Путін намагається втягнути Білорусь у війну: які проблеми це принесе Мінську — думки експертів і глядачів FREEДOM

Глава Кремля Володимир Путін вніс до Держдуми законопроєкт про ратифікацію угоди з Білоруссю про гарантії безпеки. Документ був підписаний ним і самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком у грудні 2024 року в Мінську. Проєкт закону передбачає розміщення російських військових об’єктів на території Білорусі.

Україна різко відреагувала на подібні дії двох диктаторів. Київ закликає країни Заходу поставитися до загрози, що зростає, якомога серйозніше.

Що задумали Путін і Лукашенко?

На сайті Держдуми опубліковано текст угоди, згідно з якою військові бази Росії функціонуватимуть у Білорусі протягом 10 років. У документі також ідеться про так звану “ядерну парасольку”, яку Москва пропонує Мінську.

Крім того, угода передбачає можливість вирушення білоруських громадян на війну проти України “для захисту територіальної цілісності Росії”. Президент України Володимир Зеленський вважає, що Путін не тільки не має наміру завершувати війну, а й намагається втягнути в неї Білорусь.

“Це залякування Польщі, Литви та інших наших балтійських партнерів. Але ви побачите, він буде робити все, щоб втягнути їх. Він буде думати, як їх провокувати. Я не знаю, чи буде вторгнення, але в будь-якому разі він таким чином затягне Білорусь у війну”, — заявив Володимир Зеленський.

Білорусь із перших днів повномасштабного вторгнення фактично бере участь у російській агресії проти України. У лютому 2022 року Мінськ надав свою військову інфраструктуру і повітряний простір для атак російської армії. У січні 2025 року Лукашенко оголосив про розміщення на території країни установки “Орешник”.

Тим часом Росія продовжує військові навчання з міжконтинентальними балістичними ракетами “Ярс” у Поволжі. Ці ядерні ракети можуть запускатися як з мобільних платформ, так і з шахт. Аналогічні маневри проводилися і 2024 року, що розглядалося як демонстрація ядерної загрози Заходу.

Президент України впевнений, що Росія не зважилася б на повномасштабне вторгнення, якби Київ зберіг ядерний арсенал у рамках Будапештського меморандуму. В інтерв’ю британському журналісту Пірсу Моргану Зеленський зазначив, що Україна потребує реальних гарантій безпеки.

“Якщо НАТО — не сьогодні, а в якійсь перспективі, в майбутньому, то весь цей шлях, коли ми йдемо в НАТО, скільки б він не тривав, він, на жаль, не від нас залежить. Якщо цей процес затягнеться на роки або затягнеться на десятиліття не через нас, а через партнерів, то в нас абсолютно справедливе питання: що буде захищати нас від цього зла? Весь цей час або весь цей шлях, який пакет підтримки, які ракети? Нам повернуть ядерну зброю? Нехай нам повернуть ядерну зброю. Або нам дадуть пакет далекобійних ракет у такій кількості, що ми можемо зупинити Росію. Я в цьому не впевнений, хоча це точно допомогло б. З іншого боку, які ракети можуть зупинити ядерні ракети Росії? Це риторичне питання”, — зазначив Володимир Зеленський.

За його словами, повномасштабне вторгнення РФ в Україну стало наслідком порушення міжнародних зобов’язань і руйнування системи глобальної безпеки.

Думки глядачів FREEДOM

Якщо російський диктатор розмістить у Білорусі війська, то намагатиметься провокувати інші країни, приміром, Польщу чи держави Балтійського регіону. Це може статися вже навесні, влітку або восени.

Путін намагається втягнути Білорусь у війну. Які проблеми це принесе Мінську? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Популярні відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Та нічого йому там розміщувати. Звідки він війська візьме?”;
• “Лукашенка чекає доля Путіна. За будь-якого розвитку подій! Але якщо республіка Білорусь повноцінно втягнеться у війну, то це тільки прискорить кінець Лукашенка і крах Білорусі!”;
• “Чому б спецслужбам України заздалегідь не усунути диктатора Лукашенка? А НАТО має допомогти в цьому! Таємно отруїти, наприклад. Як акт звільнення білорусів від тиранії, і як сигнал Путіну. І щоб потім не гинули тисячі українців, коли з Білорусі почнуться провокації, руками Путіна”;
• “РФ втягнулася у війну і підсумок цього буде один: розвал “країни”, загибель мільйонів у м’ясорубці громадянської війни, розруха і повне зникнення росіян як нації. І по заслузі їм! Бумеранг. Якщо білоруси не хочуть собі такого ж майбутнього, нехай зносять режим Лукашенка! Поки не пізно. Хоча схоже, в Білорусі, як і в Росії, усім уже все одно…”;
• “У фашистській Німеччині були союзники і з ними не церемонилися, знищували нарівні з фашистами. Лукашенко і його банда — союзники Путіна — від початку допомагають йому в Третій світовій війні. Тому Україна і світ повинні чинити з ними відповідно, щоб не програти у війні”;
• “Ніколи білоруси не будуть воювати з українцями і Лукашенко це чудово розуміє. Тому він уже три роки грає свої хитрі ігри з Путіним, може і правильно робить. На відміну від Путіна він не страждає на маразм”.

Думки експертів

Про потенційні та реальні загрози з боку Білорусі в російській війні проти України, а також про наслідки для Мінська в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління;
• Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської.

ПАВЛО ЛАТУШКО: Формування угруповання російських військ у Білорусі — це реальність

— Я не хотів би уявляти Лукашенка як жертву, яку примушують, затискають руку у дверному отворі, змушують страждати. Це людина, яка є ворогом України та українського народу, а також ворогом Білорусі та білоруського народу. Він вчиняє свої дії виходячи зі своїх переконань і власної волі.

Ми не можемо стверджувати, що його у 2022 році змусили надати територію Білорусі для агресії проти України або що його примушують підписувати договір про стратегічні гарантії безпеки, переводити економіку на військові рейки, щоб працювали 240-270 підприємств ВПК, які виробляють зброю в інтересах Росії. Усе це — його воля і бажання. Він не дає жодних сигналів про прагнення змінити свою політику. І в цьому проблема. Лукашенко — диктатор, союзник Росії, який виконує волю Кремля.

Досить подивитися на приклад Азербайджану Ільхама Алієва. Президент Азербайджану зустрівся із Зеленським, виділив Україні мільйон доларів, закрив російські представництва на своїй території. Лукашенко міг би згорнути співпрацю з Росією, але не хоче цього.

Заяву президента України Володимира Зеленського варто сприймати серйозно — для цього є вагомі підстави. Досить розглянути хронологію подій. Спочатку було оголошено вибори в Білорусі на 23 лютого, але Лукашенко переніс їх на січень. Це могло бути пов’язано з підготовкою до військових дій на території Білорусі.

10 лютого міністр оборони Білорусі Хренін повідомив ОБСЄ і ЗМІ про заплановані військові навчання “Запад-2025”, у яких, за його словами, візьме участь понад 13 тисяч військовослужбовців. Ці навчання заявлені більш масштабними, ніж попередні, які відбулися у вересні 2021 року. Тоді в них брали участь 200 тисяч військовослужбовців, використовували 760 танків і бронемашин, 80 літаків, а самі навчання проходили на 14 полігонах, зокрема в Калінінградській області та Балтійському морі.

Якщо нинішні навчання заявлені як найбільші в історії, логічно припустити, що кількість учасників перевищить 200 тисяч. Згідно з Віденським документом про заходи довіри і безпеки, країна не може проводити навчання чисельністю понад 40 тисяч осіб частіше, ніж раз на три роки. Цей термін якраз закінчився, і у Росії (зокрема на території Білорусі) з’явилася можливість легально розгорнути такі маневри, прикриваючись міжнародними нормами.

Виникає питання: про що попереджає президент України? Чи буде білоруська армія залучена в потенційний наступ на територію України? Лукашенко залишив собі простір для маневру, створивши Всебілоруські народні збори — щось на кшталт “третьої палати парламенту”. Він призначив туди 1200 делегатів, які офіційно мають повноваження ухвалювати рішення про направлення військ у третю країну.

Якщо Путін вимагатиме відправити білоруську армію в Україну, Лукашенко зможе сказати: “Я повинен проконсультуватися з делегатами”. Потім він або дасть команду проголосувати проти, щоб повернутися до Путіна з виправданням — “делегати проти, щоб білоруська армія йшла в Україну”. Або дасть команду проголосувати “за”, і тоді війська вирушать на фронт.

Є ще один нюанс. Зараз триває ратифікація договору, підписаного Путіним і Лукашенком 6 грудня 2024 року в Мінську, про стратегічні гарантії безпеки для Білорусі та Росії. У ньому прописана можливість застосування ядерної зброї для захисту Білорусі. Російський посол Гризлов уже заявив, що цей договір фактично створює єдиний державний кордон Союзної держави. Це означає, що будь-яка дія проти Білорусі може бути розцінена як привід для ядерного удару.

Найімовірніше, це було однією з ключових умов Лукашенка — він хотів отримати “ядерну парасольку” і гарантію захисту. Однак якщо з території Білорусі знову почнеться агресія проти України, дії у відповідь неминучі. У такому разі вони зможуть погрожувати: “Спробуйте відповісти — у нас є ядерна зброя”.

Формування угруповання російських військ у Білорусі — це реальність, і це, найімовірніше, станеться. Але участь білоруської армії у війні малоймовірна. Найімовірніший інший сценарій: Путін, сформувавши велике угруповання в Білорусі, буде шантажувати Україну на переговорах.

Путін може виставити ультиматум: “Якщо ви не приймете моїх умов — а це не тільки збереження окупованих територій, а й заборона на вступ до НАТО, розміщення іноземних військ та інші вимоги — я організую наступ на Київ із території Білорусі”.

Це поставить Україну в складну ситуацію. Саме тому Зеленський звертається до західних партнерів, щоб вони оцінили загрозу.

Важливо розуміти, що загроза поширюється не тільки на Україну. Якщо врахувати Калінінград і формування військового угруповання в Білорусі, це також становить потенційну загрозу для Литви і Польщі. Це не обов’язково означає підготовку удару, але безумовно створює напруженість, забирає ресурси НАТО і Євросоюзу, змушуючи їх концентруватися на захисті своїх рубежів, а не на допомозі Україні.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Вступивши у відкриту війну проти України, Лукашенко оберне гнів білорусів на себе, і на Путіна

— Насамперед це інформаційно-психологічна операція, спрямована на тиск на Україну, Польщу, Литву і Латвію. Лукашенко і Путін вибудовують відносини не за угодами, а “за поняттями”. Якщо Путіну знадобиться використовувати Лукашенка, його режим і білоруську територію, він це зробить.

Але навіщо фіксувати контроль Росії над Білоруссю на довгострокову перспективу? Тому що ситуація може змінитися: можливі мирні угоди щодо України або заморожування війни. І для Путіна важливо, щоб російський контроль над Білоруссю залишився. Для Лукашенка ж пріоритет зберегти владу, адже будь-яка зміна статус-кво може призвести до непередбачуваних наслідків. Тому зараз підписується якомога більше документів, йдеться про розміщення ядерної зброї, створюється інформаційний шум. Усе це — частина стратегії: щоб ні Лукашенко, ні будь-хто ще не зміг згодом вивести Білорусь з-під російського контролю.

Поки що як ядерна зброя, так і “Орешник” — це фантомні інструменти, що існують тільки в інформаційному просторі, це частина ІПСО. Питання про те, хто контролюватиме ядерну кнопку, здається очевидним — Путін.

Але Лукашенко намагається розіграти карту власної значущості, заявляючи про контроль. Для нього вкрай важливо демонструвати свою суб’єктність, оскільки він потерпає від браку легітимності. Його не визнають, вважають маріонеткою Путіна, але він намагається підкреслити свою формальну самостійність, якої насправді немає.

Чому Білорусь важлива для Путіна? Вона має ключове стратегічне значення для російської експансії: це найкоротший шлях на Київ, можливий плацдарм для провокацій проти Польщі, Литви та країн Балтії, а також контроль над Сувалкським коридором, який розділяє Балтійські країни від решти Європи.

Але чи є у Росії ресурси для реальної, а не психологічної військової присутності? Це питання.

За останні півтора року ми спостерігаємо зворотну тенденцію: не російські війська прибувають до Білорусі, а навпаки — техніка і танки надходять до Росії. У Путіна не вистачає сил навіть для утримання фронту в Україні, не кажучи вже про розміщення нових військових баз у Білорусі. Тому найближчим часом це малоймовірно. Зараз Путіну потрібен перепочинок, але будь-який перепочинок для нього небезпечний. Він загнав себе в пастку.

Слабо віриться, що білоруські війська візьмуть участь у війні. Якщо надійде відповідний наказ, це може призвести до вкрай негативних наслідків і для Лукашенка, і для Путіна. Згідно з останнім опитуванням, лише 4,5% білорусів підтримують вступ своєї армії у війну. Однак білоруську територію і військову промисловість Росія використовує. Особливо важливий для Кремля білоруський повітряний простір для запуску “Шахедів” по території України. Але безпосередня участь білоруських військ у бойових діях не змінить ситуацію на фронті, натомість розверне білорусів як проти Лукашенка, так і проти Путіна.

У Путіна є певна база підтримки — імперські комплекси все ще живі, особливо серед номенклатури. Хтось заляканий, хтось щиро вірить у путінську пропаганду. У Білорусі ситуація інша: вона нагадує окуповані території України. Тут повністю знищено громадянське суспільство, жорстоко придушуються будь-які свободи. У самій Росії репресії не досягли настільки ж тоталітарного рівня, але водночас там немає і масової підтримки війни.

Що може послужити тригером для змін? Можливо, розкол усередині білоруської еліти, можливо, зміни в самому білоруському суспільстві. Регіональний контекст також важливий.

Усе, що стосується можливих мирних переговорів щодо України, може також зіграти велику роль. Зміни в Білорусі, ймовірно, відбудуться раніше, ніж у Росії. І якщо в Білорусі почнеться процес демократизації, він вплине і на Росію.

Ситуація в Білорусі двоїста. З одного боку, білоруське суспільство має моральний суверенітет — після 2020 і 2022 років сформувалися альтернативні легітимні інститути влади, такі як команда Тихановської, якій довіряє значна частина білорусів. З іншого — режим Лукашенка де-факто сидить у кріслі та контролює силові структури й армію. Тому західним політикам важливо розуміти: санкції і тиск мають бути спрямовані на режим, а підтримка Білорусі — на демократичний опір.

Лукашенко — пособник Путіна, міжнародний злочинець, і не варто давати йому шанси на самолегітимізацію та давати йому індульгенцію тільки тому, що він не ввів в Україну армію. Усе, що він міг зробити для допомоги Путіну, він уже зробив. Його злочинів вистачить на кілька трибуналів у Гаазі.

Найкраще, що можна зробити — знести режим Лукашенка і звільнити всіх політв’язнів. КДБ працює цілодобово, намагаючись знищити будь-який опір. Але білоруси не повинні почуватися безпорадними.

Читайте також: Путін прагнутиме до того, щоб втягнути Білорусь у війну проти України, — Зеленський