Розміщення ядерної зброї в Білорусі: реальна загроза чи демонстрація Путіним “м’язів” — розбір експертів

25 травня Росія та Білорусь підписали договір про розміщення російської тактичної ядерної зброї на території Білорусі.

Перевезти до Білорусі частину свого арсеналу Росія планує після 1 липня 2023 року. На той час у Білорусі має бути споруджено сховище.

Ядерна операція

Плани розмістити тактичну ядерну зброю у Білорусі президент РФ Володимир Путін озвучив ще наприкінці березня 2023 року. Тоді він повідомив, що в Білорусі вже розміщено ракетний комплекс “Іскандер” та 10 літаків, здатних нести тактичну ядерну зброю.

На той момент Лукашенко запевняв, що якщо Росія розмістить ядерну зброю, то керувати нею буде Мінськ.

Однак, що ховається у підписаних міністром оборони РФ Сергієм Шойгу та міністром оборони Білорусі Віктором Хреніним документы про розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі, сказати важко.

Росія стверджує, що своїми діями не порушує договір “Про нерозповсюдження ядерної зброї”, оскільки повністю зберігає контроль над своїм ядерним арсеналом.

У свою чергу Лукашенко запевняє, що зброя в надійних руках, і відповідальність за неї несе Білорусь.

Необхідність розміщення нестратегічної ядерної зброї міністр оборони Білорусі Віктор Хренін пояснив нібито недотриманням Будапештського меморандуму та недружньою політикою сусідніх країн щодо Білорусі та Росії.

Тим часом рішення зберігати російську ядерну зброю в Білорусі вже отримало світову реакцію.

Так, у Брюсселі заявили, що такі дії з боку Білорусі та РФ посилюють напруженість і заговорили про введення нових санкцій проти Білорусі у разі розміщення ядерної зброї на її території.

Зазначимо, під час підписання угоди Шойгу також оголосив, що російські війська розгорнуть додаткові військові контингенти в Білорусі для розвитку військової інфраструктури, розширення спільних бойових навчань та проведення розвідувальних заходів поблизу меж так званої Союзної держави.

Експертна думка

Про те, навіщо Путіну знадобилося розміщувати на території сусідньої дружньої країни свою ядерну зброю, чому на це пішов Лукашенко і до чого це може призвести — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Олександр Алесін, незалежний військовий аналітик;
• Валерій Мацкевич, білоруський політик;
• Тетяна Мартинова, білоруська журналістка, засновниця гурту “Досить боятися”;
• Микола Сунгуровський, директор військових програм Українського центру ім. О. Разумкова;
• Валерій Карбалевич, білоруський політолог.

ОЛЕКСАНДР АЛЕСІН: У Путіна – своя ціль, у Лукашенка – своя

— Це давня мрія Лукашенка про повернення російської ядерної зброї на територію Білорусі. Він був проти повернення в Росію ядерних ракет, які розміщувалися на території в часи Радянського Союзу.

Лукашенко заявляв, що була б його воля, і не було б зобов’язань перед міжнародною спільнотою, він би ніколи не пішов на цей крок.

Нещодавно він зізнався, що це було зроблено під сильним тиском Єльцина (перший президент РФ), який погрожував використати політичні та економічні важелі для того, щоб змусити Лукашенка виконати міжнародну угоду про виведення ядерних озброєнь.

Увесь час перебування на своїй посаді Лукашенко висловлював жаль про те, що в нього немає ядерної зброї, і говорив, що, якби була така зброя, Захід не робив би проти неї таких жорстких санкцій, не будував би планів щодо її повалення та ізоляції. Тому це збулася його мрія.

Чому РФ погодилася здійснити мрію Лукашенка? Думаю, це насамперед відповідь на активізацію допомоги Західної Європи, країн НАТО, України. Путін показує, що якщо ця ситуація загостриться настільки, що Росія визнає це загрозою власному існуванню, то може бути задіяна ядерна зброя — спочатку тактична, а потім — побачимо.

У цій ситуації і Лукашенко, і Путін кожен має свої цілі.

ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Путін розглядає якісь комбінації

— Путіна було вже неодноразово попереджено, і він отримав виняткові сигнали, що якщо він тільки спробує застосувати ядерну зброю, то відповідь для нього буде однозначною. Він буде просто знайдений у своєму бункері.

Думаю, він розуміє, що країни Заходу мають досить ефективну конвенційну зброю для того, щоб його дістати.

Тепер він намагається виляти з цією історією, зі зброєю, яка потенційно може бути застосована, знаходиться вона все-таки на території Білорусі чи ні.

Вони публічно досі з Лукашенком розбираються, хто матиме право, не дай боже, звичайно, натиснути на цю червону кнопку.

Це означає, що Путін розглядає якісь комбінації, маніпуляції із цією ядерною зброєю.

Є різні гіпотези про те, що за часів Радянського Союзу ядерна зброя перебувала у шахтах, які розташовувалися на території країн так званого колишнього Варшавського договору. Ми до кінця не знаємо, чи були в цих шахтах насправді насправді ті самі боєголовки.

І це така спекуляційна тема: чи справді зараз розташовуватиметься на території Білорусі ядерна зброя?

Безумовно, два диктатори вже справді перейшли червоні лінії. Тут треба превентивно діяти Заходу. У тому числі, щоб повторювати знову і знову, що ж їх очікує у разі, якщо їм прийде в їх божевільні голови його використовувати.

ТЕТЯНА МАРТИНОВА: Захід поки не бачить ядерної загрози

— Це суто на внутрішній ринок. Представник Держдепу США Метью Міллер сказав, що американці не бачать жодної ядерної загрози, “нічого ми не змінюватимемо, ніякі протоколи, хтось, можливо, в Європі про всяк випадок щось і змінить, але ніякої істерики у світі немає” .

Хочу нагадати, що у Калінінграді сховище так і не добудували, і нічого туди не привезли, бо є певні протоколи, які Росія також боїться порушувати.

Якщо справді буде загроза такого розміщення, мені здається, це буде час колективного ультиматуму світу. На даний момент, я так розумію, цей час ще не настав.

Діяти почнуть тоді, коли підгорить у них. Тоді, наприклад, викотять ультиматум Білорусі та дадуть на виконання 24 години.

Щоб була реакція, Захід має побачити реальне переміщення.

МИКОЛА СУНГУРОВСЬКИЙ: Китаю вигідне розміщення ядерної зброї в Білорусі

— Це реакція ображеного психа. Він ображений на те, що Захід не йде на його шантаж, зокрема на ядерний.

Він ображений на Україну, що не хоче денаціоналізуватись. Він ображений на Китай, що той, крім слів, поки нічого не робить чи робить мало — не йде на пряму та практичну співпрацю у справі війни. За те, що намагається створити у Білорусі транзитний хаб до Європи. Ну, нехай тепер Китай створює, але домовляється з Росією.

Його відповідь: “Я зараз вам покажу — розміщу ядерну зброю в Білорусі і тепер ядерна зброя на кордонах з НАТО”.

Щоправда, на кордонах НАТО воно вже давно, якщо рахувати Західний округ, Калінінград. І в Західному окрузі не Росія наблизила ядерну зброю до кордонів НАТО, а Фінляндія наблизилася до цієї зброї, вступивши до НАТО. Таким чином, це, швидше за все, відповідь нікому і нікуди.

Путін має ще й практичні цілі щодо саме Білорусі. Це така практика злочинного світу. У них там це називається “пов’язати кров’ю”. Якщо Лукашенку вдається петляти від використання своїх військ у війні проти України, то Путін вирішив розмістити ядерну зброю на території країни. Пов’язати ядерною зброєю.

З тим, що не підвищується ризик застосування ядерної зброї, я не згоден. Адже йдеться не лише про переміщення та розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі, а й про підготовку білоруських фахівців із використання цієї зброї. А якщо так, то нічого не вартує у разі технічної помилки при підготовці або при роботі з цією ядерною зброєю зробити несанкціонований пуск.

Ось уся відповідальність лягає на Білорусь. І відповідь прийде територією Білорусі, а не Росії.

Кажуть, що Китай залишився незадоволеним розміщенням Росією ядерної зброї у Білорусі. Я так не вважаю. Це вигідно Китаю, як не дивно. Розміщення ядерної зброї в цій країні відвертає увагу США від посилення ядерного потенціалу самого Китаю.

ВАЛЕРІЙ КАРБАЛЕВИЧ: Це може призвести до запровадження нових санкцій

— Я досить обережно ставився б до самої інформації про те, що ядерна зброя вже переміщається до Білорусі.

Коли Лукашенку поставили це питання, він сказав, що не знає, він приїде додому і подивиться. Тобто, судячи з усього, російська влада навіть не повідомляє Лукашенку, що вона робить, переміщує чи ні, які боєприпаси, скільки в якій кількості, хто їх охоронятиме і так далі.

У мене таке враження, що Лукашенко не в захваті від усього цього, але він просто змушений підкорятися волі Москви, оскільки опинився у цій колії, з якої вистрибнути не може.

Це додатковий механізм військово-політичного контролю Росії над Білоруссю. Зростає залежність Білорусі від Росії, звужується суверенітет сфери оборони. Якщо Лукашенко розраховував, що ядерна зброя підвищить його політичну вагу, гарантує безпеку, то тут скоріше навпаки. Закордонні суб’єкти також сприйматимуть Білорусь як російську маріонетку.

Зрозуміло, що ці процеси ще сильніше пов’язують політичну долю білоруського та російського режимів. І Лукашенку буде набагато складніше дистанціюватися від Росії та сказати, що “ми не беремо участі у війні, ми за мир”, а тим більше запропонувати роль миротворця, на яку він досі все ще претендує.

Можливо, Лукашенко думав, що статус Білорусі як ядерної держави підвищить його переговорні позиції щодо Заходу. Але, зважаючи на все, швидше навпаки. Спалюються всі мости у відносинах із Заходом. І це може спричинити запровадження нових санкцій.

Росія хоче розміщенням цієї ядерної зброї зробити черговий крок шляхом ескалації. Бажання залякати, ще раз шантажувати, підвищити ставки. У принципі те, що робить Путін вже останні роки. Зараз знову зроблено крок у цьому напрямку. Але в геополітичному плані це справді мало що змінює.

Читайте також: Білорусь — ринг для ядерного шантажу з боку Росії (ВІДЕО)