматуму.

Усі, хто каже, що хоче бути посередником у переговорах, — вони розуміють, у чому вони будуть посередниками? Посередниками в тому, щоб примусити країну-жертву прийняти пропозицію від країни-агресора? Це звучить безглуздо і це не приведе до миру. І про це президент України неодноразово вже говорив.

Мир не буває абстрактним. Мир буває тільки справедливим. Якщо це мир. Якщо це заморожений конфлікт, то, так, він може бути на будь-яких умовах. Але якщо це мир – тільки на справедливих умовах.

Що говорить міжнародне право щодо Росії та щодо суверенної території України? Безумовно, країна-агресор повинна покинути цю територію. Потрібно перестати грати в гру “ми хочемо про щось домовитися” з Путіним.

ЮЛІЯ КАЗДОБІНА: Ініціатива Кремля не про мир

— Чому ініціатива Кремля не про мир — відповідь очевидна. Досить подивитися на ті вимоги, які висуває Путін для того, щоб тільки почати переговори. Він наполягає на тому, що інтереси РФ потрібно враховувати.

Інтерес Росії полягає в тому, щоб Україна визнала російськими території, навіть ті, які РФ так і не змогла повністю окупувати за час повномасштабної агресії: Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області. Тому цілком очевидно, що така ультимативна вимога не має нічого спільного зі спробами досягти справедливого миру, про який говорить Україна.

Україна каже, що для того, щоб почалися переговори про мир, Росія повинна припинити вогонь і вивести свої війська з суверенної території України (включно з Кримом, який РФ окупує з 2014 року).

Україна хоче миру. Але справедливого миру. І, на жаль, через те, що РФ продовжує свою агресію і відмовляється припиняти вогонь, Україна змушена продовжувати воювати. Тому що ця війна є самообороною проти російської агресії.

Україна вже мала негативну практику переговорів з Росією, і навіть пішла на те, щоб укласти мирну угоду — Мінські домовленості. У рамках цих угод було досягнуто великої кількості домовленостей про перемир’я, які з боку Росії щоразу порушувалися.

У той час, поки йшли нібито переговори між Україною і Росією про те, щоб вирішити конфлікт, Росія, по-перше, зміцнювала свою владу на окупованих територіях, по-друге, анексувала Крим, і, по-третє, продовжувала свою гібридну агресію проти західних країн.

Закінчення цієї війни не близько. З тими позиціями, які займають сторони, і тими процесами на міжнародній арені — навряд чи переговори, які принесуть мир, відбуватимуться найближчим часом.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Росія пропонує Україні капітуляцію

— Врегулювання війни та рух до миру — це варіант справедливого миру, який ґрунтується на міжнародному праві. Це довгострокова мета України, яка узгоджена, як основний підхід, разом із західними партнерами.

Є інший варіант, менш привабливий для нас, — заморожування конфлікту, виходячи з певних умов як для України, так і для Росії. Природно, Україна в другому варіанті менше зацікавлена, тому що це не мир, а це все одно перманентна війна.

Миру можна досягти тільки, якщо прибрати причини цієї війни. Але вся річ у тім, що Росія, говорячи про “мир”, не хоче ні першого варіанта, ні другого.

Процес перемир’я вимагає міжнародної участі — сторін, які спостерігатимуть за тим, щоб умови заморозки конфлікту виконувалися, але Росія цього не хоче. Вона прагне видати заморожування конфлікту, призупинення військових дій за довгостроковий мир. Тому що ці її умови — шантаж.

У Кремлі заявили, мовляв, давайте не просто зафіксуємо військовий статус-кво, присутність Росії наразі в чотирьох українських областях і Криму, а давайте ми ще врахуємо і території, які ми не захопили. Тобто Росія вимагає повного виведення українських військ із чотирьох областей у їхніх адміністративних кордонах. При цьому РФ ще й вимагає це зафіксувати юридично, підписати якийсь папір.

Ба більше, вимагають зняти санкції з Росії та взяти зобов’язання про те, що Україна не буде частиною глобальних оборонних союзів, таких як НАТО. Це чистої води шантаж. Це взагалі не про мир. Це навіть не про заморожування конфлікту з урахуванням компромісних кроків з боку Росії.

Дуже важливо, щоб це розуміли на Заході. У деяких країнах, у тій самій Угорщині, є політсили, які частково піддаються спекулятивним наративам з боку Росії.

Росія не хоче ніякого зупинення війни. З урахуванням спільних, я повторюся, компромісних умов. Я не кажу, що ми до цього прагнемо, це для нас не пріоритетний варіант. Для України важливий справедливий мир, тому що це єдиний варіант, який дасть змогу “відмотати” ситуацію до початку, а головне — попередити подальшу війну.

Умови, які пропонує Російська Федерація, це фактично капітуляція України. Жодного варіанту заморожування війни Росія теж не хоче, тому треба сміливо відкидати всі такі варіанти. Треба говорити про те, що це взагалі не про переговори, ні про що — і не про мир, і не про заморожування конфлікту. Це просто взяти, що називається “на слабо” частину Заходу, намагаючись агресивно поєднувати та пропаганду, і гібридні дії.

Росія намагається розмити позицію Заходу, яка тільки-но формується, про те, що потрібно посилювати військову допомогу Україні, і що основоположні позиції світу мають базуватися на міжнародному праві. Росія намагається всіляко розмити цей підхід. І фейковими пропозиціями на кшталт пропозицій про мир, і активно працювати з частиною західних політиків, таких як Орбан, — це буде тільки посилюватися.

Для Заходу важливо розмежувати, що таке мир, що таке мирний процес і що таке можливе припинення активної фази війни.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путін хоче нівелювати ефект від Саміту миру у Швейцарії

— Те, що пропонує російський диктатор Путін, жодного стосунку до миру не має. Йдеться про капітуляцію України, якої хоче Путін, тому що не може домогтися її на полі бою. Він не може перемогти ЗСУ та Українську державу, тому намагається скористатися ажіотажем навколо теми миру і мирних переговорів, який, до слова, з’явився після Саміту у Швейцарії.

Путін посилається на переговори в Стамбулі 2022 року. До речі, він не посилається на якісь домовленості, тому що жодних домовленостей не було. Були пропозиції української сторони — Україна готова була піти тоді в Стамбулі 29 березня на певні компроміси, але в обмін на те, що Росія повернеться на рубежі до вторгнення 24 лютого 2022 року. Цього не сталося. Путін посилається на документ, датований 15 квітня 2022 року — це не якісь домовленості, а російський проєкт мирного договору, який Україна не прийняла.

Україна не прийняла цей проєкт договору, тому що там ішлося про скорочення в чотири рази української армії, скорочення українських озброєнь. Фактично йшлося про роззброєння України. Природно, на такі умови Україна не погодилася. А Путін, як завжди, нахабно і підло бреше. Він показує ці папірці. І там було помітно написано проєкт і дата 15 квітня 2022 року. Востаннє зустрічалися українська і російська делегації в Стамбулі 29 березня 2022 року. У квітні жодних зустрічей не було.

Російський диктатор, пропонуючи продовжити стамбульські “переговори про мир”, не просто хоче завершити війну. Його це не цікавить. Він хоче, щоб Україна погодилася на роззброєння, на скорочення своєї армії так, щоб у нас залишилися символічні 60-80 тис. осіб, які не зможуть, звичайно, захистити всю країну.

Це, звичайно, виверти Путіна і його маніпуляції, які не мають жодного стосунку до миру. Путін не намагається розмити формулу миру президента Зеленського — він узагалі категорично її не приймає. Він хоче нівелювати ефект від Саміту миру. У когось народилися надії на мирні переговори, хтось почав пропонувати себе в ролі посередника, хтось хоче запросити Росію на наступний Саміт миру. Але Путін вирішив зіграти в контргру. Він вирішив підняти ставки та намагається нав’язати свої умови.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Путін чекає, коли зміниться політична ситуація в Європі та США

— Вибори тривають по всій Європі. Змінилася влада у Великобританії. Тому Путін вважає, що йому потрібно трошки потягнути час, і після виборів у США ситуація кардинально почне змінюватися, а його “білий шум” може перетворитися вже на щось реальне.

Перше завдання Путіна — це створення якомога більшого галасу навколо мирних перемовин, щоб показати світовій спільноті, що він дуже хоче “миру”. Однак Україна відкидає всі його “мирні ініціативи”. Друге завдання — своїми нібито мирними пропозиціями відтягнути час для того, щоб політична ситуація в Європі та США змінилася. І, можливо, в кращий для РФ бік.

Путін сподівається, що йому вдасться розгойдати Європу і Сполучені Штати на якісь реальні переговори, але на умовах Москви. До речі, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан після візиту до Києва і до Москви був змушений констатувати, що позиції сторін занадто сильно розходяться. Тому говорити про якісь можливі переговори поки що не є можливим.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Путін зміцнює свою особисту владу

— Останні рік-півтора Путін ніби змінює імідж цієї війни та намагається її перетворити з регіональної на глобальне протистояння зі Штатами від імені глобального Півдня. Це дозволяє йому знаходити підтримку в тих країнах, які постачають йому зброю, технології та купують нафту.

Це не абстрактні амбіції, а абсолютно реальні кроки для підтримки Російської Федерації та продовження війни. Для того, щоб бути гарним, привабливим в очах глобального Півдня, Путін має постійно демонструвати, що він воює вимушено, що його нібито змушують США, а взагалі, в принципі, він би хотів миру.

Тому час від часу Путін озвучує різноманітні “мирні ініціативи”, які, на жаль, не є реалістичними для української сторони. Це дає йому змогу вирішити перше завдання — підвищити свою привабливість в очах глобального Півдня і деяких бізнесменів, зокрема й на Заході.

Судячи з усього, Путін на сьогоднішній момент не зацікавлений у мирі. Він зацікавлений у тому, щоб його вважали стороною, яка про це говорить і нібито цього хоче. Путіну, в принципі, ця війна виявилася досить вигідною. Хоча в перший рік це виглядало не зовсім так.

Путін намагається посилити свою владу. Він проводить чистки в армії, у силовому апараті, у владній вертикалі відбуваються перестановки. Він зміг змусити значну частину бізнесу повернути гроші у РФ, налагоджує якісь інші економічні зв’язки. Тобто зміцнює свою особисту владу і владу в його оточенні.

Об’єктивно у Путіна немає потреби закінчувати цю війну. І всі ці розмови про “мир” він веде для того, щоб мати гарний вигляд в очах тих країн, які є або його партнерами, або готові ними стати.

Глобальний Південь певною мірою зацікавлений у протистоянні зі США. Для того ж Китаю набагато зручніше, щоб це була Росія і це була територія України. Так набагато зручніше, ніж, наприклад, протистояння на Тайвані або в Кореї. І тому Китай готовий акуратно допомагати, не особливо декларуючи це. Але Китай декларує те, що він не дасть Росії програти. Таким чином КНР збільшує свою геополітичну роль.