“Специальный репортаж”: пекло реанімацій – як переконати українців вакцинуватися від COVID-19

Людьми рухає страх. І пандемія COVID-19 це демонструє найяскравіше. Суспільство розділилося на два фронти – тих, хто щепиться, бо боїться захворіти, і тих, хто бояться побічних дій вакцини, тому не поспішають робити щеплення. Тим часом лікарні заповнюються важкими пацієнтами, зрівнюючи шанси на порятунок як скептиків, так і прихильників вакцинації. Як розвивається пандемія коронавірусу в Україні, та як вакцинація допомагає українцям рятувати свої життя – про це у проєкті “Специальный репортаж” телеканалу UA.

Немає сил: лікарі та волонтери

Киянка Ганна Дудкіна – з тих, кому не пощастило подвійно. У 2019 році, напередодні пандемії, їй поставили страшний діагноз – рак молочної залози. Операція, хімієтерапія та лікування складними таргетними препаратами припали саме на жорсткі карантинні обмеження. Ганна все ще відновлюється, і помітила, що будь-яка застуда триває тижнями. Як міг би протікати ковід, їй навіть страшно подумати.

Але й при думці про вакцинацію Ганна замислилася про наслідки. Адже з усього різноманіття інформації про щеплення так легко потрапити на приманку дезінформації, яку розповсюджують специфічні групи у соцмережах.

“Якщо бригада, яка вакцинуватиме, не готова до цієї події, то все – людини немає”, – вважає киянка.

Ті, хто сумнівається, чи потрібно робити щеплення COVID-19, часто орієнтуються на неперевірені дані про вакцинацію. А такої інформації в мережі – хоч греблю гати. Але Тетяна Михайлевська багато років працює лікаркою і нікого ні в чому переконувати не збирається. На викриття інтернет-фейків просто немає часу.

“Наша лікарня приймає інфекційних пацієнтів з вересня цього року. 100% заповнення ліжок практично щодня. За добу надходять до лікарні від 30 до 60 пацієнтів: дуже важкі, зі стрімким розвитком клінічної картини, які потребують підтримки киснем. Пацієнти переважно не вакциновані. З 60-50 пацієнтів – 1-2 особи, які мають дві повні дози вакцини, або хоча б одну”, – каже Тетяна Михайлевська.

У 3-й міській лікарні Києва з усіх тяжких хворих на коронавірус вакцинованих – лише кілька людей. Усі вони мають хронічні хвороби. Але справляються з вірусом швидше за тих, хто не ризикнули зробити щеплення. Саме ускладнень, які спричиняє агресивний штам “дельта”, треба боятися, запевняють медики. Вірус упродовж лічених днів вражає нервову систему, легені, і б’є у найслабше місце.

“Мутований штам “дельта”, яким зараз інфіковано більшість госпіталізованих українців, більш заразний. Він характеризується більш важким перебігом захворювання. Вакцина дає захист від тяжкого перебігу та лікування в реанімації, переведення на штучну вентиляцію легень. Захист близько 80-95%”, – розповідає завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМУ ім. Богомольця Сергій Дубров.

Сергій Дубров із перших днів боротьби з коронавірусом перебуває на передовій. Каже – серед тих, хто потрапляє до реанімації, вакцинуватись після виходу з лікарні готові всі. Проте пережити зустріч із вірусом щастить не кожному.

“Можу сказати про відділення інтенсивної терапії, відділення реанімації, де я працюю, – там немає жодного вакцинованого. Те саме говорять мої колеги з Тернопільської області”, – наголошує він.

У соцмережах – маса фотографій із чергами зі “швидких” біля лікарень. “Швидка” везе пацієнта туди, де є місця, і ще вистачає кисню.

“Персонал працює із перевантаженням, оскільки складно прогнозувати: якщо вчора у відділенні було, скажімо, 30 пацієнтів, то сьогодні може бути 50. Ми залучаємо додатково й лікарів з інших відділень, нам допомагають інтерни, працівники кафедри”, – розповідає директор комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №1 Олександр Іванько.

Завідувачка інфекційного відділення комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Тетяна Михайлевська вторить колезі – сил на боротьбу з вірусом у медиків іде маса.

“Ти лікував пацієнта, вклав у нього душу, і раптом у нього зупинилося серце, і він помер… А що сказати родичам, як подивитися їм у вічі? У нас жахливі картини, коли один із родичів помирає: чоловік і дружина лежать, дружина померла – чоловік залишився один, він у критичному стані. Як йому сказати про те, що дружина померла? У мене немає сил. Іноді ми приховуємо від них це, розуміючи, що така звістка призведе до смерті й другої людини”, – каже Тетяна Михайлевська.

Долі тих пацієнтів, які через обставини не потрапили до лікарні, опиняються в руках волонтерів. Сторінка Лесі Литвинової з Благодійного фонду “Свої” має вигляд зведень із фронту.

Фонд “Відродження” одним із перших допомагав медтехнікою – як маленьким амбулаторіям та районним лікарням, так і волонтерам.

“Їхня робота – це пекло. Особливо у ці пікові місяці. Цілодобово працюючі телефони, в яких дзвінки – з благаннями про допомогу. Вони відвантажують концентрати, змінюють фільтри, збирають документи. До них ідуть пацієнти, яким відмовила “швидка”, або достроково виписали з лікарні, бо надійшли важчі хворі”, — розповідає директорка програми “Громадське здоров’я” Міжнародного Фонду “Відродження” Вікторія Тимошевська.

Найстрашніше – лікарі та волонтери все частіше стають перед вибором, кого рятувати, а хто ще може почекати.

Вакцинація: звідки недовіра та що робити

Поки боротьба з коронавірусом триває, накопичуються інші проблеми. Наприклад, у Національному Інституті раку вважали, що у 2020 році кількість виявлених випадків онкологічних захворювань знизилася на 25%. Головлікар Національного інституту раку Андрій Безносенко із жалем констатує – це не означає, що люди стали менше хворіти.

“Ці 25% означають, що кожен четвертий вчасно не прийшов до нас по допомогу. Це означає, що вони прийдуть цього року, наступного року, прийдуть на більш запущених стадіях, коли лікування буде більш травматичним, дорогим і менш результативним”, – каже Андрій Безносенко.

Онкологи під час пандемії змушені боротися одразу із двома хворобами. Через інфікування коронавірусом пацієнтів та медиків доводиться скасовувати планові операції, фактично відтягуючи порятунок тяжкохворих.

“Наприклад, цього тижня ми скасували 7 із 20 операцій у відділенні онкогематології, оскільки тести цих пацієнтів на коронавірус виявилися позитивними. Ми щодня відмовляємо у госпіталізації, або ж пацієнти навіть не приїжджають, бо зараз, за ​​новими правилами, перед кожною госпіталізацією чи операцією, променевою терапією чи хімієтерапією пацієнти мають здати ПЛР-тест”, – продовжує Андрій Безносенко.

Про те, що коронавірус зупинити можна лише за допомогою вакцинації, говорять уже рік. Але у певної кількості українців ці заклики викликають скепсис. На думку психологині Катерини Гольцберг, є кілька причин, через які українці не хочуть вакцинуватися. Одна з них – страх перед невідомістю. Достукатися можна, доносячи факти про користь вакцинації.

“Розмовляти, доносити факти. Але не можна знецінювати думку опонента. Тобто ми не сперечаємося з позицією – ми сперечаємося з людиною, і знецінюємо саме людину, говоримо, що вона дурна, вона нічого не розуміє. Але ж страх не залежить від того, розумна людина чи дурна. Страх іноді ірраціональний. І ось нам треба звертатися до ірраціональної частини людини, аби допомогти їй вийти на раціональний рівень”, – рекомендує психологиня.

Вікторія Тимошевська запевняє – достукатися до людей можна лише через медиків, але треба діяти прицільно. Благодійний фонд “Відродження” 2020 року провів дослідження, щоби з’ясувати, кому ж довіряють українці. Опитали понад 10 тис. сімей.

“Попри те, що люди беруть інформацію у сусідів, родичів, колег з інтернету, – але довіряють насправді найбільше медичному персоналу”, – розповідає Тимошевська.

У Міністерстві охорони здоров’я визнають – терапевти на місцях часто ведуть “підривну діяльність”. Але засуджувати їх – теж не вихід. У МОЗ вирішили піти шляхом просвіти.

“На жаль, серед медичних працівників ще залишаються антивакцинатори, або лікарі, які відмовлятимуть чи не рекомендуватимуть проводити щеплення. Із цим досить важко боротися. Ми намагаємось надати достовірну інформацію. Люди довіряють тим лікарям, з якими вони спілкуються. Тому перший фокус, який робить зараз МОЗ, – це спілкування з лікарями, щоби надати їм усю можливу інформацію про ефективність вакцин”, – каже головний державний санітарний лікар України, заступник глави МОЗ Ігор Кузін.

Керівник програми з охорони здоров’я ЮНІСЕФ в Україні Андрій Славуцький виявляє іншу проблему вакцинації в Україні. Моніторингова група організації, повернувшись із віддалених регіонів України, з’ясувала, що серед пенсіонерів багато хто хотів би зробити щеплення, але їм для цього потрібно кудись їхати, а здоров’я часто не дозволяє.

“Ми зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я та МОЗ пропонуємо більш мобільну можливість вакцинації людей похилого віку. Переглянути картування пунктів вакцинації. Мобільне пересування цих команд, які могли би підходити ближче до житла, до спальних районів тощо. Зменшити цю дистанцію для людей під час вакцинації. Є ті, хто хоче вакцинуватись, але з якихось причин вони не можуть ось цей останній кілометр пройти”, – розповідає Андрій Славуцький.

Славуцький переконаний: якщо створити належні умови, підвищити доступність пунктів вакцинації, — люди підуть на щеплення. Тим паче, що дефіциту вакцин в Україні немає: вже до кінця року в Україну прибуде 17 млн. доз вакцин, переважно Pfizer.

“Вистачить як на пріоритетні групи, так і всім охочим. У жовтні Міністерство охорони здоров’я України ухвалило рішення дозволити вакцинацію від COVID-19 і дітям від 12 років. Із тих вакцин, які пройшли необхідні випробування та мають необхідні дозволи, це вакцина від Pfizer та BioNTech під назвою Comirnaty”, – продовжує Андрій Славуцький.

Діти, онкохворі та “побочка”

Імунолог, голова Національної технічної групи (НТГ) експертів із питань імунопрофілактики Федір Лапій каже, що ще наприкінці травня було опубліковано дослідження вакцини Pfizer у США. Участь взяли понад 2 тис. дітей.

“Крім ефективності, наприклад, у групі вакцинованих дітей не було жодного випадку COVID-19, а у групі неприщеплених – було 16 випадків. Порівнювали й побічні реакції – чи виникали вони частіше ніж у дорослих. Відповідь – ні”, – каже експерт.

Фахівці мали певні побоювання щодо дії вакцини саме у дітей,

“Були певні побоювання в експертів, чи може ця вакцина викликати більш часті міокардити, запалення серцевого м’яза у порівнянні з дорослими. Але спостереження були впродовж літа, і останні – станом на середину серпня. В Ізраїлі зараз уже щеплено понад 50% дітей від 12 до 15 років. Не було виявлено побічних реакцій, міокардитів, запалення серцевого м’яза у порівнянні з дорослими. Рідкісні реакції, як ураження м’язів серця, зустрічалися вкрай зрідка, у 1-5 випадках на 100 тис. щеплених”, – продовжує Федір Лапій.

Єдина умова, наполягає експерт, – діти мають бути щеплені згідно зі встановленим календарем щеплень від таких захворювань, як кір та поліомієліт. Цей рік з охоплення вакцинацією дітей значно гірший за попередній. Через безпідставні страхи Україна ризикує отримати спалах давно забутих у цивілізованому світі інфекцій. Діти з тяжкими захворюваннями також перебувають у пріоритетній групі з вакцинації. З тими самими захворюваннями, що й у дорослих, зокрема – і онкологічними.

Головний лікар Національного інституту раку Андрій Безносенко каже – спочатку онкопацієнти побоювалися вакцинації, але зараз вони щодня консультуються щодо нюансів імунізації.

“Якщо на першій хвилі – боялися, переживали щодо вакцинації, то сьогодні майже кожного дня по кілька разів на день я відповідаю на телефонні дзвінки. І на особистих консультаціях говоримо про вакцинацію онкопацієнтів”, – розповідає головний лікар.

Лікарі виділяють абсолютні протипоказання, коли вакцинуватися не можна взагалі. Відносні – коли вакцинація можлива з дотриманням певних пересторог.

“Так от, в Україні 90-95% наших онкопацієнтів не мають протипоказань до вакцинації. Навіть між курсами хімієтерапії. До або відразу після хімічного втручання можна вакцинуватися тими вакцинами, які є в Україні. Вони всі рекомендовані МОЗ. Вони безпечні. І я ніколи не чув, щоб у пацієнтів щось трапилося після вакцинації. Наші пацієнти, хворіючи на ковід, частіше мають ускладнену течію, і у них частіше виникають пневмонії, і летальність підвищена”, – наголошує Андрій Безносенко.

Ці слова одного із провідних фахівців-онкологів журналісти проєкту “Специальный репортаж” передали онкохворій Ганні Дудкіній, яка сумнівається у наслідках вакцинації для свого здоров’я. І вона вирішила ще раз порадитись зі своїми лікарями.

Я спочатку написала своєму онкологу, він підтвердив. Я сімейну свою запитала, наскільки часто серед її пацієнтів були хоч якісь “побочки”. І вона мені сказала, що на сьогодні не було жодного хоч із якимись серйозними ускладненнями. Я, в принципі, розуміла, що це чи не єдина форма захисту, яка може справді допомогти”, – каже жінка.

Найчастіше люди бояться ускладнень, не вникаючи у суть питання. Їхній основний аргумент – що вакцина нібито до кінця не пройшла клінічних випробувань. Але це застаріла інформація, запевняє аналітик Благодійного фонду “Пацієнти України” Остап Бринський. Він особисто проводив роз’яснювальні кампанії для тих, хто сумнівається.

“На сьогодні всі представлені в Україні вакцини вже пройшли всі необхідні фази тестування, і вже доведено їхню ефективність. Крім того, найкращим свідченням є та кількість людей, які вже отримали вакцини. У світі ми можемо говорити вже про сотні мільйонів людей, вакцинованих тими самими вакцинами”, – розповідає Остап Бринський.

Але якщо людина все ж таки підозрює “побочку” від вакцини, почувається погано, – вона може повідомити про це експертів безпосередньо. Заступник міністра охорони здоров’я Ігор Кузін дає роз’яснення.

“Подати інформацію щодо поганого самопочуття, атипової реакції можуть як лікар, так і пацієнт. Тобто пацієнт може самостійно звернутися, зайти на сайт Державного експертного центру і, заповнивши спеціальну форму, повідомити державу про те, що його реакція, на його думку, нетипова”, – каже Ігор Кузін.

Черги, сертифікат та нові правила

В умовах епідемії магазини, ресторани, кінотеатри та навіть метро працюють за новими правилами. Не вакцинувалися – можна кожні 3 дні робити платний тест на COVID-19. Вакциновані повинні показати сертифікат на смартфоні в додатку “Дія”. Перехворілі (їм вакцинуватись рекомендують не раніше ніж через місяць після одужання) – довідку від лікаря.

Обмеження пересування спровокували ажіотаж – у пунктах вакцинації вишикувалися черги. Але подіяли не лише й не так обмеження. Люди приходять за вакциною, оскільки побоюються за своє життя та здоров’я своїх близьких. Адже реальні, очевидні ризики, які несе коронавірус, непорівнянні з теоріями про нібито небезпеку вакцин.

Щоби зробити щеплення, уже необов’язково записуватися, не потрібне й направлення сімейного лікаря. Достатньо мати паспорт та ідентифікаційний код. Щоправда, перебування тут – не найрадісніший момент. Натовп, довге очікування – те, чого хотіли уникнути, і чого зовсім не було влітку. Збільшилося навантаження на лікарів вакцинаційної бригади.

Ряди вакцинованих вже поповнила й Ганна Дудкіна, яка хворіє на рак молочної залози.

“Я обрала Pfizer. Після першого щеплення не було жодних проявів, лише біль у місці уколу. Після другого не було температури, просто була серйозна слабкість кілька днів. Стало спокійніше, так… Але я не маю впевненості, що не захворію. Просто дуже велика надія, що не потрапиш бодай під штучну вентиляцію легень. Тому що звідти важко вибиратися”, – каже жінка.

Через різке збільшення кількості охочих вакцинуватись упродовж певного часу не справлявся державний сервер електронних послуг “Дія”. Наразі фахівці розв’язали цю проблему, розширивши пропускну спроможність серверів.

Єдина причина, коли сертифікат не завантажився у застосунок, це невірно введені дані лікарем, який проводив вакцинацію. Аби це виправити, потрібно знову звернутися до медпрацівника, щоби документ був підтверджений унікальним електронним ключем лікаря.

Якщо для більшості жителів України вакцинуватися та отримати сертифікат просто, то жителям тимчасово окупованих та непідконтрольних територій – набагато складніше. Люди місяцями стоять у черзі на щеплення. Вибрати можуть лише з двох – “Спутник V” та “КовиВак”. Обидві вакцини розроблено на території РФ. Але і з їхнім постачанням далеко не все стабільно.

А потрапити на підконтрольну територію та вакцинуватися людям практично неможливо. З початком карантину жителі тимчасово окупованих та непідконтрольних територій можуть перейти лінію зіткнення лише з чотирьох причин: смерть близького, допомога тяжко хворому родичу, медичне обстеження чи операція та навчання. І те – перепустку можуть дати, а можуть і відмовити. Тож черг, як було раніше, під пунктом вакцинації немає.

А ті, хто отримали перепустку та пройшов на підконтрольну територію, розповідають про заповнені лікарні, нестачу кисню та високу смертність.

Питання вакцинації дуже схоже на необхідність дотримуватися Правил дорожнього руху. І мета не в тому, щоб обмежити свободу пересування. А в тому, щоб усі учасники руху були у безпеці. Адже порушення простих правил – правил вакцинації – може коштувати комусь життя.