Росія схиляє Україну до переговорів через саботаж зернової угоди, — експерт

Зернова угода практично перестала діяти ще на початку липня поточного року, оскільки Росія відверто саботує роботу спільних механізмів її реалізації. Зерновози не можуть прибути в українські порти. Рівень інспекції призводив до накопичення суден у Босфорі. За допомогою саботажу роботи “зернового коридору” Росія намагається тиснути на Україну і схиляти Київ до переговорів. Таку думку сьогодні, 11 липня, висловив аналітик Центру досліджень продовольства і землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев в ефірі телеканалу FREEДОМ.

“Якщо ми говоримо про політичні вимоги РФ, це був аміакопровід. Зараз це вже не актуально, тому що є альтернативні шляхи експорту аміаку. Плюс той, який був, Тольятті — Одеса, він пошкоджений. Також йшлося про підключення “дочки” “Россельхозбанка” до системи SWIFT і щоб це здешевило процес експорту сировини, не тільки аграрної, але й усієї. Але фактично за цим усім стоїть схиляння України до переговорів на невигідних умовах. Це те, чого хоче Росія. Вона хоче мати певні канали тиску на нас, зокрема через зернову угоду”, — зазначив гість ефіру. 

Мартишев вважає, що для нормальної роботи зернової угоди потрібне залучення всієї міжнародної спільноти та, насамперед, ООН.

“Це прерогатива ООН, Туреччини, — щоб кораблі безперешкодно проходили протоку, щоб натиснути на російську сторону, щоб не було цього “італійського страйку” в Босфорі. Тому тут ніяк із погляду бізнесу і навіть, напевно, з погляду нашого уряду, не можна безпосередньо натиснути на Російську Федерацію, оскільки ми розуміємо, з ким маємо справу. Необхідне залучення всієї міжнародної спільноти і, насамперед, ООН”, — зазначив експерт.

Але за фактом, важелів тиску на Росію є не так вже й багато, каже він.

“Агросектор Росії — це та галузь, якої найменше торкнулися санкції, тому що ООН дуже уважно ставиться до гуманітарних секторів. А оскільки Росія експортує зерно, то ніякого блокування не відбувається. Тому в контексті агросектору тиску на Росію в принципі бути не може, на жаль”, — пояснив Мартишев. 

Він також звернув увагу на роль Туреччини в цій угоді. За словами Мартишева, Анкара дуже зацікавлена в газових родовищах у Чорному морі, які розташовані на схід від маршруту від портів Одеси до Босфору. Тому вплив Туреччини, каже він, може бути дуже великим. 

“Можна спробувати працювати навіть після виходу Росії із зернової угоди. І уряд України виділив досить велику суму для додаткового страхування суден. На випадок виходу Росії з угоди і посилення, відповідно, військових ризиків”, — доповнив експерт.

Він також вважає, що Україна ще може використовувати трохи інші логістичні морські шляхи. 

“Це зв’язка порти Дунаю і плюс територіальні води Румунії, куди не може зайти російський флот. Це трохи прискорить експорт нашого зерна, але знову-таки не змінить ситуацію кардинально. Загалом, мені здається, потрібно пробувати продовжувати морський експорт і без Росії. На жаль, кораблі НАТО не можуть супроводжувати вантажні кораблі, тому що Альянс вирішив не втручатися в цей конфлікт. Тому все одно потрібно пробувати рухати наш морський експорт”, — резюмував гість ефіру.

Читайте також: Кремль погрожує вийти із зернової угоди: як Росія знову шантажує світ голодом

Як повідомлялося раніше, реалізації угоди росіяни перешкоджають не тільки фізично, але й дискредитують її політично. Що ближче дата закінчення зернової угоди, то у російського режиму більше звинувачень і аргументів проти її продовження. Так, Путін заявив, що лише 3% зернової продукції в межах угоди надходить у бідні країни, а понад 40% — у багаті держави.