Головна
Публікації
Російські спортсмени стали ізгоями: інтерв’ю з олімпійською чемпіонкою Стеллою Захаровою

Російські спортсмени стали ізгоями: інтерв’ю з олімпійською чемпіонкою Стеллою Захаровою

Опубліковано: 21 Сер / 2024 15:20

Стелла Захарова — українська гімнастка, олімпійська чемпіонка 1980 року.

Народилася в Одесі 1963 року. Почала займатися гімнастикою з семи років. Свою першу перемогу здобула на Всесоюзній спартакіаді учнів 1976 року в багатоборстві. 12-разова чемпіонка СРСР і багаторазова володарка кубка України зі спортивної гімнастики.

У 1985 році закінчила Київський інститут фізичної культури і спорту і повернулася в спортивну гімнастику як суддя.

У 2000 році заснувала щорічний міжнародний турнір зі спортивної гімнастики “Кубок Стелли Захарової”. Є віцепрезидентом Української федерації гімнастики.

Стелла Захарова — гостя програми “Люди доброї волі” телеканалу FREEДОМ.

Ведучий — Сакен Аймурзаєв.

“Наші зробили все можливе і неможливе”

— 11 серпня в Парижі завершилися літні Олімпійські ігри. Які ваші загальні враження від Олімпіади-2024? Загалом чи сподобалася вона вам?

— Не сподобатися Олімпіада не може. Тому що кожна Олімпіада залишає свій слід краси. Ця Олімпіада, напевно, запам’ятається відкриттям — воно було дуже неординарне, дуже гарне, ці кораблі річкою Сена з делегаціями… Враження насправді дивовижне.

Багато парижан стежили за дійством із вікон будинків, аплодували. Дуже приємно, як глядачі аплодували, вітали команду України. Дуже підтримували.

І такий дух — саме спортивний, всесвітній — передавався навіть через екрани телевізорів, що аж мурашки по тілу були.

— А як вам українська збірна? Зокрема, у вашій дисципліні — у гімнастиці.

— Вважаю, що вони зробили максимально все, що могли. Вони великі молодці. І не тільки гімнасти, всі наші спортсмени. Весь світ знає, що відбувається в Україні, і в таких умовах дуже складно готуватися до Олімпіади, до будь-яких змагань — в умовах сильного стресу, коли потрібно переривати тренування і йти в укриття під час кожної повітряної тривоги…

Я знаю, що дуже багатьом нашим спортсменом після приїзду на Олімпійські ігри було важко психологічно впоратися. Тому що ситуація, стрес, у якому ми перебуваємо ці 2,5 року, дуже позначається на них.

Жодна країна світу, напевно, не витримала б і взагалі, можливо, навіть не приїхала б на Олімпійські ігри.

Ми ж зробили все можливе і неможливе. І не тільки фахівці, функціонери допомагали, а й наш український народ підтримував, і наші державні структури. Робилося все можливе, щоб у піковій формі підійти до Олімпійських ігор і завоювати олімпійські медалі. І нам вдалося це.

Наші спортсмени просто герої. Зробили все можливе і неможливе для того, щоб показати всьому світу, наскільки ми сильна нація.

— Деякі наші спортсмени змушені були готуватися до Олімпіади за межами України. А як відбувалися у тренування у гімнастів, гімнасток?

— У нас теж була ця ситуація. Нам доводилося відправляти наших гімнастів за кордон. Для спокійної обстановки нашого лідера Іллю Ковтуна довелося відправити його з тренером до Хорватії. Вони тренувалися там. Десь за 3-4 місяці [до Олімпіади] Ігор Радівілов поїхав тренуватися в Німеччину, щоб він міг ці місяці підготуватися в спокійному режимі, за нормального сну, і вийти на олімпіаду.

Гімнаст Радомир Стельмах до цього був у Німеччині, потім повернувся, і в Конча-Заспі тренувався разом з основною командою — Олегом Верняєвим, Назаром Чепурним.

Звичайно, тренування в різних країнах — це дуже неправильно, але в наших умовах це був вимушений захід. Звичайно, тренуватися треба єдиною командою, тоді головний тренер бачить тренувальний процес, може підказати, відкоригувати.

От коли я тренувалася, коли ми працювали, я не пам’ятаю, щоб десь кожен удома окремо тренувався. Протягом 360 днів ми перебували на базі, перебували під наглядом лікарів, масажистів, психологів. А за три місяці до Олімпіади ми постійно тренувалися на помості — у Палац спорту встановлювався гімнастичний поміст. До нас навіть приїжджали камери, з фотоспалахами, нам створювали навіть шуми [трибун], щоб ми вчилися не відволікатися на них під час виступу. Це все відпрацьовується.

На превеликий жаль, зараз наші спортсмени не мали саме такої можливості готуватися. Але ми дуже сильна нація. Ми витримаємо все, переможемо і будемо йти своїм курсом, який вважаємо правильним.

— У 2028 році наступна Олімпіада, у Лос-Анджелесі. Багато наших спортсменів, які перебувають на піку спортивної кар’єри, зможуть виступити і там. Крім описаних раніше проблем, які ще складнощі можуть бути для наших гімнастів?

— Найбільша проблема на наступний олімпійський цикл — з кадрами. У нас дуже багато виїхало молодих фахівців. Багато хто виїхав з початку повномасштабної війни і не повернувся. Це може позначитися на наступному олімпійському циклі. Але ми в жодному разі не скаржимося і не кажемо, що не будемо готуватися.

“Вони були просто як ізгої”

— А в суддівському корпусі на Олімпіаді-2024 були росіяни?

— Так, були. Ми не можемо нічого зробити. Тому що суддів обирає Міжнародна федерація, і їх обирають не щомісяця, а один раз на 4 роки. І тому весь нинішній суддівський корпус — це люди, яких раніше обрала Міжнародна федерація.

Ми доклали дуже багато зусиль, щоб не допустити до змагань росіян-спортсменів. Але ми не маємо права втручатися саме в процес відбору суддів.

— На Олімпіаду-2024 Міжнародний олімпійський комітет (МОК) допустив лише 15 російських спортсменів, і то, вони виступали під нейтральним прапором, тобто без будь-якої символіки та позначення Росії. Але не було жодного російського гімнаста або гімнастки. Президент федерації гімнастики РФ Василь Титов безпосередньо звинуватив вас, вашу федерацію, у тому, що ви працювали з МОК, збирали досьє буквально на кожного їхнього спортсмена. Настільки аналітичною роботою займалася наша федерація?

— Ми збирали досьє на кожного. Практично всі російські спортсмени є військовослужбовцями (більшість спортсменів збірної Росії належать до ЦСКА — Центрального спортивного клубу армії, Росгвардії, вони мають військові звання, — ред.). І як ми повинні ставитися до людей, які сьогодні вбивають наших громадян, наших дітей?

— Проте 15 російських спортсменів і 16 білоруських брали участь у цих Олімпійських іграх. Дивно на це було дивитися — без прапора, без гімну, у нейтральній білій формі, абсолютно відчувалося ставлення трибун. Як ви пояснюєте, навіщо вони йдуть на це, якщо вони розуміють, що їх там не чекають?

— Я не знаю. Я дивилася виступ одного зі спортсменів у стрибках на батуті, до речі, він став олімпійським чемпіоном (ідеться про білоруського спортсмена Івана Литвиновича, — ред.).

Коли він тільки з’явився, я спочатку подивилася, і думаю: боже, що ж це таке-то вийшло? Ні прапора на костюмі, ні герба, взагалі жодних розпізнавальних знаків. Це настільки ганебно, це настільки принизливо.

Я дивилася, яке до них було ставлення. Я б не витримала. Тому що настільки принизливе ставлення було до них людей, навіть спортсменів. З ними ніхто не вітався, з ними ніхто не спілкувався.

Вони були просто як ізгої. Тому що світ прекрасно розуміє, що їхня країна напала на мирну країну, і всі бачать, що вони з нею роблять.

Я на їхньому місці просто б не поїхала, я б поважала себе. Як це ти, виходить, виступаєш як спортсмен країни, яку навіть ніхто не знає, — країна без будь-яких розпізнавальних знаків. Це дуже принизливо.

І навіть той же батутист, який став олімпійським чемпіоном, у нього ніколи не буде почуття гордості за цю перемогу. І він ніколи не буде людиною, яку поважатимуть у всьому світі. А йому ж ще жити далі.

— І вперше в історії російські телеканали не транслювали Олімпіаду. Причому Росія розгорнула цілу дезінформаційну кампанію проти Олімпіади-2024, стільки фейків було створено. Вони всю Олімпіаду обговорювали якісь небилиці. Невже вони не розуміють, що Олімпійський рух пережив і Першу світову війну, і Гітлера, і Сталіна, і Радянський Союз, так само і Путіна переживе?

— Уявіть собі, яка пропагандистська машина працює, скільки грошей витрачається замість того, щоб облагороджувати свої місцевості, де люди ходять у туалети на вулицях, живуть без газу і води, без елементарної інфраструктури. Замість цього уряд Путіна вкладає шалені гроші в зомбування свого народу. І що ви отримаєте з цього після? Яке суспільство в майбутньому ви отримаєте? Чого ви прагнете? В яку країну ви йдете? У вас немає демократії. Ви не живете, ви животієте. У вас економіка вже нижче навіть не знаю чого… А ви все одно йдете цим шляхом, намагаючись зомбувати своє суспільство, намагаючись зомбувати світ. Намагаючись усіх принижувати, але тим самим ви ж принижуєте самі себе.

Ось, [російська гімнастка] Хоркіна, яка пишається, що вона олімпійська чемпіонка (1996, 2000 років, — ред.). Вона виходить і заявляє про те, що це не Олімпіада, це бозна-що, а ось у них в РФ будуть “Всесвітні ігри дружби”, на які вони зберуть весь світ. Та хто до вас приїде після цього?

Світлано, а тобі самій не соромно виходити на екрани телевізора і зомбувати своє суспільство? Хоркіна ж у “Єдиній Росії”, вона, як собака на ланцюгу: їй сказали брехати, ось вона і бреше, тому що нічого іншого більше не вміє.

— А чому інші спортсмени мовчать? Адже змагальний період спортсменів недовгий — 10-15 років. І, по суті, Путін, крім скоєних воєнних злочинів, конкретно у цих спортсменів вкрав їхню кар’єру.

— Там же бояться навіть слово сказати. Не дай боже, ти підеш проти пропаганди, політики Путіна.

Але деякі спортсмени всередині РФ уже починають заявляти. Я чула інтерв’ю одного спортсмена, навіть не знаю, як він наважився це сказати. Він готувався до виступів на наступні Олімпійські ігри, і невідомо — потрапить він на них чи ні. Так ось він заявив: та кому потрібні ці внутрішні змагання, пані Хоркіна, чого ж ви раніше не кричали, що не треба виступати на Олімпійських іграх, а потрібно тільки в Росії, навіщо ви взагалі тоді самі їздили на Олімпіади і ставали олімпійськими чемпіонами?

— Ви ж у своїй спортивній кар’єрі застали радянський період, напевно, залишалися зв’язки з іншими спортсменами. Зараз ви з кимось із таких росіян, білорусів спілкуєтеся на особистому рівні, чи є ті, які розуміють те, що відбувається, співчувають?

— Ні, з Росією я втратила контакти з усіма. З Білорусі в мене залишилася одна людина, ми спілкуємося в закритому режимі. Це жінка, вона вже старенька, абсолютно не підтримує позицію їхньої влади. А з Росією — ні. Це люди боягузливі. Вони, знаєте, як стадо, йдуть за однією людиною, яка їх веде в прірву, у безодню. Йдуть і падають туди.

З попередніх випусків проєкту “Люди доброї волі”: