Сподівався на визнання і легітимність, але забув, що таке демократія: експерти про “вибори” в Білорусі та “перемогу” Лукашенка

У Білорусі 26 січня відбулися так звані президентські “вибори”. Олександра Лукашенка “обрано” президентом уже всьоме поспіль, а він обіймає цю посаду з 1994 року. Центральна виборча комісія країни фактично вже оголосила “перемогу” Олександра Лукашенка, який, за твердженням ЦВК, набрав майже 87% голосів.

Перший президентський термін Лукашенка розпочався ще 1994 року. Нині він налаштований у черговий, сьомий, раз, проголосити себе президентом Білорусі. Експерти називають це узурпацією влади.

Як на “вибори” в Білорусі відреагували опозиція та Євросоюз

2025 року на президентських “виборах” не було спостерігачів від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Кандидатів від демократичної опозиції не було. Водночас явка виборців, за офіційними даними, нібито перевищила 80%.

Європарламент ухвалив резолюцію про боротьбу з утисками і фальсифікацією виборів у країні. Так звані президентські вибори в Білорусі оголошено фіктивними, оскільки вони не відповідають мінімальним міжнародним стандартам демократичних виборів.

Депутати Європарламенту також серйозно стурбовані становищем політичних в’язнів у Білорусі, яких, за даними білоруської правозахисної організації “Весна”, понад 1200. Резолюція закликає ЄС і його держави-члени продовжити розслідування порушень прав людини у країні та підтримати заходи відповідальності, зокрема шляхом застосування правового принципу універсальної юрисдикції.

Також депутати Європарламенту засуджують співучасть режиму Лукашенка в агресивній війні Росії проти України та навмисне підпорядкування Білорусі Росії в так званій союзній державі. Вони закликають ЄС та його міжнародних партнерів розширити й посилити санкції щодо осіб і організацій, відповідальних за репресії в Білорусі та за участь Білорусі у війні Росії в Україні.

Резолюцію ухвалили 567 голосами “за”, 25 “проти” і 66 депутатів утрималися.

Попередні вибори 2020 року в Білорусі запам’яталися наймасовішими протестами в історії країни та масштабними репресіями, які тривають досі.

Цього разу білоруська опозиція не закликає громадян виходити на масові протести через високий ризик. Водночас лідерка опозиції Світлана Тихановська заявила, що Лукашенко веде свою “звичну гру перед так званими виборами, звільняючи політичних в’язнів у надії на поступки з боку Заходу”. Вона нагадала, що такі кроки не свідчать про послаблення репресій, навпаки, заарештованих у Білорусі стає дедалі більше.

“Навіть маленькі дії ведуть до великих змін. Головне — не залишатися осторонь і не миритися з несправедливістю. Ми не говоримо щодня про те, що ці “вибори” — обман. Ви і так це знаєте. В умовах цього обману ми намагаємося захистити вас, просимо берегти себе і тих, хто поруч. Адже найважливіше — це люди, це ви. Ті, хто, незважаючи ні на що, залишаються сильними, не втрачають надії, допомагають один одному”, — сказала Тихановська.

Тим часом Білорусь продовжує становити загрозу для своїх європейських сусідів. У відповідь на провокації Мінська на польському кордоні Варшава вирішила посилити захист. Зараз там реалізується проєкт “Східний щит” — багаторівнева система укріплень, створена з урахуванням українського досвіду.

“Ми готуємося до війни в мирний час… Ми готуємося до всього, зокрема й до того, що, не дай Боже, буде застосовано вогнепальну зброю. Тому що сьогодні не знаєш, хто і з якого боку влаштує провокацію. Тому я вважаю за краще бути готовим, і це просто наші стандарти”, — пояснив командувач операцією SECURE PODLASIE Аркадіуш Шкутник.

Побоюються провокацій режиму Лукашенка і в Литві. За кілька тижнів до “виборів” у Білорусі міністр оборони Довіле Шакалене підписала наказ про подовження боєготовності армії на найближчі пів року — до початку червня. Це означає, що армія буде надавати допомога в охороні порядку на кордоні.

На що перетворилася Білорусь — оцінки експертів

Що чекає на країну пострадянського простору, де одна й та сама людина стає президентом уже всьоме поспіль і стверджує, що вибори були демократичними? Які перспективи держави, очільник якої активно співпрацює з кремлівським режимом і силою придушує протести? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Вадим Можейко, політичний аналітик, координатор аналітичного проєкту “Наша Візія”;
• Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”;
• Франак Вячорка, радник лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської.

ВАДИМ МОЖЕЙКО: Лукашенка хвилює те, що його не визнають демократичні країни

— Лукашенку не вдається представити “кишенькових” політиків-опонентів на “виборах” як якісь альтернативні сили. Ми бачимо, що ці політики не сперечаються з тим, які результати намалювали, і під час кампанії не порушували жодних гострих проблем. Наприклад, таку проблему як російські “Шахеди” над головами білорусів. Прямо скажемо, людині з будь-якою політичною позицією не може сподобатися, що над головою в неї летять бойові дрони із сусідньої країни… Це, звісно, люди, яких Лукашенко допускає до участі в імітації виборів. Вони, звісно, не порушують питань про участь Білорусі у війні, про репресії, які тривають… І все інше серйозно вони говорити не готові, власне, тому тільки таких туди і пускають.

Вибори — це не кладовище, не обов’язково, щоб там усе було спокійно. Але в підсумку заради цього спокою з виборів абсолютно вихолостили весь політичний процес, всю політичний складник. У підсумку ця імітація виборів не має якихось політичних наслідків. Вона нікого ні в чому не переконує в Білорусі та за її межами.

Лукашенко усвідомив, що його не збираються визнавати. Йому це настільки неприємно, що основними думками після процесу голосування, озвученими Лукашенком на пресконференції, є те, що йому все одно, що він думає про визнання. Але нікого він своїми словами не переконає.

Щоб дійсно у Білорусі у відносинах з Європою і Заходом щось змінилося, необхідні зміни в діях самого Лукашенка. Необхідно припинити репресії всередині Білорусі, припинити підтримувати Росію у війні проти України. Змінювати свої дії. А послідовна позиція офіційного Мінська полягає в такому: ставтеся до нас, як до погоди, змінити нас неможливо, любіть, приймайте і спілкуйтеся. Але на таких умовах їх приймати ніхто не готовий.

ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Несамостійність Лукашенка формує ставлення Заходу до нього

— Це не вибори, не голосування. Це спецоперація з перепризначення Лукашенка на власну посаду, яку він незаконно обіймає вже довгі роки. І операцією цією керує він сам особисто. Тому відсотки будуть теж взяті нізвідки, вони не відображатимуть реальну волю виборців.

Тим паче, що Лукашенко підібрав так званих суперників з-поміж свого оточення. Їхня виборча кампанія будується на вихвалянні Лукашенка, досягненнях його режиму, але не на пред’явленні якоїсь альтернативи. Тобто це найвідвертіший варіант диктаторських виборів, які можна спостерігати в Білорусі нині.

Лукашенко розуміє, що не потрібно боротися за владу традиційними способами, як це відбувається в демократичних країнах. Не потрібно бути привабливим в очах виборців. Якщо ти контролюєш весь процес, то розумієш, що нічого не станеться. Проте, звісно, вони готуються до різних варіантів розвитку подій, і перед “виборами” посилилися репресії. Зокрема йдеться про людей, які виходили на протести у 2020 році. По їхніх квартирах, за домашніми адресами ходять представники силових структур, залякують, попереджають, щоб не було жодних виходів на вулицю. Для Лукашенка це просто така ось необхідність відбути номер, розуміючи, що результати вже вирішено.

Звичайно, Лукашенко хотів би визнання Заходу. Після 2020 року, коли Європейський Союз, демократичні країни заявили, що не вважають цю людину президентом, він як не у своїй тарілці. Тобто, якщо раніше вибори фальсифікували, їхні підсумки не визнавали, але з Лукашенком якісь стосунки підтримували, то за останні п’ять років практично всі ці стосунки зведено до нуля.

На ставлення до Лукашенка сильно впливає те, що він не контролює свою зовнішню політику, не контролює територію, дозволяючи російським військовим перебувати в країні та, як у 2022 році, завдавати ударів, удавши, що нібито нічого не сталося. Очевидно ж, що з ним ці рішення могли навіть не узгоджуватися. Тому він є повною маріонеткою Кремля, але хотів би відігравати якусь самостійну роль.

Але для цього потрібно бути легітимним лідером країни. І ось ці “вибори” Лукашенко сподівався використати для того, щоб отримати легітимність, але очевидно, що цього не станеться.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Лукашенко не забув подій 2020 року

— Раніше, коли ще була якась імітація виборчого процесу, саме на достроковому голосуванні відбувалися всі фальсифікації, тому що ніхто не охороняє урни з бюлетенями, і їх просто міняли, і виходило, що 100% дострокового голосування було за Лукашенка.

Зараз, під час цих “виборів”, які ми називаємо “спеціальна виборча операція”, голосування втратило сенс, тому що не рахують ні в день голосування, ні дострокове голосування, та й взагалі немає ні альтернативних кандидатів, ні навіть натяку на якусь конкуренцію.

Люди взагалі не відчувають, не бачать виборів, немає жодної кампанії, тобто немає інтересу до цього, але вони записують величезні цифри, нібито всі кинулися туди голосувати.

Зараз зрозуміло, що виборів немає. І ми бачимо мілітаризацію виборчого процесу: немає спостерігачів, але занадто багато міліції, КДБ. Лукашенко все ще живе відчуттям, що в день голосування може знову статися 2020 рік, коли було 4 роки тому, тому що тоді він не очікував, і він знову ось боїться ось цієї несподіванки.

Ми провели низку зустрічей із генсеком НАТО, міністрами закордонних справ Франції, Португалії, президентом Європарламенту Робертою Метсолою якраз після ухвалення резолюції — понад 20 лідерів. Бачили й українську делегацію, поговорили і з Молдовою, з поляками, з литовцями. Головне, звичайно, це як підтримати Україну.

Якщо не настане перемога України, то шансів на зміни для Білорусі практично не залишиться. І потрібно зробити так, щоб Білорусь не стала втішним призом для Путіна.

Для нас це важливо, щоб не зафіксувався російський вплив на роки вперед у разі, коли будуть якісь переговори. Але поки що ми бачимо, що Путіну потрібна ця війна, як і Лукашенку.

Для нас це важливо для поширення незалежної інформації в протистоянні російській, лукашенківській пропаганді, як допомогти незалежним медіа зокрема. І запропонували свій план з реформування білоруської економіки на зустрічі з бізнес-лідерами, як Білорусь може стати інвестиційно привабливою для різних країн.

Завдання для міжнародної спільноти — це ізоляція Лукашенка. Не можна нормалізувати цей терор, не можна нормалізувати того, хто здає наш суверенітет, тому що Білорусь зараз уже перебуває під де-факто путінською і російською окупацією. Санкції на військово-промисловий комплекс — це те, на чому заробляє зараз Лукашенко величезні гроші, на фінансовий сектор, на держпідприємства, на близьке його оточення.

Розкол еліт: треба показати чиновникам навколо Лукашенка, що у них два вибори — або ви йдете з Лукашенком і потім відповідаєте за злочини в Гаазі, або ви підтримуєте вибори, допомагаєте, зокрема демократичним силам зі змінами.

Мені складно уявити зараз ось зміни в Росії, тому що багато хто підтримує війну. Але мені легко уявити зміни в Білорусі. Ми знаємо білорусів, і настрої, і ми бачимо останні опитування – все-таки антивоєнні настрої посилюються, і Лукашенко теж це відчуває. Тому та політика, яка зараз є, тиск на Лукашенка і підтримка білорусів з іншого боку — це те, що треба продовжувати робити, і обов’язково відкриється вікно можливостей.

Читайте також: Вирвати Грузію з путінських лещат: інтерв’ю з грузинським опозиціонером Георгієм Вашадзе