Наука в заручниках: як російські “уми” стали жертвами режиму

З 24 лютого 2022 року російські інтелектуали, дослідники, винахідники і вчені, які засудили цинічний напад на Україну, стали мішенями кремлівських силовиків і потрапили під каток репресій. Тим, хто залишається працювати у РФ, доводиться несолодко. Адже незгодні інтелектуали неугодні Кремлю. Дослідники, які залишилися у РФ і намагаються займатися науковою діяльністю, а не обслуговувати замовлення Кремля, перебувають під постійним наглядом силовиків. А найкращі “уми” Росії за ці майже три роки війни все частіше залишають країну. Детально про це розповідає свіжий випуск “Спецрепортажу” на телеканалі FREEДОМ.

Авторка — Ольга Михалюк.

Стати “іноагентом” у Росії — простіше простого

Одразу після початку російського вторгнення в Україну 9 тисяч учених підписали лист, адресований російському диктатору Володимиру Путіну.

“Для цієї війни немає жодних розумних виправдань. Цілком очевидно, що Україна не становить загрози для безпеки нашої країни. Війна проти неї несправедлива і відверто безглузда”, — йдеться у зверненні.

Реакція Кремля не змусила на себе чекати. Стали з’являтися повідомлення про цькування підписантів.

“Науковці є такою групою, яка неминуче привертає до себе підвищену увагу будь-якої диктатури, а режим Путіна зараз дуже впевнено переходить від звичайного авторитаризму до неототалітарного формату, тому що вони вільнодумці. Для того, щоб робити відкриття, потрібно бути вільною людиною. Не можна бути вільним у науковому пошуку і перебувати у футлярі в політичній сфері”, — упевнений правозахисник, професор, голова правління громадської організації “Експертна група ”Сова” Михайло Савва.

Математика Віктора Васильєва — одного з підписантів листа до Путіна і давнього критика режиму — раніше було оштрафовано за підтримку “в’язнів Болотної площі”. Він рішуче виступив проти кривавої війни, розв’язаної Кремлем. Новини про затримання колег, які підписали звернення, і життя під страхом розправи змусили його виїхати разом із сім’єю до Ізраїлю.

“У мене велика творча активність тут з’явилася”, — каже Васильєв.

Кандидатка філософських наук, співзасновниця волонтерського проєкту “Лабораторія “Академічні мости” Катерина Горяченко після початку повномасштабної війни вимушено звільнилася з університету у Владивостоці. Там була доцентом кафедри філософії та юридичної психології.

“Мою сім’ю переслідували в Росії. Переслідування були пов’язані більше не з моєю професійною діяльністю. Більше з діяльністю моєї доньки, яка виходила на мітинги-демонстрації. Вона тоді була підлітком. У нас вдома був обшук. Після чого моя донька мала напівлегально покинути країну. А я не могла її залишити, бо вона була ще неповнолітньою”, — розповіла Горяченко.

В еміграції активістка допомагає таким самим науковцям, як вона, які виїхали. Співпрацювала з організацією “Ковчег”, яку в Росії оголосили “небажаною”. Разом із колегами організувала волонтерський проєкт. Налагоджує академічні зв’язки з дослідниками, які залишилися в Росії і намагаються продовжувати займатися наукою.

“Нині перебуваю в Німеччині за гуманітарною візою. Та діяльність, якою я зараз займаюся, теж пов’язана з великими ризиками. Ми спілкуємося з “небажаними” організаціями, з “іноагентами”, — розповіла Горяченко.

На статус “іноагента” для вчених, які виїхали з країни, Міністерство юстиції терористичної держави не скупиться. Такого звання історик Дмитро Дубровський “вшанувався”, бувши вже співробітником факультету соціальних наук Карлового університету в Чехії.

“Просто надіслали листа, без зворотної адреси. Тобто не те щоб їм було цікаво чи прочитав я його, чи отримав я його. Це їм абсолютно не важливо. Призначили — виконувати!”, — говорить кандидат історичних наук, фахівець із проведення судових експертиз у сфері мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті Дмитро Дубровський.

Що саме стало причиною внесення до реєстру “іноагентів”, Мін’юст не пояснив. Приводів може бути кілька, каже історик.

“Я про це заявляв із самого початку, що війна — це ганьба, і підписав усі листи, які можна було в той момент написати. Я не приховував ніколи, я був членом Fellow National Endowment for Democracy, яка небажана організація. Я працював у Бард-коледжі, який став небажаним інститутом. Я співпрацював із Вільним університетом. Я написав, на мій погляд, вдалу статтю в Open Democracy про те, як Росія перевинаходить мову міжнародного права і вигадує “геноцид радянського народу”, вигадує “геноцид народу Донбасу”. І, мабуть, дуже комусь, як кажуть діти, зайшло”, — міркує Дубровський.

Зараз Дмитро оскаржує “статус іноагента” в суді. Планує дійти до Комітету з прав людини ООН. Внесення до такого реєстру тягне за собою не тільки штрафи, а й можливі кримінальні справи за відсутність маркування “Іноземний агент” на авторських наукових працях або ненадання фінансового звіту.

“Я не виконую всі ці вимоги. Мої колеги, у них тепер книжки продаються ось обмотані знаком “18+”, що означає “іноземні агенти”. Як матеріали для дорослих. Їхні тексти не можна цитувати в університетах. Їхні книжки мають бути заховані і прибрані з бібліотек. Причому неважливо, чому вони присвячені”, — розповів Дубровський.

Статус “іноагента” — лише один з інструментів тиску на інтелектуалів. Вчених, які не згодні з державною політикою і діями режиму, буквально виставляють із країни, примушують до звільнення або просто позбавляють роботи.

Вища школа економіки колись була ліберальним навчальним закладом. Це один із найбільших університетів Росії. Після початку війни виш втратив, за різними оцінками, щонайменше 150 викладачів. Десятки співробітників були переведені на договори цивільноправового характеру або звільнені. І в підсумку — покинули Росію. Серед них — професор, економіст Ігор Ліпсиц — один із засновників університету.

“Я дотримувався загальної обережності й обговорював тільки економічні наслідки, але показував, що вся політика війни — це руйнування економіки, це зубожіння населення, страшна катастрофа для народу Росії. Такого економічного наукового аналізу вистачило мені, щоб пришити мені ось цей ярлик “іноагент”, — каже доктор економічних наук, професор Ігор Ліпсиц.

Далі була заборона на використання шкільних підручників його авторства. Їх видалили з федерального переліку. Тільки ось замінити не змогли.

“З’ясувалося, що до початку навчального року жодних інших пристойних підручників з економіки немає. Було рекомендовано мої підручники загорнути в щільний папір, заклеїти, щоб папір не відклеювався, і роздати дітям, щоб вони навчалися, але щоб було незрозуміло, що це моя книжка”, — розповів Ліпсиц.

Звільнення з Вищої школи економіки і заборона на дистанційне навчання студентів стали причинами для виїзду з країни одного з найпрогресивніших російських економістів. У вигнанні перебувають і багато його колег.

“Справа Костянтина Соніна — він отримав, на щастя, заочно 8,5 років за статтею про поширення завідомо неправдивої інформації — про дискредитацію російської армії. Людина написала про вбивства в українській Бучі російськими військовими. Про знищення мирних жителів у драмтеатрі Маріуполя через бомбардування. І цього виявилося достатньо для порушення кримінальної справи. Костянтин встиг емігрувати. І зараз він — професор Чиказького університету, де приносить явну й очевидну користь, але не Росії”, — зауважив Михайло Сава історію одного зі своїх колег.

Не тільки “іноагенти”, а ще й “державні зрадники”

Точно оцінити масштаби “витоку умів” із Росії після 2022 року — пікового для незгодних із війною інтелектуалів — неможливо. Адже серед них як фахівці зі світовим ім’ям, так і аспіранти, тобто майбутні вчені. Станом на 2023 рік лише німецький фонд Александра фон Гумбольдта допоміг виїхати шістдесяти двом діячам науки. Організація Scholars at Risk, яка займається допомогою вченим з усього світу, отримала заявки на вивезення з Росії 200 осіб.

Соціолог, запрошений дослідник Єреванського державного університету Дмитро Руденкін припускає, що близько 6-7 тисяч вчених могли покинути Росію.

“Імміграційні дослідження дуже складно проводити. Згідно з відкритими джерелами, зараз десь 2500 тих, хто виїхав”, — каже Катетрина Горяченко.

Витісненням неугодних із країни путінський режим не обмежився. Проти вчених “шиють” справи за дискредитацію армії, а також за найтяжчими статтями кримінального кодексу — “про держзраду”. За такими звинуваченнями під суд було віддано понад десяток фізиків. Вони займалися гіперзвуковою тематикою, а не озброєнням.

Відразу кількох людей ФСБ заарештувала в Центральному НДІ машинобудування, аерогідродинамічному інституті в Підмосков’ї. І в новосибірському Інституті теоретичної та прикладної механіки.

Троє фігурантів “справи фізиків” — під арештом. Двох новосибірських учених суди вже відправили в колонії суворого режиму. Олександр Шиплюк, директор Інституту теоретичної та прикладної механіки, отримав 15 років тюремного терміну. Головний науковий співробітник вишу Анатолій Маслов — 14 років. Якщо пощастить відбути термін, вийде на свободу в 90.

“Давайте називати речі своїми іменами. У випадку цих людей, їхні терміни довічні. На 20-25 років відправляють до в’язниці людину, якій 65 чи 70 років. Яка ймовірність того, що вона в абсолютно скотинячих тюремних умовах доживе до звільнення?”, — міркує Руденкін.

Наукового співробітника Інституту лазерної фізики Новосибірського держуніверситету Дмитра Колке заарештували за підозрою в держзраді. Хворого на рак підшлункової залози в кінцевій стадії суд відправив на два місяці в СІЗО “Лефортово”.

“Людину просто зняли з лікарняного ліжка, довезли до “Лефортово” з Новосибірська, де вона на другий день померла. І держава не зацікавлена в тому, щоб такі справи ставали відомі широкому загалу. Але так чи інакше, інформація просочується, і про ці справи дізнаються”, — зазначив адвокат, засновник незалежного об’єднання юристів і журналістів “Команда 29” і правозахисного проєкту “Перший відділ” Іван Павлов.

Ніхто із заарештованих оборонними замовленнями та розробкою гіперзвукових ракет “Кинджал” чи “Циркон” не займався. Вони досліджували фізичні процеси, які відбуваються на надпотужних швидкостях. Але співпрацювали із зарубіжними колегами, читали лекції за кордоном, публікувалися в іноземних журналах.

“Були контакти по цілком відкритих законних каналах. Усі такі контакти візуються органами Федеральної служби безпеки. Не дарма є “перші відділи” у всіх таких інститутах. І науковці, які представляють доповіді на таких заходах, на таких конференціях, мають погоджувати ці доповіді з представниками ФСБ. Ймовірно, відповідальність за це мали б розділяти й самі чекісти. Але ні”, — каже правозахисник Олександр Черкасов.

Заарештовувати вчених, переслідувати їх за “держзраду”, вбачаючи у звичайній академічній роботі якусь гру спецслужб — це давня чекістська забава, каже адвокат Павлов.

“Недозрада”

Для пошуку і затримання “шпигунів” спецслужбісти спираються на посилений після початку повномасштабної війни Кримінальний кодекс РФ.

“З’явилася стаття 275-прим. 1, її ще називають “недозрада” — відповідальність за конфіденційне співробітництво з представниками іноземних держав. Стаття дуже розмита. За нею можна посадити просто за розмову, за особисту зустріч з іноземцем, за телефонну розмову, за що завгодно, якщо слідчий вважатиме, що це спілкування завдало шкоди безпеці РФ. Близько 40 осіб за нею проходять. Але ми точно знаємо, що це не всі”, — розповів Савва.

Нова стаття криміналізує “таємні” контакти росіян із будь-якою міжнародною або іноземною організацією, якщо ФСБ вважатиме її спецслужбою. Стаття ще більше розв’язала руки ФСБ у пошуку “ворогів держави” і посадці на довгі терміни. Адже за держзраду в Росії вже отримували від 7 і до 20 років. А судові процеси в таких справах завжди проходять під грифом “таємно”. З адвокатів і родичів беруть зобов’язання про нерозголошення.

“Постійно обмежують чимось і не дають знайомитися з матеріалами. Великий обсяг технічної інформації, всякі експертизи, змушують тримати в пам’яті. Це неможливо. Копії робити не можна, виписки робити не можна, можна тільки читати. Іноді матеріали справи складають кілька томів, іноді кілька десятків томів”, — розповів Павлов.

На самих затриманих і “підсудних” тиснуть психологічно. Подібне пережив у СІЗО фізик Віктор Кудрявцев. Співробітник Центрального науково-дослідного інституту машинобудування з міста Корольов. Кудрявцева заарештували 2018 року. На той момент ученому було 75 років. Він став одним із перших у низці “зрадників батьківщини”. У “Лефортово” його змушували визнати провину.

“Психологічно там працюють слідчі ФСБ, вони навчені розколювати, переконувати людей у тому, що вони злочинці, і в багатьох випадках у них це виходить”, — каже син ученого, фізика Віктора Кудрявцева Ярослав Кудрявцев.

Віктор Кудрявцев не був причетний до розробки гіперзвукової зброї. І в останні роки навіть не мав доступу до держтаємниці. Але, за версією ФСБ, він передавав секретну інформацію про гіперзвукові технології бельгійському інституту гідродинаміки.

“Проєкт, який закидали йому за провину, був проєкт між Росією і Євросоюзом — двосторонній, там брали участь три російські інститути і два інститути з Бельгії та Німеччини. У межах сьомої рамкової програми Євросоюзу Росія укладала проєкти з різними країнами, яким було цікаво розвивати свою аерокосмічну галузь. Проєкт називався “Дослідження різних переходів”, тобто процесів, які виходять під час зльоту і посадки ракет. Тобто йшлося про апарати, що повертаються. Бойові апарати не повертаються”, — розповів Ярослав Кудрявцев.

Щоб знайти в гіперзвукових дослідженнях військову таємницю, спецслужби долучали військових експертів.

“У рамках справи посилали це все у військові інститути. Їм послали формули. І там, природно, теж була модель ракети. Звичайно, коли бойова ракета літає, там теж такі процеси протікають. Інформація не мала жодного технологічного характеру. Це була суто превентивна справа”, — зазначив Кудрявцев.

Адвокати не можуть домогтися альтернативної експертизи, тому що дані секретні, акцентує Дмитро Дубровський.

“А відповідно, отже, у сторони захисту має бути експерт із допуском. А всі експерти з допуском — це співробітники ФСБ. Шах і мат, це взагалі неможливо зробити. Усі ці процеси — навіть на тлі повного безправ’я в Росії — це просто тотальна фікція”, — каже він.

Кудрявцеву пропонували піти на угоду зі слідством, визнати провину і обмовити колег. Але він не давав свідчень. Його посадили до в’язниці. Через рік і 2 місяці вченого випустили із СІЗО за станом здоров’я. Незабаром Віктор Кудрявцев помер.

“У нього вже був діабет. Він там став сильно худнути. Виявили онкологічне захворювання. Батька випустили вже тому, що в цей момент, як я розумію, його колега, так би мовити, був готовий давати свідчення. Загалом, батько був йому вже в цьому плані не дуже потрібен”, — міркує Ярослав Кудрявцев.

Гоніння тих, хто залишився

Дослідники, які залишилися в РФ і намагаються займатися науковою діяльністю, а не обслуговувати замовлення Кремля, перебувають під наглядом силовиків. Їм заборонені закордонні відрядження. На них пишуть доноси. Їх змушують працювати за кремлівськими методичками. Під ідеологічним ковпаком — соціально-гуманітарні дисципліни: історія, економіка, соціологія, юриспруденція. Особливо — міжнародне право, об’єктивність викладання якого без констатації воєнних злочинів російської армії в Україні та порушень Женевських конвенцій — взагалі під сумнівом.

“Міжнародне право сильно постраждало, там же всередині права людини, міжнародне кримінальне і гуманітарне право. Я зараз погано розумію, як вони це можуть викладати, а ті, хто викладають, я погано розумію, як можуть обійтися без розгляду справ України проти Росії в Міжнародному суді. Або людина має перестати це викладати, або дуже сильно наступити на горло власній пісні. У сенсі перестати бути професіоналом”, — вважає Дмитро Дубровський.

Вивчення України — табу. Історія й особливо факти про Другу світову спотворені для виправдання нинішньої війни. Гендерні дослідження — підсудна справа.

“Є проблеми з темою ЛГБТ. Навіть якщо це щось у науковій сфері, я маю на увазі біологію, все одно заборонено. При цьому деякі організації отримують гранти на теми, пов’язані з “СВО”, — каже журналіст видання “Проект” Юлія Балахонова.

Економічна освіта також зійшла нанівець. Наукових досліджень практично не проводять.

“Ті, що залишилися в Росії, продовжують викладати за тими курсами, за тими підручниками, які напрацювали за останні 20 років — зарубіжна сучасна економічна теорія, зарубіжні підручники. Але це вже настільки абстрактні викладання. Студенти з цими знаннями в Росії мало кому корисні. Повернутися до марксистсько-ленінських підручників неможливо. Ніякої побудови соціалізму не планується, побудови комунізму — тим паче. Викладати старе, радянське — не можна, а сучасне, західне — неправильно. А нічого іншого толком немає”, — констатує Ліпцсіц.

Яких учених у Росії фінансують?

І поки реальна наука в Росії деградує, державні гранти і фінансування отримують “наближені”, “лояльні” і “безпринципні”. Ті, хто готовий виправдовувати війну й окупацію чужих територій. Проводити псевдодослідження, імітуючи наукові відкриття і розробки.

“Коли дивишся, на що дають… Щось на кшталт “нормалізації політичної обстановки в нових регіонах Росії”. Щось таке люди зібралися там досліджувати. Що вони розуміють під нормалізацією обстановки, я, чесно кажучи, навіть якось і побоююся припускати”, — каже Дмітро Руденкін.

Потрібно досліджувати і розвивати все, що необхідно державній пропаганді, зазначив Михайло Савва.

У той час як світ стоїть на порозі колонізації Марса, розроблення ліків від раку і пошуку розв’язання проблем глобального потепління нинішня російська наука служить Путіну і його поплічникам. Наприклад, Російській православній церкві, наближеній до Кремля ФСБшній структурі, що розпалює війну.

“У мене син навчався в спеціалізованому навчальному центрі Новосибірського державного університету. Займалися важливими дослідженнями. Знаходили спосіб розкладання вибухівки, яка залишилася з радянського часу, до добрив. А у 2020 році я читаю, що вони тепер вони розробляють якусь речовину для вічного кадила, щоб був запах і воно завжди диміло”, — поділилася спостереженнями Катерина Горяченко.

Держнагороди, визнання і премії отримують оборонні інститути і підприємства. І всі самовіддано служать Кремлю. Всі вони працюють, щоб реалізувати путінську ідею фікс про розробку зброї, “аналогів якій немає”. А Путін цим хвалиться за будь-якої можливості.

Повномасштабна війна відкинула російську науку на десятиліття назад. А заборона на будь-які контакти з іноземними колегами, антизахідна політика і пошук зовнішніх і внутрішніх ворогів зводять нанівець обмін цінним досвідом. Від співпраці з Росією в галузі досліджень та інновацій відмовилася Європейська комісія. ЦЕРН — найбільша Європейська організація з ядерних технологій також припинила роботу з вченими з РФ — їх усунуть від випробувань адронного колайдера. Багато країн і наукових фондів заборонили своїм вченим брати участь у російських грантових програмах і співпрацювати з працівниками інститутів, пов’язаних з урядом РФ. У таку Росію навряд чи захочуть повертатися “найкращі уми”.

“Уже сьогодні можна впевнено говорити про деградацію соціальних наук. Але масштаб репресій проти фізиків та інших не гуманітаріїв показує, що і в цій сфері тенденція рівно така сама”, — констатує Михайло Савва.

Режиму не потрібні розумні, волелюбні, освічені люди, які обстоюють свою точку зору, — ті, хто міг би зробити науковий прорив, прославити країну на весь світ і увійти в історію прогресу і науки. Режиму необхідне слухняне, легко кероване, безправне народонаселення, яке звикло до диктатури і тиранії. І поки системі вигідно, вона вигодовує і підтримує лише тих, хто беззастережно служить Кремлю. І продовжує репресії проти тих, хто не готовий йти на угоду з совістю і бруднити руки в крові.

Читайте також: Страх, репресії та примус за пеленою “русского мира”: що відбувається в окупованих містах України