Росія облаштовує Маріуполь під власні потреби — інтерв’ю з Петром Андрющенком

Маріуполь — колись густонаселене процвітаюче українське місто, що колись було густонаселеним, вже понад рік перебуває під російською окупацією. Пропаганда РФ регулярно випускає ролики і фоторепортаж про те, як місто відновлюють після нещадних обстрілів, забуваючи, що саме російські військові віддавали накази бомбити Маріуполь.

За приблизними підрахунками міської адміністрації, яка перебуває в евакуації, населення міста скоротилося в п’ять разів. До повномасштабного вторгнення РФ у Маріуполі мешкали близько 500 тисяч осіб. Сьогодні — від 80 до 100 тисяч.

Про економіку міста говорити не доводиться, адже всі промислові містоутворюючі підприємства зруйновані. Російські чиновники зараз зацікавлені у відновленні лише тих підприємств, які принесуть швидкий прибуток від збуту металобрухту або обслуговуватимуть військових.

Про створення робочих місць зараз не йдеться. Робота є тільки на будівництві, у комунальній сфері та торгівлі.

Детально про ситуацію в Маріуполі в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

Ситуація з підприємствами в Маріуполі

— Яких руйнувань зазнав металургійний комбінат під час бомбардувань Маріуполя та чи зможуть його відновити й запустити самотужки російські окупанти, на ваш погляд?

— Вони не будуть його запускати. Тому що в самій Росії є криза перевиробництва металопродукції, металургія — під санкціями. Тому зовнішні ринки практично закриті для росіян. А на внутрішньому ринку такої кількості, як вони самі виробляють, їм не потрібно. Тому немає сенсу відкривати ще одне металургійне виробництво.

У принципі не йдеться про те, що комбінат Ілліча колись буде відновлений росіянами саме як металургійний комбінат. Безумовно, там є сировина у вигляді металобрухту, якого там дуже багато.

Сучасне обладнання на комбінаті Ілліча в результаті всіх модернізацій збираються використовувати як так званого донора. На комбінаті залишилося імпортне обладнання, аналогічне тому, що працює в Росії. Оскільки зараз діє санкційна політика, періодично їм потрібно брати звідкись запасні частини для заміни обладнання.

Звичайно, на Ілліча руйнування є. Вони непорівнянні з руйнуваннями на комбінаті “Азовсталь”. Я думаю, що цілком можливо його запустити. Навіть росіяни, за бажання запустили б його за рік. Але підготовки до запуску ми не бачимо.

— Скільки людей у мирний час працювали на цих підприємствах?

— Понад 35 тисяч працівників, якщо не помиляюся. Плюс — члени сімей. Плюс один металург створює мінімум одне робоче місце. Тобто 100-120 тисяч людей фактично були задіяні. До того ж робочі місця в порту.

Приблизно 45% прямої економіки міста становили металургія і порт — великі бюджетоутворюючі підприємства.

— Що сьогодні відбувається в порту Маріуполя?

— Туди знову заходять кораблі. Усе той самий російський суховантаж “Астрахань”. Це свідчить про те, що не все гаразд у них із судноплавством. Тому що вони анонсували захід суден вищого класу. Вони завозять будматеріали, в основному, для військового призначення. Раз на тиждень, у кращому разі, заходять судна. Щось намагаються паралельно вивозити.

Зараз готують зерновий термінал. Усе-таки їх не полишає думка запустити вивезення зерна шляхом морських перевезень. На Азові це найбільш глибоководний порт, який може приймати велику кількість зерна.

Їм дійсно потрібен маріупольський порт. Далі — Керч, де досі є перевалочна база. Зерно перевантажують далі на великі судна вже під різними офшорними прапорами. Сирія бере активну участь у легалізації вкрадених вантажів з України і зерна, зокрема. Таким шляхом воно потрапляє далі на ринки.

Суб’єктивно можна припустити, що це частина зернової оборудки Росії, яка постачає зерно в Європу і на світовий ринок. Частину українського зерна вони вивозять до Ростова-на-Дону, до Єйська. І далі воно їде таким самим шляхом, як і зараз.

Якщо запустити маріупольський порт, він вирішить усі проблеми. Тобто туди заходитимуть судна з військовими вантажами подвійного призначення. Назад виходитимуть судна із зерном.

— Була інформація про те, що вцілілі підприємства “віджимають” у власників, як у 1990-х роках. Але роблять це для того, щоб порізати потужності підприємств на метал і вивезти в Росію. Вам щось відомо про це? Чи є працюючі підприємства в Маріуполі зараз?

— Жодного великого підприємства не залишилося, жодне не працює, жодне не готується до запуску. Росіяни працюють над запуском морського порту. Але тут ситуація пов’язана з військовою логістикою, яка їм потрібна. Про відновлення якогось економічного потенціалу міста не йдеться.

Місто продовжують зрівнювати із землею, зносячи будинки та будівлі

— Яка подальша доля проспекту Миру в Маріуполі? Чи знесуть усі будівлі? Як люди загалом сприймають те, що відбувається сьогодні в місті, коли всі будівлі та будинки рівняють із землею?

— Це дуже показова ситуація. І таких ситуацій, на жаль, у місті стає більше. Окупанти вирішили вирізати два під’їзди з цілого будинку. Навіщо — незрозуміло нікому, включно із сусідами і самими окупантами. Шантажують людей, змушують їх виселятися. Ми розуміємо, що йде просто освоєння бюджетів, не більше того. Треба відзвітувати за якісь роботи.

Просто тут мешканці скаржаться, вони не хочуть їхати, їх викидають на вулицю, обіцяючи, як завжди, якісь неіснуючі гуртожитки. На жаль, є ще така ситуація на проспекті Металургів, 25 і 27. Там стоять уцілілі будинки після обстрілів, вони навіть не горіли. Звідти вже виселили мешканців. Там готують заселення для росіян.

Вони думають тільки про свою кишеню, про жителів ніхто не думає. Вони роблять усе для того, щоб корінних жителів Маріуполя, українців стало якомога менше.

Ми ж бачимо, як зростає кількість громадян РФ, особливо малих народів Росії в Маріуполі. У місті дорослого населення без дітей налічується близько 80 тисяч. Ще додалося приблизно 40 тисяч цивільних із Росії. І ця цифра зростає. Це тільки чоловіки, поки що без жінок, без дітей, без сімей. Тобто навесні-влітку вони привезуть свої сім’ї до Маріуполя, і баланс місцевого населення буде в кращому разі 50 на 50.

Ми розуміємо, що баланс буде змінюватися в бік росіян. Те, що вони називають “денацифікацією” — геноцид у чистому вигляді.

— Для чого зараз у Маріуполі фарбують фасади зруйнованих будинків?

— Це все продовження гри в пропаганду, що місто оживає і відновлюється, оскільки всередині будинків, квартир, дворів нічого не змінюється. Можна просто побілити фасад, як це було в радянські часи, у період застою початку 1980-х років.

Місто стане Маріуполем тільки після повної деокупації. А зараз це ж у чистому вигляді Жданов.

— Росія зачищає сліди своїх злочинів у Маріуполі, зносячи будинки і будівлі. Ви згодні з цією думкою?

— Величезна частина міста просто перестала існувати. Зменшилися обсяги і швидкість демонтажних робіт через нестачу грошей. Але, тим не менш, раз на 2-3 дні зникає одна багатоповерхівка. У Лівобережному районі утворилися пустелі. Адміністративна, історична частини міста перестали існувати.

Така ж доля спіткала мікрорайон Черемушки — там зараз зносять три багатоповерхівки. У центрі міста житловий масив “Кіровський”, який був у перші ж дні обстріляний — його теж фактично демонтовано. Усі великі могильники, тобто будинки, у підвалах яких загинуло від 50 до 200 людей, фактично вже знесені або перебувають у процесі знесення.

РФ стирає фізичні докази своїх злочинів. Проте в нас зібрано достатньо доказів для того, щоб у міжнародному суді, у трибуналі довести провину російських військових і всіх, хто був причетний до знищення українського Маріуполя і десятків тисяч людей.

Жителів Маріуполя планують відправляти на війну проти своїх співгромадян

— У Росії вже почали розсилати електронні повістки поки що в рамках весняної мобілізації. Чи є передумови до того, що маріупольських чоловіків мобілізуватимуть в армію так званої “ДНР”?

— В окупації починається весняний призов усіх чоловіків віком від 18 до 27 років. Це по шляху і є мобілізація. На території Маріуполя відновлено військовий облік. Чоловікам приходять СМС про необхідність з’явитися. Якщо не встав, не з’явився, є ймовірність, що до тебе прийдуть поліцаї або військова комендатура. Нікуди не дінешся.

На території Маріупольського району, як і на всій окупованій частині Донецької області, починається період набору “гарматного м’яса” з українців. Подивимося, як це відбуватиметься. Дуже жорсткі заходи передбачені за ухилення від неявки до “військкомату”, тобто на фронт.

Не забуваємо і про постійне вербування на строкову службу, яке триває паралельно з призовом, з мобілізацією.

У південній частині окупованої території Донецької області можуть мобілізувати від 10 до 25 тисяч осіб. Це майже 70% від загальноросійської мобілізації минулого року. Природно, росіяни не можуть пропустити такий мобілізаційний ресурс.

— Станом на березень окупанти заявили, що побудували в Маріуполі 22 нових будинки за рік, але там досі майже ніхто не живе. Чому?

— Є низка причин. Одна з них — тому що нічим обставляти квартиру. Можна отримати стіни, але спати ти будеш на підлозі. Немає меблів, немає ринку, пов’язаного з меблями як мінімум. До того ж самі будинки до кінця не готові. У цих квартирах нижче економ-класу — купа всяких недоробок.

Окупаційна влада займається показухою з ключами від нових квартир. Там не підключені комунікації. Є будинки, які потрібно приводити до ладу навіть після здачі в експлуатацію. Є ще один великий момент — людям видають ордери, вони не власники цих квартир, тобто їх у будь-який момент можуть виселити. Тому маріупольці теж не поспішають виїжджати з тих місць, де вони зараз так-сяк живуть.

Будівництва практично поки зупинено, а потреба в будинках велика — знесено вже близько 360 будинків. Грошей немає. Є заборгованість із зарплати, з пенсій, із соціальних виплат, що сягає вже понад три місяці. Тому і на будівництві поки що грошей немає.

До того ж завдяки маріупольському опору інвестори не поспішають заходити в Маріуполь.

Гуманітарна ситуація — легше жити не стає

— Що з продуктами, з медициною? Які настрої в людей?

— Настрої — проукраїнські. І що довше триватиме умовно гуманітарна обстановка, то більше буде проукраїнських настроїв. Тому що гуманітарна ситуація, на жаль, стандартно важка.

Медична система перебуває в абсолютному колапсі й краще не стає. Крім того, відсутнє нормальне фінансування, є божевільна заборгованість із заробітної плати, соціальних виплат з боку окупантів. Це призводить до того, що люди знову шикуються в черги за безплатною їжею, за безплатним хлібом. Єдине, що навесні стає тепліше і, природно, візуально стає легше.

Останніми місяцями люди активніше виїжджають із міста в країни Європейського Союзу, повертаються в Україну. Люди розповідають, що умови життя в Маріуполі — абсолютно нелюдські, люди перебувають на межі виживання.

Ми бачимо тенденцію щодо виїзду з Маріуполя. Це найпотужніша хвиля, починаючи з серпня минулого року. Це дуже добре.

Чимало людей до нас звертаються, ми допомагаємо їхати, але не дуже публічно розповідаємо, як це відбувається. Спочатку рахунок ішов на десятки сімей, потім на сотню. Уже ми можемо говорити про те, що кілька тисяч людей виїхали останнім часом із Маріуполя.

На жаль, рівень смертності за останній рік зріс порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення приблизно у вісім разів. Від 250 до 300 осіб щотижня помирають у Маріуполі.

Це шалено багато. Такого не було навіть тоді, коли до повномасштабного вторгнення в місті проживало близько півмільйона людей. Це красномовно говорить про реальну гуманітарну ситуацію.

Екологічні наслідки окупації Маріуполя відчує навіть Європа

— Окупанти знищують річку Кальчик, засипають її шлаком. Це може призвести до загибелі риби, і, відповідно, це знищення екосистеми Азовського моря. Чи розуміють це росіяни, для чого вони це роблять?

— Їм потрібно відновити два мости, які були знищені внаслідок бойових дій. Найпростіший шлях — просто засипати гирло річки шлаком. Зверху будуватимуть мости. Те, що фактично зупинено течію річки, нікого особливо не хвилює.

Будівництво Кримського мосту вже завдало глобальної шкоди Азовському морю. Ми побачили, наскільки підвищилася його солоність, наскільки змінилася флора і фауна моря. Зараз вони просто доб’ють море.

Комбінат “Азовсталь” був просто знищений бомбардуваннями. Поклади дрібнодисперсійного пилу — це просто екологічна смерть. Він же нікуди не подівся. Рекуперацію заводу ніхто не проводить, і все це потрапляє в повітря, воду, ґрунт.

Після російської окупації доведеться ще окремо розбиратися з усіма екологічними наслідками. Це належить не тільки нам, а й нашим міжнародним партнерам, оскільки екологія акваторії Приазовського краю матиме вплив на всю Європу.

Паспортизація та проукраїнські настрої маріупольців

— РФ продовжує видавати свої паспорти жителям Маріуполя. Що вам про це відомо?

— Росія заявила, що видала вже 40 тисяч паспортів у місті. Немає підстав не довіряти цій інформації. Є проросійські люди, які добровільно отримують такі паспорти. Однак це всього 20% від тих, хто залишився в місті — до 20 тисяч. Усі інші отримують російські паспорти фактично з примусу.

Росіяни чинять постійний психологічний тиск на жителів міста. Це і загроза того, що не буде соціальних виплат, документів, компенсацій тощо.

У тебе є російський паспорт, або в тебе немає нічого.

Крім того, при отриманні російського паспорта, паралельно примушують людей відмовлятися від українського громадянства. Насамперед це стосується працівників бюджетної сфери.

Крім того, одночасно з отриманням паспорта чоловік має стати на військовий облік.

— Люди не можуть висловити в Маріуполі свої проукраїнські погляди? Ми знаємо, як російська окупаційна армія ставиться до таких людей.

— Уже більше нікуди. Зробити режим ще жорсткішим режим, ніж у Маріуполі, неможливо. Від початку квітня, після останньої акції маріупольського опору, у місті відбуваються тотальні зачистки — шукають партизанів, але знайти не можуть. Тому йдуть арешти просто у випадковому порядку. За найменшою підозрою люди опиняються в катівнях, з них намагаються вибити свідчення про те, що вони співпрацюють зі Збройними силами України, що вони — частина маріупольського руху опору.

Читайте також: Українське населення Маріуполя заміщують вихідцями з Далекого Сходу та Кавказу, — Андрющенко