Путін сьогодні — ідеологічний банкрут: інтерв’ю з радником голови ОПУ Сергієм Лещенком

Ідеологічне банкрутство Путіна, істинний електорат президента РФ, нові російські фейки, діалог про мир із країнами глобального Півдня та значення окупованих територій для РФ — ці теми в інтерв’ю телеканалу FREEДOM обговорюємо з радником керівника Офісу президента України (ОПУ) Сергієм Лещенком.

Ведучий — Денис Похила.

“Електорат Путіна живе в глибинці”

— Завершилося святкування єврейського Нового року — Рош-ха-Шана. Цьогоріч до Умані прибула рекордна за останні роки кількість паломників, за даними Об’єднаної єврейської громади України, в Україну приїхало 32 000 хасидів. Це навіть більше, ніж до повномасштабної війни. І цей факт резонує з основним меседжем Володимира Путіна та його поплічників, що російська армія воює в Україні проти нацистів. Тоді яким чином держава, нібито, захоплена нацистами, приваблює 32 000 паломників хасидів?

— Путін уже не один раз у своїх виступах чомусь згадує, що Зеленський — єврей, Зеленський — ватажок нацистів. Чому? Тому що конструкція, що Зеленський очолює Україну, яка дає відсіч Путіну, повністю руйнує всю пропагандистську рамку, з якою Путін пішов на цю війну. Він же розповідав, що йде звільняти країну, яку захопили нацисти, а виявляється, президент — єврей, а ще й хасиди спокійно приїжджають навіть під час війни. Це все працює проти його наративів. У нього немає аргументів, щоб далі їх використовувати.

У перші тижні війни росіяни запустили фейк, що голова єврейської громади Житомирської області звинувачував українські збройні сили ледь не в руйнуванні їхньої громади. Виявилося, що це фейк, і самі ж лідери громади його спростували. Але перші тижні війни про це вони говорили.

Путін сьогодні — ідеологічний банкрут, йому нічим пояснювати свої наративи.

Хоча, звісно, суспільство, яке перебуває в полоні пропаганди, набагато вразливіше, таким суспільством набагато простіше маніпулювати.

У своїй пропаганді Путін орієнтований на глибинну державу. Глибинна держава — це не Москва. Москва якраз найменш лояльна, тому що вона встигла вдихнути принадність грошей, які забезпечували держкорпорації, олігархічні корпорації. Москва — це не електорат Путіна.

Електорат Путіна живе в глибинці, ось цей “Іван Дурак”, який повинен прийти і проголосувати, який повинен повірити пропаганді і піти померти на фронті в ім’я великого Путіна. Ось його електоральне ядро.

На жаль, зміни відбудуться не в цьому суспільстві. Має настати момент, коли ціна продовження війни для правлячого істеблішменту буде вищою, ніж відсторонення Путіна. І тоді в Росії відбудеться палацовий переворот, усунення Путіна від влади і його безславний кінець у підручниках історії. Такий сценарій мені здається найбільш імовірним. Я не вірю в бунт. Ну, або хіба що відбудеться “парад суверенітетів” у національних республіках. Але поки що ознак не видно. Хоча цей вірус, я думаю, він живе.

“Ситуація з вертольотом була для Путіна ударом під дих”

— Російський “воєнкор” Олександр Коц запустив черговий фейк, нібито Україна відправляє полонених росіян на розмінування територій. Такий самий меседж поширюють інші його колеги. З якою метою це зроблено?

— Показують, що Україна порушує Женевську конвенцію, Україна порушує права військовополонених. Але хто це купить? Тільки внутрішня російська аудиторія.

— Це пов’язано з історією, коли російський пілот перегнав на українську територію вертоліт Мі-8?

— Ситуація з вертольотом була для Путіна ударом під дих. Він зрадників не любить, публічна страта Пригожина була сигналом усім зрадникам. І з точки зору Путіна, пілот цього вертольота — зрадник. І він, звичайно, буде полювати за його головою, йому теж буде потрібна його публічна страта. Тому що ситуація показує крихкість російської військової системи, якщо є такі перебіжчики.

А пілот вертольота — це ж не просто рядовий в окопі. Це людина, в яку було інвестовано мільйони державних грошей, щоб підготувати професіонала високого рівня. Плюс він забрав із собою дорогу техніку.

І фейк про російських військовополонених на мінних полях запустили, щоб показати російським військовослужбовцям, що вас не чекатимуть хлібом сіллю [під час переходу на бік України], ви будете розміновувати мінні поля. Але це не так, звичайно ж, це фейк. Україна запропонувала програму для російських військовослужбовців з передачі ними військової техніки в обмін на свободу.

“Ці країни розуміють ціну сусідства з РФ”

— Єврокомісія роз’яснила поправки до санкцій щодо РФ. І тепер країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), а також Польща і Фінляндія не пускатимуть до себе автомобілі з російськими номерами, мають право конфіскувати техніку, підсанкційні особисті речі. Ваша оцінка такої ініціативи?

— Дійсно, в’їзд автомобілів до Європи заборонено. Зараз почнуться крики прокремлівських правозахисників, що порушуються права людини, що потрібно розділяти владу і народ.

Чому важлива ця заборона? Росіяни їдуть до Європи за створеними демократією інститутами благополуччя — гарна освіта, медицина, безпека на вулиці, продукти харчування високої якості, доступ до найкращих передових технологій. Що вам заважало це все побудувати в Росії? Ні, ви вибрали авторитаризм, ви вибрали диктатуру. Ви вибрали для себе інший шлях розвитку. Ну, так живіть. Навіщо ви гроші заробляєте в диктатурі, а потім їдете їх витрачати в Європі?

Найближчі до Росії країни знають справжню ціну російським нафтодоларам, тому вони найактивніше підтримують Україну в цій війні. Країни Балтії та Польща пережили окупаційний радянський режим, половина Польщі вважає, що росіяни вбили їхнього президента і до кінця ця історія невідома (10 квітня 2010 року біля російського військового аеродрому “Смоленськ-Північний” розбився польський урядовий літак Ту-154М, на його борту перебували президент Лех Качинський, його дружина Марія, вищі військові командири, — ред.). Фінляндія теж пережила війну з Росією. Ці країни розуміють ціну такого сусідства РФ, і зараз вони зупинили цей потік.

Щодо росіян важливо розуміти: ти не можеш всидіти на двох стільцях — не можеш насолоджуватися диктатурою в себе на батьківщині, заробляти гроші, а потім їхати в Європу за досягненнями демократії. Тому рішення правильне.

Воно має стати ін’єкцією для критичної маси істеблішменту в Москві, у Санкт-Петербурзі та інших великих містах, де перебувають правлячі еліти. На людей у глибинці європейські заборони не вплинуть. Еліти зрозуміють, що кільце навколо них звужується, дедалі менше і менше в них можливостей вибратися з цього концтабору, і тоді в них залишається тільки один план — це бунт усередині концтабору, бунт проти Путіна.

“Між Берліном і Вашингтоном завжди існувало легке переведення стрілок”

— Що зупиняє наших партнерів, зокрема Німеччину і США, від передачі Україні далекобійних ракет?

— Нам важливо отримати американські ракети ATACMS (“Атакмс”) і ракети TAURUS (“Таурус”) з Німеччини. Між Берліном і Вашингтоном завжди існувало таке легке переведення стрілок. Наприклад, німецький канцлер Шольц не публічно пояснював, що вони не дають TAURUS, тому що Америка не дала ATACMS. Ось, нехай вони дадуть, і ми тоді теж дамо. Точно так само й американці кажуть: ми готові підтримати, але європейські партнери теж нехай дають.

Поки вони переводять стрілки. Але цей період закінчиться, і вони почнуть виділяти далекобійні ракети.

Частина аргументації, чому вони нам їх не дають, щоб ми не запускали ці ракети по території Росії. Але президент Зеленський неодноразово заявляв, що цього не буде.

Ще одна причина, що таких ракет не так багато. Це не та зброя, яка лежить на складах десятиліттями, це штучне виробництво, такий ексклюзив військовий. Але отримавши її, ми зможемо накрити ворога скрізь і всюди в глибинному тилу.

“Для кожної країни має бути індивідуальний підхід”

— У Нью-Йорку розпочинає роботу Генеральна асамблея ООН. Одна з головних тем обговорення — Україна. Президент Зеленський неодноразово говорив, що ООН має бути одним із майданчиків, де найбільша кількість уваги має бути приділена Україні. Але не всі держави ООН підтримують український погляд у цій війні, розв’язаній Росією. Деякі країни глобального Півдня дотримуються трохи іншої думки. Які в офіційного Києва є аргументи для переконання деяких країн Латинської Америки та Африки?

— Якщо говорити про африканські країни, то це абсолютно чіткий меседж — це антиколоніальна війна. Африканські країни дуже чутливі до цієї теми, вони воювали за свою незалежність, виходячи з імперій, борючись зі статусом колонії. А Росія, по суті, пропонує на нас натягнути ярмо колоніального підпорядкування

Якщо йдеться про Латинську Америку, то тут інший аргумент. У Латинській Америці успішні тільки ті країни, які мають стратегічну співпрацю зі США. Наприклад, Чилі завдяки співпраці зі США — найуспішніша країна на Латиноамериканському континенті. Уругвай — теж успішна держава. Колумбія теж після багатьох років внутрішньої боротьби обрала проамериканський шлях, і зараз — один із лідерів за динамікою зростання економіки.

Країни, які обирали пострадянський, проросійський шлях, опинилися в злиднях. Низка банкрутств, низка криз, низка переворотів. Венесуела, Болівія, Еквадор…

Для кожної країни потрібен свій індивідуальний підхід. Тут немає універсальної таблетки, яку прийняв, і врятувався від усіх вірусів.

Що стосується Генасамблеї ООН. Президент США Джо Байден пропонує ці країни ввести до Ради безпеки ООН на правах постійного члена, визнаючи їхню роль і місце у світі та розмиваючи голос Росії в Раді безпеки ООН. Бо не може перебувати серед членів органу, створеного в ім’я миру, перебуває країна, яка цей мир руйнує. Адже Рада безпеки і ООН — організація, яка після Другої світової війни мала не допускати наступних воєн. За великим рахунком, вона створювалася як головний миротворець у світі. А тепер у Радбезі перебуває руйнівник світу — Росія, і до того ж має право вето.

Росія намагається нав’язати свою волю країнам, які не настільки благополучні, як західна цивілізація. Тому ми маємо з цими країнами теж будувати діалог, знаходячи з кожною свій аргумент. Наприклад, експорт українського зерна — це для Бразилії контраргумент, тому що це теж величезна аграрна держава, і для них благополуччя України в сільському господарстві — це конкуренція. Це потрібно враховувати.

— Але це не означає, що Бразилія підтримує окупацію.

— Ні, Бразилія не підтримує. Вони займають абсолютно чітку позицію, вони хочуть миру, тільки в нас різне бачення шляху до цього миру.

Для африканських країн тема зерна більш значуща, ніж у Латинській Америці. Тому для кожної країни має бути індивідуальний підхід.

“Його метою був Київ, не Бердянськ”

— Російська делегація теж буде представлена на засіданні Генасамблеї ООН. Яким чином держава, яка проводить незаконні вибори на окупованій території іншої держави, може в принципі бути представленою в ООН? Адже для російського глядача складається картинка, що якщо нас не виключають з ООН, значить, усе добре, усіх усе влаштовує. Виходить так.

— Ці “вибори” — дешевий цирк з однією метою — накачувати Путіна аргументами. Спочатку: “Ми провели референдум, вони самі визначилися”. Потім ми провели там “вибори”, у них уже є свої “органи управління”. Потім герб, прапор, гімн для цих утворень придумає. І таким чином він намагатиметься створити ілюзію нібито окремішності цих територій, мовляв, у них усе своє, ми просто підставили плече дружби. І потім він хоче використати це як аргумент у майбутніх якихось переговорах.

Путіна не цікавлять жителі цих територій, та й самі території. Його цікавить зняття санкцій. Його не Бердянськ цікавив як курорт на Азовському морі. Його цікавив Київ. Він ішов захоплювати Київ, він ішов вбивати Зеленського, йшов приводити на Банкову Медведчука або Януковича як свого президента, він ішов розсаджувати по керуючих усіма кабінетами своїх гауляйтерів, щоб сказати, що тепер Україна знову в зоні мого геополітичного впливу.

Його метою був Київ, не Бердянськ. Тому майбутнє цих територій його не турбує. Тому й відновлення на цих територіях відбувається карикатурно повільно, і там ніколи не буде благополуччя і достатку.