Шантаж Кремля та спроба держперевороту: “Взгляд с Банковой” з Олексієм Арестовичем

Чому протиборча сторона не наважилася в Україні на держпереворот? Наскільки реальні переговори Києва та Москви? Яких заяв чекати від зустрічі Путіна та Байдена? Чим відрізняються європейські санкції від американських, які запроваджуються проти Росії?

Про це і не лише у програмі “Взгляд с Банковой” телеканалу UA говоримо зі спікером української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ), представником Офісу президента України Олексієм Арестовичем.

Ведуча програми – Анна Нитченко.

– Президент Володимир Зеленський заявляв, що на 1 грудня готувалася спроба держперевороту. Чому цього не сталося?

– Так зазвичай оголошують і для того, щоби не було жодних спроб. Переворот хороший, коли він несподіваний, коли ніхто про нього не знає.

А коли його заздалегідь озвучили, та ще й з такого рівня, зникає все це робити. Які б дії в цей день не були вжиті, усі казатимуть: а, ось це і є переворот? І всі розумітимуть, як до цього ставитись, і як діяти. Хто б із якою заявою не вийшов, усі розумітимуть: ага, ось це і є ті, які “перевертають”. Таким чином, переворот нівельовано.

Згадуймо хороше буддійське прислів’я, що озвучені демони слабшають наполовину. Ось для цього часто й озвучують можливі сценарії. А далі СБУ розбереться.

– Заява президента щодо необхідності прямих переговорів із Росією. Це що більше: сигнал Путіну, західним партнерам чи українському суспільству?

– Це тактика. Річ у тому, що у нас лише два шляхи: або військова конфронтація з Росією, або політико-дипломатичний шлях. Військової конфронтації ми не хочемо, тому займаємось політико-дипломатичним врегулюванням. Це така сама боротьба, лише неозброєним шляхом. І там також важливо, хто захоплює ініціативу та нав’язує.

Кожна така ініціатива президента, що висловлена від української сторони, змушує Кремль офіційно реагувати. А коли вони офіційно реагують, вони мають або погодитись на зустріч, і тоді весь світ розуміє, що вони роблять кроки до миру. Або не погодитись, і тоді зрозуміло, що вони миру не хочуть. І ось накопичуються їхні відмови, і всі розуміють, що Росія не хоче. Не хоче виконувати Мінські угоди, Нормандські домовленості тощо. І ця оцінка прозвучала від держсекретаря США Блінкена на саміті [глав МЗС країн] НАТО.

І ось для цього це робиться. Це дуже важлива історія, щоб постійно ставити Кремль у позицію, коли вони змушені визначатись: так чи ні.

– Наскільки найближчим часом реальні перемовини голови Офісу президента Андрія Єрмака із заступником керівника адміністрації президента Росії Дмитром Козаком?

– Вони можуть статися. Подивимося, що буде. Поки що я не бачу, щоб Росія взагалі хотіла мирного врегулювання. Поки вона брязкає зброєю, збирає війська на наших кордонах і розповідає, що це ми хочемо атакувати Донбас. Хоча ми точно не хочемо атакувати Донбас.

– Ви вважаєте, що переговори можуть відбутися. А терміни?

– Розумієте, на цьому рівні немає календаря. Це поки що звучить як намір. Звичайно, називаються різні терміни, але подивимося. У дипломатії все це дуже розпливчасте. Згода – є продукт при повному непротивленні сторін. Але ж у нас є опір однієї зі сторін – Росії.

– Цього тижня президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган запропонував своє посередництво у перемовинах між Україною та Росією. Чому Москва відмовилася від пропозиції?

– З тієї ж причини. Вони не бажають мирного врегулювання. Вони хочуть шантажу, вони хочуть торгівлі. Контури цієї торгівлі позначені. Вони хочуть від НАТО гарантій не просування НАТО на схід, як вони заявили. І позицію було заявлено до того ж саміту [глав МЗС країн] НАТО. І їм одразу дали зрозуміти, що хлопці, куди розширюється НАТО – це справа НАТО, і тієї сторони, на яку розширюється, а ви тут до чого? НАТО – оборонний блок. Він нікому не загрожує. Це ви тут брязкаєте зброєю, їздите технікою, розповідаєте страшні казки, як ви всіх атакуєте. Тож, до побачення. Ви тут, а тут НАТО.

І, я так розумію, весь російський шантаж іде саме за це для початку. Вони завжди перед важливими зустрічами позначають рамкові позиції та свої бажання. На цей раз вони окреслили, що ми хочемо, щоб НАТО не розширювалося. Хотіти не шкодить.

– А чи може Захід піти на умови або на певні поступки з приводу нерозширення НАТО на схід?

– Це означало б, що Путін військовим шантажем домігся від Заходу поступок у своїй політиці. То це не працює. Не може військовий блок, який за сукупною силою раз у 50 сильніший за Російську Федерацію, йти на її тиск. Але ніхто не домовлятиметься з Росією щодо внутрішніх справ НАТО. Це не серйозно. Тому що це означало б, що цьому блоку будь-хто може диктувати умови. Це кінець цього блоку.

– Заяви Кремля щодо НАТО звучать напередодні можливого контакту Путіна із президентом США Джо Байденом. Ви вважаєте, чи відбудеться зустріч і чого від неї очікувати?

– Це буде, напевно, відеоконференція. І це має статися до 7 грудня, я гадаю.

Поговорять, підіб’ють підсумки літньої зустрічі [між Путіним та Байденом у Женеві], зроблять заяву. Я так розумію, що тоді ж Байден чітко сказав, що Росія має продемонструвати свою здатність домовлятися і дотримуватися розумної політики. А натомість вона зараз влаштувала чергову великомасштабну провокацію на українських кордонах.

І весь світ ворожить, включаючи НАТО і Байдена, – буде війна чи не буде.

Окрім того, держпереворот. До його організації, за озвученою інформацією, також громадяни Росії були залучені. Президент сказав, що це документально зафіксовано. Тобто її роль ще у цій справі. На це відреагували на рівні президента США.

Сказати, що Росія вивчила уроки літньої зустрічі, раціоналізувала свою політику, пішла назустріч західній спільноті, мені особисто важко. Я думаю, що приблизно схожа оцінка буде і від Сполучених Штатів. Запитання, що буде після цієї зустрічі.

– А, на вашу думку, якими заявами нинішня можлива зустріч Байдена та Путіна відрізнятиметься від літньої у Швейцарії? Може, якоюсь різкішою заявою?

– Путіну дали шанс. Він цим шансом не скористався. Єдине, де вони мають смичку, де вони більш-менш одне одного розуміють – питання кліматичного регулювання. На це також треба дивитися, куди, що і як.

А в іншому – питання безпеки в Європі, питання протистояння з Китаєм, цивілізованої поведінки [Росії] – Росія не тільки не склала іспит, вона ще посилила двійку, повністю довівши її до мінуса одиниці.

– Такі онлайн чи офлайн зустрічі Байдена з Путіним яке значення мають для України?

– Глава Офісу президента України, політичний представник президента у Нормандському форматі Андрій Єрмак проведе зустріч, це вже анонсовано, з американським представником дуже високого рівня. Там буде [держсекретар США] Блінкен або радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

Це буде або одразу до онлайн-конференції Байдена та Путіна, або одразу після. Тобто ми в будь-якому разі знатимемо інформацію, якою з нами поділяться американські партнери щодо того, що стосується України.

– Ще один момент. Цього тижня у Донецьку та Луганську вперше видали партійні квитки “Єдиної Росії”. Отримали їх так звані “чиновники”. Чого досягає Росія такими діями? Чи порушує українська делегація це питання на засіданнях саме Тристоронньої контактної групи?

– Ми порушуємо це питання. Але це достатньо чергове дійство. Ми й протести заявляємо, і решта. Питання механізмів. Мінські угоди побудовані так, що сторони, які їх не виконують, не несуть жодної відповідальності. Їхня основна ознака – це міжнародний договір, який має добровільний характер, а не зобов’язує. Російська сторона весь час наполягає на тому, щоб це був характер, що зобов’язує. Але якби був характер, що зобов’язує, від російської сторони не залишилося б мокрого місця вже.

Тому що вони постійно не виконують Мінські угоди. Блінкен послідовно перелічив, у чому вони не виконують Мінські та Нормандські домовленості, та рішення Паризького саміту лідерів країн “нормандської четвірки”. Не виконано. Блінкен це озвучував у присутності [міністра закордонних справ РФ] Лаврова. Все було сказано при Лаврові. Тому оцінки всі дані. Подивимося, які наслідки будуть із цих оцінок.

– Сьогодні все-таки які методи мають бути застосовані до Російської Федерації з боку Європи, США, щоб отримати результат, аби не було цієї агресії у всьому світі?

– Думаю, що посилення санкцій було б до речі. Дуже. Вже накладені санкції мають обмежувальний характер. Вони завдали великої шкоди Росії. За оцінками російських фахівців, з часів Криму близько 500 млрд дол. Але ринкова кон’юнктура дозволила значною мірою відіграти цього року на продажі залізняку та супутніх матеріалів, сировини.

Захід не хоче переходити конфронтаційну лінію, бо Росія потрібна з питань клімату, з китайських питань тощо. І головне завдання – утримувати російську агресію від розширення. Якщо подивитися на події на польсько-білоруському кордоні, на маневри загрози для України, якщо вони, не дай боже, перейдуть у якусь виражену фазу, то стане зрозуміло, що санкції не подіяли, і потрібні нові санкції.

І цього разу позиція Заходу є дуже чіткою. І вони підготували цей пакет санкцій перед тим, як усе сталося. Бо коли була кримська історія, донбаська історія 2014 року, то поки сформували та наклали санкції, пройшов певний час. То зараз вони підготовлені наперед. Вони є пакетом стримування. Тобто Кремлю кажуть: хлопці, спробуєте піти далі – будуть більш жорстокі санкції. І наслідки будуть тяжкі. Про це попередили всі, навіть такі помірні партнери як Франція та Німеччина, що російська агресія дорого коштуватиме. Цю заяву на рівні міністерства закордонних справ Франції та Німеччини було зроблено.

І тут питання дуже просте. Вказують ціну. Основна функція дипломатії – це не війна, а запобігання війні. Але зараз вони показують, що, якщо ви нападете, все вже готове. По клацанню буде запроваджено все. На відміну від того, як це робилося раніше. У цьому відмінність тієї ситуації від цієї.

– А санкції з чийого боку більше можуть вдарити по Російській Федерації – з боку США чи європейських країн?

– Дивлячись, які санкції.

Американські санкції можуть дозволити заблокувати фінансові рахунки та транзакції у всьому світі. І правосуддя Сполучених Штатів працює так, що вони готові переслідувати по всьому світу людей, організації, які порушують ці санкції. Відповідно, фірми, які співпрацюватимуть із Російською Федерацією (включаючи європейські, японські, китайські – які завгодно), одразу самі підпадають під санкції. І це, звичайно, потужнішим буде.

Але Європа є найбільшим торговим партнером Російської Федерації, одним із найбільших. І їхні санкції, особливо секторальні, також мають дуже велике значення.

Але зараз про санкції заявила і Європа, і США. І ті, і ті їх накладатимуть у разі подальшої ескалації.

Бо політика щодо Росії у Заходу була така: ви припиняєте ескалацію, ми маємо санкції на вже наявне, головне – не лізьте далі. А вони продовжують лізти далі. Це всім очевидно. Як мінімум шантажувати. І тоді Захід попереджає, що далі буде найгірше.

Раніше міністр оборони США Ллойд Остін говорив про те, що Сполучені Штати готові забезпечити Україну всім необхідним для того, щоб вона мала можливість захистити свої території від військової агресії Російської Федерації.

Читайте також: Про “Мінськ”, агресію РФ та Україну – що заявив Блінкен після зустрічі з Кулебою та Лавровим