Сам факт саміту говорить про успіх міжнародної політики України: просування формули миру Зеленського оцінили експерти

Європейський Союз готовий працювати над мирним планом разом з Україною та підтримує проведення саміту для його реалізації. Водночас, пропозицію Китаю про нібито припинення війни між Україною та Росією західні країни розкритикували.

Підтримка мирного плану Зеленського на Заході

Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель закликав міжнародну спільноту підтримати формулу миру президента України Володимира Зеленського. За його словами, для досягнення миру в Україні необхідно спиратися, зокрема, на резолюцію Генеральної Асамблеї ООН та український мирний план. При цьому пропозицію Китаю глава євродипломатії назвав неприйнятною.

“Китай представив свій документ з викладом позиції. Це не зовсім мирний план і переважно повторює відомі китайські позиції, деякі з яких ми поділяємо. Звісно, ми проаналізуємо його. Але вже зараз зрозуміло, що ключова проблема полягає в тому, що він справді не відрізняє агресора від жертви, ставлячи сторони на один рівень”, — заявив Жозеп Боррель.

Якщо мирний план України реалізується, це не лише зупинить війну, а й допоможе усунути негативні наслідки російської агресії в усьому світі, вважає Володимир Зеленський. Український президент наголосив на важливості приєднання до формули миру якнайбільшої кількості країн, в тому числі Індії та Китаю.

“Наше завдання — залучити абсолютно всіх і показати світові, що таке повага до територіальної цілісності [України], Статуту ООН та права людей на життя. Вважаю, що чим більше ми залучимо людей з усіх континентів, тим більшою буде підтримка України”, — сказав глава держави.

Складається український мирний план з 10-ти пунктів. Це радіаційна та ядерна безпека, продовольча безпека, енергетична безпека, звільнення всіх полонених та депортованих до Росії та на тимчасово окуповані території українських громадян, включаючи дітей, виконання Статуту ООН та відновлення територіальної цілісності та світового порядку, виведення російських військ та припинення бойових дій, повернення справедливості, зокрема гарантії безпеки для Києва від країн-союзників, протидія екоциду, недопущення ескалації, а також фінальний пункт — офіційна фіксація закінчення війни у форматі договору. Ключові пункти формули Зеленського вже на порядку денному світової спільноти.

Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Генеральна асамблея ООН підтримала резолюцію, що грунтується на українській формулі миру. “За” проголосувала 141 країна, проти — сім: Білорусь, Північна Корея, Еритрея, Малі, Нікарагуа, Росія та Сирія. При цьому 32 держави утрималися, серед них — Іран, Китай та Казахстан. Президент Зеленський та українська делегація висловили задоволення результатами голосування.

“Війна не може тривати вічно. Ми повинні розуміти, на яких умовах її завершуємо та яке наше подальше бачення світобудови. Постає питання не лише перемогти у війні, а й виграти мир після війни. Очевидно, що цей мирний план дискусійний, в Європі щодо нього дискутують… Але важливо, що він є. Бо якби його не було, нам нав’язували б інші сценарії, написані не в Києві, не на користь нашої держави”, — зазначив експерт з міжнародної політики Тарас Семенюк.

Українську формулу миру вже підтримали США, Канада та Японія, низка країн ЄС, серед яких Німеччина, Франція та Італія, а також Велика Британія. Свою позицію британська сторона зафіксувала у спільній з Україною декларації, підписаній під час візиту до Лондона Володимира Зеленського.

“Європа не буде в безпеці, доки не буде відновлено суверенітет України та встановлено справедливий мир, з повагою до прав України згідно з міжнародним правом та Статутом ООН. Тому Велика Британія вітає формулу миру президента Володимира Зеленського із 10-ти пунктів та підтримує закладені в ній принципи. Сполучене Королівство готове відігравати провідну роль в здійсненні конкретних кроків щодо реалізації плану миру”, — з декларації єдності між урядами Великої Британії та України.

Окрім цього, до української мирної ініціативи готова приєднатися Туреччина, підтвердив міністр закордонних справ країни Мевлют Чавушоглу під час візиту до ПАР.

“Звичайно, наша мета — міцний мир та взаємоприйнятні рішення. Ми віримо, що ця війна закінчиться за столом переговорів. Що раніше, то краще. Ми, Туреччина, підтримуємо цей план і продовжуємо нашу роботу”, — заявив глава турецького МЗС.

А ось головні торговельно-економічні союзники Росії, Індія та Китай, своє рішення на офіційному рівні поки що не озвучили.

“Ми повинні дипломатично використовувати всі можливості для того, щоб натиснути на Росію, особливо щоб її союзники та торговельно-економічні партнери — Індія та Китай — могли дати зрозуміти Путіну, що він розпочав цю війну і має її завершити. Тобто визнати поразку”, — додав експерт Тарас Семенюк.

Для посилення підтримки мирного плану Україна має намір організувати в цьому році саміт за участю світових лідерів. Офіційні особи ЄС, які відвідали Київ, схвалили цю ідею. Експерти наголосили на важливості того, що президент Зеленський запропонував відправну точку на шляху завершення війни.

Огляд думок експертів

Значення формули миру президента Зеленського та саміту щодо її реалізації в ефірі телеканалу FREEДOM пояснили:

• керівник Центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень В’ячеслав Потапенко;
• академічний директор Центру публічної дипломатії Олексій Полегкий;
• політолог Володимир Фесенко;
• доктор політичних наук Ігор Петренко.

В’ячеслав Потапенко: Сам факт саміту щодо реалізації мирного плану — це вже успіх України та її міжнародної політики

— Найважливіше, що український мирний план з’явився першим, тобто президент Зеленський, першим висунув його на обговорення. Це свідчить про те, що українська сторона зацікавлена у закінченні цієї війни і прагне миру.

З іншого боку, цей план є дуже чітким і конкретним. Він містить 10 пунктів з баченням того, як Україна хоче вирішити це питання не лише для себе, а й в контексті формування та вдосконалення нової системи міжнародної безпеки.

Китайський план виник пізніше, у відповідь на [резолюцію] ГА ООН, з якою Китай також не погоджувався, тому висунув свої 12 пунктів. Насправді, це не зовсім мирний план, а певна претензія КНР на світове лідерство.

Тобто Китай починає позиціонувати себе як наддержаву, яка хоче брати участь у всіх процесах на планеті. І вони дають загальну рамку власного бачення. Китайський план має дуже опосередковане відношення до війни Росії проти України та існуючих проблем. Тому ЄС, США та Україна поставилися до нього досить прохолодно.

Дуже важливо, що [перші три пункти мирного плану України стосуються глобальної безпеки] — і в плані війни Росії проти України, і в плані заявки на серйозну роль України в міжнародних відносинах.

Цікаво, що два перші пункти — про радіаційну і ядерну безпеку та продовольчу безпеку — фактично повторені в китайському мирному плані, який також претендує на глобальну роль. Питання ядерної безпеки дуже турбують насамперед країни ЄС, питання продовольчої безпеки — країни Азії, Африки — в контексті постачання зерна з України, а питання енергетичної безпеки — і Євросоюз, і США.

Вважаю, саме ці три пункти дають основу для того, щоб цей план обговорювався, а не був просто заявою якихось людей, які знаходяться в умовах війни.

Те, що президент Зеленський в цьому плані не зосереджується виключно на внутрішніх інтересах та побажаннях України, дозволяє залучити до участі у саміті ширше коло країн. Напевно, вперше за багато десятиліть в українській політиці зовнішньополітична ініціатива має не локальний характер, а будується на врахуванні взаємних інтересів України, ЄС, США та так званого глобального Півдня. Це підвищує статус і довіру до України.

Дуже важливо проводити такі саміти з огляду на те, що це ініціатива президента України. Саміт і рішення на ньому залежатимуть від багатьох чинників… При цьому не забуватимемо, що на сході та півдні України тривають бойові дії — успіх українського наступу також впливатиме і на можливі рішення цього саміту.

Сьогодні важливо розширювати коло країн, які бачать прямий інтерес в перемозі України. Дедалі більше держав розуміють, що ця війна стосується їх через виробничі ланцюжки, через енергетичну безпеку, через постачання зброї, через біженців… І уряди країн так чи інакше змушені визначатися з позицією щодо цієї війни.

Сам факт саміту — це вже успіх України та її міжнародної політики. Україна ініціює міжнародні формати, формування міжнародної безпеки, зокрема економічної. Разом з успіхами на фронті результати цього саміту можуть дати реальний механізм для закінчення війни та виконання 10 пунктів мирного плану Зеленського.

Як казав президент Зеленський на своїй пресконференції 24 лютого, важливо налагоджувати взаєморозуміння, доводити до Індії, Китаю, країн глобального Півдня бачення України, її місце у цій війні та перспективи майбутньої співпраці.

Якщо говорити безпосередньо про документ, ухвалений на ГА ООН 141 голосом: серед важливих для України пунктів — підтвердження суверенітету та незалежності [нашої держави], а також заклики Російської Федерації повністю вивести війська в рамках міжнародно визнаних кордонів на 1991 рік. Інші позиції ООН мають загальний декларативний характер. Загалом резолюція відображає основну думку ініціативи Зеленського щодо звільнення всієї території України в кордонах 1991 року.

Робота з країнами глобального Півдня недооцінювалася українською дипломатією багато десятиліть, але [повномасштабна] війна поставила перед Україною таке важливе завдання. Нам необхідно не лише призначити послів в країнах Азії, Африки, Латинської Америки, а й проводити виразну послідовну політику, показуючи їм, що в Україні також відбувається процес деколонізації.

Україна — частина колишньої радянської квазіімперії, яка виборює свою незалежність, і в цьому контексті наші історичні долі десь збігаються з країнами глобального Півдня. Для них таке розуміння важливе з моральної, політичної точки зору — багато з них до початку повномасштабної агресії взагалі мало що знали про Україну, її історію, взаємини з РФ. Це необхідно для підтримки цих країн.

Другий важливий пункт: Україна все ж таки є постачальником сільгосппродукції, яка забезпечує продовольчу безпеку багатьох країн Азії та Африки — вони, напевно, багато років не замислювалися, звідки до них приходять кораблі з зерном. [В цьому контексті] теж треба об’єднувати зусилля у просуванні українських інтересів та української позиції в країнах глобального Півдня. Це досить тривалий і ретельний процес, тому що російська пропаганда активно працює там вже багато років. А тепер Росія намагається уявити себе захисником інтересів колишніх колоній перед США.

Думаю, перспективи та пункти спільного розуміння міжнародних інтересів є. А далі — робота дипломатії.

Олексій Полегкий: 10 пунктів мирного плану Зеленського буде реалізовано, коли Росія програє війну

— [Еволюцію сприйняття міжнародною спільнотою формули миру глави української держави] треба пов’язувати з еволюцією погляду на війну та Україну за весь минулий рік. Якщо [на початку повномасштабної війни] було велике питання в тому, чи зможе Україна взагалі вижити, то за кілька місяців це вже стало більш-менш зрозумілим для більшості країн. Однак була абсолютно незрозуміла формула, за якою ця війна може завершитись.

Тому пропозиція мирного плану виглядає цілком логічно. При цьому негласно фігурує питання, яке безпосередньо в ньому не озвучене — про майбутнє Росії. Цей мирний план можливий лише тоді, коли становище Росії буде радикально переглянуто. Тобто зруйнувавши існуючу в світі систему безпеки, РФ більше не може займати своє місце ні в форматі ООН, ні як гарант в будь-якій системі безпеки.

Це і буде відповідь на запитання — наскільки світ готовий побачити те, що Росія не існуватиме в форматі, в якому існувала до лютого 2022 року.

Тут дискусія дуже різноманітна. Коли ми говоримо про долю Росії, ми говоримо, зокрема про долю архітектури світової безпеки загалом. Ми розуміємо, що міжнародні структури — ООН, МАГАТЕ, Червоний хрест — не змогли забезпечити безпеку і не зможуть це зробити в тій формі, в якій вони існують.

При цьому в Росії зараз, на жаль, немає суб’єктів, які здатні дати відповідь на питання, чому держава-постійний член Ради ООН ламає основи міжнародних угод. Тобто нинішнє російське керівництво займається планомірним знищенням не лише України, а насамперед самої Росії. І тут немає бачення майбутнього, немає жодної позитивної програми.

Наприклад, Китай теоретично є бенефіціаром становища Росії на міжнародної арені, отримуючи майже безкоштовний доступ до величезних ресурсів. Було багато очікувань від мирного плану, який він анонсував… Але по суті озвучений КНР план — це за все хороше і проти всього поганого. Китай вказує, що не готовий взяти на себе функцію реального суб’єкта міжнародних справ. Треба віддати належне, він так само намагається продовжувати свою послідовну позицію, але ця позиція реактивна. Тут немає якоїсь нової моделі — в ситуації, коли вже все зруйновано.

Всі чудово розуміють, але поки що не говорять відкрито, що Росія не збережеться в тому форматі, в якому вона існує. І практично ніхто — ні Сполучені Штати, ні Китай, ні Європа — поки що не готові сформулювати продуктивну прагматичну політику чи хоч контури того світу, в якому ми матимемо справу з величезною територією хаосу.

[В формулі миру Зеленського] є кілька пунктів, в яких зацікавлена велика кількість країн. Зокрема, продовольча безпека, енергетична безпека, радіаційна безпека. Але ключовим пунктом для нас і для майбутнього Європи загалом є гарантії безпеки. А їх ніхто не може надати Україні, доки Росія не буде переможена.

Ми, звичайно, можемо очікувати, що певні додаткові угоди, особливі відносини з НАТО щось зафіксують, але де-факто вони зроблять це лише тоді, коли Росія визнає свою поразку. Тому в цьому аспекті те, що відбувається на полі бою, є ключовим.

А решта пунктів виглядає більше як декларація. Думаю, вони будуть здійснені, але знову ж таки в форматі того, що Росія буде переможена. Але на сьогоднішній день ми не бачимо жодної реалістичної перспективи для мирних переговорів з боку Кремля — навіть в рамках озвучених Китаєм пропозицій.

Після поразки Росії у війні можна буде говорити, щоб певним чином заново вибудувати систему міжнародних відносин. Однак вона не буде успішною, якщо ми не виконаємо один з найважливіших серед цих 10 пунктів — покарання військових злочинців.

Я б сказав, що повномасштабна війна в 2022 році стала можлива, тому що в 1991 році не було здійснено радикальну ревізію радянської спадщини. Злочини радянського режиму не були осмислені, за ними не було покарань, і ця довготривала ракова пухлина просто проявилася в 2008 році, а потім в 2014-му…

Володимир Фесенко: У нас вже є критична основа для того, щоб просувати формулу миру

— Мова не йде про те, щоб якось формально ухвалити мирний план. Це принципи, які означають українську позицію не лише для закінчення війни. І важливо розуміти, що це не пропозиція для переговорів з Росією, хоча в цьому сенсі також можна використати формулу миру Зеленського.

Це фактично наше бачення про те, на яких умовах можна завершувати війну з Росією та вибудовувати нову архітектуру міжнародної безпеки.

Відзначу важливу деталь: окрім трагічної річниці російського вторгнення в Україну, в лютому була ще одна дуже суперечлива річниця — других Мінських угод. Тоді (в 2015 році) нам нав’язували нібито мирний договір, який мав закінчити війну на Донбасі. А виявилося, що Росія від початку не збиралася виконувати Мінські угоди і намагалася змусити нас до капітуляції через їхні умови. В результаті це призвело не до миру, а до нової війни.

Тепер ми не чекаємо, коли нам хтось щось пропонуватиме, тим більше нав’язуватиме. Ми просуваємо свою міжнародну позицію.

І до голосування в Генасамблеї ООН, під час візитів президента Зеленського до Лондона, Парижа та Брюсселя лідери країн, з якими він зустрічався, висловлювали підтримку формули миру. Вона вже ухвалюється політично. Прем’єр-міністр Італії [Джорджа Мелоні], яка нещодавно була в Києві, її підтримала, наші партнери в ЄС її підтримують…

Ми вже маємо критичну основу для того, щоб просувати формулу миру.

[Щодо схиляння президента Зеленського до переговорів з Путіним з боку Шольца, Макрона та Ріші Сунака]: гадаю, тут є елемент зіпсованого телефону. Я був на полях Мюнхенської конференції, чув пряму промову цілої низки західних лідерів, зокрема, представників німецького уряду. Так, вони дуже прагматично розглядають різні варіанти…

Але найголовніше — публічно говорять про те, що вирішувати, за яких умов розпочинати переговори, буде лише Україна.

Уявімо собі ситуацію: Україна звільнила окуповані території та вийшла на кордони 1991 року. Чи означає це припинення війни? На жаль, необов’язково. Ризики війни можуть зберігатися, доки буде путінський режим — байдуже з Путіним чи якимось колективним Путіним. Я, до речі, не виключаю, що певна угода про припинення вогню, безпечне судноплавство в Чорному морі може бути. Наприклад, для врегулювання проходження через Керченську протоку.

Однак одна з головних гарантій неповторення війни — це членство України в НАТО, тому що є п’ята стаття та колективний захист країн-членів НАТО.

До речі, це також ініціатива України — ще влітку минулого року робоча група Єрмака-Расмуссена розробила позицію щодо міжнародних гарантій безпеки для України. Це обговорюється і у Великій Британії, і у Франції, і в Німеччині. Тому думаю, що стаття The Wall Street Journal — це відлуння переговорів, які йдуть про гарантії безпеки для України.

Ігор Петренко: Ми маємо оцінювати китайський план дуже спокійно, як це робить президент Зеленський

— Китайський варіант [мирного плану] поки що ні до чого не зобов’язує. Це певне бачення Китаю навіть більше не практичне, а ідеологічне. А формула миру Зеленського, наявність резолюції та понад 140 країн, які її підтримали — це вже формує у них певну позицію. Очевидно, що змінювати цю позицію їм буде не з руки, якщо вони проголосували…

Можливо, не всі, але частина з них готові докласти зусиль для того, щоб формула миру була реалізована і була успішною.

Ми повинні розуміти, що китайський план насамперед представляє інтереси Китаю. Коли Китай говорить про територіальну цілісність чи суверенітет, це не стільки про Україну, про Росію, про неспровоковану війну РФ проти України, а про важливі для нього питання, наприклад, Тайваню. А коли Китай говорить про ядерну безпеку в різних формулюваннях, це знову ж таки питання протистояння США та КНР, зокрема нерозповсюдження ядерної зброї.

Ми маємо оцінювати китайський план дуже спокійно, як це робить президент Зеленський. Він каже, що деякі положення ми також можемо використовувати, наприклад, пункт про територіальну цілісність та суверенітет в цілому нам підходить, до нього ми можемо апелювати.

Якщо ми говоримо про формулу миру Зеленського: її великий плюс — прагнення імплементувати у світовий порядок денний питання, які стосуються не лише України. Зокрема, це радіаційна та ядерна безпека, продовольча безпека… Формула миру Зеленського передбачає конкретні дії, починаючи з питань, що стосуються всіх, і приходячи до питань, які більше стосуються України, але все одно лежать у порядку формування нової системи світової безпеки, недопущення подібних криз.

Загалом уже всі окреслили, що питання завершення війни, використання будь-якого озброєння — це справа України, і Україна вирішуватиме, на що погоджуватися, а на що — ні. Але якщо Китай залучатиметься до тих пунктів, які перетинаються, це теж буде дуже добре.

Найголовніше, що ми успішно реалізуємо — це повернення полонених. Ми бачимо скільки хвиль повернення наших полонених вже відбувалося. На жаль, це і військові, і цивільні особи. Ми продовжуємо далі, незважаючи на дуже складні відносини із РФ, і в цьому допомагають наші партнери. А загалом, гадаю, спеціальний трибунал зі злочину агресії вже розставить всі крапки над І.