Псевдовибори в окупації, геноцидна політика Росії та головний чинник у війні: інтерв’ю з радником голови ОПУ Сергієм Лещенком

Фейкові вибори РФ на тимчасово окупованих територіях України — імітація і дешева постановка. Росія намагається використати псевдовибори як козир для майбутніх уявних переговорів, адже Росії, як повітря, потрібен перепочинок. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДOM заявив радник керівника Офісу президента України (ОПУ) Сергій Лещенко.

Він також наголосив, що Україна не перекладатиме відповідальність за війну на своє майбутнє покоління: жодного відтермінування та поступок російському агресору не буде.

Ведучий — Олексій Мацука.

Псевдовибори в окупації

— Минулого тижня на окупованих територіях Росія провела так звані “вибори”. Рада Європи вже заявила, що не визнає ані результати, ані сам процес. Чому це явище має такий неприємний характер для всього світу?

— Це імітація, дуже дешева постановка. Я дивлюся, як російські канали це висвітлюють. Вони навіть не називають прізвища так званих спостерігачів. Вони представляють латиноамериканські країни, Сербію, ще якісь країни, які нейтрально-позитивно ставляться до Росії. Чому їхні прізвища не називають? Тому що ці люди можуть потрапити під санкції, тому що це підтримка нелегальної анексії української території внаслідок війни, яку веде Росія.

Зрозуміло, що ніхто ці “вибори” не визнає. Це імітація.

Тепер щодо питання, навіщо проводяться ці “вибори”. Вони в такий спосіб намагаються все далі відсунути повернення цих територій до складу України, щоб надалі за столом перемовин (а Росія хоче цих перемовин) у них були якісь козирі — мовляв, раз за конституцією РФ ці землі наші й ми там провели вибори, то народ зробив свій вибір і навіть делегував своїх представників до органів влади. Мовляв, і що ціна компромісу тепер дорожча для України.

Тобто вони набивають ціну. У результаті цього блефу підіймають ставки для того, щоб виглядати крутіше на цих переговорах.

Чому Путіну потрібні переговори? Тому що йому потрібен перепочинок у війні, на пару років, щоб поповнити резерви зброї, почати виробляти більше крилатих ракет, щоб потім цю війну відновити.

Тому українське керівництво з президентом дуже чітко говорить: ми повинні це питання вирішити раз і назавжди, ми не можемо його відкласти, перекласти на плечі майбутніх поколінь, як зробив Порошенко через Мінські угоди.

Давайте поставимо крапку раз і назавжди. І крапка зрозуміла — територіальна цілісність України, її членство в Євросоюзі та НАТО, компенсація Україні Росією завданих збитків.

Саміт G20

— В Індії відбувся саміт країн “Великої двадцятки” (G20). Цього року в підсумковій декларації Росія не була названа агресором. Було лише зазначено, що всі країни повинні утримуватися від дій проти територіальної цілісності та суверенітету будь-якої держави.

— Проте основа цієї декларації — треба дотримуватися територіальної цілісності. І “мирний план” Китаю також починається з пункту про територіальну цілісність. Це для нас ключове. А далі все можна обговорювати, але територіальна цілісність — основа.

Звичайно, решта в декларації — спроба “розмазати пюре по тарілці”. Вони не хочуть Росію прямо називати агресором.

— При цьому президент США Байден прямо просив вказати це в декларації.

— Байден просив. Але формат “Двадцятки” і придумали, щоб провідні демократії не диктували свою волю країнам, які йдуть складним шляхом постколоніальної трансформації. Так, це бідніші країни, але в них великі території, багато населення, вони намагаються збільшувати свою роль у світі. Ось, формат “Двадцятки” і придумали, щоб у них була теж можливість свій голос показати. Ось, вони його подають таким чином: а давайте на зло Байдену зробимо, давайте будемо грати якийсь третій шлях.

А третього шляху немає. Розумієте? Росія — агресор, вона має припинити цю війну, піти з окупованих земель і заплатити Україні компенсацію.

Жодних формул миру G20 не буде, це очевидно.

Ефект від санкцій

— Яка твоя оцінка ефективності санкцій і, зокрема, міжнародної групи Макфола — Єрмака з їх розробки?

— Перш за все, важлива участь у ній Майкла Макфола. Він був спеціальним помічником президента США Барака Обами з питань національної безпеки, потім послом США в Росії до 2014 року. Він помітний голос у складі Демократичної партії, керівної американської партії. Тобто це людина з величезним досвідом. І сьогодні Макфол — головний прихильник жорстких санкцій і заходів.

Він пояснював, що, дивіться, американські компанії виробляють деякі комплектуючі для крилатих ракет, заробляють копійки, щоб потім американські платники податків заплатили величезні гроші, виробляючи системи ППО для України, щоб збивати ці російські крилаті ракети. Це американці ніби самі собі підніжку ставлять. Тому Макфол виступає за жорсткі санкції.

Але потрібно теж визнавати, що війна триває вже півтора року, і дихання вистачає не у всіх. І якщо спочатку всі хапалися за санкції, то через півтора року це важко.

Тому зараз потрібне друге дихання санкційній групі. Може, потрібно йти точково, працювати конкретно по виробниках крилатих ракет, по виробниках комплектуючих для них.

Просто потрібно розуміти, що санкції — це не єдиний інструмент тиску на Росію. Є безліч різних рівнів впливу. Як це було у ставленні Заходу до Радянського Союзу, коли внаслідок комплексу причин Союз у підсумку розвалився.

Геноцидна політика Росії

— Говорячи про агресію Росії, ми використовуємо термін геноцид українського народу. Але в Росії цього не розуміють. Можеш пояснити, що таке геноцид українського народу з нашої точки зору?

— Його основа — вбивство саме українців як носіїв української ідентичності. Якщо ми подивимося, що відбувалося в окупованих містах, адже вони проводили певну фільтрацію людей, вони знаходили людей, які дотримуються українських обрядів або носять український одяг, або мають на тілі татуювання з українськими символами. Тобто їхня мета — знищити носія українського духу.

Або подивимося, як вони себе поводять у публічній риториці. Вони прямо закликають знищити Україну. Минулого тижня прозвучали чергові заклики: спочатку ми окупуємо Україну, а потім перенесемо столицю Росії до Києва. Депутати Держдуми, російські генерали прямо закликають завдати ядерного удару по території України. Я вже не кажу про Медведєва, який прямо закликає до знищення всього українства.

А Медведєв — це не якийсь міський божевільний у російській державній ієрархії. Це друга особа держави. Можливо, він не ключова особа. Але от якщо подивитися на піраміду влади, це друга особа. Це, по суті, як блазень при царі, якому дозволено так поводитися.

Хтось скаже, що не варто слова Медведєва сприймати всерйоз. Я нагадаю, Жириновського теж називали клоуном, який ніколи не матиме впливу на ухвалення рішень. А саме концепції Жириновського були втілені в життя.

Тому що ступінь божевілля Путіна сягнув того, що він став працювати за методиками Жириновського. Тому в якийсь момент безумство Путіна може почати ґрунтуватися на порядку денному Медведєва. Але це буде вже порядок денний Путіна.

Але ми маємо розуміти, що Путін — людина раціональна. Його раціональність полягає в тому, що він буде шантажувати і залякувати, руйнувати світ. Тому він возитиме ядерні боєголовки з одного полігона на інший, імітуватиме бурхливу ядерну діяльність, передаватиме це в Білорусь, вивозитиме з Білорусі. Тобто гратиметься ядерним кийком і в такий спосіб намагатиметься впливати на Захід.

Але тут він сам себе обдурив. Ну, можеш ти лякати тиждень, місяць, але після півтора року до твоїх страшилок уже виробився імунітет.

Головний чинник у війні

— Хто завершить цю війну?

— Цю війну завершать українські військовослужбовці, українські герої. Вони на сьогодні є, напевно, найсильнішою армією у світі, в перерахунку на ресурс, яким вони можуть користуватися, і в перерахунку на ті втрати, яких зазнає країна-противник, їх набагато більше. Тому, звісно, завершать війну українські військові, звільнивши українські землі та давши змогу українському президенту оголосити про перемогу.

Український військовослужбовець — головний фактор у цій війні.

— Крім військових, є ще й волонтери. На твою думку, який внесок у перемогу України зробить волонтерський рух?

— Волонтерський рух — це предмет гордості, бо такого не бачив ніхто у світі. Адже про героїзм українського військовослужбовця ми постійно чуємо з міжнародних трибун. А волонтерство заслуговує на таку саму підтримку. Це феномен, про який багато країн просто мріють. Адже в них теж є проблеми, але в них немає такої мобілізації суспільства. Є проблемні країни — десь землетрус, десь лісові пожежі, також є локальні війни. Але там немає такої мобілізації підтримки, як є в Україні.

Тому український волонтерський рух — це наша гордість. І іноземці нас теж підтримують.

— Президент Зеленський повідомив, що за останні сім днів Сили оборони України мають просування вперед, і на Таврійському напрямку, і на Бахмутському напрямку…

— Дійсно, успіхи є, причому, на різних напрямках — і на півдні, і на сході. І тим самим ворог розтягує свої резерви й, відповідно, послаблюється опір. Кінцева мета нинішнього етапу контрнаступу, зокрема, на Південному напрямку — вийти до узбережжя Азовського моря, взяти Крим під вогневий контроль.

Тобто контрнаступ — це багаторівнева кампанія, і вона має успіх. Хоча, звісно, Заходу хотілося, щоб було як у кіно, як у блокбастері — швидко, і ще б знати, чим закінчиться наступна серія. Але так це не працює.

Контрнаступ триває. І як зазначив начальник нашої військової розвідки Кирило Буданов, навіть попри наближення сезону дощів, український контрнаступ триватиме. І не варто нікому розраховувати, що через півтора місяця або місяць хтось сяде за стіл переговорів.

Україна не піде на ці пропозиції, навіть якщо комусь дуже хочеться цього. Ціна кожного звільненого квадратного кілометра дуже висока — це життя українських захисників, які воюють проти справді сильної армії.

Не треба ворога недооцінювати. Загалом це сильна армія, і вона сьогодні друга не у світі, вона друга в Україні. Перша — це українська армія.