Що із озброєння може виготовляти Україна: підсумки першого Міжнародного форуму оборонних індустрій підбиваємо з експертами

У Києві 29 вересня з ініціативи України відбувся перший Міжнародний форум оборонних індустрій. Його метою було об’єднати світову спільноту задля створення нового та потужного арсеналу озброєння для України. У заході взяли участь 252 компанії із 31 країни світу.

Як створювався Альянс оборонних інвестицій

На події високого рівня зібралися виробники танків, артилерії, дронів, боєприпасів, розробники інноваційного програмного забезпечення. Приїхав Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу (НАТО) Єнс Столтенберг та представники оборонних відомств окремих країн. Усі вони були під надійним захистом системи Patriot (Петріот). Американська компанія, яка їх виробляє, також була серед учасників форуму.

“Я радий вітати всіх вас на форумі. Усіх, хто готовий разом з Україною та в Україні будувати арсенал вільного світу. Сучасний та потужний арсенал, який не залишить шансів жодному агресору”, — так звернувся до учасників форуму президент України Володимир Зеленський.

Першочерговим завданням Зеленський назвав перемогти Росію та повернути Україні довгоочікуваний мир. Це завдання можна виконати спільно — за допомогою міжнародної підтримки.

Український лідер також оголосив про створення Альянсу оборонних інвестицій, який “цінує міжнародне право та вміє працювати для реального захисту цього права, захисту будь-якої нації у світі від будь-якої агресії”.

На старті цю декларацію підписали 13 визначних іноземних компаній, які готові разом з Україною будувати новий арсенал вільного світу. На момент закриття Форуму до Альянсу оборонних індустрій приєдналися 38 компаній із 19 країн.

Декларацію про співпрацю з Альянсом Україна запросила підписати всіх виробників зброї та військової техніки у світі.

Особливий акцент президент України зробив на перспективах розвитку українського військово-промислового комплексу (ВПК). Він заявив, що Україна створює перший у світі флот морських дронів, який змушує Кремль ховати військові кораблі Чорноморського флоту, та розповів про початок виробництва власних гармат та снарядів натовського калібру 155 мм.

Президент України також розповів, що для роботи ВПК в Україні буде запроваджено спеціальний економічний режим: виробники зброї матимуть виняткові умови та для них буде започатковано спеціальний оборонний фонд.

“Він забезпечить додаткові ресурси, зокрема, для розвитку військових виробництв та підтримки співпраці задля створення нових військових об’єктів, а також програм, необхідних для оборони та піклування про наших воїнів”, — пояснив Зеленський.

Підтримувати український оборонпром у своєму виступі закликав учасників Форуму генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

“Від безпілотників до розмінування — Україна впроваджує інновації із блискавичною швидкістю. Чим сильніша Україна на полі бою, тим сильнішою буде її позиція за столом переговорів. Тому, хоч як це парадоксально звучить, зброя для України — це шлях до миру. Але одна мужність не зупинить безпілотники, один героїзм не зможе перехопити ракети. Без промисловості немає оборони”, — наголосив Столтенберг.

Новим трендом Форуму Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав зацікавленість кількох африканських країн у тому, щоб розмістити на своїй території виробництво української зброї. За його словами, раніше Африка була одним із найбільших ринків збуту української військової продукції і сьогодні цей континент чекає на повернення української зброї на ринок.

Експертний погляд на перспективи ВПК України

Детальніше про те, яким і в яких напрямках може бути співпраця України із західними виробниками озброєння і що вона дасть — в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір”;
• Валерій Рябих, військовий експерт;
• Олексій Гетьман, військовий аналітик.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Україна після війни стане інвестиційним Клондайком у військово-технічній галузі

— Важливо, щоби не було переоцінки того, що зараз відбувається. Здебільшого проєкти, які обговорювалися [на форумі], реалізовуватимуться вже після завершення війни. Оскільки будівництво класичного заводу (тобто на поверхні землі, а не підземне виробництво) — це серйозна загроза, поки не завершена війна.

З іншого боку, ми вже можемо говорити про контакти із компаніями з виробництва техніки, боєприпасів, технологічних рішень, обладнання, запчастин. І говорити у трьох моментах. Перший — щоб налагодити процес поставки в Україну необхідної номенклатури, другий — щоб розширити наявну номенклатуру.

А на сьогодні західним компаніям є що запропонувати. У них є певна номенклатура, як техніки, так і засобів ураження, які могли бути передані Україні, але які поки що не розглядалися як варіант для передачі.

І третій момент стосується організації виробництва у короткостроковій перспективі. Якщо довгострокова перспектива — це після закінчення війни, то зараз уже можна говорити про налагодження виробництва в умовах, коли не потрібні великі площі, великі цехи, великі виробничі лінії. Тобто таке виробництво можна організувати на невеликих площах, або в умовах підземних бункерів.

У нас є певна кількість бункерів, є певна кількість виробничих потужностей підземного типу, яку можна переобладнати на несерійне виробництво, а достатню, щоб забезпечувати, наприклад, одним із типів запчастин або якимсь типом боєприпасів. Це цілком реально.

А у довгостроковій перспективі все набагато цікавіше. Після закінчення війни нам потрібно буде відновлювати наш військово-промисловий комплекс, відновлювати боєздатність армії. Для цього потрібно запускати нові виробничі лінії. І в цій роботі братимуть участь не лише наші компанії, а й буде підвищений інтерес Заходу.

Україна після війни стане інвестиційним Клондайком у військово-технічній галузі. І низка компаній вже готова шикуватися в чергу для подальшого вкладення грошей в український військово-промисловий комплекс.

Але ми маємо визначитись, у чому саме нам повинні допомагати наші партнери. За якими напрямами ВПК, за якою номенклатурою ми можемо допустити їх на територію України, а в яких питаннях можемо обійтися самотужки. Або створювати спільне виробництво.

Наприклад, ми маємо самохідну артилерійську установку (САУ) “Богдана”. Це яскравий приклад можливої співпраці. Тут на колісному шасі знаходиться артилерійська установка калібру 152-155 мм. А у Франції є своя високоефективна САУ Caesar (“Цезар”). “Богдана” та “Цезар” між собою дуже схожі. Але, звичайно ж, французи в розробці своєї САУ далеко зробили крок вперед, оскільки ця розробка триває десятиліття, вона регулярно вдосконалюється. Ми потребуємо вдосконалення нашої “Богдани”, щоб вона доросла до рівня “Цезаря”, і, можливо, навіть випередила за своїми параметрами. Однак для цього нам потрібне використання технологій західного зразка, обладнання, запчастин. Ось на такому рівні можлива співпраця між країнами.

У будь-якому випадку ми маємо співпрацювати із західними партнерами. Адже військово-промисловий комплекс країн НАТО також взаємопов’язаний між собою. Наприклад, ракети Storm Shadow/SCALP-EG — це спільний проєкт Великобританії та Франції. Є різні назви, але вони є ідентичними. І виробничий процес у них загальний. Якщо ми говоримо про подібну співпрацю в майбутньому, то це буде комплекс.

Нам потрібно передусім виробляти ракетне озброєння наступального та оборонного типу. Якщо ми говоримо про оборону, це, звісно, протиповітряна оборона малого та середнього радіусу дії. З наступального типу — ракети оперативно-тактичного рівня, протикорабельні ракетні комплекси. Звичайно, і артилерія, і танкове озброєння, і запуск виробництва ББМ (бойова броньована машина). Це основні позиції, за якими необхідно вирішувати питання.

Окрема позиція щодо дронів — повітряних, морських типів і навіть сухопутних. Це три типи дронів, яким має приділятися особлива увага.

ВАЛЕРІЙ РЯБИХ: Видно перспективи просування українського озброєння на зовнішні ринки

— Справді, переважна більшість планів [представлених на Форумі оборонних індустрій] має довгострокові перспективи. Для обговорення поточних військових потреб України існує інший формат — група “Рамштайн”.

Зараз уже на Заході розуміють, що найкращим вирішенням питання якнайшвидшого припинення війни є забезпечення України необхідним озброєнням, і таким, яке вона виробляла б сама.

Підтверджують це і візити [28 вересня] до Києва генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, міністрів оборони Великої Британії та Франції. А 29 вересня відбувся перший Міжнародний форум оборонних індустрій [на якому зібралося 252 компанії з більш ніж 30 країн].

Це свідчить, що зараз Україна стає передовою країною щодо розвитку нових систем озброєнь та інтеграції різних систем, а також центром тяжіння, у тому числі й оборонних компаній.

І на форумі ми спостерігали динамічний процес, у тому числі певну конкуренцію між оборонними компаніями-гігантами, які готові вкладатись у розвиток виробництва в Україні та конкурувати за просування саме своєї версії тих чи інших озброєнь, які забезпечать безпеку України у майбутньому. Звичайно, цей процес розрахований на тривалу перспективу.

Україна має унікальну можливість зараз вийти у лідери виробництва, насамперед високотехнологічного озброєння. І за деякими напрямками українські виробники та розробники досягли певного значення. них успіхів, їх напрацювання є передовими. І тут Україна посідає лідируючі позиції. Насамперед, це розробка та виробництво дронів різних типів.

Простий приклад. Минулого року в Україні було лише 35 діючих розробників безпілотників, і на озброєння було прийнято лише 7 систем безпілотників різного типу. А зараз лише вітчизняних компаній в Україні діє понад 200. І зараз на озброєнні вже понад 40 різних типів безпілотників.

Нарощується і кількість вироблених дронів. За заявами наших офіційних осіб, до кінця року Україна збільшить виробництво безпілотників більш як у сотню разів.

І зараз в Україні унікальні умови для західних компаній. Тому що у нас процес від розробки зразка до перевірки його в бойових умовах займає короткий час. Але західні країни живуть за своїми бюрократичними процедурами, і іноді, щоб просто перевірити, провести заводські випробування, потрібно до півроку стояти за дозволом.

Звичайно, основна частина оборонних компаній розуміє, що Україна зараз потребує озброєння. Але і після перемоги вона переозброюватиметься на нову техніку, і наводитиме наявний різношерстий арсенал до єдиного зразка.

Звісно, у цьому процесі ми передусім орієнтуватимемося на потреби наших збройних сил. Але у віддаленій перспективі пріоритетом для нашої оборонної промисловості можуть бути сучасні зразки, які зараз з’явилися в Україні або можуть бути доопрацьовані спільно із західними партнерами. І тут видно перспективи просування зовнішні ринки.

До речі, Україна має унікальний досвід поєднання найкращих якостей систем озброєння пострадянського виробництва із західними системами, що робить озброєння більш ефективним і привабливішим на зовнішньому ринку.

І наші партнери прямо заявляють, що у зв’язку із діями Збройних сил України величезний шмат ринку втрачає Російська Федерація. І саме в цьому заслуга ЗСУ, які нівелюють усі пропагандистські заяви про неперевершене російське озброєння, ті самі системи С-400, ті ж ракети “Іскандер” тощо. Адже це все впевнено збивають системи протиповітряної оборони України.

Наші партнери кажуть, що в цих умовах Україна має інтегруватися у міжнародний ринок озброєнь та отримати свою частку ринку, замістивши саме Російську Федерацію.

Але вихід на зовнішні ринки буде, коли ми виконаємо своє першочергове завдання — забезпечимо всім необхідним свої збройні сили.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: У виробництві безпілотників ми можемо стати світовими лідерами

— Наша країна переживе найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни, і, природно, нашому військово-промисловому комплексу треба було терміново переходити на швидкі темпи роботи.

За ці півтора роки багато чого було зроблено. Почалося виробництво як снарядів радянського калібру, а й натовського калібру, інше озброєння.

Дуже важливо, що почали масово виготовляти безпілотні літальні апарати, які, як бачимо, дуже важко перехоплюються російськими засобами протиповітряної оборони. І є аналіз, що у виробництві саме безпілотних літальних апаратів ми можемо стати світовими лідерами, обігнавши навіть США та Китай.

Саме безпілотні літальні апарати обов’язково будуть затребувані. І вже є інформація, що під час навчань в армії США враховують досвід війни в Україні, досвід наших збройних сил. І велику увагу звертають на взаємодію сухопутних та інших підрозділів із безпілотними літальними апаратами.

Є гарне починання. Якщо ми розширимо виробництво безпілотників, то зможемо забезпечувати не тільки себе, а й продавати на світовому ринку озброєнь. А це і інвестиції, і прибутки в нашу економіку. “Хочеш миру готуйся до війни”. Правильно сказав Столтенберг, що шлях до миру — це не роззброєння, а навпаки, потужне озброєння. Сподіваюся, що так і буде після війни.

Читайте також: Флот морських дронів та виробництво натовських снарядів — підсумки першого Форуму оборонних індустрій (ВІДЕО)