Скільки брехні про війну і як не стати жертвою російської пропаганди — аналітика Мацуки

Рік, що минув, запам’ятався ще й великою кількістю фейків про війну на українському фронті. Дійшло до того, що навіть у Росії від цього інформаційного напруження втомилися настільки, що обвалилися рейтинги головних пропагандистських ток-шоу.

Як відокремити правду від брехні? І як багато повідомлень про війну — неправдиві? Детальний розбір ситуації від шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Кожна третя, а може й друга новина в інтернеті — під питанням. І це не жарт. Цей рік особливо багатий на фейки. Війна, як-не-як. Відкриваєш, читаєш, дивишся, переказуєш знайомим, а виявляється — брехня. Російська пропаганда раз у раз влаштовує вкидання.

Уявляєте, всього лише 40 хвилин достатньо для того, щоб неправдива новина про Україну потрапила на очі користувачеві всесвітньої павутини й пішла тиражуватися далі. Навіть шукати спеціально нічого не треба. Усе випливе в рекомендаціях. Тобто фейковий контент вам запропонують.

А кількість дезінформації про те, що відбувається в Україні, зашкалює. Ось найабсурдніші фейки, які можна було зустріти у 2022 році: “Зеленський оголосив капітуляцію і втік”, “вода в київських квартирах отруєна”, “українці роблять “брудну” ядерну бомбу”, “Європа кинула Україну”…. Ну, що сказати? Тільки розповідей про марсіан і неандертальців у цих міфах не вистачає.

“Російська пропаганда завжди відрізнялася масштабністю, масовістю, нахабством брехні, дорожнечею, істеричним виконанням. Багато задіяних людей, багато вкладених грошей, багато інструментів і майданчиків”, — зазначає радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Дезінформації чимало як у новинах, так і в соцмережах. Запускати фейки росіяни примудряються навіть всупереч європейським заборонам. На підтвердження цього — листопадове соцопитування німецького Центру моніторингу, аналізу та стратегій. Його результати свідчать про зростаючу підтримку конспірологічних тлумачень війни. Так, 44% опитаних вірять, що Путін у війні з Україною бореться з глобальною елітою, яка “таємно керує світом”.

Це все вплив забороненого “зомбоящика”. Закордонні соцмережі рясніють порадами, як підключити російські канали, переналаштувати супутникову антену або приставку, щоб вони показували. Та й заблокувати, наприклад, усі YouTube-канали неможливо. Плюс заборони можна обходити завдяки спеціальним телефонним додаткам. Ось і виходить — дивляться і вбирають, та ще й тиражують, не розбираючись, що правда, а що ні.

“На будь-який Android-пристрій можна накатити сторонній застосунок тих самих каналів, і вони будуть мовити. Потрібно сильно заморочитися, щоб застосунки перестали показувати російське ТБ. Якщо офіційна частина Play Market і AppStore таке може, то неофіційні інсталяційні застосунки на Android такого вже не зроблять”, — пояснює екскоординатор Штабу Навального в Кургані Олексій Шварц, який проживає зараз у Німеччині.

373 фейки на 94 європейських медіа. І це дані тільки за жовтень! Такий моніторинг провело видання VoxCheck. І найбільше брехні трапляється, дивно, але факт — у польських, німецьких і словацьких медіа. Там просували, наприклад, такі абсурдні меседжі, що українська армія чинить численні воєнні злочини проти мирних мешканців, а агресія Росії повністю виправдана, і багато іншого. І далі ж ці новини потрапляли в Україну. Наприклад, переказувалися від одного родича іншому.

Але як же все влаштовано зсередини? Як вдається впливати на маси?

“Щотижня, таке відчуття, відбуваються “брейн-сторми” у фондах при Адміністрації президента РФ, у самій Адміністрації, там накидають нові ідеї, вони не змінюють загальну парадигму, а просто підсумовують і напихають туди якісь думки, які їм сподобалися, які можуть зачепити глядача. Якщо глядачів лякають геї — то геї, якщо сатаністи — то сатаністи, якщо НАТО — то НАТО”, — пояснює російський опозиційний журналіст Ілля Шепелін.

А хто роздає “ЦВ” і підкидає теми для таких ось “брейн-стормів”? Це явно можна зрозуміти з листування працівників російського медіахолдингу ВГТРК (рос. — Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания), куди входять такі канали, як “Россия 1” і “Россия 24”.

Листи потрапили в розпорядження американської газети New York Times. У листуванні з січня по березень 2022 року по суті — методички ФСБ працівникам холдингу.

“У листі від 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення, представник ФСБ розіслав кільком працівниками ВГТРК листи, в яких назвав їх “колегами”. Також ВГТРК отримує “методички” від Міністерства оборони РФ. У них містяться рекомендації, як висвітлювати ті чи інші події війни — наприклад, повне знищення частини Маріуполя. Також співробітники медіахолдингу спеціально відбирають цитати з консервативних американських ЗМІ”, — пише видання.

Але ж наративи, які Кремль просуває, абсолютно не нові, каже колишній журналіст з Естонії, експерт з комунікацій Рауль Ребане. Чому б і ні? Як то кажуть, “піпл схаває”. І в цьому-то якраз і секрет, чому російська публіка в те, що їй розповідають з телеекранів, газет або в інтернеті, — охоче вірить.

“Ця теорія і практика перепрограмування нації за допомогою комунікаційних технологій не має нічого нового. Нам просто потрібно знати, що такі практики існують. Тобто ті путіністи, які дійсно вірять у пропаганду — для них це не буде швидким процесом. Але він усе ж таки буде”, — зазначає Ребане.

І, схоже, процес цей уже почався. Росіяни все менше і менше дивляться політичні ток-шоу. Мабуть, пропаганда їм набридла. Втомилися. Порівняно з жовтнем те саме шоу Скабєєвої і Попова за популярністю зараз замість 15-го місця лише на 62-му, а програма Соловйова і зовсім не увійшла до сотні тих, кого дивляться. Хоча раніше користувалася шаленим глядацьким попитом.

Ті, хто озвучує кремлівські методички, м’яко кажучи, шоковані. Але змушені пристосовуватися.

“У результаті величезної спецоперації, висловлюючись словами пропаганди, Росія дійсно очистилася від “внутрішніх ворогів”. Півмільйона людей виїхало, якась кількість втекла від чергових безумств влади з мобілізацією. Це утворює нову ситуацію для пропаганди: вона залишилася в ситуації, де всі свої, на внутрішніх ворогів уже не спишеш, а поразка, якої продовжує зазнавати армія Росії, триває. Усе це потрібно пояснювати в колі своїх, тому пропаганда шукає нові універсальні визначення”, — коментує російський журналіст, завідувач відділу культури журналу “Огонек” Андрій Архангельський.

І ці нові методи якщо не в телевізорі, то в більш сучасних джерелах інформації — у тому ж Telegram. І тут найцікавіше. Покладаючись на повідомлення того чи іншого блогера, можна знову потрапити на фейк.

Як це працює? А все просто. На тлі численних провалів на фронті і тоді, коли пропаганді з телевізора росіяни стали вірити менше, з’явилася, так би мовити, альтернатива — блогери-воєнкори. У кожного з них — свій Telegram-канал і здавалося б вольниця. Вони дозволяють собі сміливо критикувати навіть російське військове керівництво. А значить, начебто правду говорять.

За кожним таким воєнкором закріплена окрема ділянка фронту, зв’язки та контакти з армією РФ, “вагнерівцями”, чеченськими підрозділами, формуваннями так званих “Л/ДНР” та інформація, здавалося б, із перших вуст. Чи можливо таке без допомоги ФСБ і кремлівського заступництва? Не думаю.

Виявилося, ці воєнкори не такі вже й незалежні, як хочуть здатися. Наприклад, засновником одного з Telegram-каналів “Рыбарь” є колишній співробітник пресслужба Міноборони Росії. Про це свідчать дані російського порталу The Bell. А ось інші воєнкори — є працівниками державних ЗМІ, що теж говорить багато про що.

Плюс до всього, деякі з них тепер обіймають офіційні посади в Кремлі. Як той же Олександр Коц, якого Путін нещодавно включив до складу Ради з розвитку громадянського суспільства і прав людини при своїй адміністрації.

Та й сам російський президент двічі, а то й тричі зустрічався з цими воєнкорами. Невже критику послухати? Та ні, скоріше “ЦВ” від ФСБ роздати… Адже не дарма нещодавно, з’явившись на публіці, відповідаючи на запитання, кому можна вірити, вкотре поглузував.

“Вірити нікому не можна, тільки мені можна”, — сказав Путін.

А це зайве свідчення того, що вірити нікому не можна. Та й час нині нервовий, війна, тому не варто накручувати себе, рідних і близьких, прочитавши або почувши чергове новинне повідомлення. Адже воно теж може виявитися фейком, запущеним Кремлем. Тому, прочитавши або почувши “залишили місто”, “закінчилися снаряди”, не поспішайте поширювати. Подумайте, як слід, проаналізуйте.

“Візьміть до уваги правило “чашки чаю”. Коли отримуєте інформацію, яку закликають терміново поширити, ідіть на кухню без телефону і зробіть собі чай. Замисліться, чому від вас хочуть, щоб ви її поширили тощо”, — радить медіаекспертка Альона Романюк.

Як то кажуть, спокій і тільки спокій, ну, і здоровий глузд. Це найкраща страховка від фейків і зайвих переживань.