Смута, “закручування гайок” або нова перебудова: що чекає на Росію після відходу Путіна

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, що спричинило десятки тисяч жертв з обох боків, практично ізолювало Росію від усього цивілізованого світу, а президента РФ Володимира Путіна зробило світовим ізгоєм.

Яскравим підтвердженням цього є останнє рішення НАТО: Парламентська асамблея Північноатлантичного альянсу визнала Росію державою-терористом та закликала створити спеціальний міжнародний трибунал для покарання російських військових злочинців.

У Європейському Союзі також ухвалили відповідне рішення: Європарламент визнав Російську Федерацію державою – спонсором тероризму.

У свою чергу нові міжнародні санкції, які США, Євросоюз та інші країни ввели проти РФ після 24 лютого, посилили й до цього складну ситуацію в російській економіці, поставивши її на межу колапсу.

Крім цього, з лютого цього року багато міжнародних організацій виключили Росію зі свого складу або призупинили її членство у своїх лавах.

Крах путінської військової авантюри

Незважаючи на це, Росія продовжує вести безглузду та кровопролитну війну проти України, обстрілюючи мирні міста та вбиваючи громадянське населення.

У той самий час, російська армія зазнає невдач на всіх лініях фронту. Так, починаючи з серпня Збройні сили України (ЗСУ) розгорнули потужний контрнаступ, внаслідок чого у вересні на Харківському плацдармі ворог зазнав нищівної поразки, а ЗСУ відвоювали майже всю Харківську область. На початку листопада від російських окупантів було звільнено Херсон та прилеглі населені пункти, а війська РФ втекли на лівий берег Дніпра.

У зв’язку з провалом путінської військової авантюри в Україні, крахом зовнішньої політики та катастрофічним становищем російської економіки, у Росії вже давно говорять про те, хто змінить Путіна в Кремлі. Причому ця тема обговорюється не лише у РФ, а й в Україні, для якої зміна влади в Росії є питанням національної безпеки та перспектив.

У Європейському Союзі та країнах НАТО, що особливо межують із РФ, також стурбовані тим, хто буде наступником Путіна. З урахуванням того, що Росія має другий у світі за потужністю ядерний потенціал, вибори наступного президента РФ, якщо такі відбудуться, матимуть глобальне значення.

Експерти вважають, що поразка у війні проти України стане кінцем для самого Путіна.

Так, генерал армії США у відставці та ветеран воєн в Іраку та Афганістані Марк Арнольд вважає, що Путін вторгненням в Україну хотів показати світові свою міць і вплив, проте ЗСУ зруйнували його плани.

“Путін почав цю війну, щоб утримати свій політичний вплив. Це була його першочергова мета. Цю війну проти України він програє і буде відсторонений від влади, після чого в Росії розпочнуться реформи”, — заявив в інтерв’ю 24 каналу Марк Арнольд.

Ірландський дипломат, ексголова місії та координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннелл у своїй колонці для The Insider наголосив, що заради порівняно незначної територіальної вигоди Путін пожертвував репутацією Росії та її соціально-економічним добробутом.

“Гірше того, війна рикошетом вдарила по всьому світу, і її вплив посилюється, створюючи продовольчу та енергетичну нестабільність, ескалацію інфляції та повсюдне зубожіння… Зростаюча брехливість путінського режиму зараз настільки серйозна, що представники еліти не можуть довіряти навіть один одному, а ключові фігури близькі до Кремля, публічно нападають на керівництво російської армії. Оскільки невдачі на полі бою та міжнародна ізоляція продовжують підривати авторитет Путіна, вся його модель правління наразі перебуває під загрозою”, — зазначив дипломат.

Зі свого боку, російський опозиційний політик Леонід Гозман вважає, що Володимир Путін залишатиметься на своїй посаді, поки Україна не поверне анексований Крим або не буде гучних перемог ЗСУ.

Після звільнення Кримського півострова українською армією можливість зміни влади у РФ буде найреальнішою. Після цього на Росію чекає серія авторитарних режимів, але, на думку Гозмана, будь-хто буде кращим за попередній.

“Коли він втратить Крим, то ймовірність відходу його від влади виключно висока. Не тому, що люди переживатимуть. Нормальних людей це абсолютно не хвилює, але еліти йому цього не пробачать. Елітам не можна запудрити мізки, не можна перемикнути їхню увагу. Вони не хотіли. “Якби він війну починав, вони турбувалися. І в разі перемоги — вони б йому все пробачили й санкції й тимчасові обмеження. А у разі поразки зрозуміло, що все це на довгі роки й цього вони йому не пробачать”, — підкресли політик.

Можливий прихід до влади силовиків

Хто сяде у президентське крісло після правління Путіна, зараз невідомо. На думку політологів, зміна глави держави не призведе до суттєвих змін у Росії, особливо якщо до влади прийде хтось із силовиків.

Як розповів російський опозиціонер Ілля Пономарьов, у законодавстві Російської Федерації навіть прописано формальний порядок “наступництва” на випадок, якщо президент РФ раптово втрачає повноваження. Пономарьов переконаний, що зміщення Путіна матиме лише формальний характер.

“Путінський режим історично приречений. Він, як і бонапартистський режим, будується на одній конкретній людині, і коли ця людина піде, вся система розсиплеться і буде зруйнована. Але чи буде новий режим кращим за це, я дуже сумніваюся. Саме тому деімперіалізація, деколонізація і демілітаризація Росії є необхідністю, яка має стояти на першому місці в нашому сьогоднішньому порядку денному”, — заявив Ілля Пономарьов у ході свого виступу в Європарламенті.

Російський адвокат Микола Полозов вважає, що чинна влада спробує заморозити ситуацію, щоб утримати владу у своїх руках.

“Для цього їм, звичайно, доведеться вдатися до жорстких заходів, тобто це нова залізна завіса, нові масові репресії, новий ГУЛАГ, побудова якоїсь подоби КНДР на території Росії. Звичайно, це спричинить досить серйозний тиск на російське населення”, — зазначив Микола Полозов.

У будь-якому разі, незалежно від того, хто стане президентом Росії після Путіна, потрібно буде щось вирішувати з війною. Російський публіцист та оглядач Костянтин Еггерт у своєму матеріалі на “НВ” написав, що нова влада буде змушена домовлятися щодо припинення війни.

“Будь-який постпутинський уряд (навіть, якщо він складається з експутінців) загалом буде налаштований на переговори та вихід з війни. Хоча б для того, щоб спробувати повернути заморожені за кордоном активи, ліквідувати або суттєво скоротити західні “чорні списки” та повернути солодкі часи вигідної співпраці з транснаціональними корпораціями… Ситуація виявиться в чомусь подібною до стану справ у Сербії у 2000 році після падіння Слободана Мілошевича, тоді частина політичного класу прибрала з авансцени найбільш одіозних представників колишнього режиму, і навіть видала самого Мілошевича Міжнародному суду в Гаазі. Ті, що змінять Путіна, намагатимуться зробити щось подібне… і постати перед світом в образі “нового керівництва нової Росії”, — спрогнозував Еггерт.

Багато політологів та експертів сходяться на думці, що президентом Росії у разі усунення або смерті Путіна навряд чи стане представник демократичних сил, а одним із найімовірніших сценаріїв є прихід до влади вихідців із силових структур — спецслужб чи військових.

Український політолог Володимир Фесенко впевнений, що повна поразка російських військ в Україні зменшить ймовірність цього сценарію, але таке можливо, якщо силовики прийдуть до влади одразу після смерті Путіна, утримають владу під час перехідного періоду або переможуть у боротьбі за владу завдяки своїм ресурсам.

“І у внутрішній, і у зовнішній політиці силовики, звісно, буде прихильниками силових методів. Але у зовнішній політиці внаслідок суттєвого послаблення російської армії можливості силових методів будуть значно обмежені. Тому з їхнього боку буде можлива і спроба компромісу із Заходом за умови їхнього визнання західними країнами та “збереження обличчя” у процесі завершення війни в Україні, наприклад, на умовах припинення вогню та заморожування нинішнього військового конфлікту. Але в цьому випадку буде досить високий ризик відновлення військових дій проти України через деякий час”, — розповів Фесенко.

Читайте також: Росія після Путіна: експерти дали хороший та поганий сценарії майбутнього РФ (ВІДЕО)

Хто може стати президентом РФ після Путіна? Чи зможуть радикальні силовики захопити владу у РФ і чим це загрожує Україні? Чи загрожує Росії після зміни влади розпад на кілька незалежних держав? Ці інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• російсько-американський історик Юрій Фельштинський;

• професор Нью-Йоркського університету Ігор Айзенберг;

• політичний аналітик та головний редактор порталу After Empire Ольга Курносова;

• російський письменник та політтехнолог Михайло Шейтельман;

• український політолог Петро Олещук.

— Який сценарій зміни влади у Росії зараз найбільш вирогідний?

Курносова: Існує два основні сценарії. Або це станеться за згодою Путіна і, умовно кажучи, з вирішальною роллю Путіна в цьому процесі.

Він усвідомлює, що ситуація зайшла в глухий кут, необхідно йти від влади і якимось чином впливати на те, хто буде після нього. Це один сценарій. На мій погляд, він не надто ймовірний, бо просто Путін не готовий усвідомити, що він прийшов до повного краху.

Другий найімовірніший — це все-таки те, що сьогоднішні еліти від Путіна звільняться і таким чином куплять собі умовну індульгенцію в західних очах. І саме цей сценарій, на мою думку, найімовірніший.

Єдине, що зараз заважає цим елітам діяти, це жахливий страх. Тому що всі бояться, що, власне, до постпутинського часу просто вони не доживуть, якщо вони почнуть ці спроби усунення Путіна від влади. Проте ось цей сценарій відходу Путіна, на мою думку, сьогодні найімовірніший.

І, відповідно, у цьому сценарії спочатку дійові особи — це якісь люди, ну, можливо, не з найближчого оточення, з оточення, умовно кажучи, другого ряду, проте частина чинної еліти.

Чи може ця частина чинної еліти на якомусь етапі об’єднатися з противниками сьогоднішньої влади в Кремлі? Звісно, ​​може. І тоді це буде якийсь сценарій, умовна, умовна, повторюю, перебудова. Вона, звичайно, не повторюватиме повністю те, що відбувалося в Радянському Союзі наприкінці 80-х років. Але з деяких моментів це буде схожим, безумовно.

Айзенберг: Мені здається, це непередбачувано. Якщо ми подивимося на історію Росії, то це завжди було непередбачувано. Тому що в Росії найбільша проблема протягом всієї історії — це відсутність механізму чіткої спадкоємності влади.

А зараз у нинішній Росії ми просто не бачимо, яким чином могла б змінити владу. Я, приміром, цього не бачу. Тобто немає жодної системи її наступності.

Є влада чекістів, на чолі якої перебуває Путін, що має статус неформального диктатора. Що буде після того, як він піде в інший світ, хто прийде йому на зміну, зовсім невідомо.

У будь-якому випадку мені здається, можливі два варіанти. Один варіант, якщо йому на зміну прийде якась група, скажімо так, яка матиме бажання вивести Росію з-під санкцій, зробити її якимось чином частиною цивілізованого світу. Тобто тоді ця група піде на поступки світу, на поступки Заходу, як це відбувалося після смерті Сталіна, як це відбувалося, коли прийшов до влади Горбачов.

Але може бути зовсім навпаки. Тобто на зміну Леніну прийшов Сталін, наприклад. Тобто на зміну Путіну може прийти якийсь інший Путін. Тобто людина зі схожими поглядами, яка може ще більше закрутити гайки всередині країни, бути ще агресивнішою. На мій погляд, це дуже непередбачувана річ.

Фельштинський: Я не думаю, що там прийдуть до влади сили, які готові припинити війну в Україні. Ми розглядаємо сценарій, коли Путін піде під тиском тих сил, які вважають, що війна в Україні була помилкою.

А з огляду на історію Росії та всі складнощі, з якими зазвичай виникають у зв’язку з РФ, потрібно, безумовно, розглядати сценарій, коли Путін буде зміщений людьми, які вважають, що він веде війну, недостатньо активно.

І, власне, ми бачимо зміщення Путіна у цьому напрямі.

Антонюк: Навіть після того, як Путін піде, а він рано чи пізно піде або його заберуть фізично, це не має значення.

На Росію ще чекають набагато важкі часи, бо до влади рвуться шовіністи, які ще радикальніші у своїх висловлюваннях і своїх діях.

Я навіть бачу сьогодні те, що сьогодні воює ФСБ і з Міністерством оборони вже безпосередньо.

— А чи взагалі в Росії зможуть скинути Путіна і поміняти його на іншого лідера?

Курносова: В принципі це можливо. А коли? Ось це важко сказати. Бо вертикаль влади в Росії вже не працює. І тому є багато доказів.

Наприклад, Рамзан Кадиров відмовився проводити у Чечні мобілізацію. Або те, що Бєглов (Олександр Бєглов, губернатор Санкт-Петербурга, — ред.), який бореться з Пригожиним з останніх сил, таки був змушений дати дозвіл через Держбуд нагляд на введення в експлуатацію “Вагнер Центру”.

Але якщо подивитися той обсяг крадіжки, який відбувається під час мобілізації, того роздовбання, з яким ведеться мобілізація, це все показує нам те, що вертикаль влади вже не працює. І, звичайно, Путін не в змозі контролювати все.

Понад те, іноді його прямі розпорядження не виконуються. Так що ця підконтрольність це лише якась ширма. Нею прикриваються ті, хто, розуміючи, що ситуація може повалитися будь-якої миті, потягнуть все те, що погано лежить, і розпилюють це по кишенях, щоб хоч якось забезпечити себе на найближче майбутнє.

Але я б ось що наголосила: військові поразки насамперед розколюють еліти, бо вони показують, що “Акела промахнувся”. А на населення більше діють ті жахіття та кошмари, про які вони дізнаються в ході мобілізації: як і в якому вигляді людей відправляють, як вони не доїжджають навіть до лінії фронту. Ось це все показує населенню нарешті, що президенту на них начхати.

— Хто із силовиків, а також представників інших гілок влади може стати тим реальним лідером, який у період смути здатний захопити владу? Чи, навпаки, чи може людина з умовно-ліберального середовища піднятися?

Айзенберг: Я б, чесно кажучи, нікого не виділяв, тому що Путін є головою чекістського клану, який прийшов у Росії до влади в результаті подій, що відбувалися після 1991 року, починаючи з путчу ДКНС. У Росії немає якоїсь структурованої влади, але є ця група чекістів.

Ми не можемо судити, наскільки хтось із них хотів би змістити Путіна і стати правителем Росії сам замість нього. На мою думку, наскільки Путін неприйнятний для них, оцінити зовсім неможливо.

Розмови про пропозиції Кадирова, на мою думку, не серйозні, бо це люди, які не входять до цього чекістського клану, до цього Політбюро. Тож як може Пригожин прийти до влади? Набрати зеків і піти із зеками на Кремль? Але я не думаю, що цим зекам вдасться Кремль захопити у такому разі.

І навіщо Кадирову приходити в Росії до влади? Путін є гарантом для нього, його влади в Чечні, його особистого багатства. Йому Путін дуже потрібен, тому йому зовсім, на мою думку, нема чого якимось чином з Путіним боротися.

Але з іншого боку, ми не знаємо, що там усередині робиться. Який ступінь влади в руках цього оточення Путіна, у кожного з них, який він реально має на що вплив – сказати важко.

Вочевидь, що владу може захопити той, кому підкорятимуться силові структури ФСБ, армія, та сама Росгвардія, оскільки тільки силові структури можуть бути гарантією влади в Росії.

Хто керуватиме Росією, коли Путін зникне? Ніхто не знає. Навіть у Радянському Союзі це було більш передбачуваним, ніж у нинішній Росії.

Фельштинський: У РФ немає ліберального крила, немає людей, які не підтримують війну. Ті, хто пішли за кордон, ті, хто були, сіли до в’язниці. І кожен день війни за останні майже дев’ять місяців не приносив нам жодної інформації, яка дозволяє нам вважати, що ситуація покращуватиметься.

Не виключено, що ФСБ доведеться приносити когось в жертву. І цілком можливо, що це буде Путін. Цілком можливо, що це буде Пригожин.

Я не думаю, що принесуть у жертву Кадирова, бо більш кваліфікованої людини, яка контролюватиме Чеченську республіку, Кремль не знайде. І якщо він буде усунений, наступного дня Чечня поставить питання про незалежність і за ними підуть Дагестан, Інгушетія. Це як мінімум, а можливо, хтось ще. Тож усунення Кадирова для Кремля — це досить ризикований крок. Тому я думаю, що його становище стабільне.

А Пригожин, звичайно, вискочка і нуль без палички, який дратує абсолютно всіх, він повинен дратувати армію, він повинен дратувати ГРУ, він повинен дратувати ФСБ, тому що він ніхто і бере на себе повноваження, які ніхто йому не давав. Я думаю, що він першим піде ось із цієї політичної арени.

А ось подальшим завданням ФСБ буде принесення в жертву якийсь достатньої кількості людей, щоб постаратися зберегти організацію.

Ось це найбільша наша небезпека, тому що нам можуть принести на тарілці кілька голів в жертву та й заявити нам, що цим ліквідується проблема. У той час, як сама проблема залишиться.

— Чи зміниться щось у Росії, якщо на зміну Путіну до влади прийде представник силових органів чи людина з його оточення?

Курносова: Безумовно, будь-яка людина, яка прийде після Путіна, буде змушена домовлятися з Україною, домовлятися із Заходом просто тому, що економіка на цей момент буде в жахливому стані. І ось всі ці зруйновані логістичні ланцюжки, повна відсутність технологій, яких у Росії власних немає, все це буде в такому стані, що…

Я думаю, що все-таки буде якесь колективне керівництво після Путіна. На одну людину вже ніхто не розраховуватиме, вони будуть змушені домовлятися.

Інша річ, що демократизація — це довгий шлях, і як показали знову ті ж дев’яності, просто оголосити про те, що завтра вибори, воно не допомагає вибудувати іншу країну, а потрібно побудувати демократичні інститути. Це, звичайно, вимагатиме часу.

Але оскільки справді є різні напрямки в елітах, є різні люди, які по-різному думають. Тому будь-яка політична лібералізація призведе до того, що ці інститути почнуть розвиватися, бо всім цим, у тому числі й бізнес-елітам, потрібні будуть якісь свої представники політичних органів.

І в цьому сенсі так, спочатку це не буде демократія, це буде щось середнє між корпоративною державою і державою демократичною. Але все одно це буде краще, ніж те, що є сьогодні.

Фельштинський: Я не думаю, що у Росії буде смута. Будемо відверті, я так не вважаю. Я думаю, що ми всі трохи неправильно бачимо, що відбувається в Росії. Ну, почнемо з того, що обговорювався розкол еліт. У Росії немає еліт, там нема чого розколювати.

Путін перший серед рівних, він 20 років був президентом Росії, але він керує Росією як голова ради директорів у корпорації ФСБ. Якщо корпорація ФСБ вирішить, що вона вже незручна, її знімуть, вона зараз незручна.

Будемо відвертими, з ним не можна вести переговори, він незручний, безумовно, для Заходу. Він, звичайно, вже незручний і для Росії. Тому я думаю, що зараз ситуація особисто з Путіним не очевидна і щодо найближчого часу. Але це все відносно.

Ми можемо побачити якісь зміни, тому що Путін завів Росію в глухий кут. І навіть не з тієї точки зору, що війна йде не за тим сценарієм, який він планував, а тому, що з цієї мертвої точки не може зрушити ніхто: ні Захід, ні Росія.

Нам потрібна людина чи група людей, які зупинять війну, виведуть російські війська, визнають межі 2013 року, видадуть до Гааги злочинців. Між нами кажучи, є ще цілий список речей, які мала б зробити нова Росія чи нове керівництво Росії.

І Європа після поразки Росії в Україні буде, звісно, ​​іншою. Я не готовий зараз гадати, що саме буде змінено, які саме зміни будуть. Але Європа, безумовно, буде іншою після цієї війни.

— Чи можливий після того, як Путін пішов, розпад Росії на безліч незалежних держав?

Олещук: Путінський режим значною мірою себе побудував та легітимізував, протиставляючи себе тому, що виникло у РФ після розбудови та розпаду СРСР. Але перебудова дозволила вирішити одну дуже важливу проблему: розпад Радянського Союзу був порівняно мирним та неповним стосовно того, як це могло відбуватися. Тобто процес зупинився на національних республіках і далі не пішов.

Можливо, якби не перебудова, то процес відбувався б набагато стрімкіше, руйнівніше і кривавіше. І я думаю, що в цій ситуації добрий варіант для Росії це те, що, наприклад, еліти можуть запустити якусь нову перебудову самі. І очолюючи цей процес, його якимось чином стабілізують та спрямують у більш-менш зрозумілий напрямок.

А смута, розвал Росії — це абсолютно непрогнозований процес, бо досить складно його з чимось порівняти, це щось унікальне. Але ми повинні розуміти, що нинішній надзвичайно централізований путінський режим не може просто трансформуватися на щось ліберальне.

Він не може просто так стати якимось більш прийнятним для людей та їхніх прав і свобод. І, швидше за все, він руйнуватиметься, хаотично і досить неорганізовано. А це означає, що дуже багато процесів, які були звичними та зрозумілими для громадян, перестануть бути такими, а коли щось руйнується і розпадається, досить складно прогнозувати, де конкретно станеться лінія розлому і де конкретно трісне корми на “Титаніку”.

Тому прогнозувати це досить складно. Але, щиро кажучи, я особисто вважаю, що навряд чи російська еліта здатна насправді на якусь нову перебудову. Швидше за все, реальнішим, мені здається, сценарій з бункера Гітлера.

Тобто коли все навколо руйнується, а фюрер сидить у бункері й продовжує давати якісь вказівки: як потрібно рятувати країну, куди конкретно наступати, кого атакувати і яку прекрасну імперію вони збудують після перемоги.

А відповідно, за межами цього бункера все руйнується, все розпадається і все повністю набуває краху. Ось це такий сценарій, відверто кажучи, виглядає більш реалістичним.

Антонюк: Звільнення Херсона вже запустило процес розвалу Російської Федерації. Я не думаю, що вона зможе утриматись у своїх кордонах.

Річ в тому, що Херсон є анексованою територією. Путін поставив свій підпис про те, що Херсон входить до складу Росії, тобто запровадив зміни до Конституції. Ну, а ЗСУ провели свій референдум і продовжуватимуть далі.

Тобто сьогодні підпис Путіна та Конституція РФ стають уже нелегітимним документом. Це стосуватиметься і Криму, і таке інше. І це запустить цей маятник саме параду суверенітетів.

А якщо дивитися на довгу перспективу і як на причинно-наслідковий зв’язок, я бачу дуже драматичні події в Росії, бо на них чекає смута.