Російська Федерація має постійно відчувати посилення тиску, а канали обходу санкцій мають бути перекриті, щоб вона не могла адаптуватися, заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його словами, Заходу варто зосередитися на боротьбі з обходом санкцій, створенні правових механізмів, які дадуть змогу спрямовувати російські кошти на потреби України, а також запровадженні обмежень проти атомної енергетики Росії, інформує FREEДОМ.
Антиросійські санкції, зокрема у сфері енергетики, призвели не тільки до падіння надходжень до бюджету, а й до внутрішньої кризи. Іншими словами, у країні-бензоколонці — дефіцит палива.
Через вплив економічних обмежень Заходу і бажання Москви продовжувати фінансувати агресію проти України, витрати на такі сфери, як освіта, медицина, соціальна підтримка, довелося скоротити. Грошей не вистачило і на демпфер — тобто доплати нафтокомпаніям і виробникам бензину за те, що вони продають товари в Росії, а не за кордоном.
“Для економії коштів бюджету вирішили нафтовикам не доплачувати за те, що вони залишатимуть у себе частину своєї продукції. Відповідно, нафтовики вирішили, що або ми продаємо за кордон, або ми притримаємо до кращих часів. Ось те, що вони вирішили притримати до кращих часів і призвело до того, що в Росії почалася нестача палива в багатьох регіонах. Тому це досить, скажімо так, неприємний дзвінок для економіки Росії”, — зазначає кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень НІСД Іван Ус.
Із січня по серпень нафтогазові доходи російського бюджету становили 4,8 трлн рублів — це майже на 40% менше, ніж за аналогічний період 2022 року.
При цьому частка сектору енергетики в економіці Росії залишається високою, а тому Кремль робить усе можливе, щоб продовжувати заробляти: обходить західні санкції, продає нафту за цінами, вищими за прайс-кеп, адаптується до нових реалій.
“Москва стає дедалі вправнішою в обході обмеження, що дає їй змогу продавати більше своєї нафти за цінами, близькими до цін міжнародного ринку. Хоча російський нафтовий сектор, як і раніше, стикається з низкою серйозних проблем, зокрема із заявами про брак внутрішнього ринку нафтопродуктів і загальним падінням обсягів експорту, цифри, як і раніше, дають підстави припустити, що до військового бюджету Кремля надходитиме більше доходів від нафти”, — з публікації Financial Times.
Рішенням може стати посилення існуючих санкцій і більша відповідальність за спроби їх обійти, а також введення нових економічних обмежень, зокрема, проти російської атомної енергетики.
“Наразі відкрилися реальні можливості для ухвалення санкцій проти російської атомної енергетики. Тому що Westinghouse спільно з Міністерством енергетики України розробили нове паливо, яке замінює російське. Це означає, що ми разом “зняли з цієї голки” країни, які гальмували ці санкції через залежність своєї атомної енергетики від Росії. Тепер ми цю тему будемо актуалізувати”, — повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
У квітні 2023 року США вперше ввели санкції проти атомної галузі Росії. Однак “Росатом” не потрапив до жодного з 11 пакетів санкцій Євросоюзу, оскільки ця державна корпорація має великий вплив і в Європі, і за її межами.
“Конкретно “Росатом”… Можна сказати, що він порушує багато правил, вузько врегульованих щодо атомної безпеки у зв’язку з діяльністю в Україні на Запорізькій АЕС. Тому є підстави, щоб санкціонувати конкретних людей, конкретних представників, керівників “Росатома”. А також Євросоюзу, і особливо Франції, потрібно якнайшвидше відмовлятися від російського палива”, — пояснює аналітикиня Київської школи економіки, член санкційної групи Єрмака-Макфола Анна Власюк.
Таким чином, санкції цивілізованих країн проти “Росатому” можуть стати не лише черговим ударом по можливостях Москви фінансувати війну, а й кроком до незалежності Заходу від російської ядерної галузі.
Читайте також: Санкції, інфляція, паливна криза: у Росії зростають ціни на базові продукти (ВІДЕО)
Раніше експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев зауважив, що у Європейському Союзі нині реалізуються заходи щодо енергетичної безпеки, які були заплановані на початок 2000-х років, але не були здійснені через прагнення до фінансової вигоди.